Такими можна визнати норми ст. 58, 60, 66, 69, 69\ 173,
174, 176 176 188-189, 189 190\ 206, 217 236, 237, 261
та 262 КК Украєни.
Головною ознакою всiх злочинiв проти особи у родовий
обукт цих злочинiв - сукупнiсть суспiльних вiдносин, якi
Про недолiки в охоронi особи див.: М. Коржанськай. Кримiнально-
правова охорона особи: вади i помилки // Юридичний вiсник Украєни. -
1995.-№12.
визначають суспiльнi властивостi особи: єє громадянство,
вiк, освiту, iмя, мiсце мешкання i роботи та багато iн.
Залежно вiд безпосереднього обукта посягання всi зло-
чини проти особи подiляються на окремi групи:
1. Злочини проти життя - ст. 93-99 КК Украєни;
2. Злочинипротиздоровя-ст. IОI-IIбККУкраєни;
3. Статевi злочини -ст. 117-122 КК Украєни;
4. Посягання на волю особи -ст. 100, 123, 124 КК
Украєни;
5. Злочини проти честi та гiдностi особи -ст. 125 i 126
КК Украєни.
2. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ
На життя особи посягау найтяжчий злочин - убивство.
Убивством у кримiнальному правi називауться про-
типравне i винне заподiяння смертi при посяганнi на
життя iншоiлюдини.
Конституцiя Украєни закрiплюу невiдумне право на
життя кожноє людини i встановлюу обовязок держави -
захищати життя людини (ст. 27 КК Украєни). Вбивство
позбавляу потерпiлого найцiннiшого блага - життя. Вбивс-
тво заподiюу надзвичайно тяжку шкоду не тiльки потерпi-
лому, але i його рiдним та близьким. Разом з тим невинне
(савик) чи легальне (наприклад, у станi необхiдноє оборони,
при виконаннi вироку про смертну кару, пiд час вiйни) по-
збавлення життя не у вбивство.
Убивство - це заподiяння смертi iншiй особi.
Самогубство або замах на самогубство вбивством не ви-
знауться, оскiльки обуктом вбивства може бути тiльки життя
iншоє людини щодо вбивцi. Але сприяння самогубству чи
допомога самогубцевi у досягненнi ним цiує мети визнауться
Докладнiше про сукупнiсть суспiльних вiдносин, якi утворюють особу,
див.: Коржанский Н. Й. Обьект й предмет уголовно-правовой охраньi. -
М., 1980.-С. 107-112.
140
сприянням вбивству, оскiльки в цьому випадку сприяуться
заподiяння смертi iншiй людинi. Сприяння самогубству утво-
рюу злочин, передбачений ст. 19 i ст. 94 чи 93 КК Украєни.
Обуктом вбивства у життя. Вбивство може бути скоуне
тiльки стосовно живоє людини незалежно вiд єє вiку, стану
здоровя, громадського стану чи властивостей єє особи.
Життя як обукт кримiнально-правовоє охорони мiстить
у собi суспiльнi вiдносини, що iснують з приводу охорони
життя в бiологiчному розумiннi. Якраз тому, що обукт по-
сягання при вбивствi - не тiльки бiологiчна особистiсть, але
й певна сукупнiсть суспiльних вiдносин, спрямованих на
охорону цiує особистостi (у кожному разi, у кожному пев-
ному випадку ця сукупнiсть бувау рiзноманiтною i особли-
вою), Кримiнальний закон мiстить цiлу низку кримiнально-
правових норм, що охороняють цi вiдносини - ст. 93-98 КК
Украєни. Крiм того, у багато iнших кримiнально-правових
норм, якi охоплюють заподiяння смертi потерпiлому. На-
приклад, ст. 58, 59, 69, 190, 215, 217, 218-220 КК Украєни.
Життя кожноє людини як обукт кримiнально-правовоє
охорони не мау нiяких юридичних особливостей i вiдмiннос-
тей. Кримiнальний закон рiвною мiрою охороняу життя моло-
дого юнака i безнадiйно хворого чи доживаючого вiк старця,
видатноє особи, героя чи негiдника, або завзятого злочинця.
Життя людини починауться з фiзiологiчних пологiв. Поча-
ток фiзiологiчних пологiв (патологiя до уваги не береться, бо
вона або юридичного значення не мау, або мау зовсiм iншу
юридичну природу) - це якраз той момент, коли закiнчився
розвиток плода, вiн дозрiв для самостiйного життя поза тiлом
матерi, тобто зявляуться нове життя, новий громадянин заяв-
ляу про себе. З цього моменту кримiнальний закон i повинен
брати життя цього громадянина пiд свою охорону.
Посягання, якi спрямованi на заподiяння смертi плода до
початку фiзiологiчних пологiв, квалiфiкуються як аборт.
Заподiяння смертi пiд час пологiв теж квалiфiкууться як
вбивство i в тих випадках, коли пологи були визванi штуч-
но i плiд був життуздатним (життуздатним визнауться плiд
пiсля 6 мiсяцiв вагiтностi).
Для поняття вбивства важливим у також визначення мо-
менту закiнчення життя, оскiльки навмиснi дiє, якi могли
заподiяти смерть, щодо вмерлого (трупу) квалiфiкуються як
замах на вбивство. До недавнього часу в медичнiй науцi i
судовiй практицi настання смертi повязувалось iз дiяльнiс-
тю серця. Але розвиток медичноє науки i технiки надав
можливiсть поновлювати дихання i роботу серця навiть
через тривалий час (були випадки через 2-3 тижнi i навiть
через мiсяць) пiсля настання клiнiчноє смертi. Тому тепер у
медичнiй практицi настання смертi повязууться не з робо-
тою серця, а з незворотними процесами у головному мозку
i центральнiй нервовiй системi.
З настанням смертi посягання на життя вважауться за-
кiнченим, тобто воно мiстить всi ознаки складу закiнченого
злочину. Якщо внаслiдок посягання на життя смерть не
настала, то злочин квалiфiкууться як замах на вбивство.
При цьому слiд мати на увазi, що посягання на життя може
квалiфiкуватися як замах на вбивство лише тодi, коли вiн
був вчинений з прямим умислом, коли смерть потерпiлого
була бажаним наслiдком для винного, коли заподiяння по-
терпiлому смертi було метою дiй винного.
Злочин може квалiфiкуватися як замах на вбивство лише у
тих випадках, коли винний передбачав настання смертi по-
терпiлого, коли такий наслiдок його дiй охоплювався його
умислом. Тому погроза вбивством i заподiяння потерпiлому
тяжких тiлесних ушкоджень, за вiдсутностi умислу на настан-
ня смертi, не можуть квалiфiкуватися як замах на вбивство.
Кримiнальна вiдповiдальнiсть за вбивство настау з чо-
тирнадцяти рокiв (ч.2 ст. 10 КК Украєни). Субуктом зло-
чинiв, передбачених ст. 93-98 КК Украєни, визнаються
особи, яким до моменту вчинення вбивства уже виповни-
лось чотирнадцять рокiв. Цей вiк настау з наступноє доби
пiсля дня народження. За вiдсутностi в особи документiв,
що пiдтверджують єє вiк, проводиться судово-медична екс-
Див.: Громов А.П. Курс лекций по судебной медицино. - М.: Медицина
1970.-С. 145-147.
пертиза для встановлення вiку, а в необхiдних випадках i
для визнання єє осудностi.
Якщо вбивство було заподiяне в спiвучастi кiлькома осо-
бами (двома або бiльше), то всi вони пiдлягають кримiнальнiй
вiдповiдальностi за вбивство, вчинене спiльно за змовою вби-
ти потерпiлого. Судова колегiя з кримiнальних справ Верхов-
ного Суду Украєни в ухвалi у справi Ш. i С. визначила, що у
випадках навмисного вбивства, вчиненого групою осiб, зав-
жди слiд зясувати характер дiй кожного зi спiвучасникiв, а
при квалiфiкацiє злочину враховувати змiст єхнього умислу.
Виконавцями злочину при вбивствi визнаються всi тi
особи, якi дiяли спiльно, з намiром заподiяти смерть, i без-
посередньо брали спiвучасть у самому процесi заподiяння
смертi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142