ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

№ 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з метою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдприумцями або органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних договорiв>.
Рекомендацiую 1951 р. № 91 колективним договором визнауться <будь-яка письмова угода щодо умов працi та найму, що укладауться, з одного боку, мiж пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв i, з другого боку, однiую чи декiлькома представницькими органiзацiями трудящих або, в разi вiдсутностi таких органiзацiй, представниками самих трудящих, якi належним чином обранi i уповноваженi вiдповiдно до законодавства краєни>.
Рекомендацiя далi вказуу на обставини, що випливають з колективних договорiв, умови поширення єх дiє не тiльки на тих, хто пiдписав єх, i на необхiднiсть вiдповiдноє процедури колективного договору. Умови трудових договорiв, якi проти-рiчать колективному договору, повиннi вважатись недiйсними i автоматично замiнятись вiдповiдними положеннями колективного договору.
В 60-тi роки було прийнято ряд актiв, що вiдносились до певних аспектiв трудових вiдносин, якi могли впливати на колективнi переговори. Серед них - Рекомендацiя 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, в  2 якоє зазначалось, що <консультацiє i спiвробiтництво не повиннi порушувати нi свободи об'уднання, нi права органiзацiй пiдприумцiв i трудящих, у тому числi єх права на колективнi переговори>; Рекомендацiя 1967 р. № 129 про зв'язки на пiдприумствi, в п. З  15 якоє вмiщено положення, що надана адмiнiстрацiую iнформацiя, <коли йдеться про питання, що у предметом переговорiв мiж пiдприумцем i трудящими або єх представниками на пiдприумствi або предметом колективного договору...>, повинна ясно вказувати на це; Рекомендацiя 1967 р. № 130 про розгляд скарг, де в  5 вказууться: <В тих випадках, коли процедура розгляду скарг встановлюуться колективним
Роздiл V. Колективний договiр
договором, учасникiв такого договору необхiдно заохочувати до включення в нього положення про те, що протягом дiє даного договору вони сприятимуть врегулюванню скарг у рамках передбаченоє процедури i намагатимуться утримуватися вiд усяких дiй, якi здатнi утруднити ефективне застосування передбаченоє процедури>.
Пряме вiдношення до сприяння веденню колективних переговорiв мау Рекомендацiя 1978 р. № 158 про регулювання питань працi, в п. 2  5 якоє вказано, що компетентнi органи, якi займаються регулюванням питань працi, повиннi <надавати послуги органiзацiям пiдприумцiв i трудящих... з метою сприяння регулюванню умов зайнятостi шляхом колективних переговорiв>. Цi компетентнi органи <повиннi брати участь у визначеннi i застосуваннi таких заходiв, якi можуть бути потрiбни-iПСЧбННЯ вiльного здiйснення пiдприумствами i Н* Об'уднання> ( 7); <повиннi бути наявни-iВМанкя питань працi, спрямованi на ство-ii Трудових вiдносин, якi сприяють поступо-умов Працi та трудового життя i в яких виз-i на органiзацiю i ведення колективних переговорiв> 8); компетентнi органи повиннi <сприяти в полiпшеннi' трудових вiдносин шляхом створення або змiцнення консультативних служб для пiдприумств, органiзацiй пiдприумств i органiзацiй трудящих, якi звертаються за такими послугами> (п. 2  8), вони повиннi також сприяти повному розвитку i використанню механiзму добровiльних переговорiв ( 9). Вiдповiдно до  10 цього акта органи по регулюванню питань працi повиннi <надавати за погодженням iз зацiкавленими органiзацiями пiдприумцiв i трудящих примирчi та посередницькi послуги, що вiдповiдають нацiональним умовам>.
Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цiує Конвенцiє, вона поширюуться на всi галузi економiчноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.
Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж
136
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
пiдприумцем, групою пiдприумцiв або однiую чи декiлькома органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i однiую чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдприумцями i трудящими або єх органiзацiями.
Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв. Вони були пiдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i поширення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155