Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 25 грудня 1992 р.
<Про судову практику в справах про корисливi злочини проти приватноє
власностi> грунтовно зазначив, що цi злочини посягають на гарантовану
Конституцiую Украєни i Законом Украєни <Про власнiсть> приватну
власнiсть громадян i що єє захист вiд злочинних посягань у одним iз
найважливiших завдань судiв Украєни. - Див.: Постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни в кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. -
С. III.
243
Предметами приватноє власностi громадян може бути
майно, грошi або цiннi папери: житловi будинки, квартири,
продуктивна i робоча худоба, засоби виробництва, вироб-
лена продукцiя, транспортнi засоби, грошовi кошти, акцiє,
iншi цiннi папери, а також iнше майно споживчого i вироб-
ничого призначення, що належить як однiй особi, так i де-
кiльком особам (спiльна сумiсна чи часткова власнiсть)
(ст. 16-18 Закону Украєни вiд 7 лютого 1991 р. <Про влас-
нiсть>. - Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1991.-№20.-
Ст. 249).
Не можуть бути предметами викрадення:
а) речi, що вилученi з цивiльного обiгу: отрута, зброя,
наркотичнi засоби чи психотропнi речовини, радiоак-
тивнi матерiали;
б) речi, що перебувають у могилi чи на могилi;
в) документи немайнового характеру: дипломи, паспорт,
трудова книжка, посвiдчення тощо;
г) речi, якi у спiльною сумiсною власнiстю.
Протиправне заволодiння цими предметами утворюу скла-
ди злочинiв, передбачених ст. 193, 223, 228 229 КК
Украєни.
Видiленi злочини проти приватноє власностi громадян в
окрему главу за ознаками єх видового обукту посягання -
економiчнi вiдносини приватноє власностi громадян. За
iншими ознаками цi злочини у тотожнi зi злочинами проти
державноє i колективноє власностi. За ознаками мотиву єх
вчинення всi злочини проти приватноє власностi розподi-
ляються на двi групи:
1) корисливi посягання на приватну власнiсть - ст. 140-
144 КК Украєни;
2) некорисливi посягання на приватну власнiсть -
ст. 145 КК Украєни.
244
2. КОРИСЛИВI ПОСЯГАННЯ
НА ПРИВАТНУ ВЛАСНIСТЬ
Корисливi злочини проти приватноє власностi вiдрiзня-
ються, головним чином, способом єх вчинення; таумно,
вiдкрито, iз застосуванням насильства i погрози, обману.
Найпоширенiшим у таумний спосiб посягання на при-
ватну власнiсть.
2.1. Крадiжка
Крадiжкою називауться таумне викрадення чужого майна
(грошей, цiнних паперiв).
Крадiжкою може бути i угон транспортних засобiв з ме-
тою викрадення деталей, вузлiв, агрегатiв чи iнших речей
потерпiлого.
Предметом крадiжки може бути лише чуже майно, що
усвiдомлювалось винною особою i вона розумiла, що не
мау нi дiйсного, нi гаданого права на викрадене майно.
Таумним визнауться викрадення, при якому злодiй вва-
жау, що чинить це непомiтно для потерпiлого чи iнших
осiб. Викрадення може бути таумним i тодi, коли винна
особа викрадау чуже приватне майно, вважаючи, що присут-
нi за певних обставин не розумiють сутностi його дiй (напри-
клад, маючи певну хворобу, малолiття тощо). Вирiшальним
для визнання викрадення таумним у субуктивний фактор -
розумiння винним того, що вiн чинить злочин непомiтно.
Крадiжка вважауться закiнченим злочином з моменту
заволодiння чужим майном (грошима, цiнними паперами) i
настанням у винноє особи можливостi використати викра-
дене чи розпорядитися ним. Якщо такоє можливостi ще не
Див.: п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. <Про судову практику в справах про корисливi злочини проти
приватноє власностi>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 117-1 18.
245
настало, то вчинене вважауться замахом на викрадення. У
випадках, коли крадiжка була викрита до моменту єє закiн-
чення, а потiм винний припинив викрадення, вiдмовився
вiд захоплення чи утримання викраденого, його дiє теж
утворюють лише зам>х на вчинення крадiжки. Але якщо
винний, будучи викритим, продовжив викрадення, то таум-
не викрадення переростау у вiдкрите.
Квалiфiкованою визнауться крадiжка, вчинена повторно
пiсля крадiжки чи iнших злочинiв, передбачених ст. 141-144
або ст. 69, 81-84, 86, 86, 86 223, 228\ 229 КК Украєни.
Не утворюу повторностi злочин, судимiсть за який уже зня-
та з винного чи погашена в установленому законом порядку,
або якщо стосовно попереднього злочину минули строки дав-
ностi притягнення до вiдповiдальностi за попереднiй злочин,
або за який особа була звiльнена вiд кримiнальноє вiдповi-
дальностi. Не утворюу повторностi i вчинення продовжуваноє
крадiжки, тобто викрадення речi, майна частинами, при уди-
ному умислi на викрадення всього, але за кiлька разiв.
Крадiжка визнауться вчиненою за попереднiм зговором
групою осiб, якщо у вчиненнi злочину брали безпосередню
участь як спiввиконавцi двоу чи бiльше осiб, якi до початку
вчинення злочину домовилися вчинити його спiльно, гуртом.
Крадiжка визнауться квалiфiкованою i у тих випадках,
коли цим потерпiлому була заподiяна значна шкода. Для
визначення розмiру шкоди враховуються:
а) вартiсть викраденого на час вчинення злочину;
б) кiлькiсть викраденого майна;
в) значущiсть майна для потерпiлого;
г) матерiальне становище потерпiлого;
д) наявнiсть у потерпiлого утриманцiв та iншi обставини.
Критерiє, що не мають матерiального змiсту (дефiцит-
нiсть викраденого, престижнiсть володiння певним майном),
при визначеннi розмiру викраденого не враховуються.
Див.: п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
та цивiльних справах. -К., 1995.-С. 113.
246
Розмiр заподiяних потерпiлому збиткiв визначауться,
виходячи з вартостi майна на момент вчинення злочину за
державними роздрiбними (закупiвельними) цiнами. Це сто-
сууться i тих випадкiв, коли вилученi у потерпiлого пред-
мети були створенi ним, вирощенi чи добутi на законних
пiдставах. Якщо потерпiлий придбав майно за ринковими
чи комiсiйними цiнами, вартiсть повинна визначатися, ви-
ходячи iз цих цiн на час вчинення злочину.
Крадiжка приватного майна визнауться квалiфiкованою,
якщо вона була вчинена з проникненням у житло.
<Житло> - це примiщення, яке призначене для постiй-
ного чи тимчасового проживання людей (приватний буди-
нок, квартира, кiмната в готелi, дача, садовий будинок то-
що), а також тi складовi його частини, якi використовують-
ся для вiдпочинку, зберiгання майна або задоволення iнших
потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). Не мо-
жуть визнаватися житлом примiщення, не призначенi i не
пристосованi для постiйного чи тимчасового проживання
(вiдокремленi вiд житлових будiвель погреби, гаражi, iншi
будiвлi господарського призначення)
Немау квалiфiкуючоє ознаки <проникнення у житло> в
дiях особи, яка проживала з потерпiлим в однiй квартирi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142