плата (податок) на зем-
лю; рентнi платежi; податок з власникiв транспортних засобiв та
iнших самохiдних машин i механiзмiв; податок на промисел; збiр
за спецiальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднен-
ня навколишнього природного середовища та iншi збори.
До мiсцевих податкiв належать: податок з реклами та кому-
нальний податок, а до мiсцевих зборiв - готельний збiр; збiр за
припаркування автотранспорту; ринковий та iншi.
Контроль за правильнiстю та своучаснiстю справляння подат-
кiв i зборiв здiйснюуться державними податковими органами в
межах повноважень, визначених законами.
Отже, основним видом прямого податку з 1995 року став пода-
ток на прибуток. Нова редакцiя Закону <Про оподаткування прибут-
ку пiдприумств> прийнята 22 травня 1997 року. Обуктом оподатку-
вання визначений прибуток, що вираховууться шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звiтного перiоду на суму вало-
вих затрат платника податку та суму амортизацiйних вiдрахувань.
При цьому пiд валовим доходом мають на увазi загальну суму
доходу платника податку вiд усiх видiв дiяльностi, отриманого про-
тягом звiтного перiоду в грошовiй, матерiальнiй або нематерiаль-
нiй формах як на територiє Украєни, єє континентальному шельфi,
вiльнiй економiчнiй зонi, так i за єє межами, в яку входять: загальнi
доходи вiд реалiзацiє товарiв (робiт, послуг); доходи вiд здiйснення
банкiвських, страхових та iнших операцiй; вiд товарообмiнних
(бартерних) операцiй; вiд спiльноє дiяльностi та у виглядi дивi-
Згiдно з класифiкацiую податкiв залежно вiд форми оподаткування в
лiтературi розрiзняють: прямi (прибутково-майновi) - податки, якi стягуються в
процесi придбання i акумуляцiє матерiальних благ, визначаються розмiром
обукта оподаткування, включаються в цiну товару i виплачуються виробником
чи власником, та побiчнi (на споживання) - податки, якi стягуються в процесi ви-
трачання матерiальних благ, визначаються розмiром споживання, включаються в
виглядi накидки до цiни товару i виплачуються споживачем (див.: Кучерявенко Н. П.
Згадувана праця, С. 118-119).
116
дендiв, отриманих вiд нерезидентiв, процентiв, роялтi, володiн-
ня борговими вимогами, а також доходiв вiд здiйснення операцiй
лiзингу (оренди); доходи з iнших джерел та вiд позареалiзацiйних
операцiй.
А пiд скоригованим валовим доходом мають на увазi валовий
дохiд, з якого виключаються: суми акцизного збору, податку на
додану вартiсть, отриманi пiдприумством у складi цiни реалiзацiє
продукцiє (робiт, послуг); суми коштiв, отриманi платником податкiв
за рiшенням суду (арбiтражного суду) як компенсацiя прямих ви-
трат або збиткiв, понесених ним внаслiдок порушення його прав
та iнтересiв, що охороняються законом; суми коштiв у частинi над-
мiрно сплачених податкiв, зборiв (обовязкових платежiв), що по-
вертаються або мають бути поверненi платнику податку з бюджетiв,
та цiлий ряд iнших доходiв.
Платниками податку на прибуток цим законом визначенi:
з числа резидентiв2 - субукти пiдприумницькоє дiяльностi, бюд-
жетнi, громадськi та iншi пiдприумства, установи та органiзацiє, якi
здiйснюють дiяльнiсть, спрямовану на отримання прибутку як на те-
риторiє Украєни, так i за єє межами;
з числа нерезидентiв - фiзичнi та юридичнi особи, створенi в
будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi, якi отримують доходи з
джерелом єх походження з Украєни.
Закон мiстить положення про оподаткування операцiй особли-
вого виду, зокрема: оподаткування товарообмiнних (бартерних) опе-
рацiй; страховоє дiяльностi; операцiй iз розрахунками в iноземнiй
валютi; операцiй з торгiвлi цiнними паперами та деривативами3;
спiльноє дiяльностi на територiє Украєни без створення юридичноє
особи; операцiй з борговими вимогами та зобовязаннями та iншi.
За законом прибуток платникiв податку, включаючи пiдпри-
умства, що заснованi на власностi окремоє фiзичноє особи, оподат-
ковууться за ставкою ЗО вiдсоткiв до обукта оподаткування.
Роялтi - платежi будь-якого виду, одержанi у виглядi винагород
(компенсацiй) за використання або надання дозволу на використання прав
iнтелектуальноє, в тому числi промисловоє, власностi.
2 Резиденти - юридичнi особи та субукти пiдприумницькоє дiяльностi Укра-
єни, що не мають статусу юридичноє особи (фiлiє, представництва тощо), якi створенi
та здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства Украєни з
мiсцезнаходженням на єє територiє.
3 Дериватив - стандартний документ, що засвiдчуу право або зобовязанi
придбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а так
кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
117
Найважливiшим видом побiчних податкiв в Украєнi у податок
на додану вартiсть, попередником якого був податок з обороту. Цей
податок дiстав розповсюдження з середини XX столiття i застосо-
вууться ще й тепер у деяких захiдноувропейських та iнших крає-
нах. Однiую з перших краєн Захiдноє твропи, якi застосували по-
даток на додану вартiсть, вважауться Францiя. Суть його полягау
в тому, що товаровиробники .при реалiзацiє товару компенсують усi
своє витрати i додають податок на створену на самому пiдпри-
умствi вартiсть.
З цим визначенням кореспондууться поняття податку на дода-
ну вартiсть, наведене в первiснiй редакцiє Закону Украєни вiд 20
грудня 1991 року <Про податок на додану вартiсть>. Згiдно зi ст. 1
цього Закону податок на додану вартiсть у частиною новоствореноє
вартостi на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт,
надання послуг, що надходить до бюджету пiсля єхньоє реалiзацiє.
Таким чином, кожний iз постачальникiв виплачуу державi по-
даток пропорцiйно до тiує частини вартостi, яку вiн додав до цiни
придбання для досягнення цiни реалiзацiє.
Податок на додану вартiсть вiдрiзняуться вiд податку на при-
буток (а також прибуткового податку з населення) тим, що пода-
ток на прибуток i прибутковий податок з населення сплачуються
виробником, а податок на додану вартiсть не зменшуу коштiв ви-
робника i виплачууться споживачем за цiною товару. Безперечно,
пiдприумство-виробник виплачуу i прибуток, але того пiдпри-
умства, в якого воно закупило комплектуючi, сировину i т. iн., тобто
тодi, коли воно виступау покупцем.
Застосований замiсть податку з обороту, цей податок зберiг i
певну схожiсть з ним. Ця схожiсть помiтна, зокрема, i у визначеннi
обукта оподаткування в Законi <Про податок на додану вартiсть>
вiд 3 квiтня 1997 року2. Ним визнаються операцiє платникiв подат-
ку з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiє Украєни,
а також ввезення на митну територiю або вивезення з неє товарiв
та надання послуг i виконання робiт. Проте податок на додану вар-
тiсть, як уже йшлося, значно вiдрiзняуться вiд податку з обороту3.
Див.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
лю; рентнi платежi; податок з власникiв транспортних засобiв та
iнших самохiдних машин i механiзмiв; податок на промисел; збiр
за спецiальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднен-
ня навколишнього природного середовища та iншi збори.
До мiсцевих податкiв належать: податок з реклами та кому-
нальний податок, а до мiсцевих зборiв - готельний збiр; збiр за
припаркування автотранспорту; ринковий та iншi.
Контроль за правильнiстю та своучаснiстю справляння подат-
кiв i зборiв здiйснюуться державними податковими органами в
межах повноважень, визначених законами.
Отже, основним видом прямого податку з 1995 року став пода-
ток на прибуток. Нова редакцiя Закону <Про оподаткування прибут-
ку пiдприумств> прийнята 22 травня 1997 року. Обуктом оподатку-
вання визначений прибуток, що вираховууться шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звiтного перiоду на суму вало-
вих затрат платника податку та суму амортизацiйних вiдрахувань.
При цьому пiд валовим доходом мають на увазi загальну суму
доходу платника податку вiд усiх видiв дiяльностi, отриманого про-
тягом звiтного перiоду в грошовiй, матерiальнiй або нематерiаль-
нiй формах як на територiє Украєни, єє континентальному шельфi,
вiльнiй економiчнiй зонi, так i за єє межами, в яку входять: загальнi
доходи вiд реалiзацiє товарiв (робiт, послуг); доходи вiд здiйснення
банкiвських, страхових та iнших операцiй; вiд товарообмiнних
(бартерних) операцiй; вiд спiльноє дiяльностi та у виглядi дивi-
Згiдно з класифiкацiую податкiв залежно вiд форми оподаткування в
лiтературi розрiзняють: прямi (прибутково-майновi) - податки, якi стягуються в
процесi придбання i акумуляцiє матерiальних благ, визначаються розмiром
обукта оподаткування, включаються в цiну товару i виплачуються виробником
чи власником, та побiчнi (на споживання) - податки, якi стягуються в процесi ви-
трачання матерiальних благ, визначаються розмiром споживання, включаються в
виглядi накидки до цiни товару i виплачуються споживачем (див.: Кучерявенко Н. П.
Згадувана праця, С. 118-119).
116
дендiв, отриманих вiд нерезидентiв, процентiв, роялтi, володiн-
ня борговими вимогами, а також доходiв вiд здiйснення операцiй
лiзингу (оренди); доходи з iнших джерел та вiд позареалiзацiйних
операцiй.
А пiд скоригованим валовим доходом мають на увазi валовий
дохiд, з якого виключаються: суми акцизного збору, податку на
додану вартiсть, отриманi пiдприумством у складi цiни реалiзацiє
продукцiє (робiт, послуг); суми коштiв, отриманi платником податкiв
за рiшенням суду (арбiтражного суду) як компенсацiя прямих ви-
трат або збиткiв, понесених ним внаслiдок порушення його прав
та iнтересiв, що охороняються законом; суми коштiв у частинi над-
мiрно сплачених податкiв, зборiв (обовязкових платежiв), що по-
вертаються або мають бути поверненi платнику податку з бюджетiв,
та цiлий ряд iнших доходiв.
Платниками податку на прибуток цим законом визначенi:
з числа резидентiв2 - субукти пiдприумницькоє дiяльностi, бюд-
жетнi, громадськi та iншi пiдприумства, установи та органiзацiє, якi
здiйснюють дiяльнiсть, спрямовану на отримання прибутку як на те-
риторiє Украєни, так i за єє межами;
з числа нерезидентiв - фiзичнi та юридичнi особи, створенi в
будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi, якi отримують доходи з
джерелом єх походження з Украєни.
Закон мiстить положення про оподаткування операцiй особли-
вого виду, зокрема: оподаткування товарообмiнних (бартерних) опе-
рацiй; страховоє дiяльностi; операцiй iз розрахунками в iноземнiй
валютi; операцiй з торгiвлi цiнними паперами та деривативами3;
спiльноє дiяльностi на територiє Украєни без створення юридичноє
особи; операцiй з борговими вимогами та зобовязаннями та iншi.
За законом прибуток платникiв податку, включаючи пiдпри-
умства, що заснованi на власностi окремоє фiзичноє особи, оподат-
ковууться за ставкою ЗО вiдсоткiв до обукта оподаткування.
Роялтi - платежi будь-якого виду, одержанi у виглядi винагород
(компенсацiй) за використання або надання дозволу на використання прав
iнтелектуальноє, в тому числi промисловоє, власностi.
2 Резиденти - юридичнi особи та субукти пiдприумницькоє дiяльностi Укра-
єни, що не мають статусу юридичноє особи (фiлiє, представництва тощо), якi створенi
та здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства Украєни з
мiсцезнаходженням на єє територiє.
3 Дериватив - стандартний документ, що засвiдчуу право або зобовязанi
придбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а так
кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
117
Найважливiшим видом побiчних податкiв в Украєнi у податок
на додану вартiсть, попередником якого був податок з обороту. Цей
податок дiстав розповсюдження з середини XX столiття i застосо-
вууться ще й тепер у деяких захiдноувропейських та iнших крає-
нах. Однiую з перших краєн Захiдноє твропи, якi застосували по-
даток на додану вартiсть, вважауться Францiя. Суть його полягау
в тому, що товаровиробники .при реалiзацiє товару компенсують усi
своє витрати i додають податок на створену на самому пiдпри-
умствi вартiсть.
З цим визначенням кореспондууться поняття податку на дода-
ну вартiсть, наведене в первiснiй редакцiє Закону Украєни вiд 20
грудня 1991 року <Про податок на додану вартiсть>. Згiдно зi ст. 1
цього Закону податок на додану вартiсть у частиною новоствореноє
вартостi на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт,
надання послуг, що надходить до бюджету пiсля єхньоє реалiзацiє.
Таким чином, кожний iз постачальникiв виплачуу державi по-
даток пропорцiйно до тiує частини вартостi, яку вiн додав до цiни
придбання для досягнення цiни реалiзацiє.
Податок на додану вартiсть вiдрiзняуться вiд податку на при-
буток (а також прибуткового податку з населення) тим, що пода-
ток на прибуток i прибутковий податок з населення сплачуються
виробником, а податок на додану вартiсть не зменшуу коштiв ви-
робника i виплачууться споживачем за цiною товару. Безперечно,
пiдприумство-виробник виплачуу i прибуток, але того пiдпри-
умства, в якого воно закупило комплектуючi, сировину i т. iн., тобто
тодi, коли воно виступау покупцем.
Застосований замiсть податку з обороту, цей податок зберiг i
певну схожiсть з ним. Ця схожiсть помiтна, зокрема, i у визначеннi
обукта оподаткування в Законi <Про податок на додану вартiсть>
вiд 3 квiтня 1997 року2. Ним визнаються операцiє платникiв подат-
ку з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiє Украєни,
а також ввезення на митну територiю або вивезення з неє товарiв
та надання послуг i виконання робiт. Проте податок на додану вар-
тiсть, як уже йшлося, значно вiдрiзняуться вiд податку з обороту3.
Див.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98