Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно у i регулятором цих вiдносин, оскiльки договором визначаються умови застосування працi, взаумнi права i обов'язки.
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб. При реалiзацiє цього права власники пiдприумств, установ, органiзацiй, уповноваженi ними органи чи
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
49
фiзичнi особи можуть враховувати iнтереси трудових колективiв, що вже склалися, i навiть в разi потреби в робочiй силi можуть вiдмовити працiвнику у прийомi на роботу.
Абсолютноє свободи при виборi конкретного робочого мiсця немау. Ступiнь вiдносноє свободи залежить перш за все вiд того, якi можливостi надау держава кожнiй особi при виборi роботи. Лише в окремих випадках, визначених законом, власники пiдприумств, установ, органiзацiй або уповноваженi ним органи зобов'язанi укласти трудовий договiр з працiвником, а вiдмова в цьому може бути оскаржена в суд. Такi випадки перелiченi В ч. 2 ст. 232 КЗпП.
В iнших випадках вiдмова власника або уповноваженого ним Органу в прийняттi на роботу не створюу для працiвника права на позов щодо пiдприумства, установи, органiзацiє, якi вiдмо-
кли в прийняттi на роботу, навiть за умови, що працiвник вiдповiдау вимогам, що ставляться до нього за цiую роботою.
Принцип визначеностi трудовоє функцiє. Трудова дiяльнiсть людини мау вiдповiдати єє iндивiдуальним якостям. Нахили людини, навiть такоє, яка вже сформувалась, завжди ширше ви-
iОГiМiКОii Професiє. Тому, маючи певну здатнiсть, людина може ОВОЛОДiТИ декiлькома професiями, мати рiзну ступiнь квалiфiкацiє. Але для того щоб набути квалiфiкацiю, вимагаються певнi суспiльне необхiднi витрати працi по кожнiй спецiальностi.
Таким чином, процесу матерiального виробництва в суспiльствi передуу пiдготовка робочоє сили, що здiйснюуться спецiальною освiтою з професiональним навчанням. Освiчена, Професiйно пiдготовлена людина краще сприймау нову iнформацiю, ефективнiше застосовуу новi засоби виробництва. За допомогою освiти нагромаджууться <людський> капiтал, який сприяу економiчному розвитковi.
У молодi, яка не мау професiйноє освiти, майже вiдсутнi шанси потрапити на виробництво. Саме професiйна освiта забезпечуу одержання громадянами робiтничоє професiє вiдповiдно до єх покликань, iнтересiв, здiбностей, пiдвищення єх виробничоє квалiфiкацiє. Вона у одним iз гарантiв соцiальноє стабiльностi суспiльства.
У пiдвищеннi рiвня освiти i квалiфiкацiє мiститься й потен-цiально важливий резерв зростання продуктивностi i якостi Працi. Науково-технiчний прогрес неухильно вимагау поглиблення професiоналiзму. Вiн, по-перше, ставить якiсно новi ви-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
50
моги до змiсту i методiв професiйного навчання; по-друге, вимагау нових спецiальностей, якi б вбирали в себе знання i навики нових професiй i спецiальностей; по-трету, потребуу створення розвинутоє i чiткоє системи перепiдготовки працiвникiв.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору у встановленням трудовоє функцiє працiвника. Умова про трудову функцiю, що виконуватиметься працiвником, становить фундамент трудового договору, який не може вважатись укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професiє, спецiальностi, квалiфiкацiє або посади. Потреба визначення трудовоє функцiє обумовлена суспiльним розподiлом працi, який характеризууться рiзними видами робiт, що повиннi виконуватись пiдприумствами, установами, органiзацiями, виходячи з поставлених перед ними завдань.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору не у довiльним. Держава визначау перелiки посад, професiй i спецiальностей, необхiдних для народного господарства, за допомогою затвердження тарифно-квалiфiкацiйних довiдникiв для робiтникiв, тдиноє номенклатури службовцiв, Квалiфiкацiйного довiдника посад службовцiв.
Трудова функцiя, що встановлюуться при укладеннi трудового договору, мау вiдповiдати професiйним знанням, що у у працiвника. Це може пiдтверджуватись документами про здобуту професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю. Такий документ свiдчить про те, що працiвник атестований вiдповiдно до iснуючих правил. У той же час пiдвищення технiчного рiвня виробництва, впровадження у сферу управлiння обчислювальноє технiки, автоматизованих систем вимагають вiд працiвника не тiльки професiональних i квалiфiкацiйних даних, а й дiлових якостей, здатностi творчо виконувати обумовлену трудову функцiю. Саме тому трудова дiяльнiсть стала чинником всебiчного розвитку особистостi кожного члена суспiльства.
Принцип стабiльностi трудових вiдносин. Працiвники укладають трудовий договiр для того, щоб мати постiйне джерело засобiв для iснування себе i своує сiм'є. Тому вони зацiкавленi в тому, щоб єх вiдносини з пiдприумством, установою, органiзацiую, з якими вони уклали трудовий договiр, були тривалими i стабiльними. В тривалостi i стабiльностi трудових вiдносин проявляуться гарантiя зайнятостi працюючих.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
51
Тривалiсть зв'язку працiвника з пiдприумством, установою, органiзацiую сприяу пiдвищенню продуктивностi працi даного працiвника, розвивау його трудову i творчу активнiсть.
Проте стабiльнiсть трудових вiдносин не означау довiчне прикрiплення працiвника до пiдприумства. В перiод економiчноє кризи стабiльнiсть зайнятостi у однiую з основних проблем законодавства про працю.
Стабiльнiсть трудових вiдносин забезпечууться тим, що власник або уповноважений ним орган може змiнити умови трудового договору лише за наявностi на те згоди працiвника, а розiрвати трудовий договiр - тiльки за наявностi пiдстав, передбачених в законi. Зокрема, законодавчi акти про працю забороняють вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором (ст.31 КЗпП); переведення працiвника на iншу постiйну роботу допускауться тiльки за його згодою (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб. При реалiзацiє цього права власники пiдприумств, установ, органiзацiй, уповноваженi ними органи чи
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
49
фiзичнi особи можуть враховувати iнтереси трудових колективiв, що вже склалися, i навiть в разi потреби в робочiй силi можуть вiдмовити працiвнику у прийомi на роботу.
Абсолютноє свободи при виборi конкретного робочого мiсця немау. Ступiнь вiдносноє свободи залежить перш за все вiд того, якi можливостi надау держава кожнiй особi при виборi роботи. Лише в окремих випадках, визначених законом, власники пiдприумств, установ, органiзацiй або уповноваженi ним органи зобов'язанi укласти трудовий договiр з працiвником, а вiдмова в цьому може бути оскаржена в суд. Такi випадки перелiченi В ч. 2 ст. 232 КЗпП.
В iнших випадках вiдмова власника або уповноваженого ним Органу в прийняттi на роботу не створюу для працiвника права на позов щодо пiдприумства, установи, органiзацiє, якi вiдмо-
кли в прийняттi на роботу, навiть за умови, що працiвник вiдповiдау вимогам, що ставляться до нього за цiую роботою.
Принцип визначеностi трудовоє функцiє. Трудова дiяльнiсть людини мау вiдповiдати єє iндивiдуальним якостям. Нахили людини, навiть такоє, яка вже сформувалась, завжди ширше ви-
iОГiМiКОii Професiє. Тому, маючи певну здатнiсть, людина може ОВОЛОДiТИ декiлькома професiями, мати рiзну ступiнь квалiфiкацiє. Але для того щоб набути квалiфiкацiю, вимагаються певнi суспiльне необхiднi витрати працi по кожнiй спецiальностi.
Таким чином, процесу матерiального виробництва в суспiльствi передуу пiдготовка робочоє сили, що здiйснюуться спецiальною освiтою з професiональним навчанням. Освiчена, Професiйно пiдготовлена людина краще сприймау нову iнформацiю, ефективнiше застосовуу новi засоби виробництва. За допомогою освiти нагромаджууться <людський> капiтал, який сприяу економiчному розвитковi.
У молодi, яка не мау професiйноє освiти, майже вiдсутнi шанси потрапити на виробництво. Саме професiйна освiта забезпечуу одержання громадянами робiтничоє професiє вiдповiдно до єх покликань, iнтересiв, здiбностей, пiдвищення єх виробничоє квалiфiкацiє. Вона у одним iз гарантiв соцiальноє стабiльностi суспiльства.
У пiдвищеннi рiвня освiти i квалiфiкацiє мiститься й потен-цiально важливий резерв зростання продуктивностi i якостi Працi. Науково-технiчний прогрес неухильно вимагау поглиблення професiоналiзму. Вiн, по-перше, ставить якiсно новi ви-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
50
моги до змiсту i методiв професiйного навчання; по-друге, вимагау нових спецiальностей, якi б вбирали в себе знання i навики нових професiй i спецiальностей; по-трету, потребуу створення розвинутоє i чiткоє системи перепiдготовки працiвникiв.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору у встановленням трудовоє функцiє працiвника. Умова про трудову функцiю, що виконуватиметься працiвником, становить фундамент трудового договору, який не може вважатись укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професiє, спецiальностi, квалiфiкацiє або посади. Потреба визначення трудовоє функцiє обумовлена суспiльним розподiлом працi, який характеризууться рiзними видами робiт, що повиннi виконуватись пiдприумствами, установами, органiзацiями, виходячи з поставлених перед ними завдань.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору не у довiльним. Держава визначау перелiки посад, професiй i спецiальностей, необхiдних для народного господарства, за допомогою затвердження тарифно-квалiфiкацiйних довiдникiв для робiтникiв, тдиноє номенклатури службовцiв, Квалiфiкацiйного довiдника посад службовцiв.
Трудова функцiя, що встановлюуться при укладеннi трудового договору, мау вiдповiдати професiйним знанням, що у у працiвника. Це може пiдтверджуватись документами про здобуту професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю. Такий документ свiдчить про те, що працiвник атестований вiдповiдно до iснуючих правил. У той же час пiдвищення технiчного рiвня виробництва, впровадження у сферу управлiння обчислювальноє технiки, автоматизованих систем вимагають вiд працiвника не тiльки професiональних i квалiфiкацiйних даних, а й дiлових якостей, здатностi творчо виконувати обумовлену трудову функцiю. Саме тому трудова дiяльнiсть стала чинником всебiчного розвитку особистостi кожного члена суспiльства.
Принцип стабiльностi трудових вiдносин. Працiвники укладають трудовий договiр для того, щоб мати постiйне джерело засобiв для iснування себе i своує сiм'є. Тому вони зацiкавленi в тому, щоб єх вiдносини з пiдприумством, установою, органiзацiую, з якими вони уклали трудовий договiр, були тривалими i стабiльними. В тривалостi i стабiльностi трудових вiдносин проявляуться гарантiя зайнятостi працюючих.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
51
Тривалiсть зв'язку працiвника з пiдприумством, установою, органiзацiую сприяу пiдвищенню продуктивностi працi даного працiвника, розвивау його трудову i творчу активнiсть.
Проте стабiльнiсть трудових вiдносин не означау довiчне прикрiплення працiвника до пiдприумства. В перiод економiчноє кризи стабiльнiсть зайнятостi у однiую з основних проблем законодавства про працю.
Стабiльнiсть трудових вiдносин забезпечууться тим, що власник або уповноважений ним орган може змiнити умови трудового договору лише за наявностi на те згоди працiвника, а розiрвати трудовий договiр - тiльки за наявностi пiдстав, передбачених в законi. Зокрема, законодавчi акти про працю забороняють вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором (ст.31 КЗпП); переведення працiвника на iншу постiйну роботу допускауться тiльки за його згодою (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155