майно,
Див.: Бура Н., Звягiна У. Про державне управлiння пiдприумством // Уряд.
курур. 1995. 27 трав.
2 Див.: Радкевич О. Украєнська модель економiки // Уряд. курур. 1995. 16 лют.
98
що не увiйшло до статутних фондiв господарських товариств, ство-
рених у сферi приватизацiє (корпоратизацiє) державних пiдприумств.
Здiйснюючи управлiння цими обуктами. Кабiнет Мiнiстрiв
приймау рiшення про створення, реорганiзацiю та лiквiдацiю пiд-
приумств, установ i органiзацiй, заснованих на державнiй влас-
ностi; про передачу цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств,
нерухомого майна, акцiй (паєв, часток), що належать державi в
майнi господарських товариств, з державноє в комунальну влас-
нiсть; про передачу обуктiв державноє власностi у користування
самоврядним органiзацiям. Вiн же визначау органи, уповноваженi
управляти обуктами державноє власностi, i передау до сфери єх
управлiння цi обукти; дау згоду на передачу обуктiв комунальноє
власностi в державну; приймау нормативно-правовi акти, повязанi
з управлiнням обуктами державноє власностi, та здiйснюу iншi
передбаченi законодавством Украєни повноваження щодо управ-
лiння цими обуктами.
Кабiнет Мiнiстрiв може делегувати повноваження з управлiн-
ня обуктами державноє власностi мiнiстерствам, iншим цент-
ральним та мiсцевим органам виконавчоє влади, Радi Мiнiстрiв Ав-
тономноє Республiки Крим, обуднанням пiдприумств, органiзацi-
ям, якi стають таким чином органами, уповноваженими управляти
обуктами державноє власностi. Цi органи в межах, наданих
Кабiнетом Мiнiстрiв, здiйснюють повноваження щодо управлiн-
ня цими обуктами.
Фонд державного майна вiдповiдно до законодавства здiйснюу
з моменту прийняття рiшення про приватизацiю майна державного
пiдприумства функцiє з управлiння майном цього пiдприумства,
переданi йому органом, уповноваженим управляти заздаченим
майном, захист майнових прав пiдприумств, а також акцiй (часток,
паєв), що належать державi на територiє Украєни та за кордоном;
передачу в установленому порядку органам, уповноваженим
управляти обуктами державноє власностi, акцiй, якi вiдповiдно до
плану приватизацiє (плану розмiщення акцiй) залишаються в дер-
жавнiй власностi; виступау орендодавцем цiлiсних майнових ком-
плексiв, нерухомого майна, що у державною власнiстю; погоджуу
передачу обуктiв державноє власностi до сфери управлiння цен-
тральних та мiсцевих органiв виконавчоє влади в комунальну
власнiсть та рередачу обуктiв комунальноє власностi в державну;
виступау з боку держави засновником пiдприумств iз змiшаною
формою власностi; бере участь у розробцi мiжнародних договорiв
99
Украєни з питань державноє власностi та єє використання; виконуу
iншi визначенi законодавством повноваження:
Фонд державного майна пiдпорядкований та пiдконтрольний
Кабiнету Мiнiстрiв.
Що стосууться самоврядних органiзацiй, то обукти держав-
ноє власностi передаються єм за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв у
безстрокове безоплатне користування без права змiни форми влас-
ностi; Цi органiзацiє здiйснюють щодо переданого єм майна ряд
функцiй, що належать органам, уповноваженим управляти обукта-
ми державноє власностi.
Викладений порядок управлiння обуктами державноє власностi
усувау неузгодженостi рiзних нормативних актiв щодо цього поряд-
ку. Проте вiн залишауться занадто складним, з багатосубуктним
складом державних органiв i органiзацiй, уповноважених здiйсню-
вати це управлiння, що до деякоє мiри у поверненням до управлiн-
ня державною власнiстю, яке iснувало за часiв командно-адмiнiст-
ративноє системи, коли право державноє власностi фактично здiйс-
нювали численнi галузевi мiнiстерства. Першим кроком до вiдмови
вiд такого порядку, який не забезпечував належного контролю за
здiйсненням мiнiстерствами цих повноважень, було створення уди-
ного державного органу з управлiння державною власнiстю - Фон-
ду державного майна. Але з наступними доповненнями i змiнами
законодавства сталося так, що Фонд державного майна став держав-
ним органом приватизацiє i виконавцем повноважень орендодавця
державного майна, а правомочностi розпорядження зазначеним май-
ном поза процесом приватизацiє здiйснюють iншi державнi органи
(мiнiстерства тощо). Таке <розщеплення> права державноє влас-
ностi, тодi, коли воно повязане зi збереженням галузевого принципу
управлiння економiкою, тiльки утруднюу контроль за використан-
ням державноє власностi в iнтересах всього суспiльства, позбавляу
можливостi захисту цього майна вiд зловживань.
П
2. Народногосподарськi програми.
iндикативне планування
Перехiд вiд командно-адмiнiстративноє системи до
ринковоє означау вiдмову вiд директивного планування, вiд пла-
ну-закону, яким вiн був ранiше, i застосування iндикативного пла-
нування.
100
Свого часу преса писала, що в нашому народному господарствi
виробляуться i споживауться близько 25 мiльйонiв найменувань
рiзних виробiв. Для такоє кiлькостi необхiдна iнформацiя обчис-
люуться мiльярдами одиниць. Вiдмова вiд директивного плануван-
ня зовсiм не рiвнозначна вiдмовi вiд централiзованого управлiн-
ня економiкою. Адже саме директивнiсть призвела до того, що
центр почав втрачати контроль за соцiально-економiчним розвит-
ком краєни. План складався за принципом <вiд досягнутого>, тоб-
то <пiдганявся> пiд досягнутi показники попереднього перiоду, а
потiм здiйснювалася нова пiдгонка - <пiд досягнуте>, тобто пiд
показники кiнця планового перiоду.
Не дивно, що за таких умов почалося неухильне падiння тем-
пiв приросту нацiонального доходу, небувале зростання непрода-
них товарiв i незавершеного будiвництва, збiльшилася кiлькiсть
робочих мiсць, на яких нiкому було працювати, i т. iн.
Таким чином, страшна не вiдмова вiд директивного плануван-
ня, а зволiкання з його замiною економiчними методами управлi-
ння народним господарством1.
Згiдно з Концепцiую переходу Украєни до ринковоє економi-
ки, схваленою в основному Верховною Радою Украєни 1 листопада
1990 року, було введене iндикативне планування Цс система не-
обовязкових для субуктiв ринкових вiдносин рекомендацiй, а та-
кож скоординованих i взаумоповязаних засобiв побiчного (непря-
мого) впливу через державне пiдприумництво та розробку цiльо-
вих комплексних програм.
Основними принципами iндикативного планування у поуднан-
ня аналiтичних i прогнозних методiв для вивчення соцiально-еко-
номiчних процесiв, визначення конкретних обуктiв державного
впливу; широке iнформування субуктiв ринкових вiдносин про
певнi перспективи i прогнози соцiально-економiчного розвитку для
забезпечення єх необхiдноє орiунтацiє при виборi особистих гос-
подарських рiшень, застосування переважно непрямих (побiчних)
регуляторiв та нормативiв, не обовязкових для субуктiв ринко-
вих вiдносин, реалiзацiя прямого впливу на соцiально-економiчнi
процеси переважно через засоби державного бюджету.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Див.: Бура Н., Звягiна У. Про державне управлiння пiдприумством // Уряд.
курур. 1995. 27 трав.
2 Див.: Радкевич О. Украєнська модель економiки // Уряд. курур. 1995. 16 лют.
98
що не увiйшло до статутних фондiв господарських товариств, ство-
рених у сферi приватизацiє (корпоратизацiє) державних пiдприумств.
Здiйснюючи управлiння цими обуктами. Кабiнет Мiнiстрiв
приймау рiшення про створення, реорганiзацiю та лiквiдацiю пiд-
приумств, установ i органiзацiй, заснованих на державнiй влас-
ностi; про передачу цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств,
нерухомого майна, акцiй (паєв, часток), що належать державi в
майнi господарських товариств, з державноє в комунальну влас-
нiсть; про передачу обуктiв державноє власностi у користування
самоврядним органiзацiям. Вiн же визначау органи, уповноваженi
управляти обуктами державноє власностi, i передау до сфери єх
управлiння цi обукти; дау згоду на передачу обуктiв комунальноє
власностi в державну; приймау нормативно-правовi акти, повязанi
з управлiнням обуктами державноє власностi, та здiйснюу iншi
передбаченi законодавством Украєни повноваження щодо управ-
лiння цими обуктами.
Кабiнет Мiнiстрiв може делегувати повноваження з управлiн-
ня обуктами державноє власностi мiнiстерствам, iншим цент-
ральним та мiсцевим органам виконавчоє влади, Радi Мiнiстрiв Ав-
тономноє Республiки Крим, обуднанням пiдприумств, органiзацi-
ям, якi стають таким чином органами, уповноваженими управляти
обуктами державноє власностi. Цi органи в межах, наданих
Кабiнетом Мiнiстрiв, здiйснюють повноваження щодо управлiн-
ня цими обуктами.
Фонд державного майна вiдповiдно до законодавства здiйснюу
з моменту прийняття рiшення про приватизацiю майна державного
пiдприумства функцiє з управлiння майном цього пiдприумства,
переданi йому органом, уповноваженим управляти заздаченим
майном, захист майнових прав пiдприумств, а також акцiй (часток,
паєв), що належать державi на територiє Украєни та за кордоном;
передачу в установленому порядку органам, уповноваженим
управляти обуктами державноє власностi, акцiй, якi вiдповiдно до
плану приватизацiє (плану розмiщення акцiй) залишаються в дер-
жавнiй власностi; виступау орендодавцем цiлiсних майнових ком-
плексiв, нерухомого майна, що у державною власнiстю; погоджуу
передачу обуктiв державноє власностi до сфери управлiння цен-
тральних та мiсцевих органiв виконавчоє влади в комунальну
власнiсть та рередачу обуктiв комунальноє власностi в державну;
виступау з боку держави засновником пiдприумств iз змiшаною
формою власностi; бере участь у розробцi мiжнародних договорiв
99
Украєни з питань державноє власностi та єє використання; виконуу
iншi визначенi законодавством повноваження:
Фонд державного майна пiдпорядкований та пiдконтрольний
Кабiнету Мiнiстрiв.
Що стосууться самоврядних органiзацiй, то обукти держав-
ноє власностi передаються єм за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв у
безстрокове безоплатне користування без права змiни форми влас-
ностi; Цi органiзацiє здiйснюють щодо переданого єм майна ряд
функцiй, що належать органам, уповноваженим управляти обукта-
ми державноє власностi.
Викладений порядок управлiння обуктами державноє власностi
усувау неузгодженостi рiзних нормативних актiв щодо цього поряд-
ку. Проте вiн залишауться занадто складним, з багатосубуктним
складом державних органiв i органiзацiй, уповноважених здiйсню-
вати це управлiння, що до деякоє мiри у поверненням до управлiн-
ня державною власнiстю, яке iснувало за часiв командно-адмiнiст-
ративноє системи, коли право державноє власностi фактично здiйс-
нювали численнi галузевi мiнiстерства. Першим кроком до вiдмови
вiд такого порядку, який не забезпечував належного контролю за
здiйсненням мiнiстерствами цих повноважень, було створення уди-
ного державного органу з управлiння державною власнiстю - Фон-
ду державного майна. Але з наступними доповненнями i змiнами
законодавства сталося так, що Фонд державного майна став держав-
ним органом приватизацiє i виконавцем повноважень орендодавця
державного майна, а правомочностi розпорядження зазначеним май-
ном поза процесом приватизацiє здiйснюють iншi державнi органи
(мiнiстерства тощо). Таке <розщеплення> права державноє влас-
ностi, тодi, коли воно повязане зi збереженням галузевого принципу
управлiння економiкою, тiльки утруднюу контроль за використан-
ням державноє власностi в iнтересах всього суспiльства, позбавляу
можливостi захисту цього майна вiд зловживань.
П
2. Народногосподарськi програми.
iндикативне планування
Перехiд вiд командно-адмiнiстративноє системи до
ринковоє означау вiдмову вiд директивного планування, вiд пла-
ну-закону, яким вiн був ранiше, i застосування iндикативного пла-
нування.
100
Свого часу преса писала, що в нашому народному господарствi
виробляуться i споживауться близько 25 мiльйонiв найменувань
рiзних виробiв. Для такоє кiлькостi необхiдна iнформацiя обчис-
люуться мiльярдами одиниць. Вiдмова вiд директивного плануван-
ня зовсiм не рiвнозначна вiдмовi вiд централiзованого управлiн-
ня економiкою. Адже саме директивнiсть призвела до того, що
центр почав втрачати контроль за соцiально-економiчним розвит-
ком краєни. План складався за принципом <вiд досягнутого>, тоб-
то <пiдганявся> пiд досягнутi показники попереднього перiоду, а
потiм здiйснювалася нова пiдгонка - <пiд досягнуте>, тобто пiд
показники кiнця планового перiоду.
Не дивно, що за таких умов почалося неухильне падiння тем-
пiв приросту нацiонального доходу, небувале зростання непрода-
них товарiв i незавершеного будiвництва, збiльшилася кiлькiсть
робочих мiсць, на яких нiкому було працювати, i т. iн.
Таким чином, страшна не вiдмова вiд директивного плануван-
ня, а зволiкання з його замiною економiчними методами управлi-
ння народним господарством1.
Згiдно з Концепцiую переходу Украєни до ринковоє економi-
ки, схваленою в основному Верховною Радою Украєни 1 листопада
1990 року, було введене iндикативне планування Цс система не-
обовязкових для субуктiв ринкових вiдносин рекомендацiй, а та-
кож скоординованих i взаумоповязаних засобiв побiчного (непря-
мого) впливу через державне пiдприумництво та розробку цiльо-
вих комплексних програм.
Основними принципами iндикативного планування у поуднан-
ня аналiтичних i прогнозних методiв для вивчення соцiально-еко-
номiчних процесiв, визначення конкретних обуктiв державного
впливу; широке iнформування субуктiв ринкових вiдносин про
певнi перспективи i прогнози соцiально-економiчного розвитку для
забезпечення єх необхiдноє орiунтацiє при виборi особистих гос-
подарських рiшень, застосування переважно непрямих (побiчних)
регуляторiв та нормативiв, не обовязкових для субуктiв ринко-
вих вiдносин, реалiзацiя прямого впливу на соцiально-економiчнi
процеси переважно через засоби державного бюджету.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98