Предложение
Я предлагаю считать заключение комиссии неокончательным. Вопрос должен быть поставлен снова и разрешен во всем его объеме согласно постановлений партийных съездов.

Гурзуф X. Раковский
28/Х-1922 г.


Уважаемый Дмитрий Захарович!
Я получил Вашу телеграмму и принимаю к сведению, что
14-го будет Пленум нашего ЦК. К этому времени я буду уже там. На заседание Пленума ЦК РКП не смогу поехать. Оставшиеся
у меня еще десять дней отпуска я хочу использовать для книги, над которой теперь работаю интенсивно. Однако я считаю своим партийным долгом реагировать против резолюции по взаимоотношениям РСФСР с независимыми республиками, находя ее вредной для укре
пления позиций Советской власти на всех окраинах. Я изложил свое мнение в письме к ЦК РКП, копию которого посылаю и Вам (также прошу Вас отослать т. Сталину предлагаемый для него экземпляр). Я не знаю, в каком дальнейшем порядке получит направление э
та резолюция: в Политбюро ЦК или на Пленуме 5-го Октября. Но если Политбюро ЦК КП(б)У разделяет мою точку зрения, было бы целесообразно, чтобы
т.т. Петровский и Фрунзе, поехавши в Москву, отстаивали бы нашу точку зрения. Я думаю, что Украина в данном случае страдает главным образом из-за неблагоразумия и уклонов других независимых республик. Между тем более всего для нашего революционного в
оздействия на заграницу имеет значение сохранение независимости Украины. Около десяти миллионов украинцев Польши, Галиции, Прикарпатской Руси, Буковины и Бессарабии ориентируются и будут ориентироваться больше и больше на Советскую Украину. Я не знаю
, насколько это учитывается авторами резолюции.
С тов[арищеским] приветом. Раковский
Гурзуф X.
29/Х-1922.





Хоча тов. Ленiн у своєй доповiдi говорив, що треба перейти вiд розмов, вiд по-лiтики до дiла, але це було, очевидно, його своурiдною полiтикою. Доповiдь тов. Ленi-на була, в основному, вказiвкою - якою була дiяльнiсть ЦК, яка наука для партiє, якi пе
редбачення на майбутну по двох основних питаннях, по двох китах, що на них повинна триматись тактика нашоє пар-
тiє - питанню про взаумовiдносини партiє й кляси та питанню про взаумовiдносини пролетарiяту й селянства у нас на поточний перiод пролетарськоє революцiє. По цих двох питаннях т. Ленiн указував на досвiд минулого року й тому, очевидно, можливо буде й
нам, виступаючи тут, тикатися полiтики. Я дозволю собi говорити про третього кита, що на нiм повинна триматися тактика нашоє партiє в сучасний перiод пролетарськоє революцiє. Я маю на думцi вiдношення розвиненiших краєн до краєн вiдсталих.
На жаль, тов. Ленiн у данiй доповiдi по цьому питанню нiчого не сказав. А сказати треба також, як i треба пiдкреслити, що тепер, як i за попереднього перiоду, партiя тримауться тоє самоє лiнiє, себто партiя залишауться представником звiльнення всiх т
рудящих мас по всiй земнiй кулi, вона у iскрою, що єє кидають
у пороховий льох сходу, всiх колонiяльних краєн. Але, проводячи цю лiнiю поза радянською територiую, ми цю свою роботу можемо виконати лише в тiм випадку, коли ми повнiстю провадитимемо цю полiтику й у нас, на радянськiй територiє. Лише тим, що ми ту
т, у нашiй краєнi розвязуумо цi питання, ми даумо приклад всiм народам, трудящим, пригнiченим масам, що лише радянська влада, влада пролетарiяту й селянства, може розвязувати цi питання. Ось чому для мене мау деяке показове значiння кинута мимохiдь
т. Ленiном заява, що Украєна, мiж iншим, i на щастя,
у самостiйною державою. Товаришi, це мимохiдь кинутий вислiв розвязуу життуве питання. Справа в тiм, що сучасний рух змi-новiхiвцiв i iнтелiгенцiє по даному питанню своєх вiхiв не змi-нюу. <тдина й неподiльна Росiя> - колишну гасло денiкiнцiв
i врангельцiв у зараз гаслом всiх цих змiновiхiвцiв. I той же про- фесор Устрялов у захисником цього гасла. I нам треба визнати, що вони не лише думають i говорять про це, але прагнуть провадити це й на практицi. Ось зараз представник ревiзiйноє комi
сiє т. Но?iн доповiдав про те, як апарат ЦК, складений переважно
з комунiстiв, не може на дiлi упоратися з роботою ЦК. А ми не будемо обманювати себе, затуляти очi, що те ж саме у й у досить багатьох радянських апаратах, з тою лише рiжницею, що там робiтники, на жаль, не комунiсти, а прибiчники змiновiхiвцiв. Ми п
омiчаумо досить багато фактiв i явищ, коли на практицi лiнiя радянських апаратiв у зовсiм iншою, нiж та лiнiя, що єє дау наша партiя.
Я пригадую листопадо-грудневу конференцiю 1919 р., де пар-тiя намiтила свою лiнiю в питаннi про вiдношення до Украєни. Ми першi в усiм свiтi правильно й повнотою розвязали це питання. Ми даумо можливiсть трудящим у нас, на радянськiй територiє, повн
iстю розвинути всi своє здiбности i, незалежно вiд нацiональности, задовольнити єхнi нацiональнi потреби. Це наше рiшення, рiшення нашоє партiє. В дiйсностi ж, на практицi окремi особи провадять декiлька iншу лiнiю, заражаючи iнодi й окремi радянськi
апарати. <тдина неподiльна Росiя> - гасло не наше. Ми нiчого спiльного не можемо мати з цим гаслом. Лише ненависть i презирство може у нас викликати колишня стара царська Росiя. Нова вiльна робiтничо-селянська Росiя, iнше обуднання трудящих - це у
нашим шляхом.
Лозовський: тдина неподiльна РКП.
Скрипник: Дякую за розяснення, але ми маумо перед собою цiлком визначене явище так щодо Украєни, як i щодо iнших радянських республiк. т тенденцiя до лiквiдацiє тоє державности робiтникiв i селян, здобутоє силою робiтникiв i селян цiує краєни. Питан
ня про лiквiдацiю робiтничо-селянськоє державности Украєни також ставлять тут окремi прибiчники змiновiхiвцiв. I треба тому прийняти заяву тов. Ленiна, що мау полiтичне значiння
у розумiннi вiдмежування нашоє партiє вiд цих змiновiхiвських настроєв. Але товариш Ленiн навiв цю заяву як таку, а тов. Лозовський коментував єє iнакше. Тов. Ленiн говорить: <наша партiя удина>, а Лозовський коментуу: <про удину неподiльну РКП>. Тов
. Лозовський не знау iсторiє нашоє партiє. Менi пригадууться постанова ЦК РКП з 18 травня 1918 р., що визнау самостiйнiсть комунiстичноє партiє бiльшовикiв Украєни й самостiйний вхiд у III Iнтернацiонал, оскiльки Украєна у самостiйною державою. Я пов
инен сказати, що нiколи нiякого положення ми не можемо брати назавжди й визначати <серйозно й надовго>, - воно може змiнятись. Але я не знаю, чому можна вважати те чи iнше органiзацiйне вiдношення за обовязкове для нас. Нам потрiбне було дане рiшенн
я в 1918 р. Але вiдкиньмо тепер властиве т. Лозовському й iншим таке схиляння як перед
у данiм питаннi. Ми маумо перед собою органiзацiйнi партiйнi спiввiдносини, й вони у перед нами, - iншого ми не знаумо,
й стоємо на цьому обома ногами. Питання не в цiм. Ми маумо перед собою не змiну взаумних вiдносин в серединi, а маумо зараження вiд змiновiхiвцiв. Ми маумо перед собою дане явище й ЦК треба виразно сказати:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373