Лучче усть у праведника мале, анiж багатство беззаконникiв велике. Бо рамена грiшникiв сокрушаться, а праведникiв укрiплюу господь. Так що нечестивi погибнуть, а прав
едним вiн чинить милосердя i дау. Бо тi, що єх благословляу вiн, унаслiдують землю, а проклятi ним - вигинуть. Гocnoдoм стопи чоловiка направляються. Коли вiн буде падати, то не розiбуться, бо господь пiддержуу руку його. Був молодим я i зостарiвся,
а не бачив я праведника покинутим, нi потомства його, щоби воно просило хлiба. Повсякдень чинить милосердя i позичау праведник, i племя його благословенне буде. Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, i йди за ним,
i живи во вiки вiкiв".
Бо так i Василiй учив, зiбравши при цiм юнакiв: [треба мати] душi чистi, непорочнi, тiла худi, лагiдну бесiду i в мiру слово господну; при єдi i питтi без галасу великого бути, при старих - мовчати, премудрих - слухати, старшим - покорятися, з рiвним
и i меншими - приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розумiти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надмiру смiятися, соромитися старших; до жiнок недостойних не говорити; долу очi мати, а душу - вгору; уникати, не старатися повчати лег
коважних; власть же - нi за що мати, як [i] од усiх честь. Якщо ж хто [з] вас може iншим помогти - од бога нагороди нехай той сподiвауться, i вiчними благами вiн пораюуя1.
"О владичице богородице! Забери iз убогого серця мойого гордiсть i зухвалiсть, щоб не возносився я суутою свiту сього".
У нiкчемному сьому життi научися, вiруючий чоловiче, дiяти благочестиво, научися, за увангельським словом, "очима управляти", язик здержувати, ум смиряти, тiло упокорювати, гнiв подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрi дiла господа ра
ди; тебе позбавляють - не мсти, ненавидять - люби, гонять - терпи, хулять - благай, умертви грiх. :
Воiстину, дiти моє, розумiйте, як ото усть чоловiколюбець-бог милостив i премилостив. Ми, люди, грiшнi у i смертнi, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти i кров його пролити найскорiш. А господь наш, володiючи i животтям i смертю, согр
iшення нашi, вищi од голови нашоє, терпить [раз], i знову, i до (скону) живоття нашого. Як отець, [що] , чадо своу люблячи, побу [його] i знову пригорне його до себе, так ото i господь наш навчив нас, [як добути] над врагом-[дияволом] побiду: трьома
дiлами добрими [можна] позбутись його i побiдити його - покаянням, сльозами i милостинею. I то вам, дiти моє, не тяжка заповiдь божа, бо тими дiлами трьома [можна] позбутися грiхiв своєх i царства [небесного] не лишитися.
Тож, бога ради, не лiнуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох дiл тих, бо не у важкi вони. [Се] нi самотина, нi чернецтво, нi голод, як iншi добрiє [люди] терплять, а малим дiлом [сим] досягти [можна] милостi божоє. :
Як небо створено, або сонце як, або мiсяць як, або зорi як, i тьма, i свiт? I земля на водах покладена, господи, твоєм промислом! Звiрi рiзноманiтнiє, i птицi, i риби прикрашено твоєм промислом, господи! I сьому чуду ми дивуумся: як iз землi сотвори
в ти людину, якi рiзноманiтнi образи людських лиць! Якщо б i весь мир зiбрати докупи,- не всi на одну подобу, а кожен iз своєм образом лиця, за божою мудрiстю. I сьому подивуумось: як птицi небеснiє з iрiю йдуть, i спершу [в] нашi руки, та не зостают
ься на однiй землi, але й сильнi i слабi iдуть по всiх землях, за божим повелiнням, щоб наповнилися лiси i поля. А все те дав бог на благо людям, на єжу, на радiсть. Велика, господи, милiсть твоя до нас, коли блага тi сотворив ти уси задля грiшноє лю
дини. I тi ж птицi небеснiє умудренi тобою, господи: коли повелиш - то заспiвають i людей веселять тобi, а коли ж ти не повелиш єм, то, язика маючи, онiмiють. :
Сi слiвця божественнiє прочитаючи, дiти моє, похвалiте бога, який дав нам милiсть свою.
А се - мiзерного, слабого ума мойого поучення. Послухайте мене, якщо не все приймiте, то [хоч] половину.
Якщо вам бог змякшить серце, то сльози своє пролийте за грiхи своє, кажучи: "Як ото блудницю, i розбiйника, i митника ти помилував уси, (господи), так i нас, грiшних, помилуй"1. I в церквi се дiйте, i [спати] лягаючи. Не пропустiте ж нi одноє ночi.
Якщо ви при силi, [хоч раз] поклонiтесь до землi, а коли вам стане немiчно - то тричi. I сього не забувайте, не лiнуйтеся, бо тим нiчним поклоном i спiвом [молитви] чоловiк побiждау диявола, - i що за день людина согрiшить, то сим iзбавляуться [од гр
iха]. Навiть i на конi єздячи, [коли] не буде [у вас] нi з ким дiла [i] якщо iнших молитов не умiуте ви мовити, то "господи, помилуй", благайте безперестану потай, - бо ся молитва усть лiпша од усiх. [Молiтеся краще], нiж думати нiсенiтницю, єздячи.
Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскiльки у змога, по силi годуйте i подавайте сиротi, i за вдовицю вступiтесь самi, а не давайте сильним погубити людину. Нi правого, нi винного не вбивайте [i] не повелiвайте вбити його; якщо [хто] буде дос
тоєн [навiть] смертi, то не погубляйте нiякоє душi християнськоє.
Рiч мовлячи i лиху i добру, не клянiтеся богом, нi хрестiтеся, бо немау ж [у сiм] нiякоє потреби. А якщо ви будете хреста цiлувати братам чи [iншому] кому, то [робiть се], лише вивiривши серце своу, що на нiм, [цiлуваннi], ви можете устояти, - тодi ц
iлуйте.
А цiлувавши, додержуйте [клятви], щоб, переступивши [єє], не погубити душi своує.
тпископiв, i попiв, i iгуменiв [поважайте], з любовю приймайте од них благословення i не одсторонюйтеся од них, а по силi любiте i подбайте [про них], щоб дiстати через єх молитву [милiсть] од бога.
Паче всього - гордостi не майте в серцi i в умi. А скажiмо: "Смертнi ми усмо, нинi - живi, а завтра - у гробi. Се все, що ти нам, [боже], дав уси, - не наше, а твоу, [його] нам поручив ти уси на небагато днiв". I в землi не ховайте [нiчого], - се нам
великий усть грiх.
Старих шануй, як отця, а молодих - як братiв. У домi своєм не лiнуйтеся, а за всiм дивiться. Не покладайтесь на тивуна, нi на отрока, щоби не посмiялися тi, якi приходять до вас, нi з дому вашого, нi з обiду вашого.
На вiйну вийшовши, не лiнуйтеся, не покладайтеся на воувод. Нi питтю, нi єдi не потурайте, нi спанню. I сторожiв самi наряджайте, i [на] нiч лише з усiх сторiн розставивши довкола [себе] воєв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знiмайте iз себе вбор
зi, не розглядiвши [все] через лiнощi, бо знагла людина погибау.
Лжi бережися, i пянства, i блуду, бо в сьому душа погибау
i тiло.
А куди ви ходите в путь [за даниною] по своєх землях, - не дайте отрокам шкоди дiяти нi своєм [людям], нi чужим, нi в селах, нi в хлiбах, а не то клясти вас начнуть. А куди пiдете i де станете, - напоєте, нагодуйте краще стороннього; а ще бiльше вшан
уйте гостя, звiдки вiн до вас [не] прийде, - чи простий, чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, [то] єжею i питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловiка по всiх землях - або добрим або лихим.
Недужого одвiдайте, за мерцем iдiте, тому що всi ми смертнi усмо. I чоловiка не минiть, не привiтавши, добре слово йому подайте.
Жону свою любiте, але не дайте єм [жiнкам], над собою властi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
едним вiн чинить милосердя i дау. Бо тi, що єх благословляу вiн, унаслiдують землю, а проклятi ним - вигинуть. Гocnoдoм стопи чоловiка направляються. Коли вiн буде падати, то не розiбуться, бо господь пiддержуу руку його. Був молодим я i зостарiвся,
а не бачив я праведника покинутим, нi потомства його, щоби воно просило хлiба. Повсякдень чинить милосердя i позичау праведник, i племя його благословенне буде. Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, i йди за ним,
i живи во вiки вiкiв".
Бо так i Василiй учив, зiбравши при цiм юнакiв: [треба мати] душi чистi, непорочнi, тiла худi, лагiдну бесiду i в мiру слово господну; при єдi i питтi без галасу великого бути, при старих - мовчати, премудрих - слухати, старшим - покорятися, з рiвним
и i меншими - приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розумiти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надмiру смiятися, соромитися старших; до жiнок недостойних не говорити; долу очi мати, а душу - вгору; уникати, не старатися повчати лег
коважних; власть же - нi за що мати, як [i] од усiх честь. Якщо ж хто [з] вас може iншим помогти - од бога нагороди нехай той сподiвауться, i вiчними благами вiн пораюуя1.
"О владичице богородице! Забери iз убогого серця мойого гордiсть i зухвалiсть, щоб не возносився я суутою свiту сього".
У нiкчемному сьому життi научися, вiруючий чоловiче, дiяти благочестиво, научися, за увангельським словом, "очима управляти", язик здержувати, ум смиряти, тiло упокорювати, гнiв подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрi дiла господа ра
ди; тебе позбавляють - не мсти, ненавидять - люби, гонять - терпи, хулять - благай, умертви грiх. :
Воiстину, дiти моє, розумiйте, як ото усть чоловiколюбець-бог милостив i премилостив. Ми, люди, грiшнi у i смертнi, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти i кров його пролити найскорiш. А господь наш, володiючи i животтям i смертю, согр
iшення нашi, вищi од голови нашоє, терпить [раз], i знову, i до (скону) живоття нашого. Як отець, [що] , чадо своу люблячи, побу [його] i знову пригорне його до себе, так ото i господь наш навчив нас, [як добути] над врагом-[дияволом] побiду: трьома
дiлами добрими [можна] позбутись його i побiдити його - покаянням, сльозами i милостинею. I то вам, дiти моє, не тяжка заповiдь божа, бо тими дiлами трьома [можна] позбутися грiхiв своєх i царства [небесного] не лишитися.
Тож, бога ради, не лiнуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох дiл тих, бо не у важкi вони. [Се] нi самотина, нi чернецтво, нi голод, як iншi добрiє [люди] терплять, а малим дiлом [сим] досягти [можна] милостi божоє. :
Як небо створено, або сонце як, або мiсяць як, або зорi як, i тьма, i свiт? I земля на водах покладена, господи, твоєм промислом! Звiрi рiзноманiтнiє, i птицi, i риби прикрашено твоєм промислом, господи! I сьому чуду ми дивуумся: як iз землi сотвори
в ти людину, якi рiзноманiтнi образи людських лиць! Якщо б i весь мир зiбрати докупи,- не всi на одну подобу, а кожен iз своєм образом лиця, за божою мудрiстю. I сьому подивуумось: як птицi небеснiє з iрiю йдуть, i спершу [в] нашi руки, та не зостают
ься на однiй землi, але й сильнi i слабi iдуть по всiх землях, за божим повелiнням, щоб наповнилися лiси i поля. А все те дав бог на благо людям, на єжу, на радiсть. Велика, господи, милiсть твоя до нас, коли блага тi сотворив ти уси задля грiшноє лю
дини. I тi ж птицi небеснiє умудренi тобою, господи: коли повелиш - то заспiвають i людей веселять тобi, а коли ж ти не повелиш єм, то, язика маючи, онiмiють. :
Сi слiвця божественнiє прочитаючи, дiти моє, похвалiте бога, який дав нам милiсть свою.
А се - мiзерного, слабого ума мойого поучення. Послухайте мене, якщо не все приймiте, то [хоч] половину.
Якщо вам бог змякшить серце, то сльози своє пролийте за грiхи своє, кажучи: "Як ото блудницю, i розбiйника, i митника ти помилував уси, (господи), так i нас, грiшних, помилуй"1. I в церквi се дiйте, i [спати] лягаючи. Не пропустiте ж нi одноє ночi.
Якщо ви при силi, [хоч раз] поклонiтесь до землi, а коли вам стане немiчно - то тричi. I сього не забувайте, не лiнуйтеся, бо тим нiчним поклоном i спiвом [молитви] чоловiк побiждау диявола, - i що за день людина согрiшить, то сим iзбавляуться [од гр
iха]. Навiть i на конi єздячи, [коли] не буде [у вас] нi з ким дiла [i] якщо iнших молитов не умiуте ви мовити, то "господи, помилуй", благайте безперестану потай, - бо ся молитва усть лiпша од усiх. [Молiтеся краще], нiж думати нiсенiтницю, єздячи.
Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскiльки у змога, по силi годуйте i подавайте сиротi, i за вдовицю вступiтесь самi, а не давайте сильним погубити людину. Нi правого, нi винного не вбивайте [i] не повелiвайте вбити його; якщо [хто] буде дос
тоєн [навiть] смертi, то не погубляйте нiякоє душi християнськоє.
Рiч мовлячи i лиху i добру, не клянiтеся богом, нi хрестiтеся, бо немау ж [у сiм] нiякоє потреби. А якщо ви будете хреста цiлувати братам чи [iншому] кому, то [робiть се], лише вивiривши серце своу, що на нiм, [цiлуваннi], ви можете устояти, - тодi ц
iлуйте.
А цiлувавши, додержуйте [клятви], щоб, переступивши [єє], не погубити душi своує.
тпископiв, i попiв, i iгуменiв [поважайте], з любовю приймайте од них благословення i не одсторонюйтеся од них, а по силi любiте i подбайте [про них], щоб дiстати через єх молитву [милiсть] од бога.
Паче всього - гордостi не майте в серцi i в умi. А скажiмо: "Смертнi ми усмо, нинi - живi, а завтра - у гробi. Се все, що ти нам, [боже], дав уси, - не наше, а твоу, [його] нам поручив ти уси на небагато днiв". I в землi не ховайте [нiчого], - се нам
великий усть грiх.
Старих шануй, як отця, а молодих - як братiв. У домi своєм не лiнуйтеся, а за всiм дивiться. Не покладайтесь на тивуна, нi на отрока, щоби не посмiялися тi, якi приходять до вас, нi з дому вашого, нi з обiду вашого.
На вiйну вийшовши, не лiнуйтеся, не покладайтеся на воувод. Нi питтю, нi єдi не потурайте, нi спанню. I сторожiв самi наряджайте, i [на] нiч лише з усiх сторiн розставивши довкола [себе] воєв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знiмайте iз себе вбор
зi, не розглядiвши [все] через лiнощi, бо знагла людина погибау.
Лжi бережися, i пянства, i блуду, бо в сьому душа погибау
i тiло.
А куди ви ходите в путь [за даниною] по своєх землях, - не дайте отрокам шкоди дiяти нi своєм [людям], нi чужим, нi в селах, нi в хлiбах, а не то клясти вас начнуть. А куди пiдете i де станете, - напоєте, нагодуйте краще стороннього; а ще бiльше вшан
уйте гостя, звiдки вiн до вас [не] прийде, - чи простий, чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, [то] єжею i питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловiка по всiх землях - або добрим або лихим.
Недужого одвiдайте, за мерцем iдiте, тому що всi ми смертнi усмо. I чоловiка не минiть, не привiтавши, добре слово йому подайте.
Жону свою любiте, але не дайте єм [жiнкам], над собою властi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373