Але сувереннiсть Украєнськоє Установчоє Ради цiлком не передрiшау прояву сеє волi в напрямi вiдокремлення вiд Росiє
й незалежности.
Я говорив у своєй промовi й знову тепер повторяю, що яко марксист я не можу признати принципiяльно нiяких абсолютних полiтичних цiнностей. Полiтичнi форми якогось соцiяльного ор?анiзму залежать вiд тоє або иншоє комбiнацiє основних чинникiв, - економ
iчних, полiтичних, iсторичних i инших. Тому кождий чесний i послiдовний марксист нiколи не може наперед вiдхрещуватися вiд тих або инших полiтичних гасел. Коли б комбiнацiя основних чинникiв укладалася так, що єх надбудова, полiтична форма вимагала б
незалежности, я мусiв би признати й ту форму, хоч для Украєни не передбачую сього.
Такi ж думки висловлював я i три роки тому назад у своєй не-ле?альнiй брошурi пiд заголовком <Нашi орiунтацiє>, виданiй нашою партiую.
Тодi мала деяку тенденцiю розвивати ся австро-нiмецька орiунтацiя i незалежнiсть (самостiйництво). Причиною сього було вiдоме всiм жорстоке переслiдуванну украєнства царизмом. Борючися з сими тенденцiями, я старав ся довести, що для робiтничоє кляси
Украєни та для всiує Украєни нi австро-нiмецька орiун-тацiя, нi орiунтацiя до росiйського царизму не можуть бути
кориснi. Одна орiунтацiя повинна бути - се самоор?анiзацiя украєнськоє демократiє, одна надiя тiльки на себе, на свою зор?анiзовану силу. Самостiйництво я уважав тою iдеую, котра виходила швидше з розпуки, з мрiй, з емоцiй єє прихильникiв, а не з об
ук-тивноє можливости й необхiдности. Тому для полiтичноє дiяльности того часу вона була зайва, а тим самим i шкiдлива, бо вiдтягала увагу й сили вiд щоденного й необхiдного.
Революцiя знищила царизм, а з ним i всякi пiдстави розпуки, самостiйництва й австро-нiмецьких орiунтацiй. Тепер, коли в демократично-федеративнiй республицi Росiє розкривають ся перед кождою нацiую такi широкi, такi захоплюючi перспективи твор-чости,
розвитку й багатства, нiяких орiунтацiй крiм федеративно-республiканськоє Росiє серед бiльше або менше вiдповiдальних революцiйно-демократичних полiтичних ?руп украєнства нема
й очевидно не може бути.
Та я скажу ще бiльше, скажу те, що говорив i в згаданiй брошурi: не вiдмовляючи ся вiд жадноє полiтичноє форми, навiть вiд незалежности, якби того жадали соцiяльно-економiчнi й иншi умовини й колиб се пособляло цiли всякого соцiялiста - соцiя-лiзмови
, я тодiж для сеє цiли, для соцiялiзму, найшов би в собi стiльки мужности, щоб вiдмовити ся вiд усяких нацiонально-по-лiтичних форм, якби переконав ся, що вони шкодять соцiялiзмови. В тiм заходить рiжниця мiж нацiональними соцiялiстами
й просто нацiоналiстами. Для соцiялiста нацiональний розви-
ток - необхiдна, природна й корисна умовина й засiб зближення людства до вищих форм соцiяльного життя, а для нацiоналiс-
тiв - сама цiль, остання цiль, на якiй вони спинять ся, захолонути
й потiм рушити назад.
Та все-таки можна поставити питанну: чи дiйшов за сi три роки розвиток Украєни до необхiдности незалежности. Очевидно, нi. I я i моє товаришi по партiє на засiданнє Малоє Ради 23 жовтня ясно зазначили економiчний звязок Украєни з державною цiлiстю Ро
сiє, звязок, який зостав ся i до сьогодня. Певно не можна вiдказати iсторичного, культурного звязку, котрий по волi й по неволi за триста лiт перебування Украєни в складi росiйськоє держави врiс в наше житту, духове й матерiяльне. Думати, що сей звяз
ок в найблизшiм полiтичнiм часi розiрветь ся, було б простою, непотрiбною мрiую, а не полiтичною реальною аналiзою.
З другого боку незалежнiсть неможлива також i з мiжнарод-нього положення. Украєна не мау таких сил, аби, вiдiрвавши ся вiд Росiє, не впасти в обiйми якоєсь сильноє iмперiялiстичноє держави.
Коли Польща, розвинена бiльше нiж Украєна й пiд нацiональним i пiд полiтичним оглядом, матиме дуже проблематичну самостiйнiсть, про Украєну нема що й говорити.
В кождiм разi ми не могли б мати економiчноє самостiйности, а коли так, не могло б бути й полiтично-нацiональноє.
Тому можна рiшуче й без хитань сказати: комбiнацiя основних чинникiв соцiяльно-полiтичного життя Украєни не вимагау незалежности яко полiтичного державного оформлення його.
Чи вимагатиме в дальшiй будуччинi? На се нiхто нiчого певного не може сказати в дану хвилю. Та не вiдхрещуючи ся вiд жадних форм, якi можуть повстати в далекiй будуччинi в силу необхiдности, можна мати й тепер вiдомi iдеали, якi намiчають ся
i самим життум.
Такi iдеали докладно й твердо означила вся зор?анiзована украєнська демократiя: се федерацiя росiйськоє республики й участь в нiй Украєни яко рiвного з иншими державного тiла.я:
Ч. III: На порозi новоє доби
1. Наслiдок болючого досвiду
Маючи за собою минулий, болючий досвiд, росiйськi комунiсти зрозумiли, що нацiоналiстично-iмперiалiстична полiтика пятаковщини не тiльки не може дати позитивних наслiдкiв у справi соцiалiстичноє революцiє на Вкраєнi, а навiть хлiба й поживи для голод
ноє Росiє.
Обуктивна, дiйсно-соцiалiстична течiя в партiє руських комунiстiв узяла гору.я:
Але ж дивно: Чого Ленiн не каже украєнським робiтникам: росiйська комунiстична партiя визнала, що для справи пролетарськоє революцiє корисною i потрiбною у форма радянськоє влади. Але ви, украєнськi робiтники, на це не вважайте й рiшайте самi, як вам
краще: чи радянська влада, чи парламентаризм, чи може й гетьманщина.я:
2. Занадта обуктивнiсть? Ненависть
переконання? Чи тiльки тактика?
I з цього виникау сумнiв: у проводиря росiйськоє комунiстичноє партiє украєнське нацiональне питання все ж таки, здауться, не мау принципiального значiння, для його це питання знов-таки, здауться, у питанням тiльки тактики: сьогоднi незалежнiсть, бо
це з тактичного погляду дасть бiльше користi, а завтра федерацiя або повне злиття, бо тактичнi мiркування вже не вимагають залежностi.
Чи не стоєть для Ленiна, так само, як i для украєнських <патрiотiв>-мiщан, нацiональне питання поза сферою соцiального життя?я: Нема ще остаточноє ясности, твердости, нема виразноє, викiнченоє переконаностi.
3. Так мусить бути
(Пiсля наказу Троцького 1919 р.)
:Але рiк тяжкого досвiду не пройшов марно й тепер у певнiсть, що пережитки старого будуть переборенi, неясности зникнуть
i позицiя викрiсталiзууться в нормальному, природному напря-
мi - повноє вiднови вiд якого будь <командування> на Украєнi, цiлковитого признання нацiональноє i державноє незалежности Украєнськоє Радянськоє Республiки й братськоє, активно свiдомоє допомоги украєнським робiтникам i селянам у цьому напрямi.
I тiльки тодi згармонiзуються в одну велику, мiцну силу два моменти в украєнськiй революцiє - нацiональний i соцiальний,- якi непорозумiнням i помилками як руських соцiалiстiв, так i украєнських так довго i з такою шкодою для спiльноє, великоє справи
визволення працюючих розуднувались.
4. На порозi новоє доби
Отаманщина закiнчила своу iснування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373