власника або уповноваженого ним органу про вiдшкодування працiвниками матерiальноє шкоди, заподiяноє пiдприумству; працiвникiв з питань застосування законодавства про працю, коли спiр вiдповiдно до чинного законодавства попередньо був вирiшений власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим органом пiдприумства у межах наданих єм прав.
До безпосереднього розгляду в судi вiднесенi також спори про вiдмову у прийняттi на роботу працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдприумства; молодих спецiалiстiв, якi закiнчили i у встановленому порядку направленi на роботу на дане пiдприумство; вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину-iнвалiда, одиноких матерiв - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; виборних працiвникiв при закiнченнi строку єх повнова-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
460
жень; працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу; iншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр.
Трудовi спори суди розглядають за загальними правилами цивiльного судочинства, тобто керуються положеннями ЦПК Украєни. Разом з тим у порядку розгляду трудових спорiв у своє особливостi. Незалежно вiд того, працiвником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа пiсля вирiшення спору в КТС, суд розглядау єє як трудовий спiр, що вирiшувався в КТС, тобто на вимогу працiвника до пiдприумства (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суди Украєни вiд 6 листопада 1992 р. <Про практику розгляду судами трудових спорiв).
Маються на увазi випадки, коли сторони трудового спору не згоднi з рiшенням КТС, а прокурор вважау його таким, що суперечить чинному законодавству. Стаття 228 КЗпП надау сторонам i прокурору право оскаржити рiшення КТС до районного (мiського) суду. Фактично ж у даному випадку у не оскарження рiшення, оскiльки суд рiшення КТС не ревiзуу, не змiнюу i не скасовуу, а звернення до другого органу, а не до другоє iнстанцiє, бо суд по вiдношенню до КТС у другим органом по розгляду трудових спорiв, а не другою iнстанцiую. Таке звернення до суду здiйснюуться у формi заяви. Якщо вона подауться працiвником, то це буде позовна заява, яка повинна мiстити усi реквiзити, передбаченi ст. 137 ЦПК Украєни.
Заява власника або уповноваженого ним органу до суду повинна мати довiльну форму, якою ставиться перед судом клопотання про розгляд спору, що був розглянутий КТС, з рiшенням якоє власник або уповноважений ним орган не згоден. Це не позовна заява, бо власник або уповноважений ним орган позову не заявляу, тому при розглядi спору в судi, хоч iз заявою до суду звернувся власник або уповноважений ним орган, судом буде розглядатись позов працiвника до власника у такому ж обсязi, як вiн був заявлений для розгляду КТС.
Заява прокурора також не у позовною - це вимога до суду розглянути трудовий спiр, по якому, на думку прокурора, винесено рiшення, що суперечить чинному законодавству.
Робiтники i службовцi при заявленнi вимог, що випливають iз трудових правовiдносин, звiльняються вiд судових вит-
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
461
рат на користь держави. По трудових спорах встановлюуться альтернативна пiдсуднiсть: працiвникам надано право звертатись до суду як за мiсцем знаходження вiдповiдача, так i за мiсцем свого проживання.
Вiдповiдно до чинного законодавства цивiльною процесуальною правоздатнiстю володiють особи, що досягли повнолiття. Для вирiшення трудового спору до суду можуть звертатися особи, що мають вiк чотирнадцять рокiв, якщо вони працювали з дотриманням умов, передбачених ст. 188 КЗпП.
При зверненнi до суду необхiдно додержуватись давнiсних строкiв. Позовний або давнiсний строк - це встановлений законом строк для звернення до юрисдикцiйного органу за захистом порушенного права чи iнтересу. Цей строк слiд вiдрiзняти вiд процесуального, яким визнауться певний вiдрiзок часу для проведення певних процесуальних дiй.
Питання про позовну давнiсть в трудовому законодавствi представляу значний теоретичний i практичний iнтерес. КЗпП 1922 р. в первоначальнiй редакцiє не встановлював позовноє давностi. В той же час практика застосування КЗпП 1922 р. пiшла шляхом застосування до трудових спорiв цивiльноє трирiчноє позовноє давностi. В 1927 р. Пленум Верховного Суду РРФСР запропонував судам застосовувати скорочений тримiсячний строк давностi в справах про звiльнення i про оплату за надурочнi роботи. В 1927 i 1928 рр. в деяких союзних республiках, в тому числi в РРФСР i Украєнськiй РСР, були прийнятi постанови про застосування шестимiсячного давнiсного строку по цих двох категорiях трудових спорiв.
Нарештi, постановою ЦВК РНК СРСР вiд 29 серпня 1928 р. були затвердженi Правила про розгляд трудових спорiв, якi встановили скороченi строки давностi в два тижнi, мiсяць i три мiсяцi для всiх трудових спорiв.
Указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 31 сiчня 1957 р. було затверджене Положення про порядок розгляду трудових спорiв, яким Правила 1928 р. були скасованi, а разом з ними втратили значення заснованi на Правилах статтi КЗпП про позовну давнiсть.
КЗпП 1971 р. знову повернувся до питання строкiв.
Працiвник може звернутись iз заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного (мiського) суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзна-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
462
тися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення йому копiє наказу про звiльнення або з дня видачi трудовоє книжки.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальноє шкоди, заподiяноє пiдприумству, встановлюуться строк в один рiк з дня виявлення заподiяноє працiвником шкоди. Цей же строк застосовууться i при зверненнi до суду вищого органу або прокурора.
У разi пропуску з поважних причин строкiв районний (мiський) суд може поновити єх.
Порядок обчислення строкiв позовноє давностi i процесуальних строкiв визначауться трудовим i процесуальним законодавством. Строки, що встановленi законом або призначаються судом, обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями. Строк може визначатись також вказiвкою на подiю, яка повинна обов'язково настати, наприклад повернення жiнки з вiдпустки по вагiтностi i пологах.
Строк, що обчислюуться роками, закiнчууться у вiдповiдний мiсяць i число останнього року строку. Так, при укладаннi строкового трудового договору 17 липня 1999 р. на три роки його строк закiнчууться 17 липня 2002 р.
Строк, що обчислюуться мiсяцями, минау вiдповiдного числа останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, що обчислюуться мiсяцями, припадау на такий мiсяць, який не мау вiдповiдного числа, то строк минау в останнiй день цього мiсяця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155
До безпосереднього розгляду в судi вiднесенi також спори про вiдмову у прийняттi на роботу працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдприумства; молодих спецiалiстiв, якi закiнчили i у встановленому порядку направленi на роботу на дане пiдприумство; вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину-iнвалiда, одиноких матерiв - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; виборних працiвникiв при закiнченнi строку єх повнова-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
460
жень; працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу; iншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр.
Трудовi спори суди розглядають за загальними правилами цивiльного судочинства, тобто керуються положеннями ЦПК Украєни. Разом з тим у порядку розгляду трудових спорiв у своє особливостi. Незалежно вiд того, працiвником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа пiсля вирiшення спору в КТС, суд розглядау єє як трудовий спiр, що вирiшувався в КТС, тобто на вимогу працiвника до пiдприумства (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суди Украєни вiд 6 листопада 1992 р. <Про практику розгляду судами трудових спорiв).
Маються на увазi випадки, коли сторони трудового спору не згоднi з рiшенням КТС, а прокурор вважау його таким, що суперечить чинному законодавству. Стаття 228 КЗпП надау сторонам i прокурору право оскаржити рiшення КТС до районного (мiського) суду. Фактично ж у даному випадку у не оскарження рiшення, оскiльки суд рiшення КТС не ревiзуу, не змiнюу i не скасовуу, а звернення до другого органу, а не до другоє iнстанцiє, бо суд по вiдношенню до КТС у другим органом по розгляду трудових спорiв, а не другою iнстанцiую. Таке звернення до суду здiйснюуться у формi заяви. Якщо вона подауться працiвником, то це буде позовна заява, яка повинна мiстити усi реквiзити, передбаченi ст. 137 ЦПК Украєни.
Заява власника або уповноваженого ним органу до суду повинна мати довiльну форму, якою ставиться перед судом клопотання про розгляд спору, що був розглянутий КТС, з рiшенням якоє власник або уповноважений ним орган не згоден. Це не позовна заява, бо власник або уповноважений ним орган позову не заявляу, тому при розглядi спору в судi, хоч iз заявою до суду звернувся власник або уповноважений ним орган, судом буде розглядатись позов працiвника до власника у такому ж обсязi, як вiн був заявлений для розгляду КТС.
Заява прокурора також не у позовною - це вимога до суду розглянути трудовий спiр, по якому, на думку прокурора, винесено рiшення, що суперечить чинному законодавству.
Робiтники i службовцi при заявленнi вимог, що випливають iз трудових правовiдносин, звiльняються вiд судових вит-
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
461
рат на користь держави. По трудових спорах встановлюуться альтернативна пiдсуднiсть: працiвникам надано право звертатись до суду як за мiсцем знаходження вiдповiдача, так i за мiсцем свого проживання.
Вiдповiдно до чинного законодавства цивiльною процесуальною правоздатнiстю володiють особи, що досягли повнолiття. Для вирiшення трудового спору до суду можуть звертатися особи, що мають вiк чотирнадцять рокiв, якщо вони працювали з дотриманням умов, передбачених ст. 188 КЗпП.
При зверненнi до суду необхiдно додержуватись давнiсних строкiв. Позовний або давнiсний строк - це встановлений законом строк для звернення до юрисдикцiйного органу за захистом порушенного права чи iнтересу. Цей строк слiд вiдрiзняти вiд процесуального, яким визнауться певний вiдрiзок часу для проведення певних процесуальних дiй.
Питання про позовну давнiсть в трудовому законодавствi представляу значний теоретичний i практичний iнтерес. КЗпП 1922 р. в первоначальнiй редакцiє не встановлював позовноє давностi. В той же час практика застосування КЗпП 1922 р. пiшла шляхом застосування до трудових спорiв цивiльноє трирiчноє позовноє давностi. В 1927 р. Пленум Верховного Суду РРФСР запропонував судам застосовувати скорочений тримiсячний строк давностi в справах про звiльнення i про оплату за надурочнi роботи. В 1927 i 1928 рр. в деяких союзних республiках, в тому числi в РРФСР i Украєнськiй РСР, були прийнятi постанови про застосування шестимiсячного давнiсного строку по цих двох категорiях трудових спорiв.
Нарештi, постановою ЦВК РНК СРСР вiд 29 серпня 1928 р. були затвердженi Правила про розгляд трудових спорiв, якi встановили скороченi строки давностi в два тижнi, мiсяць i три мiсяцi для всiх трудових спорiв.
Указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 31 сiчня 1957 р. було затверджене Положення про порядок розгляду трудових спорiв, яким Правила 1928 р. були скасованi, а разом з ними втратили значення заснованi на Правилах статтi КЗпП про позовну давнiсть.
КЗпП 1971 р. знову повернувся до питання строкiв.
Працiвник може звернутись iз заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного (мiського) суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзна-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
462
тися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення йому копiє наказу про звiльнення або з дня видачi трудовоє книжки.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальноє шкоди, заподiяноє пiдприумству, встановлюуться строк в один рiк з дня виявлення заподiяноє працiвником шкоди. Цей же строк застосовууться i при зверненнi до суду вищого органу або прокурора.
У разi пропуску з поважних причин строкiв районний (мiський) суд може поновити єх.
Порядок обчислення строкiв позовноє давностi i процесуальних строкiв визначауться трудовим i процесуальним законодавством. Строки, що встановленi законом або призначаються судом, обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями. Строк може визначатись також вказiвкою на подiю, яка повинна обов'язково настати, наприклад повернення жiнки з вiдпустки по вагiтностi i пологах.
Строк, що обчислюуться роками, закiнчууться у вiдповiдний мiсяць i число останнього року строку. Так, при укладаннi строкового трудового договору 17 липня 1999 р. на три роки його строк закiнчууться 17 липня 2002 р.
Строк, що обчислюуться мiсяцями, минау вiдповiдного числа останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, що обчислюуться мiсяцями, припадау на такий мiсяць, який не мау вiдповiдного числа, то строк минау в останнiй день цього мiсяця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155