\
2 Страхове вiдшкодування - грошова сума, яка виплачууться страховиком i
умовами майнового страхування i страхування вiдповiдальностi при настаннi стрi
хового випадку.
3 Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиницi страховоє суми Зi
визначений перiод страхування.
161
<очищення> вiд боргiв, щоб потiм продовжувати пiдприумницьку
дiяльнiсть у якiсно новому станi. Банкрутство - це комплекс-
ний правовий iнститут. Вiн складауться з норм як матерiального,
так i процесуального права
Що ж означау поняття <банкрутство>i Як розвивалася право-
ва регламентацiя вiдносин, що виникають при цьому, i який стан
сьогоднiшнього законодавства про банкрутство в Украєнii У чому
його особливiстьi :
Походить цей термiн вiд iталiйських слiв Ьапсо - лавка i
гоєєо - зламаний, а в сучасному розумiннi слово банкрутство
означау фiнансовий крах боржника, який стау неспроможним ви-
конати майновi зобовязання перед своєми кредиторами.
Банкрутство вiд часiв його виникнення як iнституту господарсь-
ких вiдносин пройшло довгий iсторичний шлях. Так, у Римськiй
республiцi початкового перiоду збанкрутiлого боржника можна
було продати в рабство, а iсторiя пiзнiших часiв знау i борговi вяз-
ницi, i фiзичне покарання.
У росiйському дореволюцiйному законодавствi банкрутом ви
знавався той, хто не мiг повнiстю сплатити своє борги2. Отже, в ос-
нову поняття про банкрутство була покладена неоплатнiсть, повя-
зана з недостатнiстю майна для покриття всiх боргiв. Законодавець
встановив також спосiб запобiгання банкрутству. Статут про бан-
крутiв 1800 року ввiв правила про вiдстрочення платежу боргiв,
зокрема можливiсть за одностайним рiшенням усiх кредиторiв по-
засудовоє угоди з боржником про зниження боргу чи вiдстрочення
платежу. Вiдстрочення платежу <для виправки> мав право нада-
вати i суд за згодою кредиторiв.
У 1832 роцi був розроблений Статут про торгове банкрутство. В
наступний перiод розвитку законодавства воно зазнало значних змiн.
Негативнi наслiдки визнання боржника неспроможним повязанi
не лише з майном, що ним втрачауться, а й з моральним осудом бан-
крута певною частиною суспiльства. Мабуть, саме тому банкрутство
iнодi закiнчувалося самогубством боржника3. В разi незадоволення
вимог кредиторiв борг пiдлягау примусовому його стягненню з субук-
тiв господарювання. У наш час, звiсно, <боргових ям> (у буквально-
Див.: Хрестоматiя з iсторiє древнього Риму. М., 1962. С. 62-72.
2 Див.: Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 236.
3 Прикладом такого фiналу у самогубство вiдомого харкiвського банкiра i про-
мисловця О. К. Алчевського, що сталося пiд час економiчноє кризи, яка охопила
Росiю на початку XX столiття.
6 о-юо
162
му розумiннi цього термiна) нiде в свiтi не iснуу, а iснуу розгалужена
законодавча система, що регулюу процедуру банкрутства.
iнститут банкрутства в колишньому Радянському Союзi був за-
початкований у перiод НЕПу. Так, в Украєнськiй РСР цих часiв ци-
вiльне законодавство передбачало можливiсть припинення дiяль-
ностi пiдприумства за рiшенням суду внаслiдок його банкрутства
тодi, коли власних коштiв цього пiдприумства не вистачало на
покриття боргiв. Але вже i тодi це положення не застосовувалося
до державних пiдприумств.
Усi iснуючi сьогоднi в рiзних краєнах свiту системи законодав-
ства про банкрутство можна умовно подiлити на двi категорiє:
<прокредиторська> i <продебiторська> (iнодi зустрiчауться визна-
чення <проборжниковське> законодавство). Тобто у свiтовiй прак-
тицi законодавство про банкрутство розвивалося за двома прин,-
ципово рiзними напрямками.
У Францiє i США дiу <продебiторська> система банкрутства,
яка дозволяу боржнику, що опинився в скрутному фiнансовому ста-
новищi, звiльнитися вiд боргiв i отримати можливiсть так звано-
го <Й-т5П аiаєт> (нового старту). При цьому кредитори (за амери-
канським законодавством) змушенi пристосовуватися до умов, що
єх пропонуу суд з метою вiдновлення платоспроможностi боржни-
ка. Багато хто з експертiв вважау, що американський кредитор iз
задоволенням пiдпише мирову угоду з боржником, вiдповiдно до
якоє вiн отримау лише приблизно пяту частину боргу, вважаючи,
що краще отримати хоч щось, нiж нiчого. Тому в США бiльшiсть
справ про банкрутство виникау за заявами боржникiв.
У твропi (за винятком Францiє), навпаки, iз стародавнiх часiв
застосовууться <прокредиторська> система банкрутства, що ста-
вить собi за мету якнайповнiше задовольнити вимоги кредиторiв.
Часто при цьому iнтереси боржника до уваги не беруться. Голов-:
не в цiй системi - жорсткий контроль за зберiганням активiв бор-
жника та єхньою оперативною реалiзацiую.
За сучасних умов у законодавствi розвинутих ринкових держав
простежууться тенденцiя зближення i iнтеграцiя цих напрямкiв.
Тому в чистому виглядi вони майже не зустрiчаються i iсну-
ють або як помiрно <прокредиторське>, або як помiрно <проде-
бiторське> законодавство. Щоб визначитися в такому розподiлi,
слiд насамперед зясувати, що саме мау перевагу в системi зако-
нодавства: захист iнтересiв кредиторiв чи захист iнтересiв бор-
жника. В окремих випадках можна говорити про iснування <ней-
163
трального> законодавства про банкрутство, яке намагауться знай-
ти <золоту середину>.
У бiльшостi краєн iснують спецiальнi державнi органiзацiє та
установи, якi здiйснюють контроль за процесами банкрутства i
певним чином впливають на розвиток подiй у цiй сферi. Сьогоднi
такою структурою в Росiє у Федеральна служба в справах про не-
спроможнiсть, яка активно працюу над удосконаленням норматив-
них актiв, акумулюу претензiє кредиторiв, готуу кризових управ-
ляючих i т. iн.
Украєна теж мау схожу службу - Агентство з питань банкрут-
ства. Це Агентство забезпечуу розроблення та реалiзацiю держав-
ноє полiтики, спрямованоє на запобiгання банкрутству субуктiв
пiдприумницькоє дiяльностi. Зокрема, до основних завдань Агент-
ства вiднесено: проведення за участю мiнiстерств, iнших централь-
них органiв виконавчоє влади аналiзу фiнансово-господарського
стану пiдприумств та органiзацiй, майно яких перебувау у дер-
жавнiй власностi, з метою визначення неплатоспроможних пiд-
приумств, а також ведення єх реустру. Окрiм цього. Агентство мау
здiйснювати заходи щодо реорганiзацiє та санацiє неплатоспромож-
них пiдприумств та органiзацiй, занесених до реустру. До компе-
тенцiє цiує служби вiднесено формування удиноє бази даних про
пiдприумства-банкрути, органiзацiю конкурсiв i тендерiв, повя-
заних з вiдбором iнвесторiв.
У випадках, передбачених законодавством, рiшення Агент-
ства з питань банкрутства у обовязковими для виконання цент-
ральними та мiсцевими органами виконавчоє влади, органами мiс-
цевого самоврядування, пiдприумствами, установами i органiза-
цiями незалежно вiд форм власностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
2 Страхове вiдшкодування - грошова сума, яка виплачууться страховиком i
умовами майнового страхування i страхування вiдповiдальностi при настаннi стрi
хового випадку.
3 Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиницi страховоє суми Зi
визначений перiод страхування.
161
<очищення> вiд боргiв, щоб потiм продовжувати пiдприумницьку
дiяльнiсть у якiсно новому станi. Банкрутство - це комплекс-
ний правовий iнститут. Вiн складауться з норм як матерiального,
так i процесуального права
Що ж означау поняття <банкрутство>i Як розвивалася право-
ва регламентацiя вiдносин, що виникають при цьому, i який стан
сьогоднiшнього законодавства про банкрутство в Украєнii У чому
його особливiстьi :
Походить цей термiн вiд iталiйських слiв Ьапсо - лавка i
гоєєо - зламаний, а в сучасному розумiннi слово банкрутство
означау фiнансовий крах боржника, який стау неспроможним ви-
конати майновi зобовязання перед своєми кредиторами.
Банкрутство вiд часiв його виникнення як iнституту господарсь-
ких вiдносин пройшло довгий iсторичний шлях. Так, у Римськiй
республiцi початкового перiоду збанкрутiлого боржника можна
було продати в рабство, а iсторiя пiзнiших часiв знау i борговi вяз-
ницi, i фiзичне покарання.
У росiйському дореволюцiйному законодавствi банкрутом ви
знавався той, хто не мiг повнiстю сплатити своє борги2. Отже, в ос-
нову поняття про банкрутство була покладена неоплатнiсть, повя-
зана з недостатнiстю майна для покриття всiх боргiв. Законодавець
встановив також спосiб запобiгання банкрутству. Статут про бан-
крутiв 1800 року ввiв правила про вiдстрочення платежу боргiв,
зокрема можливiсть за одностайним рiшенням усiх кредиторiв по-
засудовоє угоди з боржником про зниження боргу чи вiдстрочення
платежу. Вiдстрочення платежу <для виправки> мав право нада-
вати i суд за згодою кредиторiв.
У 1832 роцi був розроблений Статут про торгове банкрутство. В
наступний перiод розвитку законодавства воно зазнало значних змiн.
Негативнi наслiдки визнання боржника неспроможним повязанi
не лише з майном, що ним втрачауться, а й з моральним осудом бан-
крута певною частиною суспiльства. Мабуть, саме тому банкрутство
iнодi закiнчувалося самогубством боржника3. В разi незадоволення
вимог кредиторiв борг пiдлягау примусовому його стягненню з субук-
тiв господарювання. У наш час, звiсно, <боргових ям> (у буквально-
Див.: Хрестоматiя з iсторiє древнього Риму. М., 1962. С. 62-72.
2 Див.: Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 236.
3 Прикладом такого фiналу у самогубство вiдомого харкiвського банкiра i про-
мисловця О. К. Алчевського, що сталося пiд час економiчноє кризи, яка охопила
Росiю на початку XX столiття.
6 о-юо
162
му розумiннi цього термiна) нiде в свiтi не iснуу, а iснуу розгалужена
законодавча система, що регулюу процедуру банкрутства.
iнститут банкрутства в колишньому Радянському Союзi був за-
початкований у перiод НЕПу. Так, в Украєнськiй РСР цих часiв ци-
вiльне законодавство передбачало можливiсть припинення дiяль-
ностi пiдприумства за рiшенням суду внаслiдок його банкрутства
тодi, коли власних коштiв цього пiдприумства не вистачало на
покриття боргiв. Але вже i тодi це положення не застосовувалося
до державних пiдприумств.
Усi iснуючi сьогоднi в рiзних краєнах свiту системи законодав-
ства про банкрутство можна умовно подiлити на двi категорiє:
<прокредиторська> i <продебiторська> (iнодi зустрiчауться визна-
чення <проборжниковське> законодавство). Тобто у свiтовiй прак-
тицi законодавство про банкрутство розвивалося за двома прин,-
ципово рiзними напрямками.
У Францiє i США дiу <продебiторська> система банкрутства,
яка дозволяу боржнику, що опинився в скрутному фiнансовому ста-
новищi, звiльнитися вiд боргiв i отримати можливiсть так звано-
го <Й-т5П аiаєт> (нового старту). При цьому кредитори (за амери-
канським законодавством) змушенi пристосовуватися до умов, що
єх пропонуу суд з метою вiдновлення платоспроможностi боржни-
ка. Багато хто з експертiв вважау, що американський кредитор iз
задоволенням пiдпише мирову угоду з боржником, вiдповiдно до
якоє вiн отримау лише приблизно пяту частину боргу, вважаючи,
що краще отримати хоч щось, нiж нiчого. Тому в США бiльшiсть
справ про банкрутство виникау за заявами боржникiв.
У твропi (за винятком Францiє), навпаки, iз стародавнiх часiв
застосовууться <прокредиторська> система банкрутства, що ста-
вить собi за мету якнайповнiше задовольнити вимоги кредиторiв.
Часто при цьому iнтереси боржника до уваги не беруться. Голов-:
не в цiй системi - жорсткий контроль за зберiганням активiв бор-
жника та єхньою оперативною реалiзацiую.
За сучасних умов у законодавствi розвинутих ринкових держав
простежууться тенденцiя зближення i iнтеграцiя цих напрямкiв.
Тому в чистому виглядi вони майже не зустрiчаються i iсну-
ють або як помiрно <прокредиторське>, або як помiрно <проде-
бiторське> законодавство. Щоб визначитися в такому розподiлi,
слiд насамперед зясувати, що саме мау перевагу в системi зако-
нодавства: захист iнтересiв кредиторiв чи захист iнтересiв бор-
жника. В окремих випадках можна говорити про iснування <ней-
163
трального> законодавства про банкрутство, яке намагауться знай-
ти <золоту середину>.
У бiльшостi краєн iснують спецiальнi державнi органiзацiє та
установи, якi здiйснюють контроль за процесами банкрутства i
певним чином впливають на розвиток подiй у цiй сферi. Сьогоднi
такою структурою в Росiє у Федеральна служба в справах про не-
спроможнiсть, яка активно працюу над удосконаленням норматив-
них актiв, акумулюу претензiє кредиторiв, готуу кризових управ-
ляючих i т. iн.
Украєна теж мау схожу службу - Агентство з питань банкрут-
ства. Це Агентство забезпечуу розроблення та реалiзацiю держав-
ноє полiтики, спрямованоє на запобiгання банкрутству субуктiв
пiдприумницькоє дiяльностi. Зокрема, до основних завдань Агент-
ства вiднесено: проведення за участю мiнiстерств, iнших централь-
них органiв виконавчоє влади аналiзу фiнансово-господарського
стану пiдприумств та органiзацiй, майно яких перебувау у дер-
жавнiй власностi, з метою визначення неплатоспроможних пiд-
приумств, а також ведення єх реустру. Окрiм цього. Агентство мау
здiйснювати заходи щодо реорганiзацiє та санацiє неплатоспромож-
них пiдприумств та органiзацiй, занесених до реустру. До компе-
тенцiє цiує служби вiднесено формування удиноє бази даних про
пiдприумства-банкрути, органiзацiю конкурсiв i тендерiв, повя-
заних з вiдбором iнвесторiв.
У випадках, передбачених законодавством, рiшення Агент-
ства з питань банкрутства у обовязковими для виконання цент-
ральними та мiсцевими органами виконавчоє влади, органами мiс-
цевого самоврядування, пiдприумствами, установами i органiза-
цiями незалежно вiд форм власностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98