Зо-
22 В. Янчук.
674 роздiл юах
бовязання наслiдувати рекомендацiє банкiвсько-фiнансових
органiв призводить до формування спецiалiзованих служб у
банках i надання єм прав втручатися у дiяльнiсть сiльськогос-
подарських виробникiв, що часто i записууться у заставних та
кредитних зобовязаннях. Бiльшiсть таких договорiв мау ти-
повий характер i єх форми затверджуються на рiвнi держав
або єх автономiй.
У США ця група вiдносин регулюуться як федеральним
законодавством (Единообразньєм торговьiм кодексом США),
так i законодавством штатiв. Стаття 9 цього кодексу передба-
чау, що майно, яке визначауться як заставне, знаходиться пiд
побiчним управлiнням кредитора i боржник не вправi переда-
вати його iншiй особi. Що ж до продажу сiльськогосподар-
ськоє технiки у кредит, то постачальник сiльськогосподар-
ськоє технiки залишауться єє власником до того часу, поки
фермер не сплатить усiує єє вартостi.
Законодавство ряду краєн при заставi пiд врожай визнау
сiльськогосподарського виробника особливим субуктом кре-
дитних вiдносин. Гарантiє кредитора забезпечуються додатко-
вою системою публiчних повiдомлень про продаж заставного
майна, що полегшуу стягнення боргу.
Значна практика короткострокового кредитування здiй-
снюуться i без будь-якого забезпечення i подiбнi позики на-
зиваються "незабезнеченими". У цих випадках позичальник
обiцяу виплатити позику, скрiплюючи свою обiцянку прос-
тим векселем. При неповерненнi у строк одержаноє позики,
кредитор не мау переважного права на власнiсть боржника i
повинен стягувати борг через суд. Як правило закладна пiд
нерухомiсть реуструуться у спецiальних реустрацiйних бюро
за мiсцем перебування нерухомостi. Це робиться для повiдом-
лення про право вимоги позикодавця на дану нерухомiсть i
для надання позикодавцю переважного права щодо всiх iн-
ших осiб, якi потiм можуть висунути вимоги на дану неру-
хомiсть.
Майже вiкова практика сiльськогосподарських iнвестицiй
в основному у виглядi кредитiв дау можливiсть говорити про
високу ефективнiсть цих вкладень, i чималу роль тут вiдiгра-
ють державнi кошти, якi видiляються у виглядi стартових ка-
пiталiв кредитних установ. Це призвело не тiльки до виник-
нення органiзацiй сiльськогосподарського кредиту, а й до
планування iнвестицiй у державному масштабi, практики ло-

Яграрне право зарубiжних краєн 675
кального розподiлу i контролю за єх використанням. Значно
розвивалися в останнi десятилiття у цiй сферi функцiє мiнiс-
терств сiльського господарства як гарантiв наданих сiльсько-
господарських кредитiв. При цьому у тенденцiя до зниження
участi державних коштiв у кредитуваннi i збiльшення коштiв
взаумного кредитування.
8. Правове регулювання оподаткування
у сiльському господарствi
iстотний вплив на розвитоє сiльського господарства
справляу система законодавства щодо оподаткування, яка
теж мау певну специфiку в аграрнiй сферi. В цiлому вона згiд-
но з проголошеними цiлями повинна бути справедливою,
ефективною i простою. Принцип справедливостi розумiуться
як встановлення однакового податкового тягаря за однакових
обставин, або збiльшення податкового тягаря при зростаннi
бази оподаткування окремоє особи. Порушення цього прин-
ципу майже завжди призводить до саботажу i боротьби прав
проти несправедливого оподаткування. В цiлому якщо опо-
даткування сiльськогосподарського виробника визнауться
справедливим, то це багато в чому сприяу добровiльнiй згодi
сплачувати такi податки. Економiчними параметрами спра-
ведливостi при оподаткуваннi вважаються норми оподатку-
вання з особистого прибуткового податку до 30-40 вiдсоткiв,
а ставки податку з корпорацiй вiд 35 вiдсоткiв до 50 вiдсоткiв.
Ефективнiсть як мета означау зведення до мiнiмуму пере-
кручень економiчноє дiяльностi, викликаноє нерозмiрнiстю
високих податкiв до доходiв i спрямованоє на вирiвнювання
сприятливих i несприятливих, з точки зору оподаткування,
секторiв економiки, а також створення такоє системи, яка по-
легшуу процес запровадження i стягнення податкiв. Просте
стягнення податкiв - це доступнiсть для розумiння системи i
єє вимог та контроль з боку платникiв податкiв.
Як правило, системи оподаткування у федеративних дер-
жавах мають кiлька рiвнiв, включаючи федеральнi податки,
податки земель або штатiв i мiсцевi податки. У бiльшостi кра-
єн оподаткування сiльського товаровиробника с бiльш пiльго-
вим або бiльш орiунтованим на сприятливий розпиток цiує га-
лузi, стратегiчно важливоє для забезпечення економiчноє без-
пеки держави. Податкове законодавство у сiльському госпо-
А 2,2i иииниьнi
"тiНЯЯ"
676 Роздiл ххк
дарствi подiляуться на законодавство про оподаткування до-
ходiв i на оподаткування майна. Воно багато в чому залежить
вiд форми органiзацiє i управлiння виробництвом.
Незважаючи на спроби його спростити, податкове законо-
давство надто обумне (закони про податки займають як пра-
вило сотнi i навiть тисячi сторiнок) i складне. Воно видiляу
багато субуктiв оподаткування, надаючи єм ряд привiлеєв,
можливiсть вибрати ту чи iншу систему оподаткування, той
чи iнший метод обчислення вартостi доходiв i майна, якi опо-
датковуються. Частина цього законодавства спецiалiзована i
присвячена безпосередньо регулюванню фермерського опо-
даткування, iнша - являу собою загальнi норми, якi застосо-
вуються й до iнших галузей i сфер.
Детально розроблене i пристосоване до сучасних потреб
сiльського господарства податкове законодавство у США, на
характеристицi якого ми зупинимося детальнiше. У 1915 р.
фермерам США було надано можливiсть обрати систему роз-
рахункiв для оплати податкiв за касовими книгами або за
збiльшеною вартiстю. У 1919 р. казна дозволила фермерам
списувати, як це робилося в iнших галузях економiки, капi-
тал, вкладений у виробництво. Пiсля закону про податки
1969 р. привiлейованою щодо оподаткування стала така фор-
ма у фермерському господарствi, як партнерство, що особли-
во привабливо для несiльськогосподарських партнерiв (iнвес-
торiв), якi вкладають своє кошти i заощадження у сiльськогос-
подарське виробництво фермерiв-родичiв або просто дiло-
вих партнерiв.
У федеральному законодавствi США у три головнi прави-
ла, якi застосовуються до розрахункiв фермерського доходу й
iстотно залежать вiд форми органiзацiє i управлiння фермер-
ським виробництвом. Цi правила не використовуються в iн-
ших сферах i не поширюються на дiяльнiсть фермерiв, не
повязану з сiльськогосподарським виробництвом. Згiдно з
цими правилами:
а) платник податкiв може обрати систему розрахунку або за
касовою готiвкою надходжень, або за системою накопичень для
визначення податкових сум вiд фермерськоє дiяльностi;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229