Хай звiдси, немов з якогось чистого
й прозорого джерела, тече королiвська наука, яка зробить громадян твоєх мудрими й державi потрiбними. Таким самим чином простi школи з найбiльшим завзяттям вiдновлюй. I вчителями
у тих школах настановляй не придворних слуг, якi блискають пурпуром i тонким полотном, а людей учених, завдяки яким молодь стане вченiшою й для твоує держави бiльш потрiбною. Так само й про iншi гiмназiє та школи пiклуйся. Сам призначай туди надiйних
учителiв, якi навчать, покажуть i спонукають юнакiв займатися такими справами, завдяки яким вони стануть уже у зрiлому вiцi добрими, славними й щасливими. I, навпаки, якщо буде знехтувано добрими справами й запануу байдужiсть, тi самi вчителi з найб
iльшим старанням виховають юнакiв такими, якi принесуть державi найбiльшу неславу, ганьбу й нещастя.
Однiую цiую турботою ти зробиш i пiдлеглих своєх мудрими,
i себе покажеш усiм найкраще. Бо ми, скiльки разiв не споглядали б цi школи, тебе вважати будемо єх креатором. Покажи нам завдяки працi свого розуму зразок, якого ти можеш досягнути лише мудрiстю. Адже ознакою мудреця у вмiння когось навчати. I ти на
вчиш своєх громадян, якщо дбатимеш про школи та вчителiв. I не гадай, Августе, що до слави мудростi у iнший шлях, крiм того, про який уже говорив i знову повторюю: щоб ти сам вище всiх був i мудро правив; потiм, щоб з мудрими жив; i, нарештi, щоб роб
ив своєх пiдданих мудрими. Це перша i найвища порада твоєй королiвськiй величностi. Тепер до цiує одержуй останню пораду, яка, власне, також звiдси початок веде.
VII. Йдеться про справедливiсть. Про цю чесноту мусиш добре дбати, якщо хочеш у краєнi зажити слави найсправедливiшого. Та коли ти i мудрiстю, i справедливiстю будеш лише рiвний менi, тодi в чому вiдмiннiсть мiж тобою i мною, тобто мiж королем
i пiдданим? А нi в чому, гадаю. Тому, якщо вже хочеш чимось видiлитися, дбай про цi чесноти. Шануй справедливiсть i саму єє ретельно зрощуй, але не тим нiкчемним способом, про який адвокати-крутiє говорять, а лише удиним королiвським: коли за чесноти
нагороджують, а за злочин справедливо карають. Якщо, наприклад, люди збираються на сейм задля якогось блага, ти мусиш дбати, аби благо пiдтримати в державi мiцно й нагородами та посадами до нього заохочувати. А тим найвищим i найостаннiшим з усiх бл
аг у благо жити у твоєй державi, за твоєм правом
i волею, у згодi з законом i природою. Це кiнцева мета, й до неє повинен спрямовувати державу, якщо хочеш зробити Польський сейм не тривалим, але щасливим.
Розумно також у життi поведешся, якщо станеш пiклуватися, щоб у Польському сеймi чеснота не поступалася ганджу та щоб негiдникiв, нарештi, не шанували бiльше, нiж достойних. Якщо ж колись ти вiдступишся од цього, розпущено буде сейм твоує держави, й
вiн буде зруйнований за твоєм бажанням. Лютуу-бо зневажена чеснота, казиться й бунтуу дуже й хоче, щоб суспiльнi справи гинули, коли бачить, що сама зневажена.
Ти гадауш, що немау iншоє причини для виникнення чварiв
i навiть загину держави, нiж хибний розподiл почестей i посад. Згадай, що кажуть з цього приводу греки й латинцi, яких, чую, вивчауш завзято. Там знайдеш великих i славних лицарiв, якi не скаржились, що єх зневажено, i, таким чином, батькiвщину свою
не губили вщент. Найперша прикмета тирана - невiдповiдний
i несправедливий розподiл почестей. А якщо тиран у ще й нещастям у виглядi купи рiзноманiтних напастей, тодi вiн при роздачi посад негiдникам саму чесноту ганьбою обтяжуу i нiби мором яким губить. Бо як нашi тiла своую єжею вдовольняються, так
i чеснота своую нагородою живе. А всякий тиран дбау, щоб у вiльнiй республiцi чесноти не було.
За тиранiє при розподiлi посад мають значення грошi, улесливiсть; мають значення бенкети, учти й блуд, а особливо пiдлабузництво, на якому всяка тиранiя тримауться. Тиранам здауться, що саме в цьому суть життя i що саме це сприяу єхньому добробуту й
задоволенню нестримного бажання. Якщо хочеш показати себе несхожим, будь при розподiлi посад пильнiшим
i справедливiшим за всiх iнших: не бери хабарiв, бо грошi заслiплюють очi мудрим i знеславлюють чесних. Зважай, щоб прохання були гiдними громадянина й корисними для держави. Будь прихильним до порядних мужiв, якi про гаразд держави дбають, на єхнi п
рохання звертай бiльше увагу, нiж на прохання тих, хто з негiдним намiром посад домагауться. А коли люди, схильнi до пиятики, зманiженi та розбещенi, почнуть вимагати у тебе почестей, скажи єм вiдверто, що державнi посади ти надауш лише
мужам чесним, шляхетним i стриманим: таким, що й правду говорити, i мужньо дiяти, й ощадливо жити вмiють; якi не пiдлабузники i не зманiженi, i не пяницi. А такi, як ви, скажи, не вшанування, а кари гiднi. Якщо зробиш це, чесноти негайно зростуть
у Польщi, а кiлькiсть вад зменшиться, i сама нечеснiсть в безнадiє згине. Запрошуй, отже, всякого бажаючого, найкращого й наславнiшого, i ми незабаром побачимо, що ти у справжнiм хазяєном могутньоє держави, й довiдаумося, що користуушся державним доб
ром, а не розтринькууш його.
VIII. Тодi iншу частину справедливостi, яка тримауться на законах, легше буде довести тобi до досконалостi, якщо єє ранiше бiльш старанно довершиш. Цю другу частину справедливостi ти мусиш цiнувати у твоєй державi, яка у немов лiками для зцiлювання р
ан. Отже, пiклуйся, щоб тiло республiки було здоровим, бо
в цьому найвища похвала королевi, як i лiкарю. Та коли певнi члени твоує держави захворiють якимось ганджем, лiкуй єх за законами так само, як це роблять лiкарi: не думають-бо вони, коли лiкують, хто перед ними - багатий чи бiдний, пан чи раб, громад
янин чи подорожнiй, єм тiльки важливо знати, що перед ними хвора людина й спосiб лiкування єє хвороби. I нiчого бiльше. Так i ти пiдсилюй увагу людей у єх рiшеннях. Гiднiсть у людях цiнуй, а на нiкчемних боржникiв узагалi не зважай. Бо якби ти навiть
захотiв усе це виправдати i якби ти навiть одержав лик суддi, нiколи не звiльниш цю державу вiд несправедливостi, немов вiд якоєсь хвороби. Адже цi скарги, серед яких живеш i якi добре чууш, нiколи не припиняться. Вони зявилися (як це часто в судах
бувау) саме тому, що там багато важать авторитет, звання, респект самоє людини. Отже, мали значення сила й острах: той у судi перемагав, хто або сам був сильний, або адвоката мав сильного.
Так з несправедливого судочинства народилася єхня нестерпна сила, яка, одноосiбно на судi при складаннi угод та заборон правлячи, пригнiчувала всяке право i замiсть одного короля наплодила для нас у провiнцiях багато королiв. А вони, розбираючи на св
iй розсуд нашi справи, судять, як хочуть, судовi справи вирiшують, як хочуть. I ми здаумося єм неначе дiтьми. Таким чином, у провiнцiях вони нас так принизили, як нiби в Польщi взагалi не стало короля - захисника вiд єхнiх нерозважних учинкiв i патро
на спiльноє нашоє свободи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
й прозорого джерела, тече королiвська наука, яка зробить громадян твоєх мудрими й державi потрiбними. Таким самим чином простi школи з найбiльшим завзяттям вiдновлюй. I вчителями
у тих школах настановляй не придворних слуг, якi блискають пурпуром i тонким полотном, а людей учених, завдяки яким молодь стане вченiшою й для твоує держави бiльш потрiбною. Так само й про iншi гiмназiє та школи пiклуйся. Сам призначай туди надiйних
учителiв, якi навчать, покажуть i спонукають юнакiв займатися такими справами, завдяки яким вони стануть уже у зрiлому вiцi добрими, славними й щасливими. I, навпаки, якщо буде знехтувано добрими справами й запануу байдужiсть, тi самi вчителi з найб
iльшим старанням виховають юнакiв такими, якi принесуть державi найбiльшу неславу, ганьбу й нещастя.
Однiую цiую турботою ти зробиш i пiдлеглих своєх мудрими,
i себе покажеш усiм найкраще. Бо ми, скiльки разiв не споглядали б цi школи, тебе вважати будемо єх креатором. Покажи нам завдяки працi свого розуму зразок, якого ти можеш досягнути лише мудрiстю. Адже ознакою мудреця у вмiння когось навчати. I ти на
вчиш своєх громадян, якщо дбатимеш про школи та вчителiв. I не гадай, Августе, що до слави мудростi у iнший шлях, крiм того, про який уже говорив i знову повторюю: щоб ти сам вище всiх був i мудро правив; потiм, щоб з мудрими жив; i, нарештi, щоб роб
ив своєх пiдданих мудрими. Це перша i найвища порада твоєй королiвськiй величностi. Тепер до цiує одержуй останню пораду, яка, власне, також звiдси початок веде.
VII. Йдеться про справедливiсть. Про цю чесноту мусиш добре дбати, якщо хочеш у краєнi зажити слави найсправедливiшого. Та коли ти i мудрiстю, i справедливiстю будеш лише рiвний менi, тодi в чому вiдмiннiсть мiж тобою i мною, тобто мiж королем
i пiдданим? А нi в чому, гадаю. Тому, якщо вже хочеш чимось видiлитися, дбай про цi чесноти. Шануй справедливiсть i саму єє ретельно зрощуй, але не тим нiкчемним способом, про який адвокати-крутiє говорять, а лише удиним королiвським: коли за чесноти
нагороджують, а за злочин справедливо карають. Якщо, наприклад, люди збираються на сейм задля якогось блага, ти мусиш дбати, аби благо пiдтримати в державi мiцно й нагородами та посадами до нього заохочувати. А тим найвищим i найостаннiшим з усiх бл
аг у благо жити у твоєй державi, за твоєм правом
i волею, у згодi з законом i природою. Це кiнцева мета, й до неє повинен спрямовувати державу, якщо хочеш зробити Польський сейм не тривалим, але щасливим.
Розумно також у життi поведешся, якщо станеш пiклуватися, щоб у Польському сеймi чеснота не поступалася ганджу та щоб негiдникiв, нарештi, не шанували бiльше, нiж достойних. Якщо ж колись ти вiдступишся од цього, розпущено буде сейм твоує держави, й
вiн буде зруйнований за твоєм бажанням. Лютуу-бо зневажена чеснота, казиться й бунтуу дуже й хоче, щоб суспiльнi справи гинули, коли бачить, що сама зневажена.
Ти гадауш, що немау iншоє причини для виникнення чварiв
i навiть загину держави, нiж хибний розподiл почестей i посад. Згадай, що кажуть з цього приводу греки й латинцi, яких, чую, вивчауш завзято. Там знайдеш великих i славних лицарiв, якi не скаржились, що єх зневажено, i, таким чином, батькiвщину свою
не губили вщент. Найперша прикмета тирана - невiдповiдний
i несправедливий розподiл почестей. А якщо тиран у ще й нещастям у виглядi купи рiзноманiтних напастей, тодi вiн при роздачi посад негiдникам саму чесноту ганьбою обтяжуу i нiби мором яким губить. Бо як нашi тiла своую єжею вдовольняються, так
i чеснота своую нагородою живе. А всякий тиран дбау, щоб у вiльнiй республiцi чесноти не було.
За тиранiє при розподiлi посад мають значення грошi, улесливiсть; мають значення бенкети, учти й блуд, а особливо пiдлабузництво, на якому всяка тиранiя тримауться. Тиранам здауться, що саме в цьому суть життя i що саме це сприяу єхньому добробуту й
задоволенню нестримного бажання. Якщо хочеш показати себе несхожим, будь при розподiлi посад пильнiшим
i справедливiшим за всiх iнших: не бери хабарiв, бо грошi заслiплюють очi мудрим i знеславлюють чесних. Зважай, щоб прохання були гiдними громадянина й корисними для держави. Будь прихильним до порядних мужiв, якi про гаразд держави дбають, на єхнi п
рохання звертай бiльше увагу, нiж на прохання тих, хто з негiдним намiром посад домагауться. А коли люди, схильнi до пиятики, зманiженi та розбещенi, почнуть вимагати у тебе почестей, скажи єм вiдверто, що державнi посади ти надауш лише
мужам чесним, шляхетним i стриманим: таким, що й правду говорити, i мужньо дiяти, й ощадливо жити вмiють; якi не пiдлабузники i не зманiженi, i не пяницi. А такi, як ви, скажи, не вшанування, а кари гiднi. Якщо зробиш це, чесноти негайно зростуть
у Польщi, а кiлькiсть вад зменшиться, i сама нечеснiсть в безнадiє згине. Запрошуй, отже, всякого бажаючого, найкращого й наславнiшого, i ми незабаром побачимо, що ти у справжнiм хазяєном могутньоє держави, й довiдаумося, що користуушся державним доб
ром, а не розтринькууш його.
VIII. Тодi iншу частину справедливостi, яка тримауться на законах, легше буде довести тобi до досконалостi, якщо єє ранiше бiльш старанно довершиш. Цю другу частину справедливостi ти мусиш цiнувати у твоєй державi, яка у немов лiками для зцiлювання р
ан. Отже, пiклуйся, щоб тiло республiки було здоровим, бо
в цьому найвища похвала королевi, як i лiкарю. Та коли певнi члени твоує держави захворiють якимось ганджем, лiкуй єх за законами так само, як це роблять лiкарi: не думають-бо вони, коли лiкують, хто перед ними - багатий чи бiдний, пан чи раб, громад
янин чи подорожнiй, єм тiльки важливо знати, що перед ними хвора людина й спосiб лiкування єє хвороби. I нiчого бiльше. Так i ти пiдсилюй увагу людей у єх рiшеннях. Гiднiсть у людях цiнуй, а на нiкчемних боржникiв узагалi не зважай. Бо якби ти навiть
захотiв усе це виправдати i якби ти навiть одержав лик суддi, нiколи не звiльниш цю державу вiд несправедливостi, немов вiд якоєсь хвороби. Адже цi скарги, серед яких живеш i якi добре чууш, нiколи не припиняться. Вони зявилися (як це часто в судах
бувау) саме тому, що там багато важать авторитет, звання, респект самоє людини. Отже, мали значення сила й острах: той у судi перемагав, хто або сам був сильний, або адвоката мав сильного.
Так з несправедливого судочинства народилася єхня нестерпна сила, яка, одноосiбно на судi при складаннi угод та заборон правлячи, пригнiчувала всяке право i замiсть одного короля наплодила для нас у провiнцiях багато королiв. А вони, розбираючи на св
iй розсуд нашi справи, судять, як хочуть, судовi справи вирiшують, як хочуть. I ми здаумося єм неначе дiтьми. Таким чином, у провiнцiях вони нас так принизили, як нiби в Польщi взагалi не стало короля - захисника вiд єхнiх нерозважних учинкiв i патро
на спiльноє нашоє свободи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373