Але розбiжнiсть тут не суттува, бо
перший автор веде мову про передумови виникнення податкiв, а
другий - про єхню появу.
Взагалi ж у лiтературних джерелах в основу перiодизацiє ста-
новлення податкiв покладенi етапи розвитку держави i його ме-
ханiзмiв: схiднi держави; класичнi держави Грецiє i Риму; фео-
далiзм; абсолютизм; конституцiоналiзм3.
Саме в перiод конституцiоналiзму закладаються i теоретичнi
основи оподаткування, обгрунтовууться його необхiднiсть. Мон-
теску, наприклад, вважав податки страховою премiую, частиною
майна громадян, яку вони вiддають для забезпечення користу-
вання iншою частиною. Франсуа Кене висловлювався за вста-
новлення удиного податку у формi поземельноє податi, пропор-
цiйноє доходу.
Та найвиразнiше висловив своє думки з цього приводу Адам
Смiт. Пiдданi держави, вважав вiн, повиннi по можливостi вiдпо-
вiдно до своєх здiбностей i сил брати участь в утриманнi уряду, тоб-
то - вiдповiдно доходу, яким вони користуються пiд захистом
держави. Податок, який зобовязууться сплачувати кожна окрема
особа, мау бути точно визначений, а не довiльний. Строк сплати,
Див.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право. X., 1997. С. 8.
2 Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д. Т. Ченика. М., 1995. С. 41.
-Див.: ТарасовП. Очерки науки финансового права. Ярославль, 1883. С. 26-221.
110
спосiб платежу, його сума - все це повинно бути зрозумiло i на-
дiйно для платника i для всякоє iншоє особи.
Цi iдеє найбiльший вплив мали в англiйському суспiльствi.
В Англiє ще в XVIII столiттi податки на прибуток становили чверть
державного бюджету. До початку XIX столiття вся система фiнансо-
вого управлiння консолiдувалася, стала простiшою. i у Францiє по-
датки були основою iснування держави. Але лiквiдацiя податковоє
системи пiд час революцiє 1789 року призвела до того, що в наступнi
десятилiття джерела податкiв вичерпалися. Водночас Англiя, що збе-
регла податки, багатiла i поступово ставала могутньою державою.
В дореволюцiйнiй Росiє податкова система сформувалася на-
прикiнцi XIX - початку XX столiття. В основному вона грунту-
валася на трьох податках: подушнi податi, <питуйний> збiр, мит-
ний збiр. З 1898 року починау дiяти <Положение о Государствен-
ном промысловом налоге>, затверджене Миколою II. Згiдно з ним
промисловi свiдоцтва мали видаватися на кожне промислове пiд-
приумство, торговий заклад, пароплав. Свiдоцтва могли одержа-
ти як юридичнi, так i фiзичнi особи.
Промисловий податок подiлявся на основний i додатковий.
Основний складався iз податку з торгових закладiв, складських
примiщень i податку з свiдоцтв на ярмаркову торгiвлю. Додатко-
вий промисловий податок залежав вiд розмiру основного капiта-
лу, прибутку пiдприумства.
Одним iз податкiв, запроваджених у мiстах, що забезпечува-
ли надходження в єхнiй доход, був податок з нерухомого майна.
Пiсля революцiє 1917 року вiдновлення податкових механiзмiв
припадау на першi роки НЕПу. Цi роки характеризувалися вiдносно
рiвноважним тиском податкiв на рiзнi суспiльно-економiчнi уклади.
А друга половина i кiнець 20-х рокiв - це етап згортання НЕПу, по-
вязаний з рiзким посиленням податкового тягаря на приватний сек-
тор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, кiлькiсть легально дiючих при-
ватних пiдприумцiв у промисловостi скоротилася на 44 вiдсотки2.
У наступнi роки виникають новi податковi важелi, перерозпо-
дiльний нахил яких був на користь держави (податок з обороту, на
надприбуток, вiйськовий податок, самообкладання). Поступово по-
даткова система перетворювалася на механiзм, що реалiзував фiс-
кальну i перерозподiльчу функцiє на користь держави.
Див.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Соч.
М" 1935. Т. 2. С. 341.
2 Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 45.
111
Пiд кiнець iснування Радянського Союзу тиск на платникiв по-
датку збiльшився за рахунок системи обовязкових платежiв, якi
власне податками навряд чи можна вважати.
Так, у Законi СРСР вiд ЗО червня 1987 року <Про державне
пiдприумство (обуднання)> про внески державних пiдприумств i
обуднань до бюджету говориться як про розрахунки з бюджетом
за нормативами розподiлу прибутку або доходу, якi затверджува-
лися мiнiстерством або iншим вищим органом. За нормативами
вносилася також плата за виробничi фонди, плата за трудовi ресур-
си. Пiдприумства вносили вiдрахування вiд прибутку або доходу
також до централiзованого фонду розвитку виробництва, науки i
технiки i резерву свого мiнiстерства або iншого вищого органу.
А за законодавством, яке було чинним до прийняття цього за-
кону, державнi пiдприумства повиннi були залишок свого прибут-
ку перерахувати до бюджету. Тобто, це було перекладання коштiв
з однiує державноє <кишенi> в iншу.
Щоправда, застосовувалися прибутковi податки з колгоспiв, з
кооперативних i громадських органiзацiй, мiсцевi податки.
Так що ж таке податкиi
Згадуваний уже М. П. Кучерявенко, наводячи визначення по-
датку в працi С. Г Пепеляува <Основы налогового права>: <Пода-
ток - удино законна форма вiдчуження власностi фiзичних i юри-
дичних осiб на засадах обовязковостi, iндивiдуальноє безвiдплат-
ностi, безповоротностi, яка забезпечена державним примусом i не
мау характеру покарання чи контрибуцiє, з метою забезпечення
платоспроможностi субуктiв у публiчнiй владi>, - зауважуу, що
з приводу цього визначення виникау два запитання. Перше: яким
чином застосувати його до ситуацiє, коли платником виступау дер-
жавне пiдприумство i фактично не вiдбувауться змiни власникаi
Друге: як бути з невизначенiстю категорiє <власнiсть юридичних
осiб>i Адже юридичнi особи можуть базуватися на рiзних ф.ормах
власностi (державнiй, приватнiй), а останну вже не укладауться в
це визначення.
Але цi запитання можна адресувати i єх автору, бо вiн теж роз-
глядау податок <як форму примусового вiдчуження результатiв
дiяльностi юридичних i фiзичних осiб у власнiсть держави...>2.
Окрiм того, в цих визначеннях не йдеться про те, в чому ж по-
лягау необхiднiсть оподаткування. iстотною ознакою податкiв у
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 109.
2 Там само. С. 110.
112
єхну призначення забезпечувати дiяльнiсть некомерцiйного сектора
ринковоє економiки. Саме цей сектор дозволяу компенсувати так
званi недосконалостi ринку. Некомерцiйнi органiзацiє призначенi
для задоволення тих потреб, якi не повиннi залежати вiд ринковоє
конюнктури (охорона здоровя, освiта, наука, культура та iн.), а
також таких загальносуспiльних потреб, як утримання збройних
сил, органiв державноє безпеки, правоохоронних органiв, судiв.
Суттувою ознакою податкiв у єхня точна визначенiсть i рiвно-
мiрнiсть, про що писав iще Адам Смiт. Тому й не можна вважати
оподаткуванням той порядок вiдрахування державними пiдпри-
умствами частини свого прибутку до бюджету, який був установле-
ний згаданим вище Законом СРСР <Про державне пiдприумство
(обуднання)>, - адже цi внески визначалися за нормативами, що
установлювалися мiнiстерствами та вiдомствами диференцiйовано
вiдносно груп пiдприумств або навiть окремих пiдприумств.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
перший автор веде мову про передумови виникнення податкiв, а
другий - про єхню появу.
Взагалi ж у лiтературних джерелах в основу перiодизацiє ста-
новлення податкiв покладенi етапи розвитку держави i його ме-
ханiзмiв: схiднi держави; класичнi держави Грецiє i Риму; фео-
далiзм; абсолютизм; конституцiоналiзм3.
Саме в перiод конституцiоналiзму закладаються i теоретичнi
основи оподаткування, обгрунтовууться його необхiднiсть. Мон-
теску, наприклад, вважав податки страховою премiую, частиною
майна громадян, яку вони вiддають для забезпечення користу-
вання iншою частиною. Франсуа Кене висловлювався за вста-
новлення удиного податку у формi поземельноє податi, пропор-
цiйноє доходу.
Та найвиразнiше висловив своє думки з цього приводу Адам
Смiт. Пiдданi держави, вважав вiн, повиннi по можливостi вiдпо-
вiдно до своєх здiбностей i сил брати участь в утриманнi уряду, тоб-
то - вiдповiдно доходу, яким вони користуються пiд захистом
держави. Податок, який зобовязууться сплачувати кожна окрема
особа, мау бути точно визначений, а не довiльний. Строк сплати,
Див.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право. X., 1997. С. 8.
2 Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д. Т. Ченика. М., 1995. С. 41.
-Див.: ТарасовП. Очерки науки финансового права. Ярославль, 1883. С. 26-221.
110
спосiб платежу, його сума - все це повинно бути зрозумiло i на-
дiйно для платника i для всякоє iншоє особи.
Цi iдеє найбiльший вплив мали в англiйському суспiльствi.
В Англiє ще в XVIII столiттi податки на прибуток становили чверть
державного бюджету. До початку XIX столiття вся система фiнансо-
вого управлiння консолiдувалася, стала простiшою. i у Францiє по-
датки були основою iснування держави. Але лiквiдацiя податковоє
системи пiд час революцiє 1789 року призвела до того, що в наступнi
десятилiття джерела податкiв вичерпалися. Водночас Англiя, що збе-
регла податки, багатiла i поступово ставала могутньою державою.
В дореволюцiйнiй Росiє податкова система сформувалася на-
прикiнцi XIX - початку XX столiття. В основному вона грунту-
валася на трьох податках: подушнi податi, <питуйний> збiр, мит-
ний збiр. З 1898 року починау дiяти <Положение о Государствен-
ном промысловом налоге>, затверджене Миколою II. Згiдно з ним
промисловi свiдоцтва мали видаватися на кожне промислове пiд-
приумство, торговий заклад, пароплав. Свiдоцтва могли одержа-
ти як юридичнi, так i фiзичнi особи.
Промисловий податок подiлявся на основний i додатковий.
Основний складався iз податку з торгових закладiв, складських
примiщень i податку з свiдоцтв на ярмаркову торгiвлю. Додатко-
вий промисловий податок залежав вiд розмiру основного капiта-
лу, прибутку пiдприумства.
Одним iз податкiв, запроваджених у мiстах, що забезпечува-
ли надходження в єхнiй доход, був податок з нерухомого майна.
Пiсля революцiє 1917 року вiдновлення податкових механiзмiв
припадау на першi роки НЕПу. Цi роки характеризувалися вiдносно
рiвноважним тиском податкiв на рiзнi суспiльно-економiчнi уклади.
А друга половина i кiнець 20-х рокiв - це етап згортання НЕПу, по-
вязаний з рiзким посиленням податкового тягаря на приватний сек-
тор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, кiлькiсть легально дiючих при-
ватних пiдприумцiв у промисловостi скоротилася на 44 вiдсотки2.
У наступнi роки виникають новi податковi важелi, перерозпо-
дiльний нахил яких був на користь держави (податок з обороту, на
надприбуток, вiйськовий податок, самообкладання). Поступово по-
даткова система перетворювалася на механiзм, що реалiзував фiс-
кальну i перерозподiльчу функцiє на користь держави.
Див.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Соч.
М" 1935. Т. 2. С. 341.
2 Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 45.
111
Пiд кiнець iснування Радянського Союзу тиск на платникiв по-
датку збiльшився за рахунок системи обовязкових платежiв, якi
власне податками навряд чи можна вважати.
Так, у Законi СРСР вiд ЗО червня 1987 року <Про державне
пiдприумство (обуднання)> про внески державних пiдприумств i
обуднань до бюджету говориться як про розрахунки з бюджетом
за нормативами розподiлу прибутку або доходу, якi затверджува-
лися мiнiстерством або iншим вищим органом. За нормативами
вносилася також плата за виробничi фонди, плата за трудовi ресур-
си. Пiдприумства вносили вiдрахування вiд прибутку або доходу
також до централiзованого фонду розвитку виробництва, науки i
технiки i резерву свого мiнiстерства або iншого вищого органу.
А за законодавством, яке було чинним до прийняття цього за-
кону, державнi пiдприумства повиннi були залишок свого прибут-
ку перерахувати до бюджету. Тобто, це було перекладання коштiв
з однiує державноє <кишенi> в iншу.
Щоправда, застосовувалися прибутковi податки з колгоспiв, з
кооперативних i громадських органiзацiй, мiсцевi податки.
Так що ж таке податкиi
Згадуваний уже М. П. Кучерявенко, наводячи визначення по-
датку в працi С. Г Пепеляува <Основы налогового права>: <Пода-
ток - удино законна форма вiдчуження власностi фiзичних i юри-
дичних осiб на засадах обовязковостi, iндивiдуальноє безвiдплат-
ностi, безповоротностi, яка забезпечена державним примусом i не
мау характеру покарання чи контрибуцiє, з метою забезпечення
платоспроможностi субуктiв у публiчнiй владi>, - зауважуу, що
з приводу цього визначення виникау два запитання. Перше: яким
чином застосувати його до ситуацiє, коли платником виступау дер-
жавне пiдприумство i фактично не вiдбувауться змiни власникаi
Друге: як бути з невизначенiстю категорiє <власнiсть юридичних
осiб>i Адже юридичнi особи можуть базуватися на рiзних ф.ормах
власностi (державнiй, приватнiй), а останну вже не укладауться в
це визначення.
Але цi запитання можна адресувати i єх автору, бо вiн теж роз-
глядау податок <як форму примусового вiдчуження результатiв
дiяльностi юридичних i фiзичних осiб у власнiсть держави...>2.
Окрiм того, в цих визначеннях не йдеться про те, в чому ж по-
лягау необхiднiсть оподаткування. iстотною ознакою податкiв у
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 109.
2 Там само. С. 110.
112
єхну призначення забезпечувати дiяльнiсть некомерцiйного сектора
ринковоє економiки. Саме цей сектор дозволяу компенсувати так
званi недосконалостi ринку. Некомерцiйнi органiзацiє призначенi
для задоволення тих потреб, якi не повиннi залежати вiд ринковоє
конюнктури (охорона здоровя, освiта, наука, культура та iн.), а
також таких загальносуспiльних потреб, як утримання збройних
сил, органiв державноє безпеки, правоохоронних органiв, судiв.
Суттувою ознакою податкiв у єхня точна визначенiсть i рiвно-
мiрнiсть, про що писав iще Адам Смiт. Тому й не можна вважати
оподаткуванням той порядок вiдрахування державними пiдпри-
умствами частини свого прибутку до бюджету, який був установле-
ний згаданим вище Законом СРСР <Про державне пiдприумство
(обуднання)>, - адже цi внески визначалися за нормативами, що
установлювалися мiнiстерствами та вiдомствами диференцiйовано
вiдносно груп пiдприумств або навiть окремих пiдприумств.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98