Суть попереднього до-
говору полягау в тому, що з нього випливау зобовязання укласти
договiр у майбутньому. Через це попереднiй договiр, виконавши
свою функцiю, тобто зобовязавши сторони укласти договiр у май-
бутньому, вважауться виконаним i вiдповiдно до ст. 216 ЦК Украє-
ни припиняу свою дiю. Договiр поставки за прямими довгостро-
ковими господарськими звязками, укладений сторонами, як пра-
вило, на пять рокiв або ж на тривалiший перiод, перебувау в стадiє
виконання протягом усього перiоду, на який вiн був укладений, за
винятком випадкiв, передбачених чинним законодавством, коли вiн
пiдлягау змiнi, розiрванню тощо.
Див.: Брагiнський М. i. Попереднiй договiр у господарських вiдносинах //
Радян. держава i право. 1971. № 3. С.107, 108.
184
Залежно вiд способу укладення договори бувають взаумоуз- !
годженi i договори приуднання.
В умовах ринкових вiдносин основна кiлькiсть договорiв
укладауться субуктами господарськоє дiяльностi вiльно, на свiй
розсуд, без будь-яких приписiв, за простою згодою сторiн - взау-
моузгоджено - з дотриманням таких правил: ;
субукти абсолютно вiльнi у вирiшеннi питання укладати чи не |
укладати договiр, за винятком, коли зобовязання укласти договiр |
передбачено законом або добровiльно прийнятим зобовязанням; i
вибiр контрагента при укладеннi договору добровiльний; |
у субуктiв господарювання у можливiсть вибору виду договору; |
сторони за своєм розсудом визначають i формулюють кон-1
кретнi умови (змiст) договору, окрiм випадкiв, передбачених зако-1
нодавством або ж попередньою єхньою домовленiстю.
Це, як правило, договори купiвлi-продажу, поставки, iншi
договори на передачу майна у власнiсть, у строкове платне i без-
оплатне користування, на виконання робiт i т. iн. |
При укладеннi договорiв приуднання єх умови (змiст) форму-1
люються тiльки однiую iз сторiн. iнша сторона позбавлена мож-
ливостi доповнювати або ж змiнювати цi умови, вона може укла-
сти такий договiр, погодившись з цими умовами в цiлому.
Прикладом таких договорiв у договори перевезення, догово-|
ри на вiдкриття банкiвського рахунку та iн. |
Окремий специфiчний вид складають договори <за вертикал-
лю>, якими опосередковуються господарсько-управлiнськi функ-1
цiє. Ця форма договiрних звязкiв в основному застосовууться в|
умовах господарювання субуктiв, заснованих на державнiй формi|
власностi. Формування i доведення державних замовлень до кон-|
кретних субуктiв господарювання, а також право вимагати єх ви-|
конання i надання матерiально-фiнансовоє допомоги у виконаннi цих|
замовлень, а в свою чергу кореспондуючi єм права i обовязки ви-|
конавцiв, мають характер господарсько-управлiнських зобовязань. |
Особливостями i специфiкою внутрiшньогосподарськоє дiяль-
ностi юридичних осiб характеризуються i внутрiшньогосподарськi
Цей договiр характерний тим, що його умови формуються однiую iз сторiн
(оферентом), а друга не може єх спростувати або ж викласти у своєй редакцiє, а
тому знаходиться в повнiй залежностi вiд першоє сторони. У звязку з цим слiд
було б передбачити в законодавствi порядок, згiдно з яким слiд надати право сто-,
ронi, яка приуднууться, звернутися в судовi органи з заявою про змiну або ж розiр-1
вання договору, в якому передбаченi такi обтяжливi умови, якi хоч i не суперечать ]
чинному законодавству, -але настiльки обтяжливi i кабальнi для сторони, що при
укладеннi взаумоузгодженого договору вона б на такi умови не погодилася.
185
договори, у форму яких, у вiдповiдних випадках, вона втiлюуться.
Субуктом цих договiрних вiдносин завжди, принаймнi, однiую з
сторiн, у пiдроздiл юридичноє особи. Другою стороною може ви-
ступати iнший пiдроздiл або ж юридична особа в цiлому. Внутрiш-
ньогосподарськi договори набувають широкого застосування в умо-
вах розвитку корпоративних вiдносин i корпоративного права.
У сучасних умовах у звязку зi змiнами, що вiдбуваються в еко-
номiцi Украєни, система договорiв потребуу подальшого удоско-
налення. Зi скасуванням планових засад у регулюваннi народного
господарства i розвитком пiдприумництва в якостi субуктiв сто-
ронами договору поставки можуть бути не тiльки юридичнi, але
й фiзичнi особи-пiдприумцi. Ця обставина сприяла наближенню
договору поставки до договору купiвлi-продажу. У межах струк-
тури цих договорiв помiтного розвитку набули бартернi договори.
Виникли i такi рiзновиди договорiв, як договори лiзингу, що не
охоплюються поняттям договорiв майнового найму. Суттуво роз-
ширилося коло договорiв, якi входять до складу договорiв пiдряд-
ного типу i договорiв про надання послуг.
3. Змiст господарського зобовязання.
Забезпечення виконання
зобовязання
Сукупнiсть прав i обовязкiв сторiн, що виникають за
умовами договору, i складають змiст договiрного зобовязання.
Рiзнi умови, що виходять з практики встановлення договiрних
зобовязань, з урахуванням єх юридичноє значимостi, можна по-
дiлити на iстотнi, загальнi i випадковi.
iстотними визнаються умови, що у необхiдними i достатнi-
ми для укладення договору. Це означау, що при вiдсутностi хоча
б однiує з них договiр не може вважатись укладеним. При визна-
ченнi кола iстотних умов договору не можна не зважати на те, що
, вирiшення цього питання передусiм залежить вiд специфiки кож-
| ного договiрного зобовязання.
Згiдно зi ст. 153 ЦК Украєни iстотними умовами у тi умови, якi
| визнанi такими за законом або ж у необхiдними для договорiв да-
i ного виду. iстотними визнаються й iншi умови, щодо яких за зая-
вою однiує iз сторiн повинна бути досягнута угода. Якщо домо-
186
вленiсть за всiма iстотними умовами досягнута, договiр визнауться
укладеним, а сторони - повязаними зобовязаннями.
Окрiм iстотних умов, у договорi зустрiчаються загальнi i ви-
падковi умови. Загальнi умови вiдрiзняються вiд iстотних тим, що
єх наявнiсть або ж вiдсутнiсть нiяк не впливау на факт укладення
договору. Вони, як правило, сформульованi в законi або ж в iнших
нормативних актах. 1 оскiльки контрагенти домовились укласти |
даний договiр, цим уже визнауться, що вони виявили згоду при-|
йняти умови, якi за законом поширюються на договiрнi вiдноси-Ц
ни вiдповiдно до виду або ж на усi договори в цiлому. ;|
Випадковi умови схожi з iстотними, бо i вони, так само, як ш
iстотнi, набувають сили лише пiсля включення єх у договiр. Оскiльки
випадковi умови можуть виникнути тiльки тодi, коли одна iз сторiн
домоглася єх включення в договiр, а за такоє вимоги умова визнауть-
ся iстотною, виникау враження, що рiзниця мiж iстотними i випад-
ковими умовами взагалi стирауться. Проте рiзниця у, i стау вона по-
мiтною вiдразу, як виникау спiр з приводу самого факту укладення
договору. При вiдсутностi якоєсь iз умов, що обуктивно належить
до розряду iстотних, не може бути i самого договору.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
говору полягау в тому, що з нього випливау зобовязання укласти
договiр у майбутньому. Через це попереднiй договiр, виконавши
свою функцiю, тобто зобовязавши сторони укласти договiр у май-
бутньому, вважауться виконаним i вiдповiдно до ст. 216 ЦК Украє-
ни припиняу свою дiю. Договiр поставки за прямими довгостро-
ковими господарськими звязками, укладений сторонами, як пра-
вило, на пять рокiв або ж на тривалiший перiод, перебувау в стадiє
виконання протягом усього перiоду, на який вiн був укладений, за
винятком випадкiв, передбачених чинним законодавством, коли вiн
пiдлягау змiнi, розiрванню тощо.
Див.: Брагiнський М. i. Попереднiй договiр у господарських вiдносинах //
Радян. держава i право. 1971. № 3. С.107, 108.
184
Залежно вiд способу укладення договори бувають взаумоуз- !
годженi i договори приуднання.
В умовах ринкових вiдносин основна кiлькiсть договорiв
укладауться субуктами господарськоє дiяльностi вiльно, на свiй
розсуд, без будь-яких приписiв, за простою згодою сторiн - взау-
моузгоджено - з дотриманням таких правил: ;
субукти абсолютно вiльнi у вирiшеннi питання укладати чи не |
укладати договiр, за винятком, коли зобовязання укласти договiр |
передбачено законом або добровiльно прийнятим зобовязанням; i
вибiр контрагента при укладеннi договору добровiльний; |
у субуктiв господарювання у можливiсть вибору виду договору; |
сторони за своєм розсудом визначають i формулюють кон-1
кретнi умови (змiст) договору, окрiм випадкiв, передбачених зако-1
нодавством або ж попередньою єхньою домовленiстю.
Це, як правило, договори купiвлi-продажу, поставки, iншi
договори на передачу майна у власнiсть, у строкове платне i без-
оплатне користування, на виконання робiт i т. iн. |
При укладеннi договорiв приуднання єх умови (змiст) форму-1
люються тiльки однiую iз сторiн. iнша сторона позбавлена мож-
ливостi доповнювати або ж змiнювати цi умови, вона може укла-
сти такий договiр, погодившись з цими умовами в цiлому.
Прикладом таких договорiв у договори перевезення, догово-|
ри на вiдкриття банкiвського рахунку та iн. |
Окремий специфiчний вид складають договори <за вертикал-
лю>, якими опосередковуються господарсько-управлiнськi функ-1
цiє. Ця форма договiрних звязкiв в основному застосовууться в|
умовах господарювання субуктiв, заснованих на державнiй формi|
власностi. Формування i доведення державних замовлень до кон-|
кретних субуктiв господарювання, а також право вимагати єх ви-|
конання i надання матерiально-фiнансовоє допомоги у виконаннi цих|
замовлень, а в свою чергу кореспондуючi єм права i обовязки ви-|
конавцiв, мають характер господарсько-управлiнських зобовязань. |
Особливостями i специфiкою внутрiшньогосподарськоє дiяль-
ностi юридичних осiб характеризуються i внутрiшньогосподарськi
Цей договiр характерний тим, що його умови формуються однiую iз сторiн
(оферентом), а друга не може єх спростувати або ж викласти у своєй редакцiє, а
тому знаходиться в повнiй залежностi вiд першоє сторони. У звязку з цим слiд
було б передбачити в законодавствi порядок, згiдно з яким слiд надати право сто-,
ронi, яка приуднууться, звернутися в судовi органи з заявою про змiну або ж розiр-1
вання договору, в якому передбаченi такi обтяжливi умови, якi хоч i не суперечать ]
чинному законодавству, -але настiльки обтяжливi i кабальнi для сторони, що при
укладеннi взаумоузгодженого договору вона б на такi умови не погодилася.
185
договори, у форму яких, у вiдповiдних випадках, вона втiлюуться.
Субуктом цих договiрних вiдносин завжди, принаймнi, однiую з
сторiн, у пiдроздiл юридичноє особи. Другою стороною може ви-
ступати iнший пiдроздiл або ж юридична особа в цiлому. Внутрiш-
ньогосподарськi договори набувають широкого застосування в умо-
вах розвитку корпоративних вiдносин i корпоративного права.
У сучасних умовах у звязку зi змiнами, що вiдбуваються в еко-
номiцi Украєни, система договорiв потребуу подальшого удоско-
налення. Зi скасуванням планових засад у регулюваннi народного
господарства i розвитком пiдприумництва в якостi субуктiв сто-
ронами договору поставки можуть бути не тiльки юридичнi, але
й фiзичнi особи-пiдприумцi. Ця обставина сприяла наближенню
договору поставки до договору купiвлi-продажу. У межах струк-
тури цих договорiв помiтного розвитку набули бартернi договори.
Виникли i такi рiзновиди договорiв, як договори лiзингу, що не
охоплюються поняттям договорiв майнового найму. Суттуво роз-
ширилося коло договорiв, якi входять до складу договорiв пiдряд-
ного типу i договорiв про надання послуг.
3. Змiст господарського зобовязання.
Забезпечення виконання
зобовязання
Сукупнiсть прав i обовязкiв сторiн, що виникають за
умовами договору, i складають змiст договiрного зобовязання.
Рiзнi умови, що виходять з практики встановлення договiрних
зобовязань, з урахуванням єх юридичноє значимостi, можна по-
дiлити на iстотнi, загальнi i випадковi.
iстотними визнаються умови, що у необхiдними i достатнi-
ми для укладення договору. Це означау, що при вiдсутностi хоча
б однiує з них договiр не може вважатись укладеним. При визна-
ченнi кола iстотних умов договору не можна не зважати на те, що
, вирiшення цього питання передусiм залежить вiд специфiки кож-
| ного договiрного зобовязання.
Згiдно зi ст. 153 ЦК Украєни iстотними умовами у тi умови, якi
| визнанi такими за законом або ж у необхiдними для договорiв да-
i ного виду. iстотними визнаються й iншi умови, щодо яких за зая-
вою однiує iз сторiн повинна бути досягнута угода. Якщо домо-
186
вленiсть за всiма iстотними умовами досягнута, договiр визнауться
укладеним, а сторони - повязаними зобовязаннями.
Окрiм iстотних умов, у договорi зустрiчаються загальнi i ви-
падковi умови. Загальнi умови вiдрiзняються вiд iстотних тим, що
єх наявнiсть або ж вiдсутнiсть нiяк не впливау на факт укладення
договору. Вони, як правило, сформульованi в законi або ж в iнших
нормативних актах. 1 оскiльки контрагенти домовились укласти |
даний договiр, цим уже визнауться, що вони виявили згоду при-|
йняти умови, якi за законом поширюються на договiрнi вiдноси-Ц
ни вiдповiдно до виду або ж на усi договори в цiлому. ;|
Випадковi умови схожi з iстотними, бо i вони, так само, як ш
iстотнi, набувають сили лише пiсля включення єх у договiр. Оскiльки
випадковi умови можуть виникнути тiльки тодi, коли одна iз сторiн
домоглася єх включення в договiр, а за такоє вимоги умова визнауть-
ся iстотною, виникау враження, що рiзниця мiж iстотними i випад-
ковими умовами взагалi стирауться. Проте рiзниця у, i стау вона по-
мiтною вiдразу, як виникау спiр з приводу самого факту укладення
договору. При вiдсутностi якоєсь iз умов, що обуктивно належить
до розряду iстотних, не може бути i самого договору.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98