Така вiдповiдальнiсть регулюуться нормами трудового права.
За цi ж дiє працiвник може бути притягнутий до вiдповiдальностi органом, що здiйснюу нагляд або контроль за додержанням правил по охоронi працi. З цим органом працiвник не перебувау в договiрних вiдносинах, тому вiдповiдальнiсть у цьому випадку для працiвника буде адмiнiстративною i регулюватиметься саме цiую галуззю права.
Вiдповiднi правовi норми, що вiдносяться до органiзацiє i порядку роботи органiв по нагляду за додержанням законодавства по охоронi працi, вiдносяться до предмета адмiнiстративного, а не трудового права.
зо
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Органiзацiя внутрiшнього трудового розпорядку i керiвництво трудовим процесом обумовлюу створення органiзацiйних вiдносин мiж власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом i працюючими. Своурiднiсть цих вiдносин полягау в тому, що вони на вiдмiну вiд владних адмiнiстративних вiдносин розвиваються в рамках внутрiшнього трудового розпорядку, стосуються саме процесу працi, в зв'язку з чим обидвi сторони трудового договору пiдкоряються цьому розпорядку. Тому якщо норми трудового права безпосередньо пов'язанi з характеристикою правового становища тiує чи iншоє сторони як учасника трудового процесу, то нормативнi акти адмiнiстративного права регулюють тi елементи цих вiдносин, що пов'язанi з необхiднiстю здiйснення офiцiйно-владного (державного) порядку повноважень по нагляду за здiйсненням цього процесу.
Трудове право тiсно пов'язане i з цивiльним правом. Цей зв'язок склався iсторично, оскiльки спочатку вiдносини по найму робочоє сили регулювались нормами цивiльного права. Поступово трудовий договiр видiляуться з цивiльно-правових договорiв найму послуг у самостiйний вид договору, який регулюуться вiдокремленими нормами права, що створили нову галузь права - трудове.
Навiть в росiйськiй дореволюцiйнiй лiтературi визначилась тенденцiя визнання самостiйностi i вiдокремленостi вiд iнших договорiв такого типу трудових угод, що могли б слугувати правовим фундаментом для договорiв, що об'уднують в одне соцiальне цiле керiвника i органiзатора господарства або пiдприумства з особами, якi здiйснюють його плани i дiяльнiсть. Такою угодою визнавався трудовий договiр.
В радянськiй довоуннiй i навiть пiслявоуннiй лiтературi висловлювалась думка, що трудовi вiдносини являють собою рiзновид майнових вiдносин, а трудове право - складову частину цивiльного права.
Трудове право дiйсно увiбрало в себе деякi важливi принципи цивiльного права, що мау своєм предметом регулювання майнових та особистих немайнових вiдносин. Трудове право займауться безпосередньо i виключно дiяльнiстю трудящих при самiй працi, органiзацiую процесу працi, живою працею, питаннями регулювання трудових вiдносин, якi вирiшуються з метою здiйснення саме процесу живоє працi.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
31
При трудових вiдносинах працiвник включауться до складу трудового колективу пiдприумства, установи, органiзацiє, при влаштуваннi на роботу внаслiдок закону (ст.21 КЗпП) бере на себе обов'язок додержуватися правил внутрiшнього трудового розпорядку, що дiють на даному пiдприумствi, в установi, органiзацiє, зобов'язууться виконувати певну трудову функцiю в загальнiй колективнiй працi працiвникiв даного пiдприумства, певну роботу, що вiдноситься до обумовленоє професiє, спецiальностi або посади. Саме праця, а не єє наслiдки, у предметом трудового договору. За цим же договором працiвник зобов'язаний за певнi вiдрiзки часу виконувати попередньо встановлену норму виробiтку для цiує категорiє працюючих.
Важливою ознакою трудових вiдносин у й те, що власник пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган повинен сплачувати за своєх працiвникiв страховi внески на соцiальне страхування.
Якщо у вiдносинах по застосуванню працi мiж власником i громадянином зазначенi вище ознаки вiдсутнi, працiвник виконуу роботу на свiй розсуд i внутрiшньому трудовому розпорядку не пiдкоряуться, оплачууться не жива праця, а результат цiує працi, то цi вiдносини мають регулюватися не трудовим, а цивiльним правом.
Зв'язок господарського права з трудовим правом проявляуться в ринкових вiдносинах. Саме господарськi ринковi вiдносини вимагають якiсноє працi, переведення монополiзованих коштiв з державних структур виробництва, якi виявилися практично нездатними до впровадження досягнень науково-технiчного прогресу.
Ринок товарiв, капiталу та трудових ресурсiв вимагау як головного учасника господаря-власника, який самостiйно, без погодження своєх дiй з будь-ким мiг би приймати необхiднi для господарськоє дiяльностi рiшення. Таким господарем може виступати як iндивiдуальний товаровиробник, так i колективний:
сiм'я, група виробникiв, асоцiацiя тощо, але обов'язково з персоналiзованим пайовим внеском.
Зараз створюються новi господарськi i трудовi зв'язки. Громадянин одночасно може бути i власником, i працiвником. Як власник вiн залежно вiд вартостi свого внеску одержуватиме дивiденди в розмiрах, iдо визначатимуться результатом певного господарсько-фiнансового етапу. Як працiвник вiн вiдповiд-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
но до законодавства про працю одержуватиме за свою роботу заробiтну плату.
Саме в особистому прибутку, в порядку видiлення коштiв в особистий прибуток iз загального прибутку пiдприумства чи органiзацiє проявляуться зв'язок мiж господарським i трудовим правом.
Економiчний механiзм господарювання примушуу власника або групу власникiв виробляти товари кращi, дешевшi та привабливiшi, що дау можливiсть збiльшити доходи, свою власнiсть. Маючи певну частку в спiльному майнi, кожний працюючий, навiть закiнчивши свою виробничу дiяльнiсть, може отримати свою долю, використати єє на свiй розсуд, подарувати або залишити для спадкування.
Спiввiдношення розмiрiв прибутку особливого теоретичного значення не мау, хоч вони за змiстом iстотно впливають на становище працiвника. Тобто йдеться бiльше про початковi передумови розподiлу коштiв в особистий прибуток працiвника.
Змiна господарських вiдносин викликау змiну вiдносин по застосуванню працi. У цьому разу перевага надауться вже не нормативному, а локальному регулюванню трудових вiдносин:
самостiйно визначаються порядок прийняття i звiльнення з роботи, порядок оплати працi та єє розмiр, режим роботи, надання вихiдних днiв i вiдпусток та iн.
Таким чином, трудове право пов'язане значною кiлькiстю галузей права, що у свiдченням того, що ця галузь права у самостiйною i однiую з основних в законодавствi Украєни. Розвиток предмета трудового права вибувауться в напрямку розширення питань, що потребують регулювання саме нормами трудового права, а також сфери застосування цих норм до бiльш широкого кола суб'уктiв i створення нових iнститутiв трудового права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155
За цi ж дiє працiвник може бути притягнутий до вiдповiдальностi органом, що здiйснюу нагляд або контроль за додержанням правил по охоронi працi. З цим органом працiвник не перебувау в договiрних вiдносинах, тому вiдповiдальнiсть у цьому випадку для працiвника буде адмiнiстративною i регулюватиметься саме цiую галуззю права.
Вiдповiднi правовi норми, що вiдносяться до органiзацiє i порядку роботи органiв по нагляду за додержанням законодавства по охоронi працi, вiдносяться до предмета адмiнiстративного, а не трудового права.
зо
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Органiзацiя внутрiшнього трудового розпорядку i керiвництво трудовим процесом обумовлюу створення органiзацiйних вiдносин мiж власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом i працюючими. Своурiднiсть цих вiдносин полягау в тому, що вони на вiдмiну вiд владних адмiнiстративних вiдносин розвиваються в рамках внутрiшнього трудового розпорядку, стосуються саме процесу працi, в зв'язку з чим обидвi сторони трудового договору пiдкоряються цьому розпорядку. Тому якщо норми трудового права безпосередньо пов'язанi з характеристикою правового становища тiує чи iншоє сторони як учасника трудового процесу, то нормативнi акти адмiнiстративного права регулюють тi елементи цих вiдносин, що пов'язанi з необхiднiстю здiйснення офiцiйно-владного (державного) порядку повноважень по нагляду за здiйсненням цього процесу.
Трудове право тiсно пов'язане i з цивiльним правом. Цей зв'язок склався iсторично, оскiльки спочатку вiдносини по найму робочоє сили регулювались нормами цивiльного права. Поступово трудовий договiр видiляуться з цивiльно-правових договорiв найму послуг у самостiйний вид договору, який регулюуться вiдокремленими нормами права, що створили нову галузь права - трудове.
Навiть в росiйськiй дореволюцiйнiй лiтературi визначилась тенденцiя визнання самостiйностi i вiдокремленостi вiд iнших договорiв такого типу трудових угод, що могли б слугувати правовим фундаментом для договорiв, що об'уднують в одне соцiальне цiле керiвника i органiзатора господарства або пiдприумства з особами, якi здiйснюють його плани i дiяльнiсть. Такою угодою визнавався трудовий договiр.
В радянськiй довоуннiй i навiть пiслявоуннiй лiтературi висловлювалась думка, що трудовi вiдносини являють собою рiзновид майнових вiдносин, а трудове право - складову частину цивiльного права.
Трудове право дiйсно увiбрало в себе деякi важливi принципи цивiльного права, що мау своєм предметом регулювання майнових та особистих немайнових вiдносин. Трудове право займауться безпосередньо i виключно дiяльнiстю трудящих при самiй працi, органiзацiую процесу працi, живою працею, питаннями регулювання трудових вiдносин, якi вирiшуються з метою здiйснення саме процесу живоє працi.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
31
При трудових вiдносинах працiвник включауться до складу трудового колективу пiдприумства, установи, органiзацiє, при влаштуваннi на роботу внаслiдок закону (ст.21 КЗпП) бере на себе обов'язок додержуватися правил внутрiшнього трудового розпорядку, що дiють на даному пiдприумствi, в установi, органiзацiє, зобов'язууться виконувати певну трудову функцiю в загальнiй колективнiй працi працiвникiв даного пiдприумства, певну роботу, що вiдноситься до обумовленоє професiє, спецiальностi або посади. Саме праця, а не єє наслiдки, у предметом трудового договору. За цим же договором працiвник зобов'язаний за певнi вiдрiзки часу виконувати попередньо встановлену норму виробiтку для цiує категорiє працюючих.
Важливою ознакою трудових вiдносин у й те, що власник пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган повинен сплачувати за своєх працiвникiв страховi внески на соцiальне страхування.
Якщо у вiдносинах по застосуванню працi мiж власником i громадянином зазначенi вище ознаки вiдсутнi, працiвник виконуу роботу на свiй розсуд i внутрiшньому трудовому розпорядку не пiдкоряуться, оплачууться не жива праця, а результат цiує працi, то цi вiдносини мають регулюватися не трудовим, а цивiльним правом.
Зв'язок господарського права з трудовим правом проявляуться в ринкових вiдносинах. Саме господарськi ринковi вiдносини вимагають якiсноє працi, переведення монополiзованих коштiв з державних структур виробництва, якi виявилися практично нездатними до впровадження досягнень науково-технiчного прогресу.
Ринок товарiв, капiталу та трудових ресурсiв вимагау як головного учасника господаря-власника, який самостiйно, без погодження своєх дiй з будь-ким мiг би приймати необхiднi для господарськоє дiяльностi рiшення. Таким господарем може виступати як iндивiдуальний товаровиробник, так i колективний:
сiм'я, група виробникiв, асоцiацiя тощо, але обов'язково з персоналiзованим пайовим внеском.
Зараз створюються новi господарськi i трудовi зв'язки. Громадянин одночасно може бути i власником, i працiвником. Як власник вiн залежно вiд вартостi свого внеску одержуватиме дивiденди в розмiрах, iдо визначатимуться результатом певного господарсько-фiнансового етапу. Як працiвник вiн вiдповiд-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
но до законодавства про працю одержуватиме за свою роботу заробiтну плату.
Саме в особистому прибутку, в порядку видiлення коштiв в особистий прибуток iз загального прибутку пiдприумства чи органiзацiє проявляуться зв'язок мiж господарським i трудовим правом.
Економiчний механiзм господарювання примушуу власника або групу власникiв виробляти товари кращi, дешевшi та привабливiшi, що дау можливiсть збiльшити доходи, свою власнiсть. Маючи певну частку в спiльному майнi, кожний працюючий, навiть закiнчивши свою виробничу дiяльнiсть, може отримати свою долю, використати єє на свiй розсуд, подарувати або залишити для спадкування.
Спiввiдношення розмiрiв прибутку особливого теоретичного значення не мау, хоч вони за змiстом iстотно впливають на становище працiвника. Тобто йдеться бiльше про початковi передумови розподiлу коштiв в особистий прибуток працiвника.
Змiна господарських вiдносин викликау змiну вiдносин по застосуванню працi. У цьому разу перевага надауться вже не нормативному, а локальному регулюванню трудових вiдносин:
самостiйно визначаються порядок прийняття i звiльнення з роботи, порядок оплати працi та єє розмiр, режим роботи, надання вихiдних днiв i вiдпусток та iн.
Таким чином, трудове право пов'язане значною кiлькiстю галузей права, що у свiдченням того, що ця галузь права у самостiйною i однiую з основних в законодавствi Украєни. Розвиток предмета трудового права вибувауться в напрямку розширення питань, що потребують регулювання саме нормами трудового права, а також сфери застосування цих норм до бiльш широкого кола суб'уктiв i створення нових iнститутiв трудового права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155