народом украєнс
ьким i царем московським на вiчнi часи. Московськi царi чи iмператори не виповнили своєх обовязкiв по конституцiє 1654 ро-ку i поводяться сьогоднi з нами так, наче б Переяславська конституцiя нiколи й не iснувала. Вони чинять з нами так, наче наша н
ацiя зреклася своєх державних прав, вiддалася на ласку росiйським iмператорам i згодилася подiлити однакову долю з росiянами, що самi обрали собi царiв. Але наш нарiд нi сам, нi через своу правительство нiколи не давав такоє згоди i нiколи не зрiкавс
я прав, що належаться йому по Переяславськiй конституцiє. Через те Переяславська умова у обовязкова для обох контрагентiв: московськоє монархiє i украєнськоє республiки на пiдставi засади, що нiяка умова не може бути знищена або змiнена однобiчною в
олею одного контрагента без виразно висловленоє згоди другого. Через те <Единая нед?лимая Россiя> для нас не iснуу! Для нас обовязкова тiльки держава московська, i всеросiйський iмператор мау для нас менш ваги, нiж московський цар. Так каже право! Т
а в дiйсностi нiякоє ваги не мау Переяславська конституцiя, всеросiйськi iмператори у нашi необмеженi пани, а Переяславська конституцiя тiльки та й годi. Як же з погляду права вiднестись до такого знущання над правом? Коли один з к
онтрагентiв, каже право, переступив контракт, то другому контрагентовi лишауться до вибору: або вимагати вiд свого контрагента виконання контракту у тому розмiрi й напрямку, у якому вiн був прийнятий обома ними, або, узнавши контракт зломаним у всiх
його частинах, зiрвати усякi взаумини з контрагентом.
I тодi вже у панування сили, але не вплив права.
Нашi суперечники можуть вiдповiсти нам, що хоч справдi контракт був повернений внiвець насиллями, облудою й пiдступом одного з контрагентiв, але другий контрагент вже згубив не тiльки право розпоряджатися своую долею, а й навiть право протестувати, б
о своєм довговiковим мовчанням вiн освятив неправнi вчинки,
i те, що було придбане кривдою, на пiдставi задавнення стало правним. Тому вже пiзно вiдшукувати колишнi права.
Але в цьому мiркуванню немау анi крихiтки правди. Перше: не може бути придбане на пiдставi задавнення те, що захоплене гра-бiвницьким або злодiйським шляхом. Друге: розумiння про задавнення не може вiдноситись до зневолення свободи. Задавнення може м
ати вагу тiльки в правних вiдносинах, але не в безправних, а такi вiдносини московськоє монархiє до украєнськоє республiки. У мiжнацiональних вiдносинах задавнення може мати мiсце тiль-ки вiдносно тих нацiй, що вже вимирають, що вже не мають життувоє
сили, бо доки нацiя живе, доки вiдчувау себе живою i сильною, доти нема мiсця для задавнення. Але мимо цього розмова про задавнення не може грати нiякоє ролi, бо наш нарiд своєми повсякчасними протестами проти панування Москви (Дорошенко, Мазепа, Ки
рило-Мефодiєвське Братство, Шевченко, селянськi повстання
80-рокiв i т. д.) перервав течiю задавнення, давши напрям розвязати суперечку про обовязковiсть Переяславськоє конституцiє цим способом, який може вважатись удино дiйсним i серйозним, себто силою. Та навiть, коли б ми не бачили у нашiй iсторiє безу
пинних протестiв, то й тодi наше власне iснування у протест проти насилля не тiльки над нами, але й над нашими предками, воно переривау течiю задавнення, воно накладау на нас обовязок розбити пута рабства, щоб - спадкоумцi Богдана Хмельницького - ми
по вправу могли користуватись нашою спадщиною!
Очищення огнем
Де не помагають лiки, оздоровлюу залiзо,
Не помагау залiзо - оздоровлюу огонь.
(Старе латинське лiкарське правило)
Останнi тижнi внесли дуже багато в розяснення полiтичноє ситуацiє, хоч перериви в телеграфiчних i поштових зносинах,
у дiяльностi преси i т. iн. дуже обмежують той матерiял, яким ми розпоряджаумо безпосередньо. I в тiм, наприклад, i боротьба великоросiйських большевикiв з Украєнською Республiкою за сей час розкрила дуже значно свiй власний пiдклад, своє пiдстави, с
вiй дiйсний змiст. Пiднята нiбито в iнтересах перемоги край-нiх демократичних i соцiялiстичних гасел, а властиво - демагогiчних кличiв, над розважнiшою, бо обрахованою на реальнi наслiдки, роботою Украєнськоє Центральноє Ради та єє правительства, вон
а все бiльше стау ясною в своєх реальних мотивах i завданнях, що зовсiм не мають нiчого спiль-ного нi з соцiялiстичними, нi з демократичними завданнями.
З повною очевиднiстю виступау мотив боротьби нацiональноє в самiй грубiй i неприкрашенiй формi, принаймнi в поглядах i висловах рядовоє маси. Для неє завдання сього походу - <бити хохлiв>, що по 250-лiтнiм поневоленнi наважились пiднести голови й ски
нути з себе московську кормигу. Iнтелiгентнiшi проводирi большевикiв не виявляють так щи-ро дiйсних нацiональних мотивiв, але з єх тактики виступау так само ясно се завдання: повернути назад у московську службу збунтованих украєнських пiдданих, а для
того знищити культурнi центри Украєни, iнтелiгентнi сили украєнськi. Украєнцiв ловлять, арештують, розстрiлюють тiльки за те, що вони украєнцi.
Се продовження, пiд брехливими демагогiчними большевицькими гаслами, того самого завдання на винищення украєнства, яке собi була поставила царська зграя жандармiв i посiпакiв
з початком свiтовоє вiйни. I вслiд єй летять i тепер тихi побажання успiху вiд московськоє буржуазiє: промисловцiв, фiнансистiв
i - дуже багатьох iнших, як летiли вслiд жандармським подвигам давнiших лiт вiд усiх тих, що про око людське умивали руки вiд участи в них, або навiть робили бiльш або менш ефектнi жести благородного обурення, а в серцi молили Бога, щоб тим жандармам
, полiцаям i всяким iншим опричникам удалась єх <брудна робота> - по викорiненню украєнського <сепаратизму>.
Московська буржуазiя всяких сортiв сподiвауться, що сим большевицьким <товаришам> справдi вдасться <вибити хохла>,
i большевизм перше, нiж згинути самому, пiдрiже i кине пiд ноги московському капiталiзмовi назад Украєну з єє хлiбцем, сахарцем, вуглем i iншими добрими речами. За се, вступивши в володiння по большевиках усiую єх спадщиною, вона радо пробачить больш
евикам розстрiляння Кремля i всякiх iнших московських святощiв, аби тiльки було врятоване для Москви володiння <полуднем>.
В сiй погонi за утiкачем з московськоє неволi - <хохлом>,
в запалi боротьби з ним, большевицькi проводирi без церемонiє викинули старi гасла <права самовизначення народiв аж до повного вiддiлення> й перешилися в <федералiстiв>,- дуже оригiнальних <федералiстiв>, якi своєм завданням поставили <обуд-нання де
мократiє>, великоросiйськоє й украєнськоє, i, очевидно,- вся-коє iншоє з колишньоє Росiйськоє iмперiє.
Не знаю, як витримау й переживе федералiстична iдея сей тяжкий удар, який задають єй Ленiни i Троцькi, називаючи себе федералiстами. Дуже трудно буде комусь, принаймнi якийсь час, називати себе федералiстом, коли федералiстами Ленiни i Троцькi вважаю
ть себе, а пiд сим <федералiзмом> лежить у дiйсностi самий поганий, терористичний централiзм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
ьким i царем московським на вiчнi часи. Московськi царi чи iмператори не виповнили своєх обовязкiв по конституцiє 1654 ро-ку i поводяться сьогоднi з нами так, наче б Переяславська конституцiя нiколи й не iснувала. Вони чинять з нами так, наче наша н
ацiя зреклася своєх державних прав, вiддалася на ласку росiйським iмператорам i згодилася подiлити однакову долю з росiянами, що самi обрали собi царiв. Але наш нарiд нi сам, нi через своу правительство нiколи не давав такоє згоди i нiколи не зрiкавс
я прав, що належаться йому по Переяславськiй конституцiє. Через те Переяславська умова у обовязкова для обох контрагентiв: московськоє монархiє i украєнськоє республiки на пiдставi засади, що нiяка умова не може бути знищена або змiнена однобiчною в
олею одного контрагента без виразно висловленоє згоди другого. Через те <Единая нед?лимая Россiя> для нас не iснуу! Для нас обовязкова тiльки держава московська, i всеросiйський iмператор мау для нас менш ваги, нiж московський цар. Так каже право! Т
а в дiйсностi нiякоє ваги не мау Переяславська конституцiя, всеросiйськi iмператори у нашi необмеженi пани, а Переяславська конституцiя тiльки
онтрагентiв, каже право, переступив контракт, то другому контрагентовi лишауться до вибору: або вимагати вiд свого контрагента виконання контракту у тому розмiрi й напрямку, у якому вiн був прийнятий обома ними, або, узнавши контракт зломаним у всiх
його частинах, зiрвати усякi взаумини з контрагентом.
I тодi вже у панування сили, але не вплив права.
Нашi суперечники можуть вiдповiсти нам, що хоч справдi контракт був повернений внiвець насиллями, облудою й пiдступом одного з контрагентiв, але другий контрагент вже згубив не тiльки право розпоряджатися своую долею, а й навiть право протестувати, б
о своєм довговiковим мовчанням вiн освятив неправнi вчинки,
i те, що було придбане кривдою, на пiдставi задавнення стало правним. Тому вже пiзно вiдшукувати колишнi права.
Але в цьому мiркуванню немау анi крихiтки правди. Перше: не може бути придбане на пiдставi задавнення те, що захоплене гра-бiвницьким або злодiйським шляхом. Друге: розумiння про задавнення не може вiдноситись до зневолення свободи. Задавнення може м
ати вагу тiльки в правних вiдносинах, але не в безправних, а такi вiдносини московськоє монархiє до украєнськоє республiки. У мiжнацiональних вiдносинах задавнення може мати мiсце тiль-ки вiдносно тих нацiй, що вже вимирають, що вже не мають життувоє
сили, бо доки нацiя живе, доки вiдчувау себе живою i сильною, доти нема мiсця для задавнення. Але мимо цього розмова про задавнення не може грати нiякоє ролi, бо наш нарiд своєми повсякчасними протестами проти панування Москви (Дорошенко, Мазепа, Ки
рило-Мефодiєвське Братство, Шевченко, селянськi повстання
80-рокiв i т. д.) перервав течiю задавнення, давши напрям розвязати суперечку про обовязковiсть Переяславськоє конституцiє цим способом, який може вважатись удино дiйсним i серйозним, себто силою. Та навiть, коли б ми не бачили у нашiй iсторiє безу
пинних протестiв, то й тодi наше власне iснування у протест проти насилля не тiльки над нами, але й над нашими предками, воно переривау течiю задавнення, воно накладау на нас обовязок розбити пута рабства, щоб - спадкоумцi Богдана Хмельницького - ми
по вправу могли користуватись нашою спадщиною!
Очищення огнем
Де не помагають лiки, оздоровлюу залiзо,
Не помагау залiзо - оздоровлюу огонь.
(Старе латинське лiкарське правило)
Останнi тижнi внесли дуже багато в розяснення полiтичноє ситуацiє, хоч перериви в телеграфiчних i поштових зносинах,
у дiяльностi преси i т. iн. дуже обмежують той матерiял, яким ми розпоряджаумо безпосередньо. I в тiм, наприклад, i боротьба великоросiйських большевикiв з Украєнською Республiкою за сей час розкрила дуже значно свiй власний пiдклад, своє пiдстави, с
вiй дiйсний змiст. Пiднята нiбито в iнтересах перемоги край-нiх демократичних i соцiялiстичних гасел, а властиво - демагогiчних кличiв, над розважнiшою, бо обрахованою на реальнi наслiдки, роботою Украєнськоє Центральноє Ради та єє правительства, вон
а все бiльше стау ясною в своєх реальних мотивах i завданнях, що зовсiм не мають нiчого спiль-ного нi з соцiялiстичними, нi з демократичними завданнями.
З повною очевиднiстю виступау мотив боротьби нацiональноє в самiй грубiй i неприкрашенiй формi, принаймнi в поглядах i висловах рядовоє маси. Для неє завдання сього походу - <бити хохлiв>, що по 250-лiтнiм поневоленнi наважились пiднести голови й ски
нути з себе московську кормигу. Iнтелiгентнiшi проводирi большевикiв не виявляють так щи-ро дiйсних нацiональних мотивiв, але з єх тактики виступау так само ясно се завдання: повернути назад у московську службу збунтованих украєнських пiдданих, а для
того знищити культурнi центри Украєни, iнтелiгентнi сили украєнськi. Украєнцiв ловлять, арештують, розстрiлюють тiльки за те, що вони украєнцi.
Се продовження, пiд брехливими демагогiчними большевицькими гаслами, того самого завдання на винищення украєнства, яке собi була поставила царська зграя жандармiв i посiпакiв
з початком свiтовоє вiйни. I вслiд єй летять i тепер тихi побажання успiху вiд московськоє буржуазiє: промисловцiв, фiнансистiв
i - дуже багатьох iнших, як летiли вслiд жандармським подвигам давнiших лiт вiд усiх тих, що про око людське умивали руки вiд участи в них, або навiть робили бiльш або менш ефектнi жести благородного обурення, а в серцi молили Бога, щоб тим жандармам
, полiцаям i всяким iншим опричникам удалась єх <брудна робота> - по викорiненню украєнського <сепаратизму>.
Московська буржуазiя всяких сортiв сподiвауться, що сим большевицьким <товаришам> справдi вдасться <вибити хохла>,
i большевизм перше, нiж згинути самому, пiдрiже i кине пiд ноги московському капiталiзмовi назад Украєну з єє хлiбцем, сахарцем, вуглем i iншими добрими речами. За се, вступивши в володiння по большевиках усiую єх спадщиною, вона радо пробачить больш
евикам розстрiляння Кремля i всякiх iнших московських святощiв, аби тiльки було врятоване для Москви володiння <полуднем>.
В сiй погонi за утiкачем з московськоє неволi - <хохлом>,
в запалi боротьби з ним, большевицькi проводирi без церемонiє викинули старi гасла <права самовизначення народiв аж до повного вiддiлення> й перешилися в <федералiстiв>,- дуже оригiнальних <федералiстiв>, якi своєм завданням поставили <обуд-нання де
мократiє>, великоросiйськоє й украєнськоє, i, очевидно,- вся-коє iншоє з колишньоє Росiйськоє iмперiє.
Не знаю, як витримау й переживе федералiстична iдея сей тяжкий удар, який задають єй Ленiни i Троцькi, називаючи себе федералiстами. Дуже трудно буде комусь, принаймнi якийсь час, називати себе федералiстом, коли федералiстами Ленiни i Троцькi вважаю
ть себе, а пiд сим <федералiзмом> лежить у дiйсностi самий поганий, терористичний централiзм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373