За час Першоє свiтовоє вiйни змiцнiла тенденцiя гли-
бокого державного втручання в економiку, коли законодавча пере-
вага надауться державнiй монополiє як бiльш рацiональнiй та кон-
трольованiй. <Здавалося, що вiльний ринок дихау на ладан>, але
вибух кризи 30-х рокiв змусив вчених правникiв i економiстiв звер-
нутися до аналiзу самих основ правового забезпечення ринкового
механiзму, i передусiм до поняття конкуренцiє.
Протягом 20-30-х рокiв було розроблено кiлька теорiй, якi за-
лучали обуктивно iснуючий фактор монополiє до теорiє ринково-
го механiзму. Роботи таких вiдомих вчених, як П. Сраффа, Дж. Ро-
бiнсон, Г. фон Штаккельберг та iн., свiдчили про перегляд попе-
реднiх уявлень про <вiльну> конкуренцiю як основу ринку. Проте
найбiльш грунтовним, <класичним> та визнаним дослiдженняму
цьому напрямку стала робота професора Гарвардського унiверси-
тету Едварда Чемберлiна <Теорiя монополiстичноє конкуренцiє>,
де автор давав визначення <недосконалоє> конкуренцiє, пояснював
форми синтезу монополiє та конкуренцiє, обгрунтовував поняття
<диференцiацiє товару> як рушiйноє сили монополiстичноє кон-
куренцiє2. Ця теорiя значно вплинула на розвиток економiчноє дум-
ки та змiст конкурентного законодавства захiдних краєн.
Даючи характеристику стану сучасного захiдного ринку, про-
фесор П. Самуельсон дiйшов такого висновку: <Змiшання еле-
ментiв конкуренцiє i монополiє характерне для економiчного жит-
тя в цiлому. Через те не довершена, а недосконала i монополiстич-
на за характером конкуренцiя i у формою, що переважау над
iншими>3. iснуючi форми монополiстичноє конкуренцiє мають ве-
ликий рушiйний потенцiал, але, як свiдчить досвiд розвинутих
краєн, сучасна конкуренцiя не у самоналагоджуваним механiзмом
i потребуу державного захисту i регулювання. Це регулювання рин-
кових вiдносин на Заходi практикууться в надзвичайно розвину-
тих, рiзноманiтних i гнучких формах, диференцiйованих за регiо-
нами, галузями та видами дiяльностi.
У краєнах з розвинутою ринковою економiкою на цей час теоре-
тичне дослiдження проблем регулювання конкуренцiє здiйснюуться
История мировой экономики / Под ред. А. Марковой. М., 1998. С. 9.
2 Див.: Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация
теории стоимости : Пер. с англ. М., 1996.
3 Самуэльсон П. А. Экономика. М., 1993. С. 53.
141
в межах так званого <конкурентного права>, що мау двi гiлки: право
на захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє i антимонопольно право.
Якщо захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє передбачау при-
пинення незаконних дiй пiдприумцiв на ринку щодо єхнiх конкрет-
них конкурентiв, то антимонопольне законодавство спрямоване
проти обмежень конкуренцiє, якi стосуються всiх пiдприумцiв у тiй
чи iншiй галузi виробництва чи торгiвлi. В окремих випадках ан-
тиконкурентнi дiє можуть регулюватися як антимонопольним за-
конодавством, так i законодавством про недопущення недобросо-
вiсноє конкуренцiє.
iсторично склалися двi системи конкурентного законодавства.
Одна система грунтууться на формальнiй заборонi монополiє (анти-
трестiвське законодавство США), друга - на контролюваннi моно-
польних утворень i обмеженнi єх зловживань. Проте принциповоє
рiзницi мiж цими системами немау, а в процесi застосування законiв
судовими та виконавчими органами вона майже нiвелюуться.
Законодавство про захист економiчноє конкуренцiє захiдноув-
ропейських краєн значною мiрою базууться на розвинутому кон-
курентному законодавствi твропейського Спiвтовариства, воно
достатньо узгоджене i мау тенденцiю до унiфiкацiє.
Наша держава також прагне створити систему законодавства
про захист економiчноє конкуренцiє на сучасному увропейському
рiвнi, до цього Украєну зобовязують i пiдписанi мiжнароднi угоди.
Проте саме створення реального конкурентного середовища
стало чи не найскладнiшим завданням для законодавчоє та вико-
навчоє влади Украєни.
Джерелом конкуренцiє у цiлий комплекс обовязкових умов
вiльного розвитку ринку. Це i кiлькiсть продавцiв окремого виду
товарiв, i вiльне входження товаровиробникiв на ринок та вихiд з
нього, i повна господарська вiдокремленiсть кожного виробника
товарiв окремого виду, i залежнiсть стану продавцiв та покупцiв
вiд ринковоє цiни2.
На жаль, вихiднi умови для створення конкурентного середо-
вища в економiцi Украєни досить несприятливi, i головною пере-
шкодою поступу в цьому напрямi у чи не найвищий у свiтi рiвень
Див.: Угода про партнерство та спiвробiтництво мiж твропейськими Спiвто-
вариствами та Украєною. Ст. 41Ьiз. Ратифiкована 10 груд. 1994 р. Законом Украєни
№ 237/94-ВР
2 Див.: Палкiн Ю.. Заровна Н. Економiчний закон конкуренцє // Економiка Укра-
єни. 1995. № 8.
142
монополiзацiє економiки. Протягом шести десятилiть на теренi Укра-
єни, як i всього колишнього Радянського Союзу, створювалася си-
стема промислового виробництва, яка виключала паралелiзм та
дублювання. Пiдприумства створювалися максимально великими,
вони були спецiалiзованими, кожен вид продукцiє випускався од-
ним-двома виробниками в регiонi, i єє збут був майже гарантова-
ний. Взагалi, в сучаснiй економiчнiй лiтературi досить поширене
поняття <тришаровоє> структури монополiє в господарствi колиш-
нього СРСР. Розрiзняють монополiю державноє власностi, моно-
полiю вiдомчоє органiзацiє та монополiю технологiй. Таким чином,
монопольнi утворення, якi функцiонують у сучаснiй украєнськiй
економiцi, мало схожi на класичнi монополiє ринковоє економiки,
котрi виникали як наслiдок конкурентноє боротьби та розвитку
ринку. Тому створення правових засад подолання монополiзму в
нашiй краєнi потребуу врахування багатьох особливостей сучасних
вiтчизняних монополiй, а також докладного вивчення великого
досвiду розвинутих держав.
Формування чинного законодавства Украєни про захист економiч-
ноє конкуренцiє здiйснювалося в кiлька етапiв. Стартовим став Закон
вiд 18 лютого 1992 року <Про обмеження монополiзму та недопущен-
ня недобросовiсноє конкуренцiє у пiдприумницькiй дiяльностi>2.
Згiдно з постановою Верховноє Ради Украєни вiд 18 лютого 1992 року
<Про порядок введення в дiю Закону Украєни <Про обмеження моно-
полiзму та недопущення недобросовiсноє конкуренцiє у пiдприум-
ницькiй дiяльностi>>3 були здiйсненi заходи щодо лiквiдацiє на всiх,
рiвнях органiв i структур галузевого управлiння економiкою, а також
обуднань, створених на основi мiнiстерств i вiдомств, крiм природ-;
них монополiстiв - звязку (телефон, телеграф, пошта), залiзницi,
трубопровiдного транспорту, авiацiйного транспорту.
Найважливiшими документами наступного перiоду у Закон
Украєни вiд 26 листопада 1993 року <Про Антимонопольний комi-
тет Украєни>4, а також Державна програма демонополiзацiє еконо-
мiки та розвитку конкуренцiє, затверджена постановою Верховноє
Ради Украєни 21 грудня 1993 року5.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
бокого державного втручання в економiку, коли законодавча пере-
вага надауться державнiй монополiє як бiльш рацiональнiй та кон-
трольованiй. <Здавалося, що вiльний ринок дихау на ладан>, але
вибух кризи 30-х рокiв змусив вчених правникiв i економiстiв звер-
нутися до аналiзу самих основ правового забезпечення ринкового
механiзму, i передусiм до поняття конкуренцiє.
Протягом 20-30-х рокiв було розроблено кiлька теорiй, якi за-
лучали обуктивно iснуючий фактор монополiє до теорiє ринково-
го механiзму. Роботи таких вiдомих вчених, як П. Сраффа, Дж. Ро-
бiнсон, Г. фон Штаккельберг та iн., свiдчили про перегляд попе-
реднiх уявлень про <вiльну> конкуренцiю як основу ринку. Проте
найбiльш грунтовним, <класичним> та визнаним дослiдженняму
цьому напрямку стала робота професора Гарвардського унiверси-
тету Едварда Чемберлiна <Теорiя монополiстичноє конкуренцiє>,
де автор давав визначення <недосконалоє> конкуренцiє, пояснював
форми синтезу монополiє та конкуренцiє, обгрунтовував поняття
<диференцiацiє товару> як рушiйноє сили монополiстичноє кон-
куренцiє2. Ця теорiя значно вплинула на розвиток економiчноє дум-
ки та змiст конкурентного законодавства захiдних краєн.
Даючи характеристику стану сучасного захiдного ринку, про-
фесор П. Самуельсон дiйшов такого висновку: <Змiшання еле-
ментiв конкуренцiє i монополiє характерне для економiчного жит-
тя в цiлому. Через те не довершена, а недосконала i монополiстич-
на за характером конкуренцiя i у формою, що переважау над
iншими>3. iснуючi форми монополiстичноє конкуренцiє мають ве-
ликий рушiйний потенцiал, але, як свiдчить досвiд розвинутих
краєн, сучасна конкуренцiя не у самоналагоджуваним механiзмом
i потребуу державного захисту i регулювання. Це регулювання рин-
кових вiдносин на Заходi практикууться в надзвичайно розвину-
тих, рiзноманiтних i гнучких формах, диференцiйованих за регiо-
нами, галузями та видами дiяльностi.
У краєнах з розвинутою ринковою економiкою на цей час теоре-
тичне дослiдження проблем регулювання конкуренцiє здiйснюуться
История мировой экономики / Под ред. А. Марковой. М., 1998. С. 9.
2 Див.: Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация
теории стоимости : Пер. с англ. М., 1996.
3 Самуэльсон П. А. Экономика. М., 1993. С. 53.
141
в межах так званого <конкурентного права>, що мау двi гiлки: право
на захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє i антимонопольно право.
Якщо захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє передбачау при-
пинення незаконних дiй пiдприумцiв на ринку щодо єхнiх конкрет-
них конкурентiв, то антимонопольне законодавство спрямоване
проти обмежень конкуренцiє, якi стосуються всiх пiдприумцiв у тiй
чи iншiй галузi виробництва чи торгiвлi. В окремих випадках ан-
тиконкурентнi дiє можуть регулюватися як антимонопольним за-
конодавством, так i законодавством про недопущення недобросо-
вiсноє конкуренцiє.
iсторично склалися двi системи конкурентного законодавства.
Одна система грунтууться на формальнiй заборонi монополiє (анти-
трестiвське законодавство США), друга - на контролюваннi моно-
польних утворень i обмеженнi єх зловживань. Проте принциповоє
рiзницi мiж цими системами немау, а в процесi застосування законiв
судовими та виконавчими органами вона майже нiвелюуться.
Законодавство про захист економiчноє конкуренцiє захiдноув-
ропейських краєн значною мiрою базууться на розвинутому кон-
курентному законодавствi твропейського Спiвтовариства, воно
достатньо узгоджене i мау тенденцiю до унiфiкацiє.
Наша держава також прагне створити систему законодавства
про захист економiчноє конкуренцiє на сучасному увропейському
рiвнi, до цього Украєну зобовязують i пiдписанi мiжнароднi угоди.
Проте саме створення реального конкурентного середовища
стало чи не найскладнiшим завданням для законодавчоє та вико-
навчоє влади Украєни.
Джерелом конкуренцiє у цiлий комплекс обовязкових умов
вiльного розвитку ринку. Це i кiлькiсть продавцiв окремого виду
товарiв, i вiльне входження товаровиробникiв на ринок та вихiд з
нього, i повна господарська вiдокремленiсть кожного виробника
товарiв окремого виду, i залежнiсть стану продавцiв та покупцiв
вiд ринковоє цiни2.
На жаль, вихiднi умови для створення конкурентного середо-
вища в економiцi Украєни досить несприятливi, i головною пере-
шкодою поступу в цьому напрямi у чи не найвищий у свiтi рiвень
Див.: Угода про партнерство та спiвробiтництво мiж твропейськими Спiвто-
вариствами та Украєною. Ст. 41Ьiз. Ратифiкована 10 груд. 1994 р. Законом Украєни
№ 237/94-ВР
2 Див.: Палкiн Ю.. Заровна Н. Економiчний закон конкуренцє // Економiка Укра-
єни. 1995. № 8.
142
монополiзацiє економiки. Протягом шести десятилiть на теренi Укра-
єни, як i всього колишнього Радянського Союзу, створювалася си-
стема промислового виробництва, яка виключала паралелiзм та
дублювання. Пiдприумства створювалися максимально великими,
вони були спецiалiзованими, кожен вид продукцiє випускався од-
ним-двома виробниками в регiонi, i єє збут був майже гарантова-
ний. Взагалi, в сучаснiй економiчнiй лiтературi досить поширене
поняття <тришаровоє> структури монополiє в господарствi колиш-
нього СРСР. Розрiзняють монополiю державноє власностi, моно-
полiю вiдомчоє органiзацiє та монополiю технологiй. Таким чином,
монопольнi утворення, якi функцiонують у сучаснiй украєнськiй
економiцi, мало схожi на класичнi монополiє ринковоє економiки,
котрi виникали як наслiдок конкурентноє боротьби та розвитку
ринку. Тому створення правових засад подолання монополiзму в
нашiй краєнi потребуу врахування багатьох особливостей сучасних
вiтчизняних монополiй, а також докладного вивчення великого
досвiду розвинутих держав.
Формування чинного законодавства Украєни про захист економiч-
ноє конкуренцiє здiйснювалося в кiлька етапiв. Стартовим став Закон
вiд 18 лютого 1992 року <Про обмеження монополiзму та недопущен-
ня недобросовiсноє конкуренцiє у пiдприумницькiй дiяльностi>2.
Згiдно з постановою Верховноє Ради Украєни вiд 18 лютого 1992 року
<Про порядок введення в дiю Закону Украєни <Про обмеження моно-
полiзму та недопущення недобросовiсноє конкуренцiє у пiдприум-
ницькiй дiяльностi>>3 були здiйсненi заходи щодо лiквiдацiє на всiх,
рiвнях органiв i структур галузевого управлiння економiкою, а також
обуднань, створених на основi мiнiстерств i вiдомств, крiм природ-;
них монополiстiв - звязку (телефон, телеграф, пошта), залiзницi,
трубопровiдного транспорту, авiацiйного транспорту.
Найважливiшими документами наступного перiоду у Закон
Украєни вiд 26 листопада 1993 року <Про Антимонопольний комi-
тет Украєни>4, а також Державна програма демонополiзацiє еконо-
мiки та розвитку конкуренцiє, затверджена постановою Верховноє
Ради Украєни 21 грудня 1993 року5.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98