Держава вкладала великі кошти в текстильну і воєнну галузі економіки. У більшості галузей промисловості (вугільній, електротех-
254
нічній і т.д.) створювалися великі концерни. Швидкими темпами йшла централізація банківського капіталу.
»
Реформа державного ладу. Чіткої програми перебудови старого державного апарату, а тим більш його демократизації спочатку не було. У клятві імператора Муцухіто у квітні 1869 року було сказано, що «будуть створені широкі збори, і всі державні справи вирішуватимуться відповідно до громадської думки». Однак терміни цього нововведення не були визначені.
Незабаром були створені дві палати: верхня, куди входили представники феодальної аристократії, і нижня, де були самураї і буржуазні елементи. У 1873 році самурайська палата, яка почала гальмувати реформи, була ліквідована.
Наприкінці 70-х років опозиційні течії вимагають змін державного управління і прийняття конституції. Виникає буржуазно-ліберальне угруповання — Рух за свободу і народні права. Уряд відповів на вимоги конституційних реформ репресіями та арештами. Однак 1881 року з'являється імператорський маніфест, у якому було сказано: «Посідаючи трон Японії, ми, імператор Японії, вже давно маємо на увазі поступово створити конституційні форми управління, і в 1890 році ми маємо намір запровадити парламент».
У цей час відбувалась значна перебудова всієї політичної системи країни. Виникають політичні партії: Ліберальна партія (Дзіюто), що представляла інтереси ліберальних поміщиків, міських верств і сільської буржуазії, і партія конституційних реформ, до якої увійшли представники середніх верств, буржуазії та інтелігенції. Програмні вимоги обох партій були майже однакові: введення парламентських форм правління, політичних свобод, місцевого самоврядування тощо. Уряд відповідає організацією своєї конституційно-імператорської партії (Мейсейто).
З огляду на підготовку конституції вживаються певні заходи. У 1885 році створюється кабінет міністрів за європейським зразком. Особливу роль у кабінеті міністрів було відведено його голові — міністру-президенту. В 1886. році відновлюється як дорадчий орган Таємна рада при імператорі, її спеціальним призначенням було затвердження проекту конституції. Цього ж року вводиться екзаменаційна система призначення на чиновницькі посади. У 1888 році було проведено нову адміністративну реформу. В кожній префектурі створювалися виборні органи управління, які мали дорадчі функції і знаходилися під суворим контролем міністерства внутрішніх справ.
255
Частина третя
Історія дерзісави і права ______Нового часу___________
У плані підготовки до конституційного правління законом 1884 року в Японії були введені нові титули знатності: князів, маркізів, графів, віконтів, баронів. Цим була закладена основа для формування в майбутньому спадкової палати перів — оплоту японського консерватизму.
Після заяви японського імператора про його намір ввести парламентську форму правління було створено конституційну комісію, яка складалася з юристів і державних діячів, а потім направлено спеціальну місію на чолі з графом Іто в Європу для ознайомлення з конституціями європейських держав. У 1884 році місія Іто подала імператору доповідь, у якій наголошувалося, що найбільш прийнятний для Японії Основний Закон Пруссії 1850 року. Однак потім правлячі кола Японії визнали прусську конституцію надто ліберальною і в проект конституції Японії були внесені доповнення, що закріплювали режим необмеженої влади імператора.
Конституція Японської імперії 1889 року. Японська Конституція була обнародувана 11 лютого 1889 року. Одночасно з цим з'явилися два дуже важливих документи: Клятва імператора в заповіднику імператорського палацу і Промова імператора у зв'язку з обнародуванням Конституції, які фактично склали преамбулу Основного Закону. Тут було сформульоване важливе положення про те, що, хоча добровільне дарування конституції є самообмеженням імператорської влади, вона не зменшує стародавніх прав і прерогатив царюючої династії.
Конституція складалася з 76 статей, що не дозволяло розглянути усі питання державного устрою. Тому відразу після введення Конституції виникла нагальна потреба у виданні нових конституційних актів — про імператорський двір, палату перів, виборче право і т.д.
Відповідно до Конституції 1889 року вищими органами державної влади в Японії були імператор, кабінет міністрів, Таємна рада і двопалатний парламент.
Імператору належала вся повнота влади в країні. Особа його вважалася священною і недоторканною, правляча імператорська династія — «безперервною на вічні часи» (ст. 1).
Імператор здійснював «законодавчу владу в згоді з імперським парламентом» (ст. 5). Він затверджував закони і приписував їх оголошення і виконання.
Глава держави через кабінет міністрів пропонував парламенту законопроекти. Використовуючи своє право «затвердження», а отже
256
Розвиток бурзісуаіної держави \ Ло початку XX століття____\
Розділ II
і «відмови» законів, він визначав характер усього законодавства Японії. Імператор «у разі настійної необхідності підтримати громадську безпеку або усунути громадське лихо» видавав «'імператорські укази, які мають силу закону» (ст. 8). Імператор також скликав імперський парламент, відкривав і закривав його, відстрочував його засідання і розпускав палату депутатів.
Як глава виконавчої влади імператор призначав і звільняв усіх цивільних і військових чинів. Він був верховним командувачем армії і флоту, мав право «оголошувати стан облоги», оголошувати війну, встановлювати мир і укладати міжнародні договори, надавати дворянство, чини, ордени. Прерогатива помилування і амністії також належала імператору.
Однак діяльність імператора по управлінню країною спрямовувалася Генро — непередбаченим Конституцією органом. До складу Генро входили представники як феодальної вояччини, так і найбільш аристократичних родів.
Вищі органи влади Японії за Конституцією 1889 року
————-~^
призначаються
ГЕНРО І
(в Конституції І І не згадується) |
обираються народом
КАБІНЕГМІНІеТРІВ ••- •'• :••':•- • • .'•'"•'• ";:^:;/:'-.-:л Л ' ::
) Фінансів ]— ~~| внутрішніх справ

|_ ЮСТИЦІЇ _|~іі — { закордонних справ

•<|_ освіти _|— *-| торгівлі і шляхів

[морський ^ •г-| двора імператора

' .и^, ' " 1 '
«ШЩ Військовий | ІРШРШІІІШ^ІЩШ ;
| і РАДА
Збройні сили
257
Частина третя
/Історія держави і права Нового часу
г
••$
Імперський парламент складався з двох палат: палати перів і палати депутатів.
До палати перів входили члени імператорської родини, носії дворянських титулів і особи, призначені імператором.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139