коли творять складову частину вдачi
людини, перейнятоу iдеую. :Бо в полiтицi, так само як в релiгiє, успiх все по боцi того, хто вiруу, а не того, хто сумнiвауться.я:
:Там, де заламууться в нацiє єє агресивний характер, заламууться рiвночасно й запал до оборони своєх прав.я:
Не важне, чи нацiя агресивна чи нi, чи iдея агресивна чи нi. Важне, чи iдея сполучена з вiдповiдним чувством, з абстрактною волею жити i рости, чи, навпаки, ця iдея у розумовою абстракцiую, що хоче забити афект (як це робив Драгоманов i драгоманiвцi)
.
В першiм випадку - така iдея переможе, в другiм - вмре.я:
:Всi великi подiє в iсторiє - наслiдок фанатичних iдей.я:
До емоцiональности i фанатизму великих iдей, якi рушають масами, треба додати ще одну єх прикмету: <аморальнiсть>. Це не у, звичайно, аморальнiсть в змiсли увiльнення вiд етичного критерiя, вiд морального iдеалiзму. :Коли говорю про <аморальнiсть> ти
х iдей, то тут розумiю єх суперечнiсть з буденною мораллю:,
з точки погляду полiтично-бездоганного мiщанина; який до загальнонацiональних, взагалi громадських справ пiдходить з мiр-кою своєх приватних вигiд, турбот та iнтересiв.я:
Добре у все, що змiцнюу силу, здiбностi й повноту життя:, зле - що єх ослабляу.я:
Мораль, яка у мораллю всiх нових i свiжих рас, всiх сильних одиниць, всiх нових, повних майбутности, iдей.я:
Все тут сказане треба зачислити до однiує (четвертоє з головних прикмет всякоє великоє iдеє i руху, що йде пiд єє прапором): Ця iдея у непримирима, безкомпромiсова, фанатична, <аморальна>, за своє приписи бере лише те, що в iнтересi species. Цими при
кметами вiдзначауться кожна велика нацiональна iдея, i це, а нiщо iнше, дау єй таку вибухову силу в iсторiє.
Роздiл V
Свiдоцтво iсторiє - <романтизм> як чинник поступу - синтеза рацiоналiзму та iнтернацiоналiзму - пята вимога
волевого нацiоналiзму
Iсторiя пiдтверджуу правдивiсть сказаного вище. Бо в нiй перемагають лише iдеє характеру <романтичного>, релiгiйного, iдеє агресивнi, емоцiональнi й фанатичнi.я:
Природа не знау гуманности й справедливости, вона знау лиш заслуги й винагороди. :Природа винагороджуу лише в пропорцiє до сусиль i заслуг - для єє мети. В суспiльнiм життi обовязуу та сама засада, i не одна нацiя не дiстане в дарунок жнив вiд <спра
ведливоє> природи, коли вона не сiяла; нi одна не дiстане незалежности, коли не хоче i не може єє осягнути, коли не мау почуття й сили здорових рас, що хочуть панувати над людьми, землею, повiтрям i морями, служачи собi i - людському поступовi.я:
Так ми прийшли до певного доповнення нашоє четвертоє пiдстави всякоє великоє iдеє: не лиш фанатична, безкомпромiсова повинна бути вона, але й служити iнтересам поступу, як ми його тут розумiумо, себто, як право сильних рас органiзувати людей i народи
для змiцнення iснуючоє культури i цивiлiзацiє.я:
Роздiл VI
Творче насильство та iнiцiативна меншiсть як порядкуючi сили - шоста вимога волевого нацiоналiзму
<Без насильства i без залiзноє безоглядности нiчого не створено в iсторiє> - така була теорiя основоположникiв революцiйного соцiалiзму.я:
:З експансiє своує краєни зрiкауться лиш той, в кого цiлком завмерло почуття патрiотизму, хто прагне не розвою, не поступу, лише застою з правилом <не руш мене>. Тому то, нацiя або iдея, яка стремить розiрвати залiзнi пута iндивiдуалiзацiє; яка дбау
не про конкретне, але про <вiчне> - мусить признати величезну ролю в життi нацiє насильству. Без нього не усунути нi змиршавiлого, без нього не розчистити площi до будови нового.я:
:Агресивнiсть, не компромiс - такий шлях кожноє новоє iдеє, яка протиставляу себе другiй, яка разом з цiую другою себе взаум-но виключають.
Ця вiдповiдь у вiдповiддю на питання -<як?> Разом з тим стоєть ще може важнiше питання - <хто?> Хто впроваджуу в свiт i здiйснюу якусь iдею? Провансальцi, демократи i прочi народолюбцi вiдповiдали - завше народ! Ми вiдповiдаумо - нiколи не народ! Нар
од у для всякоє iдеє:- чинник пасивний, той що приймау. Чинником активним, тим, що несе iдею, тим, де ця iдея зароджууться у - активна, або iнiцiативна меншiсть.
:Це група, яка формуу неясну для <неусвiдомленоє> маси, iдею, робить єє приступною цiй масi i, нарештi, мобiлiзуу <народ> для боротьби за цю iдею.
:Нiколи пасивна юрба, лише активна меншiсть у суспiльно-творчою силою. :Роля цiує меншости величезна, особливо як повитухи нових iдей. :Всi революцiє, через якi якась полiтична групка (меншiсть), повалюючи свiй уряд, знов ставить законодавство i адмi
нiстрацiю пiд безпосереднi впливи особистих iнiцiатив, у соцiологiчнi феномени цього порядку.я:
Творче насильство - як <що>, iнiцiативна меншiсть - як <хто>, ось пiдстава всякого майже суспiльного процесу, спосiб, яким перемагау нова iдея. Цi два моменти, як домагання практичноє полiтики, у шостою пiдставою i складовою частиною всякоє новоє iде
є, що здобувау собi право на життя.я:
Ч. 3. УКРАЄНСЬКА IДЕЯ
Роздiл I
НОВИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ <ЕРОС>
:Коли отже украєнська iдея хоче пiдняти боротьбу з iншими за панування, мусить в першу чергу залишити прокляту спадщину невiльничих часiв. Мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. <Фанатизм>,, <емоцiйнiсть> замiсть <розу
мовости>, дух <нацiональноє нетерпимости>,- все, що опльовували в нас, повинно реабiлiтувати свiже й молоде украєнство. На мiсце amor intelektuаlis (любов до роздумiв - Уклад.) повинна стати вiра, яка не знау сумнiвiв, i пристрасть, що не знау жадних
<чому>. Привязання до свого мусить доповнити воля, витиснути свою печать на чужiм; замiсть залежности вiд стихiє - мусить стати воля привести єє до послуху. Мусимо нести вiдважно свою вiру, не схиляючи чола нi перед чужим, нi перед власними <маловi
рами>. Мусимо набрати вiри в велику мiсiю своує iдеє, i агресивно ту вiру ширити. Нацiя, яка хоче панувати, повинна мати й панську психiку народу-володаря. <Фанатизм>, <примус>, а не <нiжнiсть> сповняють основну функцiю в сус-пiльнiм життi, i єх мiсц
е лишитися незайнятим. Не займемо ми, займе хтось iнший.
Природа не зносить порожнечi.
Глава I
КЛАССОВОЕ ОБЩЕСТВО И ГОСУДАРСТВО
I. Государство - продукт непримиримости классовых противоречий
:Государство есть продукт и проявление непримиримости классовых противоречий. Государство возникает там, тогда
и постольку, где, когда и поскольку классовые противоречия объективно не могут быть примирены. И наоборот: существование государства доказывает что классовые противоречия непримиримы. :По Марк-су, государство есть орган класового господства, орган уг
нетения одного класса другим, есть создание <порядка>, который узаконяет и упрочивает это угнетение, умеряя столкновение классов.я:
Смена буржуазного государства пролетарским невозможна без насильственной революции. Уничтожение пролетарского государства, т. е. уничтожение всякого государства, невозможно иначе, как путем <отмирания>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373
людини, перейнятоу iдеую. :Бо в полiтицi, так само як в релiгiє, успiх все по боцi того, хто вiруу, а не того, хто сумнiвауться.я:
:Там, де заламууться в нацiє єє агресивний характер, заламууться рiвночасно й запал до оборони своєх прав.я:
Не важне, чи нацiя агресивна чи нi, чи iдея агресивна чи нi. Важне, чи iдея сполучена з вiдповiдним чувством, з абстрактною волею жити i рости, чи, навпаки, ця iдея у розумовою абстракцiую, що хоче забити афект (як це робив Драгоманов i драгоманiвцi)
.
В першiм випадку - така iдея переможе, в другiм - вмре.я:
:Всi великi подiє в iсторiє - наслiдок фанатичних iдей.я:
До емоцiональности i фанатизму великих iдей, якi рушають масами, треба додати ще одну єх прикмету: <аморальнiсть>. Це не у, звичайно, аморальнiсть в змiсли увiльнення вiд етичного критерiя, вiд морального iдеалiзму. :Коли говорю про <аморальнiсть> ти
х iдей, то тут розумiю єх суперечнiсть з буденною мораллю:,
з точки погляду полiтично-бездоганного мiщанина; який до загальнонацiональних, взагалi громадських справ пiдходить з мiр-кою своєх приватних вигiд, турбот та iнтересiв.я:
Добре у все, що змiцнюу силу, здiбностi й повноту життя:, зле - що єх ослабляу.я:
Мораль, яка у мораллю всiх нових i свiжих рас, всiх сильних одиниць, всiх нових, повних майбутности, iдей.я:
Все тут сказане треба зачислити до однiує (четвертоє з головних прикмет всякоє великоє iдеє i руху, що йде пiд єє прапором): Ця iдея у непримирима, безкомпромiсова, фанатична, <аморальна>, за своє приписи бере лише те, що в iнтересi species. Цими при
кметами вiдзначауться кожна велика нацiональна iдея, i це, а нiщо iнше, дау єй таку вибухову силу в iсторiє.
Роздiл V
Свiдоцтво iсторiє - <романтизм> як чинник поступу - синтеза рацiоналiзму та iнтернацiоналiзму - пята вимога
волевого нацiоналiзму
Iсторiя пiдтверджуу правдивiсть сказаного вище. Бо в нiй перемагають лише iдеє характеру <романтичного>, релiгiйного, iдеє агресивнi, емоцiональнi й фанатичнi.я:
Природа не знау гуманности й справедливости, вона знау лиш заслуги й винагороди. :Природа винагороджуу лише в пропорцiє до сусиль i заслуг - для єє мети. В суспiльнiм життi обовязуу та сама засада, i не одна нацiя не дiстане в дарунок жнив вiд <спра
ведливоє> природи, коли вона не сiяла; нi одна не дiстане незалежности, коли не хоче i не може єє осягнути, коли не мау почуття й сили здорових рас, що хочуть панувати над людьми, землею, повiтрям i морями, служачи собi i - людському поступовi.я:
Так ми прийшли до певного доповнення нашоє четвертоє пiдстави всякоє великоє iдеє: не лиш фанатична, безкомпромiсова повинна бути вона, але й служити iнтересам поступу, як ми його тут розумiумо, себто, як право сильних рас органiзувати людей i народи
для змiцнення iснуючоє культури i цивiлiзацiє.я:
Роздiл VI
Творче насильство та iнiцiативна меншiсть як порядкуючi сили - шоста вимога волевого нацiоналiзму
<Без насильства i без залiзноє безоглядности нiчого не створено в iсторiє> - така була теорiя основоположникiв революцiйного соцiалiзму.я:
:З експансiє своує краєни зрiкауться лиш той, в кого цiлком завмерло почуття патрiотизму, хто прагне не розвою, не поступу, лише застою з правилом <не руш мене>. Тому то, нацiя або iдея, яка стремить розiрвати залiзнi пута iндивiдуалiзацiє; яка дбау
не про конкретне, але про <вiчне> - мусить признати величезну ролю в життi нацiє насильству. Без нього не усунути нi змиршавiлого, без нього не розчистити площi до будови нового.я:
:Агресивнiсть, не компромiс - такий шлях кожноє новоє iдеє, яка протиставляу себе другiй, яка разом з цiую другою себе взаум-но виключають.
Ця вiдповiдь у вiдповiддю на питання -<як?> Разом з тим стоєть ще може важнiше питання - <хто?> Хто впроваджуу в свiт i здiйснюу якусь iдею? Провансальцi, демократи i прочi народолюбцi вiдповiдали - завше народ! Ми вiдповiдаумо - нiколи не народ! Нар
од у для всякоє iдеє:- чинник пасивний, той що приймау. Чинником активним, тим, що несе iдею, тим, де ця iдея зароджууться у - активна, або iнiцiативна меншiсть.
:Це група, яка формуу неясну для <неусвiдомленоє> маси, iдею, робить єє приступною цiй масi i, нарештi, мобiлiзуу <народ> для боротьби за цю iдею.
:Нiколи пасивна юрба, лише активна меншiсть у суспiльно-творчою силою. :Роля цiує меншости величезна, особливо як повитухи нових iдей. :Всi революцiє, через якi якась полiтична групка (меншiсть), повалюючи свiй уряд, знов ставить законодавство i адмi
нiстрацiю пiд безпосереднi впливи особистих iнiцiатив, у соцiологiчнi феномени цього порядку.я:
Творче насильство - як <що>, iнiцiативна меншiсть - як <хто>, ось пiдстава всякого майже суспiльного процесу, спосiб, яким перемагау нова iдея. Цi два моменти, як домагання практичноє полiтики, у шостою пiдставою i складовою частиною всякоє новоє iде
є, що здобувау собi право на життя.я:
Ч. 3. УКРАЄНСЬКА IДЕЯ
Роздiл I
НОВИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ <ЕРОС>
:Коли отже украєнська iдея хоче пiдняти боротьбу з iншими за панування, мусить в першу чергу залишити прокляту спадщину невiльничих часiв. Мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. <Фанатизм>,
мовости>, дух <нацiональноє нетерпимости>,- все, що опльовували в нас, повинно реабiлiтувати свiже й молоде украєнство. На мiсце amor intelektuаlis (любов до роздумiв - Уклад.) повинна стати вiра, яка не знау сумнiвiв, i пристрасть, що не знау жадних
<чому>. Привязання до свого мусить доповнити воля, витиснути свою печать на чужiм; замiсть залежности вiд стихiє - мусить стати воля привести єє до послуху. Мусимо нести вiдважно свою вiру, не схиляючи чола нi перед чужим, нi перед власними <маловi
рами>. Мусимо набрати вiри в велику мiсiю своує iдеє, i агресивно ту вiру ширити. Нацiя, яка хоче панувати, повинна мати й панську психiку народу-володаря. <Фанатизм>, <примус>, а не <нiжнiсть> сповняють основну функцiю в сус-пiльнiм життi, i єх мiсц
е лишитися незайнятим. Не займемо ми, займе хтось iнший.
Природа не зносить порожнечi.
Глава I
КЛАССОВОЕ ОБЩЕСТВО И ГОСУДАРСТВО
I. Государство - продукт непримиримости классовых противоречий
:Государство есть продукт и проявление непримиримости классовых противоречий. Государство возникает там, тогда
и постольку, где, когда и поскольку классовые противоречия объективно не могут быть примирены. И наоборот: существование государства доказывает что классовые противоречия непримиримы. :По Марк-су, государство есть орган класового господства, орган уг
нетения одного класса другим, есть создание <порядка>, который узаконяет и упрочивает это угнетение, умеряя столкновение классов.я:
Смена буржуазного государства пролетарским невозможна без насильственной революции. Уничтожение пролетарского государства, т. е. уничтожение всякого государства, невозможно иначе, как путем <отмирания>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373