На юридичну службу покладауться обовязок вести позов-
ну роботу, що полягау у представленнi в установленому зако-
ном порядку iнтересу пiдприумств у судах та iнших органах
пiд час розгляду правових питань i спорiв; у поданнi правовоє
оцiнки претензiй, якi заявленi пiдприумством у звязку з по-
рушенням його майнових прав i законних iнтересiв. Юрис-
консульти використовуючи свiй практичний досвiд подають
вiдповiднi пропозицiє з питань удосконалення правового за-
безпечення господарськоє дiяльностi пiдприумств.
Частина четверта
Аграрне право
зарубiжних краєн
Роздiл XXIX
АГРАРНЕ ПРАВО ЗАРУБiЖНИХ КРАЄН
1. Поняття, змiст i джерела аграрного права
Аграрне право як самостiйна галузь науки i навчальна дис-
циплiна iснуу в багатьох зарубiжних краєнах. iнститути аграр-
ного права являють собою або спецiалiзованi форми iнститу-
тiв цивiльного, адмiнiстративного, торговельного, судового
права, або сукупнiсть нових для буржуазного права iнститу-
тiв, якi регулюють виробничi вiдносини у сiльському госпо-
дарствi.
Подiляючись на такi його частини як приватне i публiчне,
сiльськогосподарське право охоплюу значну групу правових
вiдносин. Одна його частина - приватне сiльськогосподар-
ське право у своєй бiльшостi становить сукупнiсть "сiльсько-
господарських" норм цивiльного права, що видiлилася в са-
мостiйну пiдгалузь. Головний змiст цiує частини сiльськогос-
подарського права становлять норми, якi регулюють право-
вий режим сiльськогосподарськоє власностi i перш за все
земельноє власностi, його основнi iнститути, правове стано-
вище субуктiв у сiльськогосподарському виробництвi (юри-
дичних i фiзичних осiб). Сюди входить сiльськогосподарське
право (право власностi, сервiтутiв, застави, узуфрукта, спад-
щини та iн.), а також сiльськогосподарськi договори.
iснування приватноє власностi на землю, всупереч побою-
ванням деяких теоретикiв, не вступау у протирiччя з громад-
ськими iнтересами, оскiльки вона давно втратила "необмеже-
ний характер" i служить обуктом активного i рiзнобiчного
державного регулювання, яке контролюу земельний ринок i
обмежуу можливiсть зловживань i негативних процесiв, що
мали мiсце в минулому.
Що ж до досить широкоє публiчноє частини аграрного
права, то єє виникнення повязане з активним втручанням
держави у розвиток сiльськогосподарських вiдносин. Багато
проблем, якi не в змозi вирiшити приватнi сiльськогосподар-
Аграрне право зарубiжних краєн 651
ськi пiдприумцi почала брати на себе держава. Це - перш за
все, регулювання вiдносин щодо створення сiльськогосподар-
ськоє iнфраструктури (дороги, мелiорацiя, електрифiкацiя,
комунальне обслуговування, загальнонацiональна органiзацiя
науково-дослiдних робiт, впровадження новоє технiки i тех-
нологiє, створення системи збуту, транспортування i перероб-
ка сiльськогосподарськоє продукцiє). Публiчне втручання ре-
гулюу розвиток низки галузей сiльськогосподарського вироб-
ництва, коли вони стають нерентабельними або стратегiчно
важливими. Тут застосовуються спецiальнi вiдносини щодо
фiнансування, кредитування i оподаткування, регулювання
розмiрiв сiльськогосподарського виробництва, структурноє
перебудови сiльського господарства, регулювання сiльсько-
господарського землекористування, основних умов працi в
сiльському господарствi.
Значне мiсце у публiчному втручаннi займау економiчне
стимулювання розвитку сiльського господарства i заохочення
державою господарств через субсидiє та кредити для прове-
дення виробничих процесiв, збуту продукцiє, вдосконалення
сiльськоє iнфраструктури.
Крiм економiчних методiв iснуу ряд адмiнiстративно-при-
мусових засобiв здiйснення аграрного законодавства, в тому
числi: кооперування, здiйснення заходiв щодо консолiдацiє та
мелiорацiє земель, органiзацiє сiльськогосподарського ринку
збуту сiльськогосподарських культур тощо. Значного поши-
рення набула практика виробництва щодо лiцензiй сiльсько-
господарських продуктiв, установлення збутових квот та
культур тощо. Значне поширення мау практика виробництва
щодо лiцензiй сiльськогосподарських продуктiв, установлен-
ня збутових квот та збутових пулiв по продажу сiльськогоспо-
дарських продуктiв, примусове пiдпорядкуання єх правилам,
не кажучи вже про правила карантиннi, зонування тощо, за
порушення яких установлюються кримiнальнi та адмiнiстра-
тивнi заходи покарання. До заходiв адмiнiстративного впливу
вiдносяться i здiйснюванi багатьма капiталiстичними держа-
вами планування або програмування розвитку сiльського гос-
подарства. Протягом останнього десятилiття у капiталiстич-
них краєнах набуло широкого застосування планування аг-
рарних перетворень у нацiональному i мiждержавному мас-
штабi. Особливо слщ зазначити "зеленi плани" Захiдноє
652 Роздiл ХХЙГ
твропи: план Любке та Ертеля в ФРН, план Веделя у Фран-
цiє, план Мансхолта для тЕС та iн.
У зарубiжному правi поки не утвердилась удина назва га-
лузi права, що регулюу вiдносини у сiльському господарствi.
i наука за рубежем однаково використовуу в рядi мов термiн
аграрне, сiльськогосподарське право, якi найчастiше вжива-
ються як синонiми.
Поряд з аграрним правом i перетинаючись з ним, видiля-
уться сiльське право, ставиться питання про утворення агро-
продовольчого права2, що призводить до плутанини.
У бiльшостi випадкiв пiд аграрним правом розумiють су-
купнiсть норм, що вiдносяться до сiльського господарства,
приватного i публiчного права, якi регулюють вiдносини у
сiльському господарствi. Однак таке визначення встановлюу
лише межi мiж правом, що регулюу вiдносини в промисло-
востi i сiльському господарствi, не визначаючи обсяг регу-
люючих вiдносин. Сфера дiє аграрного права по-рiзному
трактууться зарубiжними законодавцями i теоретиками права.
До сфери регулювання аграрного права вiдносять перш за все
рiльництво, лiсове господарство, внутрiшну риболовство, пе-
реробку i збут сiльськогосподарськоє продукцiє виробниками.
Аграрне право регулюу дiяльнiсть сiльськогосподарського
пiдприумства i сiльськогосподарського пiдприумця, колек-
тивнi iнтереси у сiльському господарствi, єх виробничу дiяль-
нiсть i саме функцiонування колективiв.
У США дiу кiлька концепцiй аграрного права. Одна з них,
наприклад, як на критерiй спирауться на сферу дiє аграрних
вiдносин. Вона спецiально пiдкреслюу, що аграрне право яв-
ляу собою таку особливу сферу вiдносин, яка дiу лише в
сiльському господарствi i мiстить спецiальнi сiльськогоспо-
дарськi норми i правовi акти, i де своурiдно переломлюються
загальнi принципи дiючого права. Друга концепцiя характер-
ною рисою визнау додаток цiує галузi права до специфiчних
субуктiв права, якими у сiмейнi ферми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229