Його
також використовують для обчислення ефективності вироб-
ництва, рівня матеріального добробуту населення країни.
Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна рин-
кова вартість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх
товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року.
Як визначають сукупну ринкову вартість кінцевого про-
дукту?
На перший погляд здається, що для цього було б до-
статньо скласти ціни всіх товарів і послуг, які зявилися
на ринку протягом року. Але за такого обчислення виникає
явище подвійного рахунку.
Наприклад, фермер продав на ринку мірошникові зерно
за 100 грошових одиниць. Мірошник змолов зерно і продав
на ринку борошно за 125 грошових одиниць. Борошно
купила кондитерська фабрика і продала на ринку тістечка
на загальну суму 200 грошових одиниць. Якщо визначати
ВНП за сумою ринкових цін зерна, борошна і тістечок,
то вартість зерна враховується тричі (як власне зерно, як
компонент борошна і як компонент тістечок), а вартість
борошна - двічі (як власне борошно і як компонент ті-
152
стечок). У такий спосіб штучно завищується ВНП і ство-
рюється хибне уявлення про економічний добробут насе-
лення, адже кінцевому споживачеві потрібно не зерно і
не борошно, а тістечка. Тому кінцевий продукт - це той,
що оцінюється грошима споживача. Його вартість визна-
чається загальними витратами всіх споживачів. Створення
продукту, як відомо, передбачає використання виробничих
ресурсів. Відповідно до законів ринку, кожний власник
ресурсу має одержати свій доход за своїм внеском у ство-
рення продукту. За сумою доходів можна оцінити і сам
кінцевий продукт. Ринкову вартість кінцевого продукту
можна також визначити за витратами домашніх госпо-
дарств, підприємців, держави і закордонних споживачів.
Оскільки витрати одних - це водночас доходи інших, то
ВНП, розрахований за сукупними витратами, буде тотож-
ним ВНП, розрахованому за сукупними доходами.
ВНП за сумою витрат розраховується так: ВНП = СВ+
+ IВ + ДВ + ВЇ (СВ - споживчі витрати, IВ - інвестиційні
витрати, ДВ - державні витрати, ВI - витрати іноземців).
ВНП за сумою доходів визначається за такою формулою:
ВНП = ЗП + РП + ПЦ + ПБ + А (ЗП - зарплата, РП -
рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток, А -
амортизація).
Для визначення обсягів споживчих витрат домашніх
господарств потрібно додати: поточні витрати (на їжу, одяг,
розваги та ін.), витрати на товари довгострокового кори-
стування (побутову техніку, транспорт та ін.) і витрати
на послуги (лікарів, учителів, юристів, працівників побу-
тової сфери та ін.).
Для визначення обсягів інвестиційних витрат потрібно
додати: витрати підприємців на придбання устаткування,
витрати на будівництво виробничих споруд і-витрати на
формування виробничих запасів. Одна частина інвестицій-
них витрат відшкодовує спожитий основний капітал, а
друга забезпечує його нагромадження, тобто сприяє роз-
ширенню виробництва.
Державні витрати складаються з витрат на виробничі
потреби державного сектора і на утримання різних установ
державної влади.
Витрати іноземців визначаються як різниця між ви-
тратами на придбання продуктів національного виробницт-
ва за кордоном і витратами на придбання закордонних
продуктів вітчизняними споживачами. Ця різниця може
мати як додатне, так і відємне значення, отже, вона або
збільшує, або зменшує обсяг ВНП.
153
Заробітна плата є доходом, що його виплачують най-
маним працівникам підприємці або держава (на державних
підприємствах та в установах). Крім власне зарплати, до
цього доходу додаються внески підприємців на соціальне
страхування.
Рентні платежі - це доходи, які одержують власники
землі та нерухомості, якщо земля і нерухомість викори-
стовуються як економічні ресурси.
Процент - це доход власників грошового капіталу.
Прибуток - це доход підприємця. Прибутки бувають
індивідуальними, партнерськими, прибутками кооператив-
них підприємств і корпорацій.
Амортизація не є власне доходом, амортизаційні від-
рахування не збільшують нічийого багатства, адже їх
нагромадження просто передбачає відшкодування вже ви-
користаних засобів виробництва. Але амортизаційні відра-
хування призначені для придбання машин, устаткування
й обладнання, тому вони подібні до тієї частини прибутку,
яка використовується на розширення виробництва і при-
дбання таких самих машин, устаткування й обладнання.
Визначення БНП дає змогу зробити важливі висновки
про стан економіки. А щорічний розрахунок ВНП допоможе
зрозуміти динаміку національного виробництва за певний
період.
Наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП) Укра-
їни у 1991 р.- 295,4 млрд крб., у 1992 р.- 254,9 млрд
крб. Зіставлення обсягів ВВП засвідчує, що відбулося ско-
рочення обсягів національного виробництва на 16 %.
Показник ВНП застосовують для розрахунку продук-
тивності праці. Щоб визначити продуктивність праці на
загальнонаціональному рівні, потрібно ВНП поділити на
кількість працюючих. Наприклад, у 1986 р. у США цей
показник досяг 37 565 доларів.
ВНП можна використовувати для розрахунку і зістав-
лення матеріальних умов життя. Показником є розмір
ВНП на душу населення. Наприклад, якщо прийняти цей
показник у 1986 р. у США за 100 %, то для інших
розвинутих країн він буде таким: - 73,7 %; Японія -
71,0 %; Франція - 70,5 %; Великобританія - 65,8 %.
Важливим макроекономічним показником є також на-
ціональний доход (НД). Як він визначається і чим відріз-
няється від ВНП?
Валовий внутрішній продукт (ВВП) відрізняється від валового на-
ціонального продукту (ВНП) на величину чистого експорту.
154
Основна відмінність між ВНП і НД полягає в тому,
що останній не включає амортизації, тобто: НД = ВНП-
-А. Значить, НД Ї СВ + ЇВ + ДВ + ВI - А - СВ + ДВ+
+ ВI + (IВ - А). (СВ - споживчі витрати, ДВ - державні
витрати, ВI - витрати іноземців, IВ - інвестиційні ви-
трати, А - амортизація).
Відомо, що інвестиційні витрати складаються з частини,
яка відшкодовує зношений протягом року основний капі-
тал, і частини, яка використовується для нагромадження
капіталу, тобто для додаткових інвестицій. Отже, (ЇВ -
-А) - це і є додаткові інвестиції, або інвестиції в роз-
ширення виробництва. Якщо позначити IВ-А = ДI, де
ДЇ - додаткові інвестиції, то формула НД буде такою:
НД = СВ + ДВ + ВI + ДI.
За іншою формулою, НД = (ЗП + РП + ПЦ + ПБ+А)-
-А = ЗП + РП + ПЦ + ПБ. (ЗП - заробітна плата,
РП - рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток,
А - амортизація.) Отже, НД є сумою всіх доходів до-
машніх господарств.
Таку методику визначенню ВНП і НД встановлено Си-
стемою стандартів національних рахунків 00Н.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
також використовують для обчислення ефективності вироб-
ництва, рівня матеріального добробуту населення країни.
Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна рин-
кова вартість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх
товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року.
Як визначають сукупну ринкову вартість кінцевого про-
дукту?
На перший погляд здається, що для цього було б до-
статньо скласти ціни всіх товарів і послуг, які зявилися
на ринку протягом року. Але за такого обчислення виникає
явище подвійного рахунку.
Наприклад, фермер продав на ринку мірошникові зерно
за 100 грошових одиниць. Мірошник змолов зерно і продав
на ринку борошно за 125 грошових одиниць. Борошно
купила кондитерська фабрика і продала на ринку тістечка
на загальну суму 200 грошових одиниць. Якщо визначати
ВНП за сумою ринкових цін зерна, борошна і тістечок,
то вартість зерна враховується тричі (як власне зерно, як
компонент борошна і як компонент тістечок), а вартість
борошна - двічі (як власне борошно і як компонент ті-
152
стечок). У такий спосіб штучно завищується ВНП і ство-
рюється хибне уявлення про економічний добробут насе-
лення, адже кінцевому споживачеві потрібно не зерно і
не борошно, а тістечка. Тому кінцевий продукт - це той,
що оцінюється грошима споживача. Його вартість визна-
чається загальними витратами всіх споживачів. Створення
продукту, як відомо, передбачає використання виробничих
ресурсів. Відповідно до законів ринку, кожний власник
ресурсу має одержати свій доход за своїм внеском у ство-
рення продукту. За сумою доходів можна оцінити і сам
кінцевий продукт. Ринкову вартість кінцевого продукту
можна також визначити за витратами домашніх госпо-
дарств, підприємців, держави і закордонних споживачів.
Оскільки витрати одних - це водночас доходи інших, то
ВНП, розрахований за сукупними витратами, буде тотож-
ним ВНП, розрахованому за сукупними доходами.
ВНП за сумою витрат розраховується так: ВНП = СВ+
+ IВ + ДВ + ВЇ (СВ - споживчі витрати, IВ - інвестиційні
витрати, ДВ - державні витрати, ВI - витрати іноземців).
ВНП за сумою доходів визначається за такою формулою:
ВНП = ЗП + РП + ПЦ + ПБ + А (ЗП - зарплата, РП -
рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток, А -
амортизація).
Для визначення обсягів споживчих витрат домашніх
господарств потрібно додати: поточні витрати (на їжу, одяг,
розваги та ін.), витрати на товари довгострокового кори-
стування (побутову техніку, транспорт та ін.) і витрати
на послуги (лікарів, учителів, юристів, працівників побу-
тової сфери та ін.).
Для визначення обсягів інвестиційних витрат потрібно
додати: витрати підприємців на придбання устаткування,
витрати на будівництво виробничих споруд і-витрати на
формування виробничих запасів. Одна частина інвестицій-
них витрат відшкодовує спожитий основний капітал, а
друга забезпечує його нагромадження, тобто сприяє роз-
ширенню виробництва.
Державні витрати складаються з витрат на виробничі
потреби державного сектора і на утримання різних установ
державної влади.
Витрати іноземців визначаються як різниця між ви-
тратами на придбання продуктів національного виробницт-
ва за кордоном і витратами на придбання закордонних
продуктів вітчизняними споживачами. Ця різниця може
мати як додатне, так і відємне значення, отже, вона або
збільшує, або зменшує обсяг ВНП.
153
Заробітна плата є доходом, що його виплачують най-
маним працівникам підприємці або держава (на державних
підприємствах та в установах). Крім власне зарплати, до
цього доходу додаються внески підприємців на соціальне
страхування.
Рентні платежі - це доходи, які одержують власники
землі та нерухомості, якщо земля і нерухомість викори-
стовуються як економічні ресурси.
Процент - це доход власників грошового капіталу.
Прибуток - це доход підприємця. Прибутки бувають
індивідуальними, партнерськими, прибутками кооператив-
них підприємств і корпорацій.
Амортизація не є власне доходом, амортизаційні від-
рахування не збільшують нічийого багатства, адже їх
нагромадження просто передбачає відшкодування вже ви-
користаних засобів виробництва. Але амортизаційні відра-
хування призначені для придбання машин, устаткування
й обладнання, тому вони подібні до тієї частини прибутку,
яка використовується на розширення виробництва і при-
дбання таких самих машин, устаткування й обладнання.
Визначення БНП дає змогу зробити важливі висновки
про стан економіки. А щорічний розрахунок ВНП допоможе
зрозуміти динаміку національного виробництва за певний
період.
Наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП) Укра-
їни у 1991 р.- 295,4 млрд крб., у 1992 р.- 254,9 млрд
крб. Зіставлення обсягів ВВП засвідчує, що відбулося ско-
рочення обсягів національного виробництва на 16 %.
Показник ВНП застосовують для розрахунку продук-
тивності праці. Щоб визначити продуктивність праці на
загальнонаціональному рівні, потрібно ВНП поділити на
кількість працюючих. Наприклад, у 1986 р. у США цей
показник досяг 37 565 доларів.
ВНП можна використовувати для розрахунку і зістав-
лення матеріальних умов життя. Показником є розмір
ВНП на душу населення. Наприклад, якщо прийняти цей
показник у 1986 р. у США за 100 %, то для інших
розвинутих країн він буде таким: - 73,7 %; Японія -
71,0 %; Франція - 70,5 %; Великобританія - 65,8 %.
Важливим макроекономічним показником є також на-
ціональний доход (НД). Як він визначається і чим відріз-
няється від ВНП?
Валовий внутрішній продукт (ВВП) відрізняється від валового на-
ціонального продукту (ВНП) на величину чистого експорту.
154
Основна відмінність між ВНП і НД полягає в тому,
що останній не включає амортизації, тобто: НД = ВНП-
-А. Значить, НД Ї СВ + ЇВ + ДВ + ВI - А - СВ + ДВ+
+ ВI + (IВ - А). (СВ - споживчі витрати, ДВ - державні
витрати, ВI - витрати іноземців, IВ - інвестиційні ви-
трати, А - амортизація).
Відомо, що інвестиційні витрати складаються з частини,
яка відшкодовує зношений протягом року основний капі-
тал, і частини, яка використовується для нагромадження
капіталу, тобто для додаткових інвестицій. Отже, (ЇВ -
-А) - це і є додаткові інвестиції, або інвестиції в роз-
ширення виробництва. Якщо позначити IВ-А = ДI, де
ДЇ - додаткові інвестиції, то формула НД буде такою:
НД = СВ + ДВ + ВI + ДI.
За іншою формулою, НД = (ЗП + РП + ПЦ + ПБ+А)-
-А = ЗП + РП + ПЦ + ПБ. (ЗП - заробітна плата,
РП - рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток,
А - амортизація.) Отже, НД є сумою всіх доходів до-
машніх господарств.
Таку методику визначенню ВНП і НД встановлено Си-
стемою стандартів національних рахунків 00Н.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67