Кожна країна - член
МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї
грошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між
власною валютою і валютами інших держав.
2. Кожна країна зобовязувалася зберігати курс своєї
валюти відносно будь-якої іншої. Курси національних ва-
лют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринкові відхи-
лення не могли перевищувати 1 %. Для підтримки цього
обмеження центральні банки повинні були продавати абв
викуповувати свою національну валюту за доларе.
3. Якщо країна не утримувала свій валютний курс або
мала дефіцит торговельного балансу, угодою довволялося
203
адпісикжгги девальвацію (зниження курсу валюти) або
ревальвацію (іпгідвдидення курсу валюти), але не більше
як на 10 %. Отже, в межах системи здійснювалося пері-
одичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, за
допомогою <кого можна було подолати имбалажоватсть
платіжних болаоків.
4. Купів-по-продаж золота здійснювали тільки централь-
ні бенкв аж фіксованою цикхо (35 доларів за унцію). Долар
прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долар дорів-
нював 0,88 грамів золота.
Проте ва шляху виконання доларом фуякцій свггових
гроввей ва првклами зодотодоларового стандарту з часом
вввоспі перепони. Серед них - зменшення золотих ре-
зервів США, вагромадженкя значних доларових запасів у
інших країнах світу, ВИНИКЖВЕНЯ дефідиту платіжного ба-
лансу США. В 1971 р. адміністрація Президента США
Р.Ніксова заборонила обмін долара ва золото. Це одначало,
що система зоідотодолвророго стандарту прилияила своє
На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить
складна схстема плаваючих курсів, або Ямайська
валютна саствма. На нараді представників країн - членів
Міжвародаюго валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було
відписано угоду, що оавамеиувяв початок існування су-
часної ваяотжі системи (1976 р.).
Основні оожіхвиая Ямайської вияпжм системи таки
1. У сфері міжнародних валютних гіліносжн - повна
демоібтияахоя золота і ліквідаця офіційно> ціни ва золото.
Золото стає запвйним товаром, ціна його ва світовому
ринку нчітянпіїся шд видивом вопигу і пропозиції. Вод-
ночас залого залишається ів<пуягг>гіктм,>уивм товаром, який
можна продавати для стабілізації власного платіжного ба-
лансу з метою одержання валюти інакб країни.
2. Нова валютна система заснована ва кількох ключових
валютах. Проте долар у мій зберігає особлюе місце. Нкні
ним здіДсшоеться до 2/3 міжнародних розрахунків.
3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом.
Пропорції обміну валют Сіх курси) досить шучкі і відо-
бражають внутрішній стан економіки окремих країн. Пе-
роцбачаио регулювання централіцими банками валютних
сшхвід-шень шяяхом купівлі та продажу Ьювемвої ва-
люти. /
4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який
забвреяево виражати в золотому еквіваленті,- фіксова-
няв або пяамямий. У ваш час існує багато рсажмів
204
валютних курсів. Наприклад, незалежне <плавання>, коди
курс складається під впливом попиту і пропозицій (США,
Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.); кероване
<плавання>, що передбачає формування курсу під впливом
попиту і пропозицій, але здійснюється за умови втручання
центрального банку країни (Греція, Туреччина, Iндія,
Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кілька
видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнппньо-
економічних операцій, курс для фінансових операцій, курс
для туристів. Країни Європейського співтовариства вико"
ристовують спільне <плавання>, яке передбачає два ва-
лютних режими: один - для операцій усередині співто-
вариства, другий - для відносин з іншими партнерами.
Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї ва-
люти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої
країни. Так, до американського долара <привязано> ва-
люти 40 країн, до французького франка - 13 країн.
Деякі країни <привязують> вартість своїх валют до <ко-
шика> або групи інших валют - так званий кошиковий
валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Iзра-
їль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна си-
стема досить складна.
5. Важливе місце в новій валютній системі займають
спеціальні права запозичення (5ресіа1 Огауіпе Кіепія) -
СДР. СДР - це колективна міжнародна одиниця МВФ.
СДР утворено у 1969 р. Саме на Ямайці (у КінтстонЇ)
було заплановано перетворити СДР у головний резервний
та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто
СДР розглядалась як альтернатива долару в ролі світових
грошей.
СДР випускається Міжнародним валютиим фондом
(МВФ). Це безготівкові гроші у вигляд? запису яа спеціаль-
них рахунках країни в МВФ. СДР - наднаціональна валю-
та, яка діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на
рівні міждержавних економічних відносин країн - членів
МВФ. СДР використовується для: I) регулювання сальдо
платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжного
балансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних плате-
жів; 3) придбання вільно конвертованої валюти.
Iншим проявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ
(Еигореп Сиггепі ипії) - валюта, шр функціонує в межах
Європейського співтовариства. Для її створення центральні
банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих
запасів і 20 % доларових активів. У обмін на це вени
одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові.
2Є5
активи лише наполовину покривають емісію ЕКЮ. Друга
половина покривається за рахунок внесків країн-учасниць
у їх національній валюті.
ЕКЮ має багато спільного з СДР, але є й істотні
відмінності в її функціонуванні. Насамперед, ЕКЮ вико-
ристовується як засіб кредитування не тільки країнами
Європейського співтовариства, а й США, Японією, Кана-
дою, країнами СНД, міжнародними організаціями. Крім
того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобто вико-
ристовується не тільки юридичними, а й фізичними осо-
бами, які займаються приватним бізнесом.
Важливий елемент валютної системи - встановлен-
ня валютних курсів; воно відбувається двома шляхами:
1) через гаучкі, або плаваючі, валютні курси, коли про-
порція обміну національних валют визначається під впли-
вом попиту і пропозиції; 2) через фіксовані валютні курси,
які офіційно встановлюються державою.
Розглянемо фактори, під впливом яких змінюються по-
пит і пропозиція на валютному рийку:
1. Зміни в смаках споживачів на користь виробів іншої
країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже,
змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці ста-
нуть віддавати перевагу американським автомобілям, то,
купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів
на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів
зросте.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї
грошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між
власною валютою і валютами інших держав.
2. Кожна країна зобовязувалася зберігати курс своєї
валюти відносно будь-якої іншої. Курси національних ва-
лют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринкові відхи-
лення не могли перевищувати 1 %. Для підтримки цього
обмеження центральні банки повинні були продавати абв
викуповувати свою національну валюту за доларе.
3. Якщо країна не утримувала свій валютний курс або
мала дефіцит торговельного балансу, угодою довволялося
203
адпісикжгги девальвацію (зниження курсу валюти) або
ревальвацію (іпгідвдидення курсу валюти), але не більше
як на 10 %. Отже, в межах системи здійснювалося пері-
одичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, за
допомогою <кого можна було подолати имбалажоватсть
платіжних болаоків.
4. Купів-по-продаж золота здійснювали тільки централь-
ні бенкв аж фіксованою цикхо (35 доларів за унцію). Долар
прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долар дорів-
нював 0,88 грамів золота.
Проте ва шляху виконання доларом фуякцій свггових
гроввей ва првклами зодотодоларового стандарту з часом
вввоспі перепони. Серед них - зменшення золотих ре-
зервів США, вагромадженкя значних доларових запасів у
інших країнах світу, ВИНИКЖВЕНЯ дефідиту платіжного ба-
лансу США. В 1971 р. адміністрація Президента США
Р.Ніксова заборонила обмін долара ва золото. Це одначало,
що система зоідотодолвророго стандарту прилияила своє
На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить
складна схстема плаваючих курсів, або Ямайська
валютна саствма. На нараді представників країн - членів
Міжвародаюго валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було
відписано угоду, що оавамеиувяв початок існування су-
часної ваяотжі системи (1976 р.).
Основні оожіхвиая Ямайської вияпжм системи таки
1. У сфері міжнародних валютних гіліносжн - повна
демоібтияахоя золота і ліквідаця офіційно> ціни ва золото.
Золото стає запвйним товаром, ціна його ва світовому
ринку нчітянпіїся шд видивом вопигу і пропозиції. Вод-
ночас залого залишається ів<пуягг>гіктм,>уивм товаром, який
можна продавати для стабілізації власного платіжного ба-
лансу з метою одержання валюти інакб країни.
2. Нова валютна система заснована ва кількох ключових
валютах. Проте долар у мій зберігає особлюе місце. Нкні
ним здіДсшоеться до 2/3 міжнародних розрахунків.
3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом.
Пропорції обміну валют Сіх курси) досить шучкі і відо-
бражають внутрішній стан економіки окремих країн. Пе-
роцбачаио регулювання централіцими банками валютних
сшхвід-шень шяяхом купівлі та продажу Ьювемвої ва-
люти. /
4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який
забвреяево виражати в золотому еквіваленті,- фіксова-
няв або пяамямий. У ваш час існує багато рсажмів
204
валютних курсів. Наприклад, незалежне <плавання>, коди
курс складається під впливом попиту і пропозицій (США,
Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.); кероване
<плавання>, що передбачає формування курсу під впливом
попиту і пропозицій, але здійснюється за умови втручання
центрального банку країни (Греція, Туреччина, Iндія,
Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кілька
видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнппньо-
економічних операцій, курс для фінансових операцій, курс
для туристів. Країни Європейського співтовариства вико"
ристовують спільне <плавання>, яке передбачає два ва-
лютних режими: один - для операцій усередині співто-
вариства, другий - для відносин з іншими партнерами.
Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї ва-
люти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої
країни. Так, до американського долара <привязано> ва-
люти 40 країн, до французького франка - 13 країн.
Деякі країни <привязують> вартість своїх валют до <ко-
шика> або групи інших валют - так званий кошиковий
валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Iзра-
їль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна си-
стема досить складна.
5. Важливе місце в новій валютній системі займають
спеціальні права запозичення (5ресіа1 Огауіпе Кіепія) -
СДР. СДР - це колективна міжнародна одиниця МВФ.
СДР утворено у 1969 р. Саме на Ямайці (у КінтстонЇ)
було заплановано перетворити СДР у головний резервний
та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто
СДР розглядалась як альтернатива долару в ролі світових
грошей.
СДР випускається Міжнародним валютиим фондом
(МВФ). Це безготівкові гроші у вигляд? запису яа спеціаль-
них рахунках країни в МВФ. СДР - наднаціональна валю-
та, яка діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на
рівні міждержавних економічних відносин країн - членів
МВФ. СДР використовується для: I) регулювання сальдо
платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжного
балансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних плате-
жів; 3) придбання вільно конвертованої валюти.
Iншим проявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ
(Еигореп Сиггепі ипії) - валюта, шр функціонує в межах
Європейського співтовариства. Для її створення центральні
банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих
запасів і 20 % доларових активів. У обмін на це вени
одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові.
2Є5
активи лише наполовину покривають емісію ЕКЮ. Друга
половина покривається за рахунок внесків країн-учасниць
у їх національній валюті.
ЕКЮ має багато спільного з СДР, але є й істотні
відмінності в її функціонуванні. Насамперед, ЕКЮ вико-
ристовується як засіб кредитування не тільки країнами
Європейського співтовариства, а й США, Японією, Кана-
дою, країнами СНД, міжнародними організаціями. Крім
того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобто вико-
ристовується не тільки юридичними, а й фізичними осо-
бами, які займаються приватним бізнесом.
Важливий елемент валютної системи - встановлен-
ня валютних курсів; воно відбувається двома шляхами:
1) через гаучкі, або плаваючі, валютні курси, коли про-
порція обміну національних валют визначається під впли-
вом попиту і пропозиції; 2) через фіксовані валютні курси,
які офіційно встановлюються державою.
Розглянемо фактори, під впливом яких змінюються по-
пит і пропозиція на валютному рийку:
1. Зміни в смаках споживачів на користь виробів іншої
країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже,
змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці ста-
нуть віддавати перевагу американським автомобілям, то,
купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів
на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів
зросте.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67