Начальники загального | управління 1 Агенти зовнішніх відносин 1
^^ ї. І-^« Центральне управління 1
ДЕПАРТАМЕНТСЬКІ ЗБОРИ ВИБІРНИКІВ
Кантон
Первинні збори (200-600 виборців)
Проміжне управління
Муніципальне управління
Безпосереднє управління доручалося Виконавчій раді. Порядок її формування був також демократичним. Збори вибірників кожного департаменту висували по одному кандидату. З цих вісімдесяти трьох кандидатів Законодавчий корпус призначав двадцять чотири члени Виконавчої ради (ст. 63). На основі виборів також формувалися місцеві органи державного управління в комунах, дистриктах і департаментах. Особлива роль при цьому відводилася первинним зборам громадян.
Отакою була Конституція 1793 року, яку якобінці відповідно до своєї ідеї передали на затвердження народу. І вона була схвалена в
льшості Департаментів, навіть у тих, де хазяйнували заколотники. Однак подальший розвиток подій, різке погіршення внутрішньої
зовнішньої обстановки змусили якобінців змінити свої плани дер-*авн°ї перебудови Франції. Щоб підняти французький народ на вій-
У> організувати й озброїти армії, забезпечити їх продовольством,
амати опір контрреволюції, потрібна була єдина воля, тверде цен-РЗДІзоване управління. Все це змусило якобінців відмовитися від
Лення в життя Конституції 1793 року, відкласти її здійснення. Щоб
171
Частина третя
;ія І>І р. т-ини і лраед 11ч.:ого часу
захисшпі себе, революції потрібен оув моїутній, дііювийдер; механізм. Так на практиці виникла ; розвинулася система які кої диктатури —• Реголюцішіий уряд якобінців.
Єдиним центром усього управління стан Національний «Порядок управління Францією буде революційним до самогоз сання миру», — сказано в декреті ьід 10 жовтня 1793 року,!) цесі боротьби Конвент зосередив у своїх руках усю найвищу^ і став єдиним центром управління. V системі якобінської не було розподілу влади: Конвент мав праве видавати за рез систему створених при ньому комітетів І комісій здійсн жавне керівництво країною, провадив у життя власні декр більшого значення надавалося двом комітетам: Комітету кого порятунку і Комітету громадської безпеки.
Комітет громадського порятунку складався з дев'яти чле належали вирішальні повноваження. До компетенції КомітІ віднесено всі справи, пов'язані з обороною країни, він прої кож найважливіші дипломатичні заходи, мав право в разі п< нювати структуру державних органів, здійснював управління! Під його безпосередній контроль підпадали всі власті та
службові особи. Комітет громадського порятунку, роботою я Революційний уряд якобінської диктатури
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНВЕНТ
і Комітет "І- Г Комітет
І громадської І
І безпеки
Відомства
Паризький і;
ЯКООІНСЬКИЙ і!
І і Адміністрація ' Г Комісар ; І ь————— ~~—— і Конвенту!
! Революційний | І комітет
ДЕПАРТАМЕНТ
І оміса ? [Конвенту
оуржуилюї і права
Розділ І
\ видатні діячі революції М. М. Робесп'єр, Л. А. Сен-Жюст, Дантон, став фактичним урядом революційної Франції.
Важливе місце в системі державного механізму якобінської дикта-посідав і Комітет громадської безпеки, який керував боротьбою внутрішніми ворогами. Він мав право заарештувати будь-яких осіб, запідозрених у контрреволюційній діяльності. Комітет керував робо-~)іо місцевих органів безпеки, зокрема комітетів нагляду.
Безпосередніми представниками Конвенту на місцях, провідниками його ролі були комісари Конвенту, наділені надзвичайними повноваженнями, їх направляли в ті місця, де революції загрожувала найбільша небезпека. Під їх керівництвом було проведено ряд дуже важливих заходів: зміцнення революційної армії, ліквідація контрреволюційних заколотів, боротьба проти спекуляції та ін. Інколи в Конвенті залишалося не більше двохсот депутатів — решта як комісари їздили по країні.
, Органом нещадної боротьби з контрреволюцією був реорганізований якобінцями Революційний трибунал. Ворогами народу, які підлягали суду Революційного трибуналу, визнавали всіх, хто здавав фортеці ворогам, підтримував зв'язок з контрреволюцією, організовував заколоти, приховував продовольчі запаси та ін. Покарання для винних було одне — страта. Підставою для вироку була «совість присяжних, підтримана любов'ю до вітчизни».
Судочинство було простим: за наявності доказів трибунал виносив обвинувальний вирок без виклику свідків і розгляду додаткових Доказів.
Серйозні зміни відбувались і в системі місцевого управління. Муніципалітети було очищено від контрреволюційних елементів. На місцях створювалися революційні комітети і комітети нагляду. Особлива роль належала революційним комітетам, яким передавалися Різноманітні функції державного управління. Вони стежили за колишніми дворянами, жирондистами, складали списки підозрілих, брали Участь у комплектуванні республіканських армій та ін. Якобінці за-°езпечували найсуворішу централізацію і в той же час надавали най-Щиршу ініціативу місцевим органам. Не випадково Комітет громадсь-г° порятунку називав революційні комітети «підоймами, які рухаться волею революції».
Величезного значення в цій системі набув Якобінський клуб з о ^_ гУстою мережею місцевих відділень у різних районах країни.
"Інський клуб Парижа розглядав найважливіші законопроекти,
173
Частина третя
Історія держави І праве Нового часу
"ВиІІчкнеппя оуржутної держави і права
\
Розділ І
що потім вносилися якобінцями до Конвенту, обговорював тури осіб, які висувалися на різні пости в державному апа
Сміливо й рішуче провели якобінці перебудову армії, добровольчих і кадрових частин привело до поєднання ре ного ентузіазму та військового досвіду. Робилося все н< озброїти й спорядити армії. Революційна творчість народних нула ідею всенародного ополчення. Якобінці використали її вадили в життя. «Віднині і аж до вигнання ворогів з території ки, — сказано в декреті «Про всенародне ополчення» від: 1793 року, — всі французи повинні бути в постійній служби в армії». Відповідно до декрету молоді люди йшли жінки і діти працювали в госпіталях, ремісники виготовляли Була також сформована Революційна армія у складі 6000 і 1200 артилеристів для придушення контрреволюції, здій ходів громадського порятунку й охорони продовольства бінській армії виросли майбутні маршали Франції — Лан Массена та ін. Тут проявився і воєнний талант Бонапарта. гато зробили для зміцнення армії комісари Конвенту. Але що забезпечувало успіхи якобінської армії, був револю: зіазм солдатів, почуття патріотизму. Увесь народ був охо межним революційним ентузіазмом, єдиним бажанням б ремоги. Усі французи вважали війну справедливою, оборонні була такою. Революційна Франція захищалася від реакційв хічної Європи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
^^ ї. І-^« Центральне управління 1
ДЕПАРТАМЕНТСЬКІ ЗБОРИ ВИБІРНИКІВ
Кантон
Первинні збори (200-600 виборців)
Проміжне управління
Муніципальне управління
Безпосереднє управління доручалося Виконавчій раді. Порядок її формування був також демократичним. Збори вибірників кожного департаменту висували по одному кандидату. З цих вісімдесяти трьох кандидатів Законодавчий корпус призначав двадцять чотири члени Виконавчої ради (ст. 63). На основі виборів також формувалися місцеві органи державного управління в комунах, дистриктах і департаментах. Особлива роль при цьому відводилася первинним зборам громадян.
Отакою була Конституція 1793 року, яку якобінці відповідно до своєї ідеї передали на затвердження народу. І вона була схвалена в
льшості Департаментів, навіть у тих, де хазяйнували заколотники. Однак подальший розвиток подій, різке погіршення внутрішньої
зовнішньої обстановки змусили якобінців змінити свої плани дер-*авн°ї перебудови Франції. Щоб підняти французький народ на вій-
У> організувати й озброїти армії, забезпечити їх продовольством,
амати опір контрреволюції, потрібна була єдина воля, тверде цен-РЗДІзоване управління. Все це змусило якобінців відмовитися від
Лення в життя Конституції 1793 року, відкласти її здійснення. Щоб
171
Частина третя
;ія І>І р. т-ини і лраед 11ч.:ого часу
захисшпі себе, революції потрібен оув моїутній, дііювийдер; механізм. Так на практиці виникла ; розвинулася система які кої диктатури —• Реголюцішіий уряд якобінців.
Єдиним центром усього управління стан Національний «Порядок управління Францією буде революційним до самогоз сання миру», — сказано в декреті ьід 10 жовтня 1793 року,!) цесі боротьби Конвент зосередив у своїх руках усю найвищу^ і став єдиним центром управління. V системі якобінської не було розподілу влади: Конвент мав праве видавати за рез систему створених при ньому комітетів І комісій здійсн жавне керівництво країною, провадив у життя власні декр більшого значення надавалося двом комітетам: Комітету кого порятунку і Комітету громадської безпеки.
Комітет громадського порятунку складався з дев'яти чле належали вирішальні повноваження. До компетенції КомітІ віднесено всі справи, пов'язані з обороною країни, він прої кож найважливіші дипломатичні заходи, мав право в разі п< нювати структуру державних органів, здійснював управління! Під його безпосередній контроль підпадали всі власті та
службові особи. Комітет громадського порятунку, роботою я Революційний уряд якобінської диктатури
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНВЕНТ
і Комітет "І- Г Комітет
І громадської І
І безпеки
Відомства
Паризький і;
ЯКООІНСЬКИЙ і!
І і Адміністрація ' Г Комісар ; І ь————— ~~—— і Конвенту!
! Революційний | І комітет
ДЕПАРТАМЕНТ
І оміса ? [Конвенту
оуржуилюї і права
Розділ І
\ видатні діячі революції М. М. Робесп'єр, Л. А. Сен-Жюст, Дантон, став фактичним урядом революційної Франції.
Важливе місце в системі державного механізму якобінської дикта-посідав і Комітет громадської безпеки, який керував боротьбою внутрішніми ворогами. Він мав право заарештувати будь-яких осіб, запідозрених у контрреволюційній діяльності. Комітет керував робо-~)іо місцевих органів безпеки, зокрема комітетів нагляду.
Безпосередніми представниками Конвенту на місцях, провідниками його ролі були комісари Конвенту, наділені надзвичайними повноваженнями, їх направляли в ті місця, де революції загрожувала найбільша небезпека. Під їх керівництвом було проведено ряд дуже важливих заходів: зміцнення революційної армії, ліквідація контрреволюційних заколотів, боротьба проти спекуляції та ін. Інколи в Конвенті залишалося не більше двохсот депутатів — решта як комісари їздили по країні.
, Органом нещадної боротьби з контрреволюцією був реорганізований якобінцями Революційний трибунал. Ворогами народу, які підлягали суду Революційного трибуналу, визнавали всіх, хто здавав фортеці ворогам, підтримував зв'язок з контрреволюцією, організовував заколоти, приховував продовольчі запаси та ін. Покарання для винних було одне — страта. Підставою для вироку була «совість присяжних, підтримана любов'ю до вітчизни».
Судочинство було простим: за наявності доказів трибунал виносив обвинувальний вирок без виклику свідків і розгляду додаткових Доказів.
Серйозні зміни відбувались і в системі місцевого управління. Муніципалітети було очищено від контрреволюційних елементів. На місцях створювалися революційні комітети і комітети нагляду. Особлива роль належала революційним комітетам, яким передавалися Різноманітні функції державного управління. Вони стежили за колишніми дворянами, жирондистами, складали списки підозрілих, брали Участь у комплектуванні республіканських армій та ін. Якобінці за-°езпечували найсуворішу централізацію і в той же час надавали най-Щиршу ініціативу місцевим органам. Не випадково Комітет громадсь-г° порятунку називав революційні комітети «підоймами, які рухаться волею революції».
Величезного значення в цій системі набув Якобінський клуб з о ^_ гУстою мережею місцевих відділень у різних районах країни.
"Інський клуб Парижа розглядав найважливіші законопроекти,
173
Частина третя
Історія держави І праве Нового часу
"ВиІІчкнеппя оуржутної держави і права
\
Розділ І
що потім вносилися якобінцями до Конвенту, обговорював тури осіб, які висувалися на різні пости в державному апа
Сміливо й рішуче провели якобінці перебудову армії, добровольчих і кадрових частин привело до поєднання ре ного ентузіазму та військового досвіду. Робилося все н< озброїти й спорядити армії. Революційна творчість народних нула ідею всенародного ополчення. Якобінці використали її вадили в життя. «Віднині і аж до вигнання ворогів з території ки, — сказано в декреті «Про всенародне ополчення» від: 1793 року, — всі французи повинні бути в постійній служби в армії». Відповідно до декрету молоді люди йшли жінки і діти працювали в госпіталях, ремісники виготовляли Була також сформована Революційна армія у складі 6000 і 1200 артилеристів для придушення контрреволюції, здій ходів громадського порятунку й охорони продовольства бінській армії виросли майбутні маршали Франції — Лан Массена та ін. Тут проявився і воєнний талант Бонапарта. гато зробили для зміцнення армії комісари Конвенту. Але що забезпечувало успіхи якобінської армії, був револю: зіазм солдатів, почуття патріотизму. Увесь народ був охо межним революційним ентузіазмом, єдиним бажанням б ремоги. Усі французи вважали війну справедливою, оборонні була такою. Революційна Франція захищалася від реакційв хічної Європи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139