i хоча втручання держави в цю дiяльнiсть законодав-
ством не допускауться (ст. 27 Закону Украєни вiд 27 березня 1991
року <Про пiдприумства в Украєнi>3), регламентацiя не може об-
межитися загальною вимогою про те, що використання будь-ким
своує власностi при здiйсненнi такоє дiяльностi не може завдавати
шкоди правам громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати еколо-
гiчну ситуацiю i природнi якостi землi (ст. 41 Конституцiє Украєни).
У процесi виробництва проявляються приватнi iнтереси, iнте-
реси товаровиробникiв, суспiльства i держави, трудових колек-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. К., 1996. С. 14-15.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24.
8
тивiв, споживачiв. Виникау необхiднiсть у єх узгодженнi. Для цього
слiд використовувати правовi регулятори таким чином, щоб не
допустити зниження пiдприумницьких iнтересiв внаслiдок, скажi-
мо, надмiрних податкiв, а з iншого боку, стежити, щоб субукти
господарювання дотримувалися норм природокористування, стан-
дартизацiє, оподаткування, конкуренцiє i т. iн.
Правовими регуляторами виробничого процесу виступають
системи стандартизацiє, сертифiкацiє, забезпечення удностi вимi-
рювань, правовi норми захисту навколишнього середовища, лiцен-
зування господарськоє дiяльностi.
Автори по.сiбника <Господарське право> пишуть, що госпо-
дарське право Украєни розвивауться як система норм, якi регу-
люють три сектори економiки: перший - державний, що у дом-
iнуючим, другий - той, що заснований на колективнiй власностi,
i третiй - приватний. У процесi приватизацiє майна державних
пiдприумств питома вага приватного сектора зростатиме, отже
норми цього права будуть комерцiалiзуватися (зменшуватиметься
елемент державного регулювання) i воно перетвориться на комер-
цiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним2. При цьому вони
посилаються на те, що в краєнах ринковоє економiки правовi систе-
ми традицiйно включають комерцiйне (а не господарське) право. Це
системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широ-
кому єє розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, ро-
бiт, послуг. Комерцiйне законодавство там (Нiмеччина, Францiя,
Сполученi Штати Америки) кодифiковане у формi комерцiйних ко-
дексiв, якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.
Посилаючись на традицiю торгового права дореволюцiйноє Ро-
сiє, за якою i банкiр, i видавець, i аптекар, i нерiдко сiльський гос-
подар визнавалися купцями, деякi правники висунули пропозицiю
зберегти або вiдновити таку галузь права, як торгове право5. Але
тодiшнiй купець був фактично пiдприумцем, а точнiше - субуктом
господарювання. Така невiдповiднiсть понять, за словами вiдомо-
го росiйського правника Г. Ф. Шершеневича, була викликана над-
звичайно широким юридичним уявленням про торгiвлю, що посту-
пово наближалося до поняття взагалi економiчноє дiяльностi4.
Див.: Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М., 1997. С. 271.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. К., 1996. С. 15.
3 Див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенденции // Государство и
право. 1993. № 2.
4 Див.: Шершвневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. Спб., 1908. Т. 1. С. 140.
9
Якщо йти за <прогнозом> авторiв <Господарського права>, то
i тепер мау утворитися така ж невiдповiднiсть понять, адже комер-
цiйна дiяльнiсть - це, по-перше, дiяльнiсть на товарних ринках
(купiвля-продаж в iнтересах матерiально-технiчного постачання
виробництва i збуту виготовленоє продукцiє), по-друге, дiяльнiсть,
повязана з експортом та iмпортом товарiв, по-трету, дiяльнiсть на
фондових ринках (купiвля-продаж акцiй, облiгацiй та iнших цiнних
паперiв) i, по-четверте, посередницька дiяльнiсть1.
Така дiяльнiсть тiсно повязана з виробничою, але не повинна
ототожнюватися з нею. До переходу до ринковоє економiки матерi-
ально-технiчне забезпечення виробничого процесу здiйснювалось у
централiзованому порядку. Воно проходило кiлька етапiв: вияв потреб
виробникiв у матерiально-технiчних ресурсах, видiлення фондiв мi-
нiстерствам i розподiл цих фондiв пiдприумствам-споживачам.
Потiм органами матерiально-технiчного забезпечення здiйсню-
валося прикрiплення пiдприумств-споживачiв до постачальникiв
i видача актiв на поставку продукцiє. На заключному етапi пiдприум-
ства на пiдставi одержаних нарядiв, планiв прикрiплення та iнших
планових документiв укладали договори на поставку продукцiє.
Перехiд до ринкових вiдносин означау вiдмову вiд адмiнiстратив-
но-наказових методiв господарювання, втручання держави в справи
комерцiйноє дiяльностi пiдприумств. Однак комерцiйну дiяльнiсть
в умовах ринку не можна зводити, як було ранiше, лише до органi-
зацiє збуту продукцiє. В цих умовах вироблена продукцiя знайде збут
лише тодi, коли задовольнятиме попит споживачiв.
Отож завдання виробника полягау в тому, щоб за допомогою
квалiфiкованих працiвникiв аналiзувати конюнктуру ринку, вияв-
ляти незадоволенi потреби, знаходити споживачiв своує продукцiє
i на цiй основi формувати асортиментну полiтику пiдприумства,
здiйснювати розробку новоє продукцiє, налагоджувати системи
сервiсного обслуговування.
Таким чином, якщо ранiше спочатку планувалася в централiзо-
ваному порядку виробнича дiяльнiсть, а потiм укладалися догово-
ри зi споживачами про збут виробленоє продукцiє, то тепер, як пе-
редбачено в Законi Украєни вiд 27 березня 1991 року <Про пiдприум-
ства в Украєнi>, основу планiв виробництва продукцiє становлять
державнi замовлення та договори, укладенi з єє споживачами (покуп-
цями) i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв (ст. 20).
Див.: Круглова Н. Ю. Згадувана праця. С. 45.
10
Виходячи з цього, доходимо висновку, що вiдносини, якi виникають
при здiйсненнi виробничоє i комерцiйноє дiяльностi, - це вiдноси-
ни господарськi, оскiльки виробнича i комерцiйна дiяльнiсть тiсно
повязанi i складають у цiлому дiяльнiсть господарську, а вона по-
требуу окремоє правовоє регламентацiє.
Характерною ознакою господарських вiдносин у поуднання в
них органiзацiйних i майнових елементiв. Господарськими у вiдно-
сини мiж субуктами господарювання (пiдприумствами, пiдприум-
цями) i органами управлiння, мiж тими, хто господарюу, i держав-
ними i громадськими органiзацiями, якi у споживачами продукцiє,
робiт, послуг, що складаються в процесi органiзацiє i здiйснення
господарськоє дiяльностi.
У науцi таке регламентування виокремлене в господарське пра-
во. Процес переходу економiки Украєни до ринку вимагау перегля-
ду концепцiй галузевого правового регулювання i вiдповiдного за-,
конотворення. Це стосууться як <традицiйних> галузей права- ци-
вiльного, адмiнiстративного, кримiнального, так i господарського.
Господарське право можна розглядати в кiлькох аспектах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
ством не допускауться (ст. 27 Закону Украєни вiд 27 березня 1991
року <Про пiдприумства в Украєнi>3), регламентацiя не може об-
межитися загальною вимогою про те, що використання будь-ким
своує власностi при здiйсненнi такоє дiяльностi не може завдавати
шкоди правам громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати еколо-
гiчну ситуацiю i природнi якостi землi (ст. 41 Конституцiє Украєни).
У процесi виробництва проявляються приватнi iнтереси, iнте-
реси товаровиробникiв, суспiльства i держави, трудових колек-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. К., 1996. С. 14-15.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24.
8
тивiв, споживачiв. Виникау необхiднiсть у єх узгодженнi. Для цього
слiд використовувати правовi регулятори таким чином, щоб не
допустити зниження пiдприумницьких iнтересiв внаслiдок, скажi-
мо, надмiрних податкiв, а з iншого боку, стежити, щоб субукти
господарювання дотримувалися норм природокористування, стан-
дартизацiє, оподаткування, конкуренцiє i т. iн.
Правовими регуляторами виробничого процесу виступають
системи стандартизацiє, сертифiкацiє, забезпечення удностi вимi-
рювань, правовi норми захисту навколишнього середовища, лiцен-
зування господарськоє дiяльностi.
Автори по.сiбника <Господарське право> пишуть, що госпо-
дарське право Украєни розвивауться як система норм, якi регу-
люють три сектори економiки: перший - державний, що у дом-
iнуючим, другий - той, що заснований на колективнiй власностi,
i третiй - приватний. У процесi приватизацiє майна державних
пiдприумств питома вага приватного сектора зростатиме, отже
норми цього права будуть комерцiалiзуватися (зменшуватиметься
елемент державного регулювання) i воно перетвориться на комер-
цiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним2. При цьому вони
посилаються на те, що в краєнах ринковоє економiки правовi систе-
ми традицiйно включають комерцiйне (а не господарське) право. Це
системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широ-
кому єє розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, ро-
бiт, послуг. Комерцiйне законодавство там (Нiмеччина, Францiя,
Сполученi Штати Америки) кодифiковане у формi комерцiйних ко-
дексiв, якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.
Посилаючись на традицiю торгового права дореволюцiйноє Ро-
сiє, за якою i банкiр, i видавець, i аптекар, i нерiдко сiльський гос-
подар визнавалися купцями, деякi правники висунули пропозицiю
зберегти або вiдновити таку галузь права, як торгове право5. Але
тодiшнiй купець був фактично пiдприумцем, а точнiше - субуктом
господарювання. Така невiдповiднiсть понять, за словами вiдомо-
го росiйського правника Г. Ф. Шершеневича, була викликана над-
звичайно широким юридичним уявленням про торгiвлю, що посту-
пово наближалося до поняття взагалi економiчноє дiяльностi4.
Див.: Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М., 1997. С. 271.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. К., 1996. С. 15.
3 Див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенденции // Государство и
право. 1993. № 2.
4 Див.: Шершвневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. Спб., 1908. Т. 1. С. 140.
9
Якщо йти за <прогнозом> авторiв <Господарського права>, то
i тепер мау утворитися така ж невiдповiднiсть понять, адже комер-
цiйна дiяльнiсть - це, по-перше, дiяльнiсть на товарних ринках
(купiвля-продаж в iнтересах матерiально-технiчного постачання
виробництва i збуту виготовленоє продукцiє), по-друге, дiяльнiсть,
повязана з експортом та iмпортом товарiв, по-трету, дiяльнiсть на
фондових ринках (купiвля-продаж акцiй, облiгацiй та iнших цiнних
паперiв) i, по-четверте, посередницька дiяльнiсть1.
Така дiяльнiсть тiсно повязана з виробничою, але не повинна
ототожнюватися з нею. До переходу до ринковоє економiки матерi-
ально-технiчне забезпечення виробничого процесу здiйснювалось у
централiзованому порядку. Воно проходило кiлька етапiв: вияв потреб
виробникiв у матерiально-технiчних ресурсах, видiлення фондiв мi-
нiстерствам i розподiл цих фондiв пiдприумствам-споживачам.
Потiм органами матерiально-технiчного забезпечення здiйсню-
валося прикрiплення пiдприумств-споживачiв до постачальникiв
i видача актiв на поставку продукцiє. На заключному етапi пiдприум-
ства на пiдставi одержаних нарядiв, планiв прикрiплення та iнших
планових документiв укладали договори на поставку продукцiє.
Перехiд до ринкових вiдносин означау вiдмову вiд адмiнiстратив-
но-наказових методiв господарювання, втручання держави в справи
комерцiйноє дiяльностi пiдприумств. Однак комерцiйну дiяльнiсть
в умовах ринку не можна зводити, як було ранiше, лише до органi-
зацiє збуту продукцiє. В цих умовах вироблена продукцiя знайде збут
лише тодi, коли задовольнятиме попит споживачiв.
Отож завдання виробника полягау в тому, щоб за допомогою
квалiфiкованих працiвникiв аналiзувати конюнктуру ринку, вияв-
ляти незадоволенi потреби, знаходити споживачiв своує продукцiє
i на цiй основi формувати асортиментну полiтику пiдприумства,
здiйснювати розробку новоє продукцiє, налагоджувати системи
сервiсного обслуговування.
Таким чином, якщо ранiше спочатку планувалася в централiзо-
ваному порядку виробнича дiяльнiсть, а потiм укладалися догово-
ри зi споживачами про збут виробленоє продукцiє, то тепер, як пе-
редбачено в Законi Украєни вiд 27 березня 1991 року <Про пiдприум-
ства в Украєнi>, основу планiв виробництва продукцiє становлять
державнi замовлення та договори, укладенi з єє споживачами (покуп-
цями) i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв (ст. 20).
Див.: Круглова Н. Ю. Згадувана праця. С. 45.
10
Виходячи з цього, доходимо висновку, що вiдносини, якi виникають
при здiйсненнi виробничоє i комерцiйноє дiяльностi, - це вiдноси-
ни господарськi, оскiльки виробнича i комерцiйна дiяльнiсть тiсно
повязанi i складають у цiлому дiяльнiсть господарську, а вона по-
требуу окремоє правовоє регламентацiє.
Характерною ознакою господарських вiдносин у поуднання в
них органiзацiйних i майнових елементiв. Господарськими у вiдно-
сини мiж субуктами господарювання (пiдприумствами, пiдприум-
цями) i органами управлiння, мiж тими, хто господарюу, i держав-
ними i громадськими органiзацiями, якi у споживачами продукцiє,
робiт, послуг, що складаються в процесi органiзацiє i здiйснення
господарськоє дiяльностi.
У науцi таке регламентування виокремлене в господарське пра-
во. Процес переходу економiки Украєни до ринку вимагау перегля-
ду концепцiй галузевого правового регулювання i вiдповiдного за-,
конотворення. Це стосууться як <традицiйних> галузей права- ци-
вiльного, адмiнiстративного, кримiнального, так i господарського.
Господарське право можна розглядати в кiлькох аспектах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98