вiдповiдною район-
ною, обласною радою або уповноваженим нею органом - при
передачi обуктiв у спiльну власнiсть територiальних громад сiл,
селищ, мiст; органом, уповноваженим управляти державним май-
ном, - у разi передачi обуктiв у державну власнiсть.
Передача оформляуться актом приймання-здавання, який пiд-
писууться головою i членами комiсiє. З моменту пiдпису виникау
право власностi набувача.
Вiдповiдно до Закону Украєни <Про передачу обуктiв права дер-
жавноє та комунальноє власностi> Кабiнетом Мiнiстрiв, постановою
57
вiд 21 вересня 1998 року затверджено Положення про порядок пе-
редачi обуктiв права державноє власностi, яке визначило порядок
безоплатноє передачi обуктiв права державноє власностi iз сфери
управлiння мiнiстерств, iнших центральних та мiсцевих органiв
виконавчоє влади, Ради мiнiстрiв Автономноє Республiки Крим,
Фонду державного майна, обуднань пiдприумств, яким делеговано
функцiє з управлiння майном пiдприумств i органiзацiй, заснованих
на державнiй власностi, Нацiональноє академiє наук, iнших анало-
гiчних самоврядних органiзацiй, яким передано в користування дер-
жавне майно, до сфери управлiння iнших органiв, уповноважених
управляти державним майном, або самоврядних органiзацiй.
Передача обуктiв права державноє власностi здiйснюуться:
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх структурних пiдроздiлiв, акцiй (часток, паєв), якi
належать державi в майнi господарських товариств, - за рiшен-
ням Кабiнету Мiнiстрiв;
щодо нерухомого майна (будiвель, споруд, у тому числi обук-
тiв незавершеного будiвництва, а також нежитлових примiщень
пiсля єх видiлення в окрему облiкову одиницю); iншого окремого
iндивiдуально визначеного майна пiдприумств (крiм нерухомого)
- за рiшенням органiв, уповноважених управляти державним май-
ном, або самоврядних органiзацiй за погодженням з Мiнекономi-
ки, Мiнфiном i Фондом державного майна;
щодо державного майна, яке не увiйшло до статутного фонду
господарських товариств, створених у процесi приватизацiє та кор-
поратизацiє, - за рiшенням засновника господарського товариства
та органу, уповноваженого управляти державним майном, який
приймау майно, за погодженням з Мiнекономiки, Мiнфiном i Фон-
дом державного майна;
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх пiдроздiлiв у звязку з прийняттям рiшення про
єхню приватизацiю - за рiшенням органiв, уповноважених управ-
ляти державним майном, самоврядних органiзацiй та Фонду дер-
жавного майна.
Якщо обукт права державноє власностi передауться вiд одного
пiдприумства до iншого, що належить до сфери управлiння одно-
го органу, уповноваженого управляти державним майном, або са-
моврядноє органiзацiє, то передача здiйснюуться на пiдставi рiшен-
ня цього органу або самоврядноє органiзацiє.
58
Органи, до сфери управлiння яких передано обукт державноє
власностi, зобовязанi повiдомити про таку передачу органи дер-
жавноє статистики i державноє податковоє служби, фiнансовi орга-
ни, а стосовно обуктiв, передача яких вiдбувалася на пiдставi рi-
шень Кабiнету Мiнiстрiв, - ще й Мiнiстерство економiки, своєм
наказом закрiпити нерухоме та iнше окреме iндивiдуально визна-
чене майно за вiдповiдним пiдприумством (органiзацiую) на правi
повного господарського вiдання (оперативного управлiння).
Зазначеною постановою Кабiнету Мiнiстрiв затверджено та-
кож Порядок подання та розгляду пропозицiй щодо передачi обук-
тiв з комунальноє в державну власнiсть та утворення i роботи комi-
сiє з питань передачi обуктiв у державну власнiсть.
Майно, яке використовууться для здiйснення господарськоє
дiяльностi, може належати пiдприумству на правi колективноє влас-
ностi. Субуктами такоє власностi, згiдно зi ст. 20 Закону Украєни
<Про власнiсть>, у колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiо-
нернi та iншi господарськi товариства, господарськi обуднання.
В теоретичному планi таке визначення цiує форми власностi
викликау сумнiв. Термiн <колектив> визначау спосiб виникнення
субуктiв власностi - колективнi утворення. Щодо форми влас-
ностi, то вона у приватною, але в цьому випадку не iндивiдуаль-
ною, а спiльною. Остання може бути спiльною частковою (влас-
нiсть трудового колективу, господарських товариств) i спiльною
сумiсною (кооператив). Таке твердження випливау зi змiсту ст. 17
Закону Украєни <Про власнiсть>.
Майно, придбане громадянами, якi обудналися для спiльноє
дiяльностi, у єхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iнше не
встановлене письмовою угодою мiж ними.
Тому правовий режим майна в цьому разi не вiдрiзняуться вiд
правомочностей приватного власника.
Конституцiя Украєни визначау право людини на приватну
власнiсть як непорушне. Це значить, що приватна власнiсть ле-
галiзувалася. iснування такоє власностi не визнавалося союзним
законодавством, а особиста власнiсть, за цим законодавством,
мала споживче призначення. Чинний Закон Украєни <Про влас-
нiсть> передбачау, що обуктом права приватноє власностi у май-
но як споживчого, так i виробничого призначення, i це вiдкри-
вау приватному власнику простiр для здiйснення господарськоє
i пiдприумницькоє дiяльностi. Приватна власнiсть може бути iнди-
, вiдуальною i колективною (а точнiше - спiльною). Так i слiд
59
було, мабуть, визначити в законодавствi. А що ж сталося з влас-
нiстю iндивiдуальноюi Свого часу законодавець внiс змiни до
Закону <Про власнiсть>, за якими iндивiдуальна форма власностi
була вилучена з нього, але вiн не зробив цього стосовно пiдпри-
умств вiдповiдного виду, що передбачалося первiсною редакцiую
Закону <Про пiдприумства в Украєнi>. Таким чином, iндивiдуаль-
ноє форми власностi позбулися, а iндивiдуальне пiдприумство
продовжувало iснувати в законi ще протягом кiлькох рокiв.
За первiсним текстом Закону (ст. 2) iндивiдуальним у пiдприум-
ство, яке засновууться на особистiй власностi фiзичноє особи i
винятково єє працi. Оскiльки, згiдно зi ст. 1 цього ж Закону, пiдприум-
ство у юридичною особою, то фiзична особа-власник майна ста-
ла, як уже зазначалося, юридичною особою. Така сумнiвна конст-
рукцiя по-рiзному сприймалася рiзними авторами. Дехто називав
єє <пiдприумством однiує особи>2. Автори коментарю до закону
<Про пiдприумства в Украєнi> констатують, що на практицi цей вид
пiдприумств не набув великого поширення. Громадянам невигiдно
створювати пiдприумства i платити податки у статусi юридичноє
особи, коли можна зареуструватися як пiдприумцю, не стаючи юри-
дичною особою. При цьому пiдприумець мау право залучити до
роботи найманих працiвникiв3.
Були висловленi й iншi думки про iндивiдуальне пiдприумство.
А. А. Попов вважау, що таке пiдприумство - свого роду iндивiд,
який власною працею здiйснюу дiяльнiсть у пiдприумствi - субук-
тi пiдприумницькоє дiяльностi, власником якого вiн у4.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
ною, обласною радою або уповноваженим нею органом - при
передачi обуктiв у спiльну власнiсть територiальних громад сiл,
селищ, мiст; органом, уповноваженим управляти державним май-
ном, - у разi передачi обуктiв у державну власнiсть.
Передача оформляуться актом приймання-здавання, який пiд-
писууться головою i членами комiсiє. З моменту пiдпису виникау
право власностi набувача.
Вiдповiдно до Закону Украєни <Про передачу обуктiв права дер-
жавноє та комунальноє власностi> Кабiнетом Мiнiстрiв, постановою
57
вiд 21 вересня 1998 року затверджено Положення про порядок пе-
редачi обуктiв права державноє власностi, яке визначило порядок
безоплатноє передачi обуктiв права державноє власностi iз сфери
управлiння мiнiстерств, iнших центральних та мiсцевих органiв
виконавчоє влади, Ради мiнiстрiв Автономноє Республiки Крим,
Фонду державного майна, обуднань пiдприумств, яким делеговано
функцiє з управлiння майном пiдприумств i органiзацiй, заснованих
на державнiй власностi, Нацiональноє академiє наук, iнших анало-
гiчних самоврядних органiзацiй, яким передано в користування дер-
жавне майно, до сфери управлiння iнших органiв, уповноважених
управляти державним майном, або самоврядних органiзацiй.
Передача обуктiв права державноє власностi здiйснюуться:
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх структурних пiдроздiлiв, акцiй (часток, паєв), якi
належать державi в майнi господарських товариств, - за рiшен-
ням Кабiнету Мiнiстрiв;
щодо нерухомого майна (будiвель, споруд, у тому числi обук-
тiв незавершеного будiвництва, а також нежитлових примiщень
пiсля єх видiлення в окрему облiкову одиницю); iншого окремого
iндивiдуально визначеного майна пiдприумств (крiм нерухомого)
- за рiшенням органiв, уповноважених управляти державним май-
ном, або самоврядних органiзацiй за погодженням з Мiнекономi-
ки, Мiнфiном i Фондом державного майна;
щодо державного майна, яке не увiйшло до статутного фонду
господарських товариств, створених у процесi приватизацiє та кор-
поратизацiє, - за рiшенням засновника господарського товариства
та органу, уповноваженого управляти державним майном, який
приймау майно, за погодженням з Мiнекономiки, Мiнфiном i Фон-
дом державного майна;
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх пiдроздiлiв у звязку з прийняттям рiшення про
єхню приватизацiю - за рiшенням органiв, уповноважених управ-
ляти державним майном, самоврядних органiзацiй та Фонду дер-
жавного майна.
Якщо обукт права державноє власностi передауться вiд одного
пiдприумства до iншого, що належить до сфери управлiння одно-
го органу, уповноваженого управляти державним майном, або са-
моврядноє органiзацiє, то передача здiйснюуться на пiдставi рiшен-
ня цього органу або самоврядноє органiзацiє.
58
Органи, до сфери управлiння яких передано обукт державноє
власностi, зобовязанi повiдомити про таку передачу органи дер-
жавноє статистики i державноє податковоє служби, фiнансовi орга-
ни, а стосовно обуктiв, передача яких вiдбувалася на пiдставi рi-
шень Кабiнету Мiнiстрiв, - ще й Мiнiстерство економiки, своєм
наказом закрiпити нерухоме та iнше окреме iндивiдуально визна-
чене майно за вiдповiдним пiдприумством (органiзацiую) на правi
повного господарського вiдання (оперативного управлiння).
Зазначеною постановою Кабiнету Мiнiстрiв затверджено та-
кож Порядок подання та розгляду пропозицiй щодо передачi обук-
тiв з комунальноє в державну власнiсть та утворення i роботи комi-
сiє з питань передачi обуктiв у державну власнiсть.
Майно, яке використовууться для здiйснення господарськоє
дiяльностi, може належати пiдприумству на правi колективноє влас-
ностi. Субуктами такоє власностi, згiдно зi ст. 20 Закону Украєни
<Про власнiсть>, у колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiо-
нернi та iншi господарськi товариства, господарськi обуднання.
В теоретичному планi таке визначення цiує форми власностi
викликау сумнiв. Термiн <колектив> визначау спосiб виникнення
субуктiв власностi - колективнi утворення. Щодо форми влас-
ностi, то вона у приватною, але в цьому випадку не iндивiдуаль-
ною, а спiльною. Остання може бути спiльною частковою (влас-
нiсть трудового колективу, господарських товариств) i спiльною
сумiсною (кооператив). Таке твердження випливау зi змiсту ст. 17
Закону Украєни <Про власнiсть>.
Майно, придбане громадянами, якi обудналися для спiльноє
дiяльностi, у єхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iнше не
встановлене письмовою угодою мiж ними.
Тому правовий режим майна в цьому разi не вiдрiзняуться вiд
правомочностей приватного власника.
Конституцiя Украєни визначау право людини на приватну
власнiсть як непорушне. Це значить, що приватна власнiсть ле-
галiзувалася. iснування такоє власностi не визнавалося союзним
законодавством, а особиста власнiсть, за цим законодавством,
мала споживче призначення. Чинний Закон Украєни <Про влас-
нiсть> передбачау, що обуктом права приватноє власностi у май-
но як споживчого, так i виробничого призначення, i це вiдкри-
вау приватному власнику простiр для здiйснення господарськоє
i пiдприумницькоє дiяльностi. Приватна власнiсть може бути iнди-
, вiдуальною i колективною (а точнiше - спiльною). Так i слiд
59
було, мабуть, визначити в законодавствi. А що ж сталося з влас-
нiстю iндивiдуальноюi Свого часу законодавець внiс змiни до
Закону <Про власнiсть>, за якими iндивiдуальна форма власностi
була вилучена з нього, але вiн не зробив цього стосовно пiдпри-
умств вiдповiдного виду, що передбачалося первiсною редакцiую
Закону <Про пiдприумства в Украєнi>. Таким чином, iндивiдуаль-
ноє форми власностi позбулися, а iндивiдуальне пiдприумство
продовжувало iснувати в законi ще протягом кiлькох рокiв.
За первiсним текстом Закону (ст. 2) iндивiдуальним у пiдприум-
ство, яке засновууться на особистiй власностi фiзичноє особи i
винятково єє працi. Оскiльки, згiдно зi ст. 1 цього ж Закону, пiдприум-
ство у юридичною особою, то фiзична особа-власник майна ста-
ла, як уже зазначалося, юридичною особою. Така сумнiвна конст-
рукцiя по-рiзному сприймалася рiзними авторами. Дехто називав
єє <пiдприумством однiує особи>2. Автори коментарю до закону
<Про пiдприумства в Украєнi> констатують, що на практицi цей вид
пiдприумств не набув великого поширення. Громадянам невигiдно
створювати пiдприумства i платити податки у статусi юридичноє
особи, коли можна зареуструватися як пiдприумцю, не стаючи юри-
дичною особою. При цьому пiдприумець мау право залучити до
роботи найманих працiвникiв3.
Були висловленi й iншi думки про iндивiдуальне пiдприумство.
А. А. Попов вважау, що таке пiдприумство - свого роду iндивiд,
який власною працею здiйснюу дiяльнiсть у пiдприумствi - субук-
тi пiдприумницькоє дiяльностi, власником якого вiн у4.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98