Розмiр при-
бутку, одержуваного в порядку оплати працi, не обмежууться.
1(им Законом передбачено також форми оплати працi - гро-
шову i натуральну. Визначенi цiую правовою нормою правила
Правове регулювання оплати працi в СiТi 427
вiдповiдним чином закрiплюються в Статутi конкретного пiд-
приумства та в чинних у ньому локальних правових актах про
оплату працi.
Правове регулювання оплати працi працiвникiв державних
сiльськогосподарських пiдприумств здiйснюуться вiдповiдно
до положень ст. 19 Закону "Про пiдприумства в Украєнi".
Згiдно з цiую правовою нормою пiдприумство самостiйно ви-
значау фонд оплати працi без обмеження його зростання з
боку державних органiв, встановлюу форми, системи i розмi-
ри оплати працi, а також iншi види доходiв працiвникiв. Пiд-
приумству надано право використовувати державнi тарифнi
ставки, посадовi оклади як орiунтир для диференцiацiє оплати
працi залежно вiд професiє, квалiфiкацiє працiвникiв, склад-
ностi та умов виконуваних ними робiт.
5. Суспiльно-полiтичне, економiчне, соцiальне i правове
становище колективних сiльськогосподарських пiдприумств е
таким, що кожне з них правомочне регулювати суспiльнi вiд-
носини з питань оплати працi його членiв через прийняття
його органами самоврядування вiдповiдних локальних право-
вих актiв. За своєм змiстом вони повиннi вiдповiдати Консти-
туцiє Украєни, Законовi "Про оплату працi". Статутовi даного
пiдприумства. З метою забезпечення науково-практичноє об-
грунтованостi цих локальних правових актiв, зокрема Поло-
ження про оплату працi в колективному сiльськогосподар-
ському пiдприумствi, органи державного управлiння сiль-
ським господарством, представницькi органи таких пiдпри-
умств спiльно з прогресивними керiвниками останнiх i
науковцями розробили Рекомендацiє про оплату працi в кол-
госпах Украєнськоє РСР, якi були прийнятi Радою колгоспiв
УРСР i схваленi Радою Мiнiстрiв УРСР. Керуючись ними,
кожне пiдприумство розробляу на пiдставi свого статуту i
приймау на загальних зборах Положення про оплату працi в
пiдприумствi. За своую юридичною природою Рекомендацiє у
рекомендацiйним актом. Це означау, що правила, якi вони
мiстять, не породжують субуктивних прав та юридичних
обовязкiв нi для органiв самоврядування, нi для членiв пiд-
приумства. Права субуктивного характеру для пiдприумства
та його членiв (а також громадян, якi працюють за трудовим
договором) створюють норми Положення про оплату працi в
конкретному колективному сiльськогосподарському пiдпри-
умствi. Кожне таке Положення як локальний правовий акт е
428 Роздiл XIX
правовою основою для вирiшення трудових спорiв з питань
оплати працi, що виникають мiж правлiнням i членом пiд-
приумства.
У Рекомендацiях мiстяться пропозицiє, якi, будучи перене-
сенi в Положення, набувають принципового значення для
належного регулювання i гарантування прав членiв даного
пiдприумства з питань оплати єх працi. Це пропозицiє про
створення фонду оплати працi та визначення нормативiв вiд-
рахувань до нього, про звязок i взаумозалежнiсть його зрос-
тання та пiднесення продуктивностi працi. Варта уваги i така
пропозицiя: якщо внаслiдок стихiйного лиха, неврожаю або
iнших причин не буде одержано запланованого валового до-
ходу i в звязку з цим виникне розбiжнiсть мiж фондом опла-
ти працi та видiленими для цього з валового доходу коштами,
то сума, якоє бракуу, покривауться за рахунок коштiв, одер-
жаних вiд органу страхування на вiдшкодування збиткiв вiд
стихiйного лиха та iнших несприятливих умов. Рекомендацiє
мiстять й iншi правила, спрямованi на забезпечення матерi-
альноє заiнтересованостi працiвникiв колективного сiльсько-
господарського пiдприумства у пiднесеннi громадського ви-
робництва та на охорону трудових прав.
6. За сучасних умов у вирiшеннi питання оплати працi в
колективних сiльськогосподарських пiдприумствах певну роль
вiдiграють i рекомендацiє, викладенi в Методичному посiбни-
ку з органiзацiє та оплати працi в колгоспах, радгоспах та iн-
ших сiльськогосподарських пiдприумствах, розробленому з
iнiцiативи Мiнiстерства сiльського господарства i продоволь-
ства Украєни в 1991 р. За своєм призначенням i змiстом вiн
мау розглядатись як рекомендацiє щодо розроблення i прий-
няття положень про оплату працi членiв колективних сiльсь-
когосподарських пiдприумств i працiвникiв радгоспiв.
7. Закон "Про оплату працi" пiдлягау застосуванню щодо
осiб, якi працюють у колективному сiльськогосподарському
пiдприумствi на пiдставi трудового договору, контракту або
угоди. Але вiн не мiстить вiдповiдi на запитання: чи поширю-
уться його дiя на членiв КСГПi Оскiльки таке пiдприумство
провадить свою дiяльнiсть па основi поуднання колективноє
йласностi, яка належить йому як юридичнiйособi, i приватноє
власностi його членiв, то державна влада не правомочна регу-
лювати трудовi вiдносини мiж ним та його членами. Тому
названим Законом регулюються лише трудовi вiдносини, якi
Правове регулювання оплати працi в СiТi 429
виникають, змiнюються i припиняються вiдповiдно до трудо-
вого договору або контракту з особами, якi не у членами пiд-
приумства. Закон не мiстить твердження про те, що його нор-
ми поширюють свою чиннiсть на трудовi вiдносини, якi
виникають на пiдставi членства у колективному сiльськогос-
подарському пiдприумствi. Такi пiдприумства взагалi не
згадуються в цьому Законi. Це дау пiдстави вважати, що За-
кон "Про оплату працi" не поширюуться на КСГП та єхнiх
членiв. Та все ж його доцiльно враховувати при розробленнi
та прийняттi Рекомендацiй щодо оплати працi в колективних
сiльськогосподарських пiдприумствах або вiдповiдного При-
мiрного положення, а також Положення про оплату працi в
кожному такому пiдприумствi.
Зокрема, виходячи зi ст. 43 Конституцiє Украєни про те,
iцо заробiтна плата не може бути нижчою вiд визначеноє за-
коном, та положення ст. З Закону "Про оплату працi" щодо
мiнiмальноє заробiтноє плати, до локальних правових актiв
колективних i державних сiльськогосподарських пiдприумств
слiд включати правову норму про мiнiмальний щомiсячний
заробiток єх працiвникiв - як членiв колективного пiдприум-
ства, так i робiтникiв та службовцiв радгоспу.
3. Системи оплати працi
працiвникiв сiльськогосподарських пiдприумств
1. Одержаний внаслiдок виробничо-господарськоє пiдпри-
умницькоє дiяльностi колективних i державних сiльськогос-
подарських пiдприумств госпрозрахунковий дохiд у джерелом
коштiв для оплати працi та iнших видiв матерiального стиму-
лювання членiв колективних пiдприумств i працiвникiв рад-
госпiв. Цей дохiд визначауться як рiзниця мiж сумою виручки
вiд реалiзацiє сiльськогосподарськоє сировини i продовольчих
продуктiв (прибутку вiд виконаних робiт i наданих послуг), а
також iнших грошових надходжень i матерiальними витрата-
ми на виробництво продукцiє, виплатами вiдсоткiв за кредит,
страховими платежами, вiдрахуваннями за спецiальним стра-
хуванням членiв колективних пiдприумств та iншими обо-
вязковими вiдрахуваннями.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229
бутку, одержуваного в порядку оплати працi, не обмежууться.
1(им Законом передбачено також форми оплати працi - гро-
шову i натуральну. Визначенi цiую правовою нормою правила
Правове регулювання оплати працi в СiТi 427
вiдповiдним чином закрiплюються в Статутi конкретного пiд-
приумства та в чинних у ньому локальних правових актах про
оплату працi.
Правове регулювання оплати працi працiвникiв державних
сiльськогосподарських пiдприумств здiйснюуться вiдповiдно
до положень ст. 19 Закону "Про пiдприумства в Украєнi".
Згiдно з цiую правовою нормою пiдприумство самостiйно ви-
значау фонд оплати працi без обмеження його зростання з
боку державних органiв, встановлюу форми, системи i розмi-
ри оплати працi, а також iншi види доходiв працiвникiв. Пiд-
приумству надано право використовувати державнi тарифнi
ставки, посадовi оклади як орiунтир для диференцiацiє оплати
працi залежно вiд професiє, квалiфiкацiє працiвникiв, склад-
ностi та умов виконуваних ними робiт.
5. Суспiльно-полiтичне, економiчне, соцiальне i правове
становище колективних сiльськогосподарських пiдприумств е
таким, що кожне з них правомочне регулювати суспiльнi вiд-
носини з питань оплати працi його членiв через прийняття
його органами самоврядування вiдповiдних локальних право-
вих актiв. За своєм змiстом вони повиннi вiдповiдати Консти-
туцiє Украєни, Законовi "Про оплату працi". Статутовi даного
пiдприумства. З метою забезпечення науково-практичноє об-
грунтованостi цих локальних правових актiв, зокрема Поло-
ження про оплату працi в колективному сiльськогосподар-
ському пiдприумствi, органи державного управлiння сiль-
ським господарством, представницькi органи таких пiдпри-
умств спiльно з прогресивними керiвниками останнiх i
науковцями розробили Рекомендацiє про оплату працi в кол-
госпах Украєнськоє РСР, якi були прийнятi Радою колгоспiв
УРСР i схваленi Радою Мiнiстрiв УРСР. Керуючись ними,
кожне пiдприумство розробляу на пiдставi свого статуту i
приймау на загальних зборах Положення про оплату працi в
пiдприумствi. За своую юридичною природою Рекомендацiє у
рекомендацiйним актом. Це означау, що правила, якi вони
мiстять, не породжують субуктивних прав та юридичних
обовязкiв нi для органiв самоврядування, нi для членiв пiд-
приумства. Права субуктивного характеру для пiдприумства
та його членiв (а також громадян, якi працюють за трудовим
договором) створюють норми Положення про оплату працi в
конкретному колективному сiльськогосподарському пiдпри-
умствi. Кожне таке Положення як локальний правовий акт е
428 Роздiл XIX
правовою основою для вирiшення трудових спорiв з питань
оплати працi, що виникають мiж правлiнням i членом пiд-
приумства.
У Рекомендацiях мiстяться пропозицiє, якi, будучи перене-
сенi в Положення, набувають принципового значення для
належного регулювання i гарантування прав членiв даного
пiдприумства з питань оплати єх працi. Це пропозицiє про
створення фонду оплати працi та визначення нормативiв вiд-
рахувань до нього, про звязок i взаумозалежнiсть його зрос-
тання та пiднесення продуктивностi працi. Варта уваги i така
пропозицiя: якщо внаслiдок стихiйного лиха, неврожаю або
iнших причин не буде одержано запланованого валового до-
ходу i в звязку з цим виникне розбiжнiсть мiж фондом опла-
ти працi та видiленими для цього з валового доходу коштами,
то сума, якоє бракуу, покривауться за рахунок коштiв, одер-
жаних вiд органу страхування на вiдшкодування збиткiв вiд
стихiйного лиха та iнших несприятливих умов. Рекомендацiє
мiстять й iншi правила, спрямованi на забезпечення матерi-
альноє заiнтересованостi працiвникiв колективного сiльсько-
господарського пiдприумства у пiднесеннi громадського ви-
робництва та на охорону трудових прав.
6. За сучасних умов у вирiшеннi питання оплати працi в
колективних сiльськогосподарських пiдприумствах певну роль
вiдiграють i рекомендацiє, викладенi в Методичному посiбни-
ку з органiзацiє та оплати працi в колгоспах, радгоспах та iн-
ших сiльськогосподарських пiдприумствах, розробленому з
iнiцiативи Мiнiстерства сiльського господарства i продоволь-
ства Украєни в 1991 р. За своєм призначенням i змiстом вiн
мау розглядатись як рекомендацiє щодо розроблення i прий-
няття положень про оплату працi членiв колективних сiльсь-
когосподарських пiдприумств i працiвникiв радгоспiв.
7. Закон "Про оплату працi" пiдлягау застосуванню щодо
осiб, якi працюють у колективному сiльськогосподарському
пiдприумствi на пiдставi трудового договору, контракту або
угоди. Але вiн не мiстить вiдповiдi на запитання: чи поширю-
уться його дiя на членiв КСГПi Оскiльки таке пiдприумство
провадить свою дiяльнiсть па основi поуднання колективноє
йласностi, яка належить йому як юридичнiйособi, i приватноє
власностi його членiв, то державна влада не правомочна регу-
лювати трудовi вiдносини мiж ним та його членами. Тому
названим Законом регулюються лише трудовi вiдносини, якi
Правове регулювання оплати працi в СiТi 429
виникають, змiнюються i припиняються вiдповiдно до трудо-
вого договору або контракту з особами, якi не у членами пiд-
приумства. Закон не мiстить твердження про те, що його нор-
ми поширюють свою чиннiсть на трудовi вiдносини, якi
виникають на пiдставi членства у колективному сiльськогос-
подарському пiдприумствi. Такi пiдприумства взагалi не
згадуються в цьому Законi. Це дау пiдстави вважати, що За-
кон "Про оплату працi" не поширюуться на КСГП та єхнiх
членiв. Та все ж його доцiльно враховувати при розробленнi
та прийняттi Рекомендацiй щодо оплати працi в колективних
сiльськогосподарських пiдприумствах або вiдповiдного При-
мiрного положення, а також Положення про оплату працi в
кожному такому пiдприумствi.
Зокрема, виходячи зi ст. 43 Конституцiє Украєни про те,
iцо заробiтна плата не може бути нижчою вiд визначеноє за-
коном, та положення ст. З Закону "Про оплату працi" щодо
мiнiмальноє заробiтноє плати, до локальних правових актiв
колективних i державних сiльськогосподарських пiдприумств
слiд включати правову норму про мiнiмальний щомiсячний
заробiток єх працiвникiв - як членiв колективного пiдприум-
ства, так i робiтникiв та службовцiв радгоспу.
3. Системи оплати працi
працiвникiв сiльськогосподарських пiдприумств
1. Одержаний внаслiдок виробничо-господарськоє пiдпри-
умницькоє дiяльностi колективних i державних сiльськогос-
подарських пiдприумств госпрозрахунковий дохiд у джерелом
коштiв для оплати працi та iнших видiв матерiального стиму-
лювання членiв колективних пiдприумств i працiвникiв рад-
госпiв. Цей дохiд визначауться як рiзниця мiж сумою виручки
вiд реалiзацiє сiльськогосподарськоє сировини i продовольчих
продуктiв (прибутку вiд виконаних робiт i наданих послуг), а
також iнших грошових надходжень i матерiальними витрата-
ми на виробництво продукцiє, виплатами вiдсоткiв за кредит,
страховими платежами, вiдрахуваннями за спецiальним стра-
хуванням членiв колективних пiдприумств та iншими обо-
вязковими вiдрахуваннями.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229