Німецьке цивільне уложення було побудоване за пандектною системою: загальна частина, право зобов'язань, речеве право, сімейне право і спадкове право. Таким чином, Уложення складалося з п'яти книг, розбитих на 2385 параграфів.
Відрізнялося Німецьке цивільне уложення від Кодексу Наполеона і змістом. У ньому (книга 1. Загальна частина) дістає повне визнання юридична особа, якої не знав Французький цивільний кодекс. Шістдесят дев'ять параграфів Уложення докладно регламентували права і обов'язки різних видів юридичної особи.
Відповідно до Уложення товариство, що не має господарської мети, отримує цивільну правоздатність через внесення запису в спеціальний реєстр при суді. Товариства, які ставлять перед собою господарську мету, отримують правоздатність внаслідок урядового дозволу, який надається окремими німецькими державами •і— членами Союзу. В Уложенні визначалися устрій товариства, роль його статуту, функції правління і т.ін. Передбачалося позбавлення товариства правоздатності, якщо внаслідок протизаконної постанови загальних зборів або протизаконної діяльності правління виникає погроза «громадським інтересам» (§ 43).
Друга книга, присвячена праву зобов'язань, найбільше містить так званих каучукових норм, які надавали дуже великі можливості для судового розсуду. Визнавалася, наприклад, недійсною «угода, що порушує добрі звичаї» (§ 138), суддям дозволялося тлумачити Договори, як того потребують «сумління» і «звичаї обороту» (§ 157) та ін. Такі невизначені критерії дозволяли максимально враховувати інтереси панівних класів.
Третя книга Уложення дає дещо інше, ніж у Кодексі Напояеона, визначення права власності. Кодекс намагається задовольнити як інтереси феодальних власників, коли дозволяє збереження ленів, спадкові оренди та інше, так і інтереси капіталістичних монополій, коли обмежує дрібного власника. Так, згідно з Уложенням власник земельної ділянки «не може заборонити проникання до нього з іншої ділянки газу, пару, запаху, диму, тепла, шуму, якщо таке діяння не заважає йому або заважає незначною мірою користуватися своєю ділянкою» (§ 906). Все це змушувало власника землі зазнавати певних незруч-ностей (газ, дим, двигтіння грунту, а також подібні до цього явища,
295
т
Частина третя
Історія держави і права ______Нового часу______
пов'язані з роботою промислових підприємств, залізниць і т.д.)- Не можна було протестувати проти польотів над земельною ділянкою, проти того, що хтось копає під нею, коли це не заважає нормальному ходові польових робіт. Багато уваги приділяло Уложення сервітутам (правам на чужу річ), докладно розробляло інститут володіння.
Нові моменти виникли і в сімейному праві. Так, у четвертій книзі закріплювався принцип верховенства чоловіка в родині. Проте Уложення дещо поліпшило становище одруженої жінки: вона дістала дозвіл розпоряджатися своїм майном, займатися своєю професійною діяльністю, з дозволу чоловіка жити окремо. Пояснювалися ці нововведення тим, що жінка почала відігравати тепер велику роль у капіталістичному виробництві, — адже власники підприємств були зацікавлені в дешевій жіночій праці.
П'ята книга трактувала норми спадкового права. Спадкування за законом відбувалось по черзі за ступенем спорідненості. Якщо був заповіт, залишалась обов'язкова частка для спадкоємців за законом.
Кодифікація цивільного права сприяла оновленню торгового законодавства. Наприкінці XIX століття було прийняте нове Торгове уложення 1897року. Воно включало чотири розділи: про купецький стан, про торговельні товариства і негласні об'єднання, про торговельні угоди, про морську торгівлю.
Особливості цивільного права Японії. В умовах швидкого розвитку капіталістичних відносин під впливом французького і .німецького , цивільного права в 1890 році почалася розробка японського цивільного кодексу. В 1898 році Звід цивільних законів Японії набрав чинності. Він складався з п'яти книг і налічував 1044 статті. Побудований Цивільний кодекс Японії за пандектною системою: загальна частина, ре-чеве право, право зобов'язань, сімейне право, спадкове право.
Деякі юридичні конструкції Зводу цивільних законів Японії були запозичені з Цивільного кодексу Наполеона. В той же час за прикладом Німецького цивільного уложення кодекс Японії визнавав юридичні особи, вводив обмеження прав земельних власників на користь промисловців. Відомі були японському Кодексу і «каучукові» формулювання.
Звід цивільних законів мав велике значення для розвитку економіки Японії на капіталістичній основі, закріплював найважливіші принципи буржуазного цивільного права: непорушність приватної власності, свободу договору, формальну рівність осіб і т.д. Однак Цивільний кодекс Японії зберігав деякі традиційні норми щодо, зокрема, сімейного права, становища жінки тощо.
296
Розвиток буржуазної держааи до початку XX століття
\
Розділ II
Структура цивільних кодексів Франції, Німеччини і Японії
ФРАНЦУЗЬКИЙ цивільний кодекс 1804 року 3 книги 2281 стаття НІМЕЦЬКЕ цивільне уложення 1 900 року 5 книг V 2385 параграфів Звід цивільних законів ЯПОНІЇ 1898 року 5 книг 1044 статті
1 . Про особи 2. Про майно і різні видозмінювання власності 3. Про різні способи, якими набуваеться власність 1 . Загальна частина 2. Право зобов'язань 3. Речеве право 4. Сімейне право 5. Спадкове право 1 . Загальна частина 2. Речеве право 3. Право зобов'язань 4. Сімейне право 5. Спадкове право
У 1899 році в Японії був прийнятий Торговий кодекс, який складався з чотирьох книг, присвячених загальним питанням торгівлі, торговельним товариствам, торговим угодам і морській торгівлі.
Кримінальне право
Для континентальної системи характерними були радикальні зміни в кримінальному праві, рішуча його перебудова в інтересах буржуазії.
Розвиток кримінального права у Франції. Французька буржуазна революція рішуче ламала численні феодальні установлення і звичаї щодо злочинів і покарань. Руйнувалася стара система феодального права, створювалося нове буржуазне кримінальне право. Його мета — захистити основи буржуазного ладу як від реставраторських поривань феодальної реакції, так і від натиску народних мас.
Основні принципи буржуазного кримінального права були зафіксовані подібно до цивільного права також у Декларації прав людини і громадянина 1789 року. «Ніхто не може бути обвинуваченим, затриманим або ув'язненим інакше як у випадках, передбачених законом», — було сказано в статті 7. Це положення Декларації було спрямоване проти свавілля феодальної юстиції. Воно утверджувало найважливіший принцип буржуазної законності: нема злочину і нема покарання без зазначення про це в законі. Встановлювалося також правило, за яким закон зворотної сили не має (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139