Коли хочеш умiльцем, майстром, рукодiльним ремiсником бути та iнших вигадливiстю переважити, щоб тим бiльше мiг прославитися мiж су
сiдiв i грошики зiбрати, впади, поклонися менi, я тебе упремудрю, навчу, наставлю i думку твого прагнення приведу до досконалостi. Коли хочеш похотi тiлесноє насититися й називатися господарем дому, дерева i шматка землi, впади, поклонися менi - я тв
ою волю виконаю, я тобi жону приведу, хату дам, землю подарую, те ярмо тобi на шию повiшу i твою думку поховаю
в бiдi, неволi, печалi, неспокоє, турботi, смутку i в безнастанному промислi, я з тебе сторожа, слугу, невiльника i вязня жiнцi учиню, я тобi всi думки при вяжу бiля жiнки - похiтливоє розпусницi, тiльки пошукай, запрагни i менi поклонися - все оте
я тобi дам.
Вiдповiдь мандрiвця вiд iменi всiх, котрi зваблюються дияволом. Знаю, дияволе, ти все те назване даси, якщо я тобi поклонюся, але я пiду шукати i в зерцалi Христового учення виглядати, чи ж та твоя данина на пожиток, а чи на погибель вiчну буде? Чи ж
вона на славу, чи на безчестя вiчне перетвориться? Чи надовго, чи на малий час у руках попестууться, а потiм з дароносцем разом нагло згине i щезне.
Даси менi, дияволе, бути папою, кардиналом, арцибiскупом чи якимось iншим iменоносцем духовного стану, але що за пожиток од такого дарування, коли вiзьму ту достойнiсть од тебе, диявола, котрий був за гордiсть з небес на дiл звержений, а не вiд небес
ного бога, котрий такi чини духовного стану звик дарувати вельми заслуженим i вiд духа святого посвяченим, а не тим, котрi, як пси скаженi, бiгають, шукають, щоб стан духовний чи мауток, погнавшись, зловити. А що за пожиток з такого дару, коли я сам
того запрагнув i дiстав вiд тебе, диявола, а не бог небесний мене на ту достойнiсть покликав i вибрав? Що ж за пожиток з того духовенства, коли я гiрше поганця лихе й нечисте життя проваджу
i валяюсь у калi похотi черева й ласолюб ства? Що ж за пожиток з того священства, коли я iменi святостi не знаю i з чужовiрцями мудрiстю, образом та життям нарiвнi стою? Що за пожиток з тiує влади пастирськоє, коли я раб, невiльник i вiчний вязень г
рiховi, через який вiдiйду в геуну вiчну? Що за пожиток з тiує дочасноє славицi, коли я вiчно посоромлений буду? Що менi за пожиток
з тiує малоє розкошi, коли я во вiки у вогненнiй печi смажитися буду? Що ж менi за пожиток з тих сiл, мауткiв та великого багатства, коли я, обдертий i голий, без усього того сидiтиму в пеклi? Отож вiдай про те, дияволе, що я попiвського чину i стану
вiд найвищого й до найменшого ступеня, дарованого вiд тебе, не прагну, i поклонитися тобi не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому удиному послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути королем, канцлером, гетьманом, воуводою, старостою, каштеляном чи посiсти iншi посади й чини влади мирського твого диявольського царства. Що ж за пожиток iз того твого дарованого поганського начальства,
коли я страчу християнство i позбудуся вiчного життя? Що менi за пожиток з того твого мирського титулу, коли я царства небесного титул погублю? Що менi за пожиток з того голосу королiвства, канцлерства а чи воуводства, коли я синiвство боже страчу, б
езсмертний титул? Що ж менi за пожиток
з твоує малоє славицi, тимчасового титульця i гнилих та марнотних вуст хвалення, коли я вiд божоє вiчноє слави буду вiдкинутий, титул помазання божого погублю i вiдпаду вiд похвали янгольських вуст? Я отож, дияволе, такоє влади й титулу у тебе не шук
аю, тобi поклонитися не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому, удиному, послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi тепер, дияволе, бути купцем, хабарником, митником i корчмарем, аби тим здирництвом та вправнiстю у тому дiлi поховав i ослiпив я свiй розум. Що ж за пожиток iз твого того дару, коли свiтла iстинноє науки слова божого не змо
жу бачити i не сподоблюся пiзнати його солодощiв? Отож знай, дияволе, що я в тебе того iдолопоклонного титулу й забави життя мого в ньому не потребую, тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому служитиму.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути вправним i славним ремiсником, щоб помiж сусiдiв був я найславнiший, найвiдомiший i найшанованiший; грошики собi зберу, фiльварки куплю, дiмок приоздоблю. Що ж за пожиток з того твого хитрого дару, коли
я до Iсусовоє простоти приладнатися не зможу? Що ж менi за пожиток зi слави й честi сусiдськоє, коли я в хорi пророкiв, патрiархiв, апостолiв, мученикiв i тих, що добре боговi вгодили, славитися не буду? Що ж менi за пожиток з численних фiльваркiв та
оздоб дiмка, коли я красних домiв горнього трусалима не побачу i не сподоблюся посидiти в жодному його куточку? Отож я вiд тебе, дияволе, тiує слави й честi майстерностi не вимагаю, грошикiв збирати, фiльваркiв та дiмкiв купувати не хочу,
а тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому послужу.
Вiдiйди, сатано! :
Глава 3
ХАй БУДЕ ВIДОМО ВАМ, ПРАВОВIРНИМ, ЯК ЧЕРЕЗ ЦЕ ПОПУЩЕНI МИ В ТУ СПОКУСУ, ОСКIЛЬКИ ВСI ПОСЕЛЬЦI МАЛОЄ РУСIЄ ПОтРЕТИЧИЛИСЯ I ДАЛЕКО ВIДСТОРОНИЛИСЯ ВIД БОГА, ПРИПРЯГШИ ДО НЕВIРЯ I ЗЛЕ ЖИТТЯ, А ТОМУ ПОВЕРНIМОСЯ НАЗАД ДО БОГА, ХАй БОГ ДО НАС НАБЛИЗИТЬСЯ,
ВIН-БО ЗАВЖДИ БЛИЗЬКО т; ГРIХИ Ж НАШI НАС ДАЛЕКО ВIДЛУЧАЮТЬ ОД НЬОГО. ОТОЖ ПОКАЙМОСЯ САМI У СВОЄХ ГРIХАХ, КОЖЕН СУД СОБI УЧИНИВШИ, ПО ТОМУ I БЛАГОЧЕСТЯ ПРАВОВIРЯ НАШОЄ ЦЕРКВИ ЯК ВИПРАВИТИ ПОРАДУ ВАМ IСТИННУ I НЕБЛАЗЕННУ ДАЮ
Перш за все очистiть церкву вiд усiляких зваб та уретичних забобонiв i без сууслiвя, у простотi серця бога хвалiте; латинський сморiд пiсень iз церкви виженiте, а боговi, спiваючи простою нашою руською пiснею, дякуйте. При тому прихилiтеся до нашоє
схiдноє православноє вiри усiм серцем, душею й помислом без усякого сумнiву, а уретицтво й усяке невiря вiд себе одкиньте. Поклонiння iконам щиро шануйте, а в домах, де перебувауте, образ матерi божоє з єє превiчним дитям на стiнi в кiнцi трапези ва
шоє пригвоздiте. До церкви прийшовши, хрестом Христовим не соромтеся хреститися, бо нинi християни Малоє Русiє поуретичiли, коли хреста Христового, слави своує, на якому нам спасiння сподiялося, соромляться. I не тiльки в церквi, але й до трапези сiд
аючи, хрестом себе знаменуйте, а коли б трапилися бiля тебе латина чи уретики, не соромтеся перед тими прихильниками перелюбного життя цього, щоб не бути ганьбленими на всесвiтньому позорищiя1, адже таєнства нашоє вiри не може вмiстити цiлий свiт, а
всi iншi вiри у звабнi. На трапезi без молитов (по-свинському) єсти не починайте, як оце нинi оскотiлi єсте. Пiсля єжi знову подяку за церков ним уставом промовляйте. До церкви на правило соборне ходiте i все чинiте за церковним уставом (нiчого не пр
икладаючи вiд свого розумiння анi вiднiмаючи безсоромнiстю чи рiзномисельною думкою) i провадьте своу життя за нашим християнським законом, бо що святий дух уфундував устами, що вмiстили його, поправок од гнилих земних помислiв не потребуу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
сiдiв i грошики зiбрати, впади, поклонися менi, я тебе упремудрю, навчу, наставлю i думку твого прагнення приведу до досконалостi. Коли хочеш похотi тiлесноє насититися й називатися господарем дому, дерева i шматка землi, впади, поклонися менi - я тв
ою волю виконаю, я тобi жону приведу, хату дам, землю подарую, те ярмо тобi на шию повiшу i твою думку поховаю
в бiдi, неволi, печалi, неспокоє, турботi, смутку i в безнастанному промислi, я з тебе сторожа, слугу, невiльника i вязня жiнцi учиню, я тобi всi думки при вяжу бiля жiнки - похiтливоє розпусницi, тiльки пошукай, запрагни i менi поклонися - все оте
я тобi дам.
Вiдповiдь мандрiвця вiд iменi всiх, котрi зваблюються дияволом. Знаю, дияволе, ти все те назване даси, якщо я тобi поклонюся, але я пiду шукати i в зерцалi Христового учення виглядати, чи ж та твоя данина на пожиток, а чи на погибель вiчну буде? Чи ж
вона на славу, чи на безчестя вiчне перетвориться? Чи надовго, чи на малий час у руках попестууться, а потiм з дароносцем разом нагло згине i щезне.
Даси менi, дияволе, бути папою, кардиналом, арцибiскупом чи якимось iншим iменоносцем духовного стану, але що за пожиток од такого дарування, коли вiзьму ту достойнiсть од тебе, диявола, котрий був за гордiсть з небес на дiл звержений, а не вiд небес
ного бога, котрий такi чини духовного стану звик дарувати вельми заслуженим i вiд духа святого посвяченим, а не тим, котрi, як пси скаженi, бiгають, шукають, щоб стан духовний чи мауток, погнавшись, зловити. А що за пожиток з такого дару, коли я сам
того запрагнув i дiстав вiд тебе, диявола, а не бог небесний мене на ту достойнiсть покликав i вибрав? Що ж за пожиток з того духовенства, коли я гiрше поганця лихе й нечисте життя проваджу
i валяюсь у калi похотi черева й ласолюб ства? Що ж за пожиток з того священства, коли я iменi святостi не знаю i з чужовiрцями мудрiстю, образом та життям нарiвнi стою? Що за пожиток з тiує влади пастирськоє, коли я раб, невiльник i вiчний вязень г
рiховi, через який вiдiйду в геуну вiчну? Що за пожиток з тiує дочасноє славицi, коли я вiчно посоромлений буду? Що менi за пожиток
з тiує малоє розкошi, коли я во вiки у вогненнiй печi смажитися буду? Що ж менi за пожиток з тих сiл, мауткiв та великого багатства, коли я, обдертий i голий, без усього того сидiтиму в пеклi? Отож вiдай про те, дияволе, що я попiвського чину i стану
вiд найвищого й до найменшого ступеня, дарованого вiд тебе, не прагну, i поклонитися тобi не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому удиному послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути королем, канцлером, гетьманом, воуводою, старостою, каштеляном чи посiсти iншi посади й чини влади мирського твого диявольського царства. Що ж за пожиток iз того твого дарованого поганського начальства,
коли я страчу християнство i позбудуся вiчного життя? Що менi за пожиток з того твого мирського титулу, коли я царства небесного титул погублю? Що менi за пожиток з того голосу королiвства, канцлерства а чи воуводства, коли я синiвство боже страчу, б
езсмертний титул? Що ж менi за пожиток
з твоує малоє славицi, тимчасового титульця i гнилих та марнотних вуст хвалення, коли я вiд божоє вiчноє слави буду вiдкинутий, титул помазання божого погублю i вiдпаду вiд похвали янгольських вуст? Я отож, дияволе, такоє влади й титулу у тебе не шук
аю, тобi поклонитися не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому, удиному, послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi тепер, дияволе, бути купцем, хабарником, митником i корчмарем, аби тим здирництвом та вправнiстю у тому дiлi поховав i ослiпив я свiй розум. Що ж за пожиток iз твого того дару, коли свiтла iстинноє науки слова божого не змо
жу бачити i не сподоблюся пiзнати його солодощiв? Отож знай, дияволе, що я в тебе того iдолопоклонного титулу й забави життя мого в ньому не потребую, тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому служитиму.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути вправним i славним ремiсником, щоб помiж сусiдiв був я найславнiший, найвiдомiший i найшанованiший; грошики собi зберу, фiльварки куплю, дiмок приоздоблю. Що ж за пожиток з того твого хитрого дару, коли
я до Iсусовоє простоти приладнатися не зможу? Що ж менi за пожиток зi слави й честi сусiдськоє, коли я в хорi пророкiв, патрiархiв, апостолiв, мученикiв i тих, що добре боговi вгодили, славитися не буду? Що ж менi за пожиток з численних фiльваркiв та
оздоб дiмка, коли я красних домiв горнього трусалима не побачу i не сподоблюся посидiти в жодному його куточку? Отож я вiд тебе, дияволе, тiує слави й честi майстерностi не вимагаю, грошикiв збирати, фiльваркiв та дiмкiв купувати не хочу,
а тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому послужу.
Вiдiйди, сатано! :
Глава 3
ХАй БУДЕ ВIДОМО ВАМ, ПРАВОВIРНИМ, ЯК ЧЕРЕЗ ЦЕ ПОПУЩЕНI МИ В ТУ СПОКУСУ, ОСКIЛЬКИ ВСI ПОСЕЛЬЦI МАЛОЄ РУСIЄ ПОтРЕТИЧИЛИСЯ I ДАЛЕКО ВIДСТОРОНИЛИСЯ ВIД БОГА, ПРИПРЯГШИ ДО НЕВIРЯ I ЗЛЕ ЖИТТЯ, А ТОМУ ПОВЕРНIМОСЯ НАЗАД ДО БОГА, ХАй БОГ ДО НАС НАБЛИЗИТЬСЯ,
ВIН-БО ЗАВЖДИ БЛИЗЬКО т; ГРIХИ Ж НАШI НАС ДАЛЕКО ВIДЛУЧАЮТЬ ОД НЬОГО. ОТОЖ ПОКАЙМОСЯ САМI У СВОЄХ ГРIХАХ, КОЖЕН СУД СОБI УЧИНИВШИ, ПО ТОМУ I БЛАГОЧЕСТЯ ПРАВОВIРЯ НАШОЄ ЦЕРКВИ ЯК ВИПРАВИТИ ПОРАДУ ВАМ IСТИННУ I НЕБЛАЗЕННУ ДАЮ
Перш за все очистiть церкву вiд усiляких зваб та уретичних забобонiв i без сууслiвя, у простотi серця бога хвалiте; латинський сморiд пiсень iз церкви виженiте, а боговi, спiваючи простою нашою руською пiснею, дякуйте. При тому прихилiтеся до нашоє
схiдноє православноє вiри усiм серцем, душею й помислом без усякого сумнiву, а уретицтво й усяке невiря вiд себе одкиньте. Поклонiння iконам щиро шануйте, а в домах, де перебувауте, образ матерi божоє з єє превiчним дитям на стiнi в кiнцi трапези ва
шоє пригвоздiте. До церкви прийшовши, хрестом Христовим не соромтеся хреститися, бо нинi християни Малоє Русiє поуретичiли, коли хреста Христового, слави своує, на якому нам спасiння сподiялося, соромляться. I не тiльки в церквi, але й до трапези сiд
аючи, хрестом себе знаменуйте, а коли б трапилися бiля тебе латина чи уретики, не соромтеся перед тими прихильниками перелюбного життя цього, щоб не бути ганьбленими на всесвiтньому позорищiя1, адже таєнства нашоє вiри не може вмiстити цiлий свiт, а
всi iншi вiри у звабнi. На трапезi без молитов (по-свинському) єсти не починайте, як оце нинi оскотiлi єсте. Пiсля єжi знову подяку за церков ним уставом промовляйте. До церкви на правило соборне ходiте i все чинiте за церковним уставом (нiчого не пр
икладаючи вiд свого розумiння анi вiднiмаючи безсоромнiстю чи рiзномисельною думкою) i провадьте своу життя за нашим християнським законом, бо що святий дух уфундував устами, що вмiстили його, поправок од гнилих земних помислiв не потребуу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373