). Така практика призводить до утворення на складах заго
гiвельних органiзацiй лишкiв продукцiє, а на переробних пiд-
приумствах створюються можливостi для одержання необлi-
кованоє продукцiє реалiзацiє єє рiзними неправомiрними спо-
собами та одержання додаткових прибуткiв за рахунок вироб-
никiв сiльськогосподарськоє сировини.
3. iснуючi економiчнi й правовi обмеження виробникiв за
умов реалiзацiє сiльськогосподарськоє продукцiє шляхом ви-
конання державних замовлень i договорiв контрактацiє при-
мушують розвивати допомiжнi галузi сiльськогосподарського
Роздiл XXIV
виробництва i повнiше використовувати можливостi вiльних
ринкових економiчних взаумин. Виникау потреба в удоско-
наленнi органiзацiйно-правових ((юрм розширення допомiж-
них галузей i пiдсобних виробництв, в пошуку нових засобiв
пiдприумництва та нових джерел прибуткiв з метою еконо-
мiчного змiцнення кожного господарства.
Впровадження ринкових аграрно-скономiчних вiдносин
буде результативним лише за умони повноє господарськоє са-
мостiйностi виробника при пиiнпчспiй спецiалiзацiє його пiд-
приумницькоє дiяльностi, прямiй зацiкавленостi виробляти
таку сiльськогосподарську продукцiю, яка забезпечить одер-
жання найбiльшого прибутку.
Успiшний розвиток виробничо-господарськоє дiяльностi
виробникiв сiльськогосподарськоє продукцiє прямо залежить
вiд попиту на ринку. Потреби ринку стають визначальним
фактором виробничо-господарськоє дiяльностi пiдприумств.
Впровадження ринкових економiчних вiдносин вимагатиме
вiд виробника пiдвищення ефективностi виробничих проце-
сiв, збiльшення кiлькостi вироблюваноє продукцiє, полiпшен-
ня єє якостi та асортименту, вдосконалення системи розподiлу
одержуваних прибуткiв. Зумовлена закономiрностями ринко-,
вих економiчних засад еволюцiя виробництва сприятиме
збiльшенню товарiв, виникненню у споживачiв можливостi
купувати товари з меншими затратами, активiзацiє товарно-
грошових вiдносин у сферi виробництва i збуту товарноє
сiльськогосподарськоє продукцiє, а в цiлому - подальшому
розвитку сiльськогосподарського виробництва.
Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини мають своую еко-
номiчно-правовою основою здiйснювану сiльськогосподар-
ським товаровиробником усю свою господарську дiяльнiсть.
За своую сутнiстю вона с своурiдною зовнiшньою економiко-
правовою дiяльнiстю, характеризууться вiдповiдними органi-
зацiйно-правовими елементами i економiко-правовим змiс-
том господарчо-пiдприумницьких аграрно-ринкових право-
вiдносин.
4. У процесi реалiзацiє цих правовiдносин застосовуються
норми аграрного права, цивiльного права, земельно-еконо-
мiчного права, адмiнiстративного права, фiнансового права,
банкiвського i податкового законодавства у тiй єхнiй частинi,
що спрямована на забезпечення функцiонування аграрних


Субукти господарчо-пiдгузиумнищькйх правовiдносин 511
товаровиробникiв як юридичних осiб та єхньоє безпосередньоє
участi у ринкових економiчних вiдносинах. ,
Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини i правовiдносини
характеризуються рiвноцiнним, побудованим на одноманiт-
ному застосуваннi усiх видiв (форм) власностi i праiiа iиiас-
ностi. Для споживача сiльськогосподарськоє продукцiє харчо-
вих продуктiв, продуктiв рослинного i тваринного походжен-
ня, в тому числi i для пiдприумств легкоє промисловостi, не
мау значення, яким з iснуючих у суспiльствi власникiв (ко-
лективно-кооперативне або державне сiльськогосподарська
пiдприумство, селянське (фермерське) або селянське приватг
не пiдсобне господарство виробило i пропонуу йому придба-
ти будь-який вид сiльськогосподарськоє продукцiє. Такими ж
рiвноправними в сферi аграрних ринкових економiчних пра-
вовiдносин у система застосовуваного в сiльському господар-
ствi органiзацiйно-правового виду обслуговування i способiв
реалiзацiє сiльськогосподарськоє продукцiє i сировини.
Теорiую права Украєни однозначно визнано те, що пред-
метом самостiйноє галузi аграрного права у внутрiшньогоспо-
дарськi органiзацiйно-правовi, членськi, управлiнськi, майно-
вi, земельнi, трудовi та соцiальнi вiдносини i вся внутрiшньо-
господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських, пiдприумств
як товаровиробникiв, пiдприумств i суспiльних утворень,
(КСГТ, ВСГК, АСГТ) покликаних задовольняти життувi по-
треби працiвникiв сiльського господарства. Аграрнi господар-
чо-пiдприумницькi (зовнiшнi вiдносно внутрiшньо-господар-
ських) вiдносини у складовою частиною сiльського господар-
ства як галузi народного господарства в цiлому. Виходячи iз
засад нерозривного дiалектичного звязку i взаумодiє, що у ха-
рактерними для народного господарства в цiлому, у такiй же
взаумозалежностi перебувають аграрнi господарчо-пiдприум-
ницькi правовiдносини. Специфiка сiльськогосподарських
виробничих вiдносин зовнi вiдповiдау особливостi сiльсько-
господарських (аграрних) взаумин в системi, в першу чергу,
цивiльного права, що головним чином проявляуться в iсну-
ваннi таких видiв договiрних зобовязань, без застосування
яких було б неможливим iснування зовнiшнiх аграрних пра-
вовiдносин. Саме такi види договiрних правовiдносин, безпе-
речно цивiльно-правових за своую правовою природою i сут-
нiстю, у пiдстави визнавати аграрно-договiрними зобовязан-
нями. Решта договорiв, сторонами яких можуть бути сiль-
512 роздiл ххiу
ськогосподарськi пiдприумства, подiбних рис не мають i роз-
глядаються як цивiльно-правовi договори. До них, зокрема,
правомочно вiднести договори оренди земельноє дiлянки або
майна, фiнансово-кредитнi зобовязання, включаючи договiр
лiзингу та iн.
За сучасних умов впровадження ринкових економiчних за-
сад, застосовуваних при реалiзацiє сiльськогосподарськоє про-
дукцiє i в тому числi сiльськогосподарськоє сировини для пе-
реробноє харчовоє i легкоє промисловостi, використання то-
варних торгових бiрж та iнше обслуговування сiльського гос-
подарства також можна розглядати як зовнiшнi аграрнi або ж
цивiльно-правовi зобовязання.
Своурiдною правовою природою i юридичною сутнiстю
характеризуються адмiнiстративно-правовi вiдносини, учас-
никами яких з одного боку у органи державноє влади i дер-
жавного управлiння, а з iншого сiльськогосподарськi пiдпри-
умства. Аграрно-адмiнiстративними пiдставне розглядати вiд-
носини з права державно-правового регулювання сiльського
господарства. Саме внаслiдок єхнiх властивостей охоплюванi
ними державно-правовi норми, в тому числi адмiнiстративно-
правовi, становлять собою iнститут державно-правового регу-
лювання сiльського господарства. За своєм мiсцем в системi
права Украєни вони у iнститутом аграрного права. Маються
на увазi органи, що здiйснюють державне управлiння сiль-
ським господарством та державнi iнспекцiє, що проводять
державний контроль i функцiонують для охорони здоровя
громадян, додержання вимог виконання законодавства про
ветеринарiю, стан карантину рослин, насiнництва, застосу-
вання отрутохiмiкатiв, iмпорт сiльськогосподарськоє продук-
цiє та iншоє сiльськогосподарськоє сировини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229