\ Л7Ь
\ На заключному етапi лiквiдацiйноє процедури арбiтражний суд
розглядау лiквiдацiйний баланс, заслуховуу членiв лiквiдацiйноє
комiсiє та зборiв (комiтету) кредиторiв i виносить ухвалу про за-
твердження лiквiдацiйного балансу та припинення провадження
у справi про банкрутство.
Якщо ж зясууться, що лiквiдацiйна комiсiя не виявила або не
реалiзувала усiх наявних майнових активiв лiквiдацiйноє маси, не-
обхiдних для повного задоволення вимог кредиторiв, арбiтражний
суд може винести ухвалу про призначення нових лiквiдаторiв.
У разi, коли за результатами лiквiдацiйного балансу в юридич-
ноє особи-банкрута не залишилося майна пiсля задоволення вимог
кредиторiв, арбiтражний суд виносить ухвалу про лiквiдацiю юри-
дичноє особи. Копiя ухвали надсилауться реуструючому органовi i
мiсцевому Органу статистики для виключення юридичноє особи з
тдиного державного реустру пiдприумств та органiзацiй Украєни.
Пiдприумство вважауться лiквiдованим з того дня, коли його
виключено iз державного реустру.
Кошти i майно боржника, якi лишилися пiсля задоволення усiх
вимог, передаються власнику. Якщо майна банкрута достатньо, то
вiн вважауться вiльним вiд боргiв i продовжуу свою пiдприумниць-
ку дiяльнiсть.
Процедура банкрутства в Украєнi не обмежена певними строка-
ми, але, як свiдчить судова практика, тривау в середньому протягом
4-6 мiсяцiв (за винятком здiйснення процедури банкрутства великих
пiдприумств). Прийняття новоє редакцiє закону про банкрутство з
урахуванням досвiду судовоє практики та свiтового досвiду (особли-
во постсоцiалiстичних краєн) дозволить доцiльнiше вирiшувати спра-
ви про банкрутство, що мають важливе значення не тiльки для бор-
жникiв та кредиторiв, але i для економiки держави в цiлому.
Виникау питання: який же це банкрут, якщо вiн вважауться вiльним вiд боргiв
i продовжуу свою пiдприумницьку дiяльнiстьi Чи не доцiльнiше визначити в за-
конi, що арбiтражний суд вирiшуу питання про банкрутство боржника за результа-
том дiяльностi лiквiдацiйноє комiсiєi Тодi вiдносно боржника, майна якого вистачи-
ло для задоволення всiх вимог, справа про банкрутство мау бути припинена.
щiр V
Правова регламентацiя
господарських зобовязань.
Господарськi договори
1. Поняття господарського
зобовязання та господарського
договору
До зобовязань як особливоє форми юридичних су-
спiльних вiдносин належать рiзноманiтнi правовiдносини. Зобовя-
зання - це i нормальнi вiдносини мiж субуктами, повязанi з реалi-
зацiую продукцiє, виконанням робiт, наданням послуг i т. iн., i вiдно-
сини, якi виникають у результатi вчинення недозволених дiй -
заподiяння шкоди, привласнення майна тощо. Зобовязання вини-
кають мiж юридичними особами, мiж юридичними особами i гро-
мадянами-пiдприумцями, мiж громадянами-пiдприумцями i просто
громадянами.
1111111111111ЧЧ111111
Зобовязання можуть бути рiзними за характером, цiльовим
призначенням i субуктним складом, проте вони мають певну як
економiчну, так i юридичнуспiльнiсть. Економiчною функцiую зо-
бовязань у те, що завдяки єм здiйснюуться перемiщення майна та
iнших результатiв працi iз сфери виробництва у сферу обiгу i че-
рез сферу обiгу - у сферу споживання. Оскiльки вони опосеред-
ковують процес перемiщення майна або ж iнших результатiв працi,
то ми говоримо про єхнiй майновий характер. Майно ж може бути
передане тiльки певним, а не взагалi усiм третiм особам, тож зо-
бовязання виникають з якимось конкретним субуктом. Отже вони
мають вiдносний характер. Саме тому в зобовязальних правовiдно-
синах субуктивне право iменууться правом вимоги, а обовязок -
боргом; правомочний субукт - кредитором, а зобовязаний - бор-
жником. Оскiльки цi термiни i характернi риси вiдображають спе-
цифiку юридичного змiсту зобовязальних правовiдносин, вони
повиннi враховуватись при формулюваннi загального визначення
зобовязання.
177
\ Господарськi зобовязання - це врегульованi законодавством
суспiльнi вiдносини товарно-грошового характеру, за якими одна
особа (кредитор) мау право вимагати вiд другоє особи (боржника)
здiйснити на користь першоє особи (кредитора) визначену дiю:
передати майно, виконати роботу, сплатити грошi i т. iн. або ж утри-
матись вiд визначеноє дiє, а боржник мау право вимагати вiд кре-
дитора виконання його зобовязань.
Це поняття сприйнято загальною теорiую права i стосууться
всiх його галузей, в тому числi i господарськоє.
Укладаючи зобовязання, його учасники ставлять перед собою
досягнення певних цiлей - загальних i безпосереднiх. Загальнi цiлi
зобовязань нiчим не вiдрiзняються вiд загальних цiлей правовiдно-
син власностi або ж iнших цивiльних правовiдносин в умовах рин-
ковоє економiки. Проте деякi види правовiдносин, в тому числi i ок-
ремi види зобовязань, встановлюються для досягнення безпосе-
реднiх цiлей. Це свiдчить про те, що зобовязальнi правовiдносини,
окрiм загальних рис, мають залежно вiд галузi права i законодав-
ства, якими вони регулюються, i своє особливостi. Такi особливостi
притаманнi i господарським зобовязанням. Саме вони i вiдрiзня-
ють єх вiд iнших зобовязальних правовiдносин.
Однiую iз особливостей господарських зобовязань у мета, для
досягнення якоє субукти господарювання укладають цi зобовя-
зання. Безпосередньою метою, для досягнення якоє вони вступа-
ють у зобовязальнi правовiдносини, у здiйснення ними госпо-
дарсько-оперативних дiй (виготовлення i реалiзацiя продукцiє, бу-
дiвництво промислових, житлових та iнших обуктiв, надання
транспортних послуг i т. iн.) або ж господарсько-управлiнських
функцiй (координацiя господарських звязкiв у якiйсь галузi, на-
приклад енергетичнiй, створення i перерозподiл фондiв тощо).
Ще однiую особливiстю господарських зобовязань у те, що
єхнiми субуктами у юридичнi особи та пiдприумцi, що здiйсню-
ють господарську дiяльнiсть.
В умовах ринковоє економiки, коли плановiсть утратила своу
домiнуюче, панiвне становище, господарськi зобовязання здебiль-
шого формуються в рiзних сферах i на рiзних рiвнях економiчно-
го життя за простою домовленiстю (волевиявленням) сторiн
(субуктiв господарськоє дiяльностi). Господарськi зобовязання
можуть виникати на основi господарського договору, укладеного
на пiдставi держконтракту, держзамовлення чи iншого управлiнсь-
кого правового акта; договору за простою згодою сторiн; на iнших
178
пiдставах, що не суперечать закону (конкурс, публiчний торг, аук- i
цiон i т. iн.).
Вiдповiдно до цього господарське зобовязання у загальною
категорiую, оскiльки виникау на основi рiзних пiдстав, рiзних юри-
дичних фактiв. Найважливiшим i найпоширенiшим джерелом гос-
подарських зобовязань у договiр. Зобовязання, що виникли на
пiдставi договору, ми називаумо договiрними.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98