Одiйшла в минуле ця тяжка, шкодлива й ганебна для трудовоє нацiє доба єє трудноє iсторiє.
Ще й з цього боку iсторiя показала украєнству всю безплод-нiсть, усю шкодливiсть i навiть злочиннiсть намагання убгати вiдродження украєнськоє нацiє в неприроднi для неє, огиднi єє соцiальним прагненням форми. Тi люди, якi, йдучи за своєми власними к
ласовими симпатiями й iнтересами, хотять утворити украєнську державнiсть класово-буржуазну,- шкодливi й злочиннi фантасти: вперед треба мати тi буржуазнi класи, а тодi
з ними творити ту державнiсть. Коли ж вони знають самi, що цих класiв немау, що процес витворення єх у справою цiлих поколiнь,
а все ж таки намагаються iменно таку державнiсть утворити
й ради неє боряться проти нацiональноє робiтничо-селянськоє державностi, коли ради цього валяються в ногах свiтових насильникiв i злочинцiв i продають за помiч у цiй боротьбi свiй народ, то єм мiсце тiльки на лавi народного суворого суду.
Вiдродження украєнськоє нацiє в нацiональнiй сферi йшло
й йтиме в гармонiє з соцiальнiм визволенням. Це у аксиома трьохлiтнього досвiду нашоє революцiє. Що правiше i реакцiйнiше заводився режим на Украєнi, то бiльше й глибше було нищення украєнськоє нацiональности.я:
Чим <лiвiший> буде соцiально-полiтичний режим на Украєнi, тим бiльше вiн буде сприятливий для нацiонального вiдродження нашого народу. Що повнiше буде соцiальне визволення, то необхiд-но тягтиме з собою й повне нацiональне визволення.
I з цього погляду ясно, що з усiх режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi, найповнiше може забезпечити нацiональне вiдродження нашого народу режим нацiонально-украєнськоє радянськоє соцi-алiстичноє влади.
З тих же режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi не нацiонально-украєнського характеру, безперечно сприятливий для украєнського вiдродження у все ж таки режим радянськоє соцiалiстичноє влади.
Бо природа сеє влади, єє соцiальна суть i завдання необхiдно й неминуче ведуть єє до найбiльшого нацiонального розневолення.я:
:I що далi буде йти розвиток соцiалiстичноє революцiє на Вкраєнi, що глибше вона пройматиме працюючi маси, що ближче й дiяльнiше вони вiзьмуть у нiй участь, то ця необхiднiсть активности в нацiональнiм питанню стане виразнiшою для всякого послiдовног
о активного комунiста всякоє нацiональности, навiть бувшоє пануючоє.
Революцiя на Вкраєнi, так само як i в Росiє, та чи iнша доля єє залежить у великiй мiрi вiд революцiє на Заходi твропи.
I з цiлковитою певнiстю можна сказати, що доля вiдродження
й визволення украєнськоє нацiє залежить вiд всесвiтньоє боротьби соцiалiзма з капiталiзмом.я:
Ми стоємо на порозi новоє доби в нашiй iсторiє. Три роки революцiє, три роки науки вогнем i мечем викували в украєнських працюючих мас мiцну зброю й соцiальноє, й нацiональноє свiдомости. Якi б ще рази цiує доби не були попереду, украєнська трудова н
ацiя цiує своує загартованоє в стражданнях зброє не випустить.
I ранiше чи пiзнiше та украєнська державнiсть, яка властива природi нашоє робiтничоє нацiє, державнiсть, яка мау як держава, як орган класового примусу й утиску зникнути й перетворитися в громаду працюючих, соцiально-рiвних, творчих i вiльних людей,-
неминуче мусить бути i буде.
Вiдень 25.1.1920
Велика революцiя народiв Росiйськоє Держави дала єм i оповiстила всьому свi-товi священне та непохитне право кожноє нацiє на повне самовизначення. Це право стало законом революцiє. На пiдставi того закону заявляумо:
Украєнський народ хоче i мау право бу-ти народом вiльним. Вiн рiвний всiм iн-шим культурним народам свiту i мау пов-не право сам за себе своую волею рiшати свою долю. Вiн повний хазяєн Украєнськоє Землi i мау право завести у себе такий лад, який найб
iльше вiдповiдатиме його волi, виявленоє ним самим, без огляду на чиє
б то не було стороннi бажання та iнтереси. Так само в зносинах з iншими сусiднiми
i несусiднiми народами народ украєнський мау право керуватись тiльки своую волею i входити тiльки в такi мiжнароднi союзи, котрих вiн сам бажау i котрi найбiльше вiдповiдають його iнтересам.
Стоячи твердо i непохитно на грунтi повноє власновiльностi
i суверенностi украєнського народу, ми спираумось на многовiчнiй традицiє невпинноє боротьби Украєни за свою волю, за своу право на вiльне життя. Ми вiримо глибоко, що не може загинути в багнi безволi народ, який <при битiй дорозi> диких кочовникiв с
отворив велику Києвську Державу, який традицiє сеє держави зберiг в часах найтяжчого лихолiття, щоб передати єх вiдродженiй в Козацькiй Украєнi новiй силi народнiй. :Згадаймо хоча би кипучу дiяль-нiсть в тiм напрямi наших полiтикiв часiв Хмельницьког
о: єх союз з Кримом, який так помiг Украєнi в перших хвилинах великого повстання 1648 р.; союз з Москвою, який для Хмельницького
й козакiв, <пiдданих> тодi польськоє держави, був перш за все актом полiтики мiжнародноє, а потiм - коли Москва за посередницт-вом Австрiє помирилась 1656 р. iз Польщею - союз Украєни зi Швецiую i Семигородом, котрий звертався проти Польщi та Москви
i забезпечував Украєнi повну державну незалежнiсть. Згадаймо виданий в 1658 р. правительством Виговського знаменитий манiфест до всiх увропейських держав, в котрiм перед твропою пояснюються причини розриву Украєни з Москвою, i корсунський трактат тог
о ж гетьмана з Швецiую, а також його гадяцьку угоду iз Польщею - всi полiтичнi акти, в котрих украєнська державнiсть виступау вже виразно як чинник увропейськоє полiтики. Згадаймо ще з часiв руєни - союз Дорошенка з Туреччиною, союз Мазепи
i запорозького кошового Гордiунка з Карлом XII i невсипущi заходи украєнськоє емiграцiє, яка з Пилипом Орликом на чолi добивалась од увропейських держав признання факту, що <Украєна по обидвi сторони Днiпра з Вiйськом Запорозьким i всiм народом украє
нським мау бути вiчними часами свобiдною од всякого чужого панування>. До найтiснiших врештi зносин закликав нас найвизначнiший наш полiтик XIX в. Михайло Драгоманов, який стiльки зробив сам для ознайомлення увропейськоє громадськоє думки з украєнськ
ою справою i украєнським народом. Будем i ми старатись пiддержувати мiжнародний характер украєнськоє справи, поборюючи одночасно всi заходи, якi питання нашоє будуччини ставлять в ряду внутрiшнiх, <домашнiх>, мовляв, питань росiйськоє держави, як наш
е право на повне нацiональне самоозначення обмежують правом означення тiльки степенi нашоє залежностi од суверенного росiйського народу.
Ми визнаум, що тiльки украєнська демократiя може стати твердою опорою украєнськоє нацiонально-державноє iдеє, тiльки вона в силi тепер перейняти на себе боротьбу, котру за цю iдею вели давнiше - верства боярсько-дружинна в часах Києвськоє держави i в
ерства козацька в часах Гетьманщини. I процес економiчного, полiтичного та культурного росту украєнськоє демократiє - се одночасно процес творення Вiльноє Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
Ще й з цього боку iсторiя показала украєнству всю безплод-нiсть, усю шкодливiсть i навiть злочиннiсть намагання убгати вiдродження украєнськоє нацiє в неприроднi для неє, огиднi єє соцiальним прагненням форми. Тi люди, якi, йдучи за своєми власними к
ласовими симпатiями й iнтересами, хотять утворити украєнську державнiсть класово-буржуазну,- шкодливi й злочиннi фантасти: вперед треба мати тi буржуазнi класи, а тодi
з ними творити ту державнiсть. Коли ж вони знають самi, що цих класiв немау, що процес витворення єх у справою цiлих поколiнь,
а все ж таки намагаються iменно таку державнiсть утворити
й ради неє боряться проти нацiональноє робiтничо-селянськоє державностi, коли ради цього валяються в ногах свiтових насильникiв i злочинцiв i продають за помiч у цiй боротьбi свiй народ, то єм мiсце тiльки на лавi народного суворого суду.
Вiдродження украєнськоє нацiє в нацiональнiй сферi йшло
й йтиме в гармонiє з соцiальнiм визволенням. Це у аксиома трьохлiтнього досвiду нашоє революцiє. Що правiше i реакцiйнiше заводився режим на Украєнi, то бiльше й глибше було нищення украєнськоє нацiональности.я:
Чим <лiвiший> буде соцiально-полiтичний режим на Украєнi, тим бiльше вiн буде сприятливий для нацiонального вiдродження нашого народу. Що повнiше буде соцiальне визволення, то необхiд-но тягтиме з собою й повне нацiональне визволення.
I з цього погляду ясно, що з усiх режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi, найповнiше може забезпечити нацiональне вiдродження нашого народу режим нацiонально-украєнськоє радянськоє соцi-алiстичноє влади.
З тих же режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi не нацiонально-украєнського характеру, безперечно сприятливий для украєнського вiдродження у все ж таки режим радянськоє соцiалiстичноє влади.
Бо природа сеє влади, єє соцiальна суть i завдання необхiдно й неминуче ведуть єє до найбiльшого нацiонального розневолення.я:
:I що далi буде йти розвиток соцiалiстичноє революцiє на Вкраєнi, що глибше вона пройматиме працюючi маси, що ближче й дiяльнiше вони вiзьмуть у нiй участь, то ця необхiднiсть активности в нацiональнiм питанню стане виразнiшою для всякого послiдовног
о активного комунiста всякоє нацiональности, навiть бувшоє пануючоє.
Революцiя на Вкраєнi, так само як i в Росiє, та чи iнша доля єє залежить у великiй мiрi вiд революцiє на Заходi твропи.
I з цiлковитою певнiстю можна сказати, що доля вiдродження
й визволення украєнськоє нацiє залежить вiд всесвiтньоє боротьби соцiалiзма з капiталiзмом.я:
Ми стоємо на порозi новоє доби в нашiй iсторiє. Три роки революцiє, три роки науки вогнем i мечем викували в украєнських працюючих мас мiцну зброю й соцiальноє, й нацiональноє свiдомости. Якi б ще рази цiує доби не були попереду, украєнська трудова н
ацiя цiує своує загартованоє в стражданнях зброє не випустить.
I ранiше чи пiзнiше та украєнська державнiсть, яка властива природi нашоє робiтничоє нацiє, державнiсть, яка мау як держава, як орган класового примусу й утиску зникнути й перетворитися в громаду працюючих, соцiально-рiвних, творчих i вiльних людей,-
неминуче мусить бути i буде.
Вiдень 25.1.1920
Велика революцiя народiв Росiйськоє Держави дала єм i оповiстила всьому свi-товi священне та непохитне право кожноє нацiє на повне самовизначення. Це право стало законом революцiє. На пiдставi того закону заявляумо:
Украєнський народ хоче i мау право бу-ти народом вiльним. Вiн рiвний всiм iн-шим культурним народам свiту i мау пов-не право сам за себе своую волею рiшати свою долю. Вiн повний хазяєн Украєнськоє Землi i мау право завести у себе такий лад, який найб
iльше вiдповiдатиме його волi, виявленоє ним самим, без огляду на чиє
б то не було стороннi бажання та iнтереси. Так само в зносинах з iншими сусiднiми
i несусiднiми народами народ украєнський мау право керуватись тiльки своую волею i входити тiльки в такi мiжнароднi союзи, котрих вiн сам бажау i котрi найбiльше вiдповiдають його iнтересам.
Стоячи твердо i непохитно на грунтi повноє власновiльностi
i суверенностi украєнського народу, ми спираумось на многовiчнiй традицiє невпинноє боротьби Украєни за свою волю, за своу право на вiльне життя. Ми вiримо глибоко, що не може загинути в багнi безволi народ, який <при битiй дорозi> диких кочовникiв с
отворив велику Києвську Державу, який традицiє сеє держави зберiг в часах найтяжчого лихолiття, щоб передати єх вiдродженiй в Козацькiй Украєнi новiй силi народнiй. :Згадаймо хоча би кипучу дiяль-нiсть в тiм напрямi наших полiтикiв часiв Хмельницьког
о: єх союз з Кримом, який так помiг Украєнi в перших хвилинах великого повстання 1648 р.; союз з Москвою, який для Хмельницького
й козакiв, <пiдданих> тодi польськоє держави, був перш за все актом полiтики мiжнародноє, а потiм - коли Москва за посередницт-вом Австрiє помирилась 1656 р. iз Польщею - союз Украєни зi Швецiую i Семигородом, котрий звертався проти Польщi та Москви
i забезпечував Украєнi повну державну незалежнiсть. Згадаймо виданий в 1658 р. правительством Виговського знаменитий манiфест до всiх увропейських держав, в котрiм перед твропою пояснюються причини розриву Украєни з Москвою, i корсунський трактат тог
о ж гетьмана з Швецiую, а також його гадяцьку угоду iз Польщею - всi полiтичнi акти, в котрих украєнська державнiсть виступау вже виразно як чинник увропейськоє полiтики. Згадаймо ще з часiв руєни - союз Дорошенка з Туреччиною, союз Мазепи
i запорозького кошового Гордiунка з Карлом XII i невсипущi заходи украєнськоє емiграцiє, яка з Пилипом Орликом на чолi добивалась од увропейських держав признання факту, що <Украєна по обидвi сторони Днiпра з Вiйськом Запорозьким i всiм народом украє
нським мау бути вiчними часами свобiдною од всякого чужого панування>. До найтiснiших врештi зносин закликав нас найвизначнiший наш полiтик XIX в. Михайло Драгоманов, який стiльки зробив сам для ознайомлення увропейськоє громадськоє думки з украєнськ
ою справою i украєнським народом. Будем i ми старатись пiддержувати мiжнародний характер украєнськоє справи, поборюючи одночасно всi заходи, якi питання нашоє будуччини ставлять в ряду внутрiшнiх, <домашнiх>, мовляв, питань росiйськоє держави, як наш
е право на повне нацiональне самоозначення обмежують правом означення тiльки степенi нашоє залежностi од суверенного росiйського народу.
Ми визнаум, що тiльки украєнська демократiя може стати твердою опорою украєнськоє нацiонально-державноє iдеє, тiльки вона в силi тепер перейняти на себе боротьбу, котру за цю iдею вели давнiше - верства боярсько-дружинна в часах Києвськоє держави i в
ерства козацька в часах Гетьманщини. I процес економiчного, полiтичного та культурного росту украєнськоє демократiє - се одночасно процес творення Вiльноє Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373