Старий московський централiзм виступау тут ще раз перед нами - пiд маскою большевизму. Пiвроку тому вiн виступив пiд фiрмою правлячих росiйських соцiялiстiв-революцiонерiв, Керенського i Ко, котрi <про оказiю> мали теж у програмi федералiзм, а в дiйс
ностi всю енергiю своує внутрiшньоє полiтики всадили в боротьбу з дiйсним федералiзмом бувших недержавних народiв Росiйськоє iмперiє. Вони впали, а на мiсце єх виступили ще бiльш рiшучi <федералiсти> большевицькi, якi для врятування росiйськоє власти
не спиняються перед руйнуванням i рiзнею.
Єх рiшучiсть у сiм напрямi без сумнiву оцiнили вiдповiдно
i московськi промисловi круги, якi вже два мiсяцi тому заявляли
з повною отвертiстю, що признають усяку власть, яка задержить
у своєх руках непокiрнi провiнцiє Росiє (Украєну, розумiуться, в пер-шу чергу), i так само - шановнi союзники заклопотанi тим, щоб було з кого взяти все вложене в Росiйську державу єх буржуазiую.
Роля єх у походi большевикiв на Украєну буде, правдоподiбно, незадовго освiтлена вповнi. Але вже тепер стау ясно, як близько стояли вони до всього, що гальмувало мир, що пiдтримувало анархiю, що могло спинити транспорт i будучий товарообмiн - вивiз з
бiжжя до центральних держав, а з другого боку - пiдтинало самоозначення народiв i охороняло iдею <удиноє недiлимоє>.
Украєнське правительство нi пiд якими погромами, нi пiд якими улещуваннями чи обiцянками не давало вирвати у себе обiцянки, котроє не могло прийняти на себе дiйсно - ухилитись вiд миру i звязаного з ним товарообмiну з центральними державами. За се в
сi тi наймленi сили, котрими союзники розпоряджували на нашiй територiє, були зверненi на саботаж нашоє оборони проти большевикiв. А коли большевики опанували Києв, єх панування, як опо-вiщають большевицькi газети, було зараз признане союзниками.
Так вирисовууться вже тепер у головних контурах обстанова сеє катастрофи, котру мусiла перейти наша Украєна на порозi свого нового життя, того великого огненного очищення, в котрiм, видко, мусiли згорiти рiзнi старi упередження, пережитi традицiє й п
огляди, щоб не заважити в новiм походi. Добре, чи зле се, не можна тепер того оцiнити, але з реальними сими фактами при-йдеться порахуватись.
Досi, хоч з рiзними тривогами й небезпеками, наша украєнська справа плила в попутнiм вiтрi загальноє революцiє. Тiльки тепер усi сили - i революцiйнi i контрреволюцiйнi, всi заiнтересованi
в цiлостi росiйськоє фiрми i просто ворожi украєнству елементи змобiлiзувались i повстали, щоб дати генеральну битву нашому нацiональному життю.
Украєнство кiнець кiнцем єє виграу, се ми знаумо. Але втрати єє будуть великi, се ми бачимо. I розстрiлюються в нiй не тiльки люди, а й iдеє. Руйнуються не тiльки мiста, а й традицiє. Багато згорiло вже в сiм великiм огнi, i ще згорить. Люди вийдуть
iз нього новi й новими очима глянуть на свiт.
Горять, мiж iншим, iсторичнi, культурнi, економiчнi i всякi iншi звязки народу украєнського з народом великоруським. Iсторiя сих двох <братнiх народiв> вступау, видима рiч, в ту стадiю, в яку вже ранiше вступила iсторiя двох iнших словянських братi
в - украєнського i польського.
Ранiше украєнський народ мав дiло з бюрократiую й правительством, вiд котрого в якiйсь мiрi ще могло вiдмахуватись великоруське громадянство. Тепер ми, самим очевидним способом, маумо боротьбу самих народiв - великоруського й украєнського. Один насту
пау, другий борониться.
Iсторiя сих двох <братнiх народiв> вступила в стадiю, про котру оповiдау бiблiйна iсторiя перших братiв:
I спитав Бог: Каєне, де твiй брат Авель?
4 лютого 1918, пiд Сарнами
В огнi й бурi
Украєна пережила, з великою небезпекою для свого iснування, страшну пробу в огнi й бурi. Перейшла через глибоке провалля, яке розкрилось раптом на вступi нового єє життя. Властиво, не можна навiть сказати, що перейшла. Переходить, се вiрнiше. I всi,
кому близьке єє життя, хто хоче бути гiдним iменi єє громадянина, повиннi приложити всi старання, напружити всi сили на те, щоб помогти єй перейти вповнi, стати твердо на новiм грунтi i забезпечити вiд можливого повторення таких страшних проб. Занадт
о багато й одноє такоє.я:
Тепер наш нацiонально-полiтичний рахунок дiйшов особливо високих позицiй. Боротьба йде за закрiплення самостiйности
й незалежности Украєнськоє республiки, за зiбрання украєнських земель, за забезпечення основних соцiяльних реформ. Програння загрожуу такими страшенними утратами, що вiд самоє мислi про них спиняуться серце. А тим часом не можна вiдмахуватись вiд тих
мислей, не можна присипляти себе заспокоуннями, що якось то воно буде, якось зробиться само собою.
В великих болях родяться великi дiла. Всi дотеперiшнi силкування провiдних украєнських полiтикiв, щоб народини нового життя пройшли якомога безболiсно, без гострих розривiв, без кривавих конфлiктiв, були даремнi. Наша украєнська революцiя, на жаль, н
е розвивалась самостiйно, вона ввесь час мусiла марширувати з конвульсiйними рухами i киданнями революцiє росiйськоє, хаотичноє i страшноє. Росiйська революцiя потягнула нас через кров, через руєну, через огонь.
Мусимо йти, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через цей страшний огонь i знищення. Мусимо жертвувати всiм, щоб урятувати найдорожче в цiм моментi: самостiйнiсть i незалежнiсть нашого народу.
Мусимо згромадитись коло сеє мети всi, скiльки нас у свiдомих i вiдданих iнтересам нашоє батькiвщини. Збиратися в тiсну
й компактну фалангу, вiдложивши всi партiйнi й груповi рiзницi, всi мiркування про партiйнi вигоди й iнтереси. Все мусить бути пiдпорядковане вимогами моменту - перед ними мусить вiдступити все iнше. Вони такi великi, що кожна сила, кожна одиниця теп
ер на рахунку. Всяке ухилення вiд роботи, вiд вiдповiдальности, вiд сповнення того обовязку, який накладауться моментом,- яв-ляуться дезертирством негiдним громадянина. Всяка самочиннiсть, ухилення вiд громадськоє чи нацiональноє дисциплiни являутьс
я недопустимим злочином.
Помилки нам потомство пробачить. Становище занадто трудне, а досвiд i приготовання наше мале. Це не наша вина, коли ми чогось не зумiумо. Але вiдчути вагу моменту, потребу координацiє й органiзацiє, пiдпорядкування всiх своєх сил вимогам сеє хви-
лi - се наш обовязок, i ухилення вiд нього не пробачить нам потомство. Це та вина, яка не може бути пробачена.
Замiтки з приводу дебат
на конференцiях закордонних членiв партiєя(1920)1
I
Подiє останнiх мiсяцiв поставили питання: бути чи ще не бути украєнськiй партiє соц.-революцiонерiв.
Позицiя єє мiж трiумфальним походом росiйських кому-нiстiв, з одного боку, i тими бездорожами, на котрi позаходила рiзна нацiоналiстична публiка пiд проводом всяких головних
i не головних отаманiв, справдi не дуже вигiдна. I зрозумiло, що пiсля того, як деякi елементи партiє в <удинiм нацiональнiм фронтi> позаганялись на край безоднi, кинувши недобре свiтло на цiлу партiю, психологiчна реакцiя викликау у багатьох пiдвище
не бажання якнайрiзче вiдмежуватись вiд сього зiгзагу вправо - ско-ком улiво!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373