Посилення королівської влади було б неможливим без реорганізації збройних сил Англії, основу яких становило феодальне ополчення —система озброєних дружин на чолі з баронами. Військова реформа Генріха II замінила військову повинність феодалів сплатою «щитових грошей», за які король мав змогу наймати на службу необхідну кількість лицарів. Крім того, Генріх II намагався відтворити колишнє англосаксонське народне ополчення, а тому ввів військову службу для всього вільного населення Англії. Відповідно до виданої 1181 року асизи «Про озброєння» кожен вільний — феодал, селянин, міщанин — повинен був відповідно до свого майнового становища придбати належну зброю. Таким чином створювалося нерегулярне феодальне військо, яке король міг протиставити своїм неслухняним васалам.
Одночасно відбувалося упорядкування структури і уточнення компетенції вищого органу центрального управління — королівської курії, яка поєднувала в собі функції виконавчого, судового і фінансового органу. До її складу входили маршал, камерарій, що керував
86
87
Частина друга
ія держачи і права
Феодальна держава і право ____в країнах Свропіі__
Розділ І
Державний лад Англії після нормандського завоювання 1066 року
ВЕЛИКА РАДА - Королівська курія Юстуїціарії * І
| Мала Управління палацом
і
•*Р®<Ї»8ЯЇ -~-.. * . . ••> . .. ™шда"в
королівським майном, канцлер — особистий секретар короля тощо. В міру посилення королівської влади у складі курії виділялися окремі відомства. Палата шахової дошки на чолі із скарбником стала центром фінансового управління. Відокремлюється особливе відомство канцлера, а також ряд судових органів. Найбільш важливим з них став Вищий суд короля на чолі з юстиціарієм. В середині цього судового органу в свою чергу відособився Суд загальних позовів, який дістав право засідати без участі короля.
Міста і міське самоврядування. Розвиток феодального суспільства, і передусім відокремлення ремесла від землеробства, створили в X—XI століттях передумови для відособлення міста від села. Міста стали центрами товарного виробництва і торгівлі у феодальному суспільстві.
Виникаючи на землях світських чи духовних феодалів або на землях королівського домена, міста підпадали під юрисдикцію феодальних сеньйорів. Вони вважалися власністю феодалів і були зобов'язані відбувати різноманітні повинності на користь своїх сеньйорів. Це викликало напружену боротьбу між містами і феодалами-земле-власниками, яка визначила основний напрям політичного розвитку середньовічних міст.
Французькі міста вже в Х-ХІІ століттях отримують певну автономію, звільняючись з-під влади феодального сеньйора. Багато з них
стає самостійними носіями політичної влади. Вони обирають власні органи управління, Ішцають законодавчі акти, мають свій суд. Управління містом, як правило, зосереджувалось у міській раді, що складалася з присяжних, які обирали мера міста.
В Англії інтенсивний розвиток міст відбувається після нормандського завоювання. В XII столітті розпочинається процес їх звільнення від влади феодалів. Звичайною умовою був щорічний грошовий внесок королю або барону. На кінець XIII століття більша частина англійських міст отримала самоврядування. Купецька верхівка Лондона, наприклад, за особливий грошовий внесок купила собі право призначати членів міської думи і самого мера.
У Німеччині міста за своїм статусом розподілялися на імперські і земські. Перші з них (Любек, Аусбург та ін.) набули значної кеза-лежністі. Вони управлялися міською радою і магістратом, карбували свою монету, мали військо, свої' судові органи. Надалі «вільними» імперськими містами стали ІМайнц, Страсбург, Гамбург тощо. Для захисту від феодального свавілля і розширення своїх привілеїв німецькі міста вступали між собою в союзи. Одним з них був, наприклад, Рейнський союз, утворений у 1254 році. До його складу входило близько сга рейнських, баварських, швабських та інших міст. Керував союзом особливий орган — бундесрат. Існував і свій союзний суд.
Але найбільш повною самоврядування досягли Італійські міста. В Італії більшість міст (Венеція, Генуя) не тільки завоювали повну незалежність від центральної та місцевої влади, але й підкорили навколишню сільську округу, а самі перетворилися на міські республіки.
Специфічною рисою середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.
§ 3. Станово-представницька монархія
ІЬ
Іерехід до станово-представницької монархії. Другий період в історії феодальної державності охоплює ХШ-ХУ століття. Економічний прогрес, який розпочався ще в попередній період, вів до розвитку ремесла, торгівлі, поширенню товарно-грошових відносин. На цій основі міцнішають зв'язки між окремими районами, з'являється спеціалізація виробництва в різних регіонах, успішно розвиваються феодальні міста, які були на той час осереддям ремесла і торгівлі.
88
89
Частина друга
Історія держави і права Середніх віків____
Істотно змінюється економічний вигляд європейських держав. За часів хрестових походів до Європи надходила сила-силенна нових товарів: шовк, ситець, оксамит, килими і т.д. З'являються нові продукти: прянощі, новий одяг. Розвиваються нові види ремісничого виробництва. Все це пробуджувало в землевласника інтерес до заміни продуктової ренти і панщини грошовим чиншем, до нового зростання поборів з селян та городян.
Всі ці зміни знаходили свій конкретний прояв в історії феодаль-і них країн Європи. Міста Франції посилюють боротьбу за свої права, > шукають підтримки з боку королівської влади. А інтереси короля і населення міст багато в чому збігалися. Королівська влада прагнула єдності країни, але й міста мали таку потребу. Король намагався обмежити владу феодальних магнатів. Того ж хотіли і міста. На цій основі утворювався союз між королівською владою і містами, за яким мешканці міст давали королю гроші, а король захищав їх від утисків.
В Англії на початок XIII століття хартії, що надавали право на самоврядування, були пожалувані шістдесяти найбільшим містам. Такі права на самоврядування отримали і південно-французькі міста. Виняток становила Польща, де міста, що зазнали німецької колонізації, займали нейтральну або навіть ворожу позицію по відношенню до королівської влади.
Розвиток товарно-грошових відносин приводить до суттєвих змін у становищі селянства. Дворянство, відчуваючи потребу в грошах, переводить натуральні повинності селян у грошові. Так з'являється цензива — нова форма селянського феодального землеволодіння, за якою селянин оплачував щорічний грошовий внесок — ценз (чинш).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139