Комісія праці і обміну повинна була переглянути всі контракти, укладені до цього часу Комуною, з встановленням мінімальної заробітної плати. Комуна також постановила ще одним декретом встановити мінімум платні помічникам учителів і директорам, а також прирівняти платню вчительок «до платні вчителів, а саме тисяча п'ятсот франків для помічниць і дві тисячі для директрис».
Двадцять сьомого квітня 1871 року було видано Декрет про заборону свавільних штрафів і відрахувань із заробітної плати службовців і робітників. Адміністрація як приватних, так і громадських підприємств зобов'язувалася виплачувати заробітну плату «у повному розмірі». У відповідь на вимоги «всієї корпорації робітників-булочників» Виконавча комісія скасувала нічну працю в пекарнях.
242
Розвиток бурзіеуазної дерзісави \ до початку XX століття____\
Розділ II
З метою справедливого розподілу вільних робочих місць в округах були утворені біржі праці.
Паризька Комуна надавала необхідну матеріальну допомогу населенню Парижа. Ще ЦК Національної гвардії видав парижанам, що бідували, один мільйон франків. Паризька Комуна своїми декретами припинила «всі судові переслідування про прострочку платежів», встановила відстрочку квартирної плати. Була проведена реквізиція незаселених квартир, які передавали «в розпорядження жителів кварталів, що бомбардуються». Дуже важливе рішення було прийняте відносно ломбардів. Комуна постановила: «Рухоме майно (меблі, плаття, білизна, постіль, книги та інструменти праці), закладене до 25 квітня 1871 року на суму, що не перевищує двадцяти франків, буде безплатно повертатися власникам».
Комуна здійснила широку демократизацію системи народної освіти. Проголошувалося введення загальної, безплатної, обов'язкової, всебічної шкільної освіти. Демократичні перетворення торкалися також бібліотечної справи, художніх музеїв, театрів, які були передані у відання Комісії освіти.
Паризька Комуна проіснувала лише сімдесят два дні. Не всі свої задуми вона втілила в життя. Але Комуна зробила свій внесок в історичний досвід розвитку демократії, збагатила його принципово новими державними і правовими інститутами.
§ 3. Третя республіка у Франції
У творення Третьої республіки. Виникнення Третьої республіки у Франції відбувалося в складних, напружених умовах, в обстановці посиленої реакції.
її поява була пов'язана передусім з поразкою під Седаном у фран-ко-прусській війні. Седанська катастрофа привела до загибелі Другої імперії. Підйом народного руху 4 вересня 1870 року відновив у Франції республіку.
Початок республіки був дуже складним. Наслідки франко-прус-ської війни були жахливими. Ганебний мир з Пруссією, втрата економічно важливих Ельзасу і Лотарингії, обов'язок сплатити величезну контрибуцію в розмірі п'яти мільярдів франків — усе це вело до руйнування економіки і розорення населення Франції.
Свій вплив на утворення республіки у Франції зробила революція 18 березня 1871 року. Паризька Комуна, яка визнавала республі-
243
Частина третя
/Історія держави і права _ ________Нового часу_____
камську форму правління і підтримувала її. зазнала поразки. Після загибелі Комуни, версалщі розв'язали терор, що привів до значних втрат серед робітничого класу.
Внутрішньо-Іюлітичне становище в країні залишалося напруженим. Постійним явищем післявоєнних часів стали розгул реакції і посилення монархічних елементів.
Ось чому основна політична проблема післявоєнної Франції була пов'язана з наступним державним ладом країни. Зразу ж після загибелі Комуни вона стала об'єктом гострої боротьби буржуазних партій. Причому найбільш реакційні з них хотіли відновити монархію. Прихильники монархічної форми правління розпадалися на три фракції: легітимістів, яким марилося бачити на королівському троні когось з Бурбонів, орлеаністів, що підтримували Орлеанську династію, і бонапартистів.
Фактично Франція з 4 вересня 1870 року була республікою. У країні існувала посада тимчасового президента, яку посідав спочатку Тьєр, а потім маршал Мак-Магон, працював республіканський уряд, діяли Національні збори, утворені ще за часів франко-прусської війни з метою санкціонування мирного договору. Показово, що до монархістів можна віднести і тимчасового президента, і міністрів, і членів Національних зборів. Всі вони були противниками республіки. Сам термін «республіка» перестав у цей час вживатися в офіційних документах.
Але ліквідувати республіканський лад було в тих умовах неможливо. Цьому заважали і серйозні розбіжності в таборі монархістів, і республіканські настрої більшості буржуазії, і побоювання опору з боку робітничого класу.
Конституційні закони 1875 року. За таких умов розробку конституції було доручено не Установчим зборам, як було заведено у Франції, а Національним зборам, які довго вагалися, затягували час, поки нарешті не були змушені перейти до роботи і створити конституційну комісію. Беручись до розробки конституції, члени Національних зборів намагалися ввести такий державний лад, від якого в майбутньому буде легко перейти до монархії.
У лютому 1875 року за ініціативою де Валлона Національні збори, проте, прийняли два конституційних акти: 24 лютого — Закон про організацію Сенату і 25 лютого — Конституційний закон про організацію державної влади. Через деякий час, 16 липня 1875 року, був
244
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття \
Розділ II
прийнятий ще один конституційний акт —•• Закон про відносини державної влади. Усі разом ці три закони і склали Конституцію Третьої республіки, що і визначило її своєрідність.
Конституційні закони 1875 року не визначали загальних принципів державного ладу. Окрім того, вони не стверджувати прямо республіканської форми правління. Принципове значення в цьому відношенні мала стаття 2 Конституційного закону про організацію державної влади, де було сказано: «Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів сенатом і палатою депутатів, об'єднаних у національні збори. Він обирається на сім років». Показовим був і сам виступ де Валлона, який, вносячи проект цього закону, казав: «Я не пропоную проголосити республіку, але пропоную продовжити уряд, який в теперішній час існує і який є урядом республіканським».
Були і інші особливості Конституції 1875 року, їй, наприклад, не передувала Декларація або преамбула, зовсім не було розділу про права і свободи громадян. Дуже поверхово визначався статус уряду, зовсім не розглядалася організація місцевого управління. Конституція була зорієнтована лише на визначення структури та компетенції вищих органів державної влади.
Конституція 1875 року розцінювалася як тимчасовий законодавчий акт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Двадцять сьомого квітня 1871 року було видано Декрет про заборону свавільних штрафів і відрахувань із заробітної плати службовців і робітників. Адміністрація як приватних, так і громадських підприємств зобов'язувалася виплачувати заробітну плату «у повному розмірі». У відповідь на вимоги «всієї корпорації робітників-булочників» Виконавча комісія скасувала нічну працю в пекарнях.
242
Розвиток бурзіеуазної дерзісави \ до початку XX століття____\
Розділ II
З метою справедливого розподілу вільних робочих місць в округах були утворені біржі праці.
Паризька Комуна надавала необхідну матеріальну допомогу населенню Парижа. Ще ЦК Національної гвардії видав парижанам, що бідували, один мільйон франків. Паризька Комуна своїми декретами припинила «всі судові переслідування про прострочку платежів», встановила відстрочку квартирної плати. Була проведена реквізиція незаселених квартир, які передавали «в розпорядження жителів кварталів, що бомбардуються». Дуже важливе рішення було прийняте відносно ломбардів. Комуна постановила: «Рухоме майно (меблі, плаття, білизна, постіль, книги та інструменти праці), закладене до 25 квітня 1871 року на суму, що не перевищує двадцяти франків, буде безплатно повертатися власникам».
Комуна здійснила широку демократизацію системи народної освіти. Проголошувалося введення загальної, безплатної, обов'язкової, всебічної шкільної освіти. Демократичні перетворення торкалися також бібліотечної справи, художніх музеїв, театрів, які були передані у відання Комісії освіти.
Паризька Комуна проіснувала лише сімдесят два дні. Не всі свої задуми вона втілила в життя. Але Комуна зробила свій внесок в історичний досвід розвитку демократії, збагатила його принципово новими державними і правовими інститутами.
§ 3. Третя республіка у Франції
У творення Третьої республіки. Виникнення Третьої республіки у Франції відбувалося в складних, напружених умовах, в обстановці посиленої реакції.
її поява була пов'язана передусім з поразкою під Седаном у фран-ко-прусській війні. Седанська катастрофа привела до загибелі Другої імперії. Підйом народного руху 4 вересня 1870 року відновив у Франції республіку.
Початок республіки був дуже складним. Наслідки франко-прус-ської війни були жахливими. Ганебний мир з Пруссією, втрата економічно важливих Ельзасу і Лотарингії, обов'язок сплатити величезну контрибуцію в розмірі п'яти мільярдів франків — усе це вело до руйнування економіки і розорення населення Франції.
Свій вплив на утворення республіки у Франції зробила революція 18 березня 1871 року. Паризька Комуна, яка визнавала республі-
243
Частина третя
/Історія держави і права _ ________Нового часу_____
камську форму правління і підтримувала її. зазнала поразки. Після загибелі Комуни, версалщі розв'язали терор, що привів до значних втрат серед робітничого класу.
Внутрішньо-Іюлітичне становище в країні залишалося напруженим. Постійним явищем післявоєнних часів стали розгул реакції і посилення монархічних елементів.
Ось чому основна політична проблема післявоєнної Франції була пов'язана з наступним державним ладом країни. Зразу ж після загибелі Комуни вона стала об'єктом гострої боротьби буржуазних партій. Причому найбільш реакційні з них хотіли відновити монархію. Прихильники монархічної форми правління розпадалися на три фракції: легітимістів, яким марилося бачити на королівському троні когось з Бурбонів, орлеаністів, що підтримували Орлеанську династію, і бонапартистів.
Фактично Франція з 4 вересня 1870 року була республікою. У країні існувала посада тимчасового президента, яку посідав спочатку Тьєр, а потім маршал Мак-Магон, працював республіканський уряд, діяли Національні збори, утворені ще за часів франко-прусської війни з метою санкціонування мирного договору. Показово, що до монархістів можна віднести і тимчасового президента, і міністрів, і членів Національних зборів. Всі вони були противниками республіки. Сам термін «республіка» перестав у цей час вживатися в офіційних документах.
Але ліквідувати республіканський лад було в тих умовах неможливо. Цьому заважали і серйозні розбіжності в таборі монархістів, і республіканські настрої більшості буржуазії, і побоювання опору з боку робітничого класу.
Конституційні закони 1875 року. За таких умов розробку конституції було доручено не Установчим зборам, як було заведено у Франції, а Національним зборам, які довго вагалися, затягували час, поки нарешті не були змушені перейти до роботи і створити конституційну комісію. Беручись до розробки конституції, члени Національних зборів намагалися ввести такий державний лад, від якого в майбутньому буде легко перейти до монархії.
У лютому 1875 року за ініціативою де Валлона Національні збори, проте, прийняли два конституційних акти: 24 лютого — Закон про організацію Сенату і 25 лютого — Конституційний закон про організацію державної влади. Через деякий час, 16 липня 1875 року, був
244
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття \
Розділ II
прийнятий ще один конституційний акт —•• Закон про відносини державної влади. Усі разом ці три закони і склали Конституцію Третьої республіки, що і визначило її своєрідність.
Конституційні закони 1875 року не визначали загальних принципів державного ладу. Окрім того, вони не стверджувати прямо республіканської форми правління. Принципове значення в цьому відношенні мала стаття 2 Конституційного закону про організацію державної влади, де було сказано: «Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів сенатом і палатою депутатів, об'єднаних у національні збори. Він обирається на сім років». Показовим був і сам виступ де Валлона, який, вносячи проект цього закону, казав: «Я не пропоную проголосити республіку, але пропоную продовжити уряд, який в теперішній час існує і який є урядом республіканським».
Були і інші особливості Конституції 1875 року, їй, наприклад, не передувала Декларація або преамбула, зовсім не було розділу про права і свободи громадян. Дуже поверхово визначався статус уряду, зовсім не розглядалася організація місцевого управління. Конституція була зорієнтована лише на визначення структури та компетенції вищих органів державної влади.
Конституція 1875 року розцінювалася як тимчасовий законодавчий акт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139