Верховна влада в Китаї концентрувалася в особі імператора. Все управління з розгалуженою бюрократичною системою стікалося до нього. «Син Неба» вважався представником небесних сил, провідником їх волі. У Зібранні імператорських законів династії Тан (VIII ст.) було сказано: «Височінь імператора настільки велика, що може зрівнятися з Небом, широчінь настільки величезна, що нагадує землю, а блиск його дорівнює блиску місяця і сонця».
Спочатку в центральному державному апараті найширші після імператора повноваження мав цзайсян. Але в період династії Тан на перше місце висуваються три палати (шен). У період династії Мін . військова і політична влада зосереджується в руках імператора. Через деякий час була утворена Державна рада (нейге). Маньчжури використовували досвід династії Мін. Працювала Державна рада, до складу якої входила тепер маньчжурська аристократія. З'явилася ще одна установа — власна канцелярія імператора.
До центрального апарату входило також шість відомств: лібу — відомство чинів, хубу — відомство фінансів, лібу — відомство ритуалів, бінбу — військове відомство^ сінбу — відомство покарань і гун-6У — відомство громадських робіт.
Адміністративно-територіальний поділ протягом тривалого ЧасУ залишався незмінним: область, повіт, волость, село (лі). Потім явилися провінції та округи. Всі місцеві чиновники призначали-я Центральним урядом. Низова ланка управління створювалася на 831 °бщинної організації і доповнювалася системою кругової по-РУКи. Утворювались об'єднання п'яти і 125 селянських дворів на І^11 'з старостами. Усі члени таких об'єднань були пов'язані кру-порукою.
134
135
Частина друга
/ Історія дерікави І права~ /__ _ Середніх віків
Розгалужений державний апарат китайських імперій пс великої кількості чиновників, які підрозділялися на військові вільних. У 220 році була введена система «чинів дев'яти рангії сприйняли всі наступні династії.
Специфічною рисою феодального Китаю була екзамеї система відбору на державні посади. Екзамени провадились оді на три роки в провінціях і в столиці. Людина, яка успішно ск екзамени, отримувала вчений ступінь і включалась до осе стану — шенші.
Військова організація Китаю будувалася спочатку на осв стеми фубін (війська областей), тобто на військовій повинне лянства. З періоду Тан починає формуватися постійна армія. ] ління династії Цин були створені в основному з маньчжурів з «восьми знамен».
Суд не був відділений від адміністрації, хоч і існували ї| посади та установи.
Досить рано з'явилося поняття судових інстанцій: повп окружний, обласний, столичний і, нарешті, — сам імператорі дя. Мінська і Цинська династії мали досить розгалужену суде тему. В центрі працювали такі судові установи: імператорові, покарань, кримінальна палата, касаційна палата, а на місцях,! .вінціях, областях, округах і повітах, діяли судові чиновники. Іс І общинний суд. • ї
У феодальній Індії аж до XIII століття структура центра державного апарату була єдиною. Главою держави вважався || тель — махараджа. Його особа обожнювалася.
У розпорядженні махараджі був розгалужений апарат, дався із великої кількості чиновників. Як і раніше, діяв мантрв шад — рада царських сановників.
Встановлення мусульманського панування в Індії викликали^ зміни в структурі і діяльності центрального державного апа у Делійському султанаті (XIII ст.) влада глави держави — дели султана — була номінальною. Певних правил престолонаслі, не існувало. Але надалі влада султана посилюється. Султани на магаються об'єднати у своїй особі владу світську і духовну, халіфа. Однак останні султани в XV столітті були лише «пе ^ серед рівних», опинившись у повній залежності від феодальної!
Найближчим помічником султана був візир. Великий ви наїб — намісник держави. Інколи скликалася рада знатних4
держава і щюао \ /Із/ї/мв Африки __ __\_____
Ренділ II
.«--—
Іентральному апараті було лекілька відомств. Візир очолював роботу Фінансового відомства Були також військове відомство, відомство ісцсвої адміністрації, відомство землеробства, судовг відомство.
В епоху сильної Могольської імперії державу очолював падишах, або Великий Могол, влада якого ма*иа деспотичні риси. Вищими сановниками були вакіль — перший радник правителя,: диван — глава фінансового відомства. Мір-бахші виконував функції головного інтенданта і скарбника армії. Відомство з релігійних справ призначало суддів (казі). Окреме відомство займалося двірцевим господарством.
Перша спроба встановити якусь систему державних посад була зроблена в XVI столітті Хумаюном. Він розділив усіх придворних на три групи: 1) воєначальники, 2) шейхи і вчені, 3) люди мистецтва. У центральному апараті було виділено чотири відомства: «відомство вогню», яке займалося військовими справами; «відомство землі», що відало фінансами і податками; «відомство води», яке відповідало за зрошення, І «відомство повітря», яке займалося справами духівництва, мистецтва, літератури тощо.
У ! 574 році падишах Акбар запровадив систему мансабдарства, яка зберігалася до кінця Могольської імперії. Усі вищі чиновники були поділені на тридцять три ранги, починаючи від «мансабдарів (воєначальників) десяти» і закінчуючи «мансабдарами-десятитисяч-никами». Відповідно до чину (зат) воєначальник отримував земель-
Державний лад імперії Великого Могола в Індії (ХУІ-ХУІІ ст.)
І ПАДИШАХ,
! або
! ВЕЛИКИЙ МОГОЛ
Нарада вищих сановників
Мір-
і і ВІЗИР І і Садарат І І МІР' і І Особистий
І (диван) || І ! саман І і секретар
*-•атддддг. яттютвжц.*' • -^лж^дмв---Ігттацд.І.л,..І-Д: ^т».^г^тг.тувт*. ___________
; перший радник
136
137
Частина друга
Історія держави І права" ____Середніх віків
"феодальна держава і право \ окраїнах Азії та Африки \
Розділ II
не пожалування — джагір, частину прибутків з якого він пов витратити на утримання загону воїнів, який відповідав його,1 Але незабаром з'ясувалося, що джагірдари витрачали на; військових загонів значно менше встановленого владою. У з»* цим довелося вводити нову градацію — савар. Зат залишг ном, а савар тепер визначав, скільки вершників повинен справді утримувати воєначальник. Розмір джагіра став зале зата і савара. Ця система включала військові і цивільні п« ким чином, увесь державний апарат був побудований за війс зразком, причому чітких відмінностей між особистими —'-дишаха і державними чиновниками не було.
У місцевому управлінні Індії значно більше, ніж у цеі му, зберігалися загальні риси і єдність державного устрою. ^ Ще в ранньофеодальний період встановився розподіл па ції, або області, і округи. Нижчою адміністративною оди~~іи село (грама). На чолі провінції стояв намісник, який міг чем правителя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139