Чергові вибори відбулися в березні 1932 року. Партії вели напружену боротьбу. Тельман зібрав п'ять мільйонів голосів, Гітлер — 13,4 мільйона. Перемогу знову здобув Гінденбург: за нього проголосувало 19,4 мільйона виборців (53%).
Гінденоург розпускає тільки що обраний рейхстаг і призначає нові вибори на листопад 1932 року. Результати були досить несподіваними. Втратили значну частину виборців соціал-демократи. Понесли серйозні втрати і націонал-соціалісти, які зібрали тепер лише 11 мільйонів голосів. І тільки компартія поліпшила своє становище, зібравши близько п'яти мільйонів голосів. Внаслідок цього жодна з партій
Підсумки виборів до рейхстагу провідних партій Німеччини у 1930-1932 роках
Партії Кількість поданих голосів
1930р. липень 1932р. листопад 1932р.
Соціал-демократи Комуністи Націонал-соціалісти 9,5млн. 9 млн. 7,2млн.
3,2млн. 3,5млн. 5 млн.
6,4млн. 13,7 млн. 11 млн.
не здобула перемоги. Однак загроза захоплення влади нацистами була реальною. Комуністична парпя закликала соціал-демократичну партію створити народний фронт, об'єднатися в боротьбі проти нацистів. Але керівництво соціал-демократів не дало на це своєї згоди.
Наприкінці 1932 року рейхсканцлер гейерал Шлейхер і колишній рейхсканцлер фон Папен розпочали боротьбу за владу. Кожен з них намагався створити свій склад уряду, включивши до нього три-п'ять нацистів на чолі з Гітлером. Переміг фон Папен. Вранці ЗО січня 1933 року він передав президентові список нового уряду і рекомендував вручити Гітлеру повноваження його голови. Гінденбург погодився і ЗО січня 1933 рок> на підставі статті 48 Веймарської конституції призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером. Нацисти прийшли до влади.
§3. Встановлення нацистської диктатури
С
356
хпочатку у складі уряду було лише три нацисти: Гітлер — рейхсканцлер, Герінг — міністр без портфеля, Фрік -міністр внутрішніх справ. Пізніше додався четвертий -— Геббельс — міністр пропаганди. Сто дев'яносто шість нацистів були депутатами рейхстагу. Але фон Папен помилявся, коли гадав, що він «найняв Гітлера», «дав йому доручення». Гітлер відразу розпочав активну діяльність.
Гітлер. як .глава уряду, підкорив собі поліцію, озброїв штурмові загони, включив до апарату нацистів. Першого лютого і 933 року він розпустив рейхстаг і розпочав докорінну ломку демократичних інститутів Веймарської конституції.
Одним із напрямів політики нацистів була ліквідація буржуазно-демократичних прав і свобод. У лютому 1933 року було видано кілька надзвичайних указів, які забороняли проведення демонстрацій, зборів, скасовували свободу преси. Двадцять сьомого лютого був підпалений рейхстаг, І вже наступного дня — 28 лютого 1933 року'— президент підписав надзвичайні укази: «Проти зради німецькому народу» і «Про захист народу і держави», які повністю ліквідували більшість демократичних прав і свобод. У підпалі рейхстагу було звинувачено компартію Німеччини, і вона була заборонена. У 1934 році було заборонено і соціал-демократичну партію.
Другим напрямом політики нацистів стало руйнування парламентської системи Веймарської республіки. У березні 1933 року уряду було надано право видавати закони, що могли навіть відхилятися від
357
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Зміни в державному ладу Німеччини
(Закон «Про переустрій імперії» від ЗО січня 1934 року і Закон «Про скасування рейхсрату» від 14 лютого 1934 року)
ПРЕЗИДЕНТ ІМПЕРІЇ
РЕЙХСТАГ
Рейхсканцлер
ІМПЕРСЬКИЙ УРЯД
Імперські міністри
ЛгїмДтаг ...:,:,-Т, Імперськи «І 1 - /І|йД^г — -,1---Імперський
-<^.'.-.^>-?. •Ь'-'-^л'-;^'-;' намісник І І і .-Х*Г.' І7Х:':' намісник
'ї'^;Л;5-:::;:'; ;*':•: :\ ':"::... і '!'.. :,:!.:. •' -•'•:• '''•:!• ^.^-'^!
задля Уряд ЗЕМЛЯ • Уряд
•ЇШЙЯІВ5ЯЯ&ЄІ&Ж»** ^ІЖід«^™и».
конституції. Недоторканними залишалися права палат і президента. Договори імперії з іноземними державами тепер не потребували згоди рейхстагу. Це ставало справою уряду.
У квітні 1933 року видається закон про злиття областей з імперією. В усі області президент призначав імперських намісників., на яких покладалося «завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера». Відтепер ландтаги і обласні уряди ставали залежними від імперського намісника і виконували всі його розпорядження. На початку 1934 року представництва областей при імперії взагалі були скасовані, рейхсрат ліквідовано. Така ж доля спіткала і Найвищий державний суд імперії.
Від Веймарської системи залишився рейхстаг, але він докорінно змінився. Тридцятого червня 1934 року розпочалася «ніч довгих ножів» — розправа Гітлера з командною верхівкою штурмових загонів. Протягом трьох днів було знищено майже півтори тисячі штурмо-
358
Розвиток бурзісутної держави \ _________в XX столітті________\__________ РОЗДІЛ І
виків, серед яких були і депутати рейхстагу. З цього часу було введено правило: депутат рейхстагу втрачає свій мандат, якщо виходить з націонал-соціалістської партії. Наступника призначає фюрер націо-нал-соціалістської фракції рейхстагу.
Другого серпня 1934 року вмирає рей^спрезидент Гінденбург. У законі про верховного главу Німецької імперії від 1 серпня 1934 року було сказано: «Посада президента імперії об'єднується з посадою рейхсканцлера». В силу цього правомочності президента переходять «до вождя і рейхсканцлера Адольфа Гітлера». Система вищих органів влади Веймарської республіки була остаточно зруйнована, її змінив механізм нацистської диктатури.
Вища державна влада зосереджувалась в особі фюрера — Гітлера, який поєднував функції президента, рейхсканцлера, фюрера нацистської партії і верховного головнокомандувача. Посада фюрера була довічною, він сам «призначав свого наступника».
Фюрер очолював імперський уряд і імперську канцелярію. Разом з тим існувала Рада міністрів з питань оборони імперії, важливі питання вирішувалися на засіданнях Таємного кабінету і Колегії трьох уповноважених (завідуючий канцелярією нацистської партії, начальник імперської канцелярії, начальник штабу Верховного командування збройних сил). Усі ці органи мали законодавчі повноваження.
Зберігався рейхстаг, який фактично перетворився на партійний з'їзд. Його склад формувався особисто фюрером за списками, що були схвалені шляхом так званого «народного опиту».
Залишився старий розподіл на землі і провінції, однак землі втратили свій колишній статус членів федерації. Німеччину тепер розділили на тридцять дві партійні області на чолі з гауляйтерами, які були наділені всіма владними повноваженнями. У зв'язку з централізацією влади всі бургомістри міст стали призначатися міністром внутрішніх справ. Місцеве самоврядування було ліквідоване.
Нацисти створили сильний терористичний апарат.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Гінденоург розпускає тільки що обраний рейхстаг і призначає нові вибори на листопад 1932 року. Результати були досить несподіваними. Втратили значну частину виборців соціал-демократи. Понесли серйозні втрати і націонал-соціалісти, які зібрали тепер лише 11 мільйонів голосів. І тільки компартія поліпшила своє становище, зібравши близько п'яти мільйонів голосів. Внаслідок цього жодна з партій
Підсумки виборів до рейхстагу провідних партій Німеччини у 1930-1932 роках
Партії Кількість поданих голосів
1930р. липень 1932р. листопад 1932р.
Соціал-демократи Комуністи Націонал-соціалісти 9,5млн. 9 млн. 7,2млн.
3,2млн. 3,5млн. 5 млн.
6,4млн. 13,7 млн. 11 млн.
не здобула перемоги. Однак загроза захоплення влади нацистами була реальною. Комуністична парпя закликала соціал-демократичну партію створити народний фронт, об'єднатися в боротьбі проти нацистів. Але керівництво соціал-демократів не дало на це своєї згоди.
Наприкінці 1932 року рейхсканцлер гейерал Шлейхер і колишній рейхсканцлер фон Папен розпочали боротьбу за владу. Кожен з них намагався створити свій склад уряду, включивши до нього три-п'ять нацистів на чолі з Гітлером. Переміг фон Папен. Вранці ЗО січня 1933 року він передав президентові список нового уряду і рекомендував вручити Гітлеру повноваження його голови. Гінденбург погодився і ЗО січня 1933 рок> на підставі статті 48 Веймарської конституції призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером. Нацисти прийшли до влади.
§3. Встановлення нацистської диктатури
С
356
хпочатку у складі уряду було лише три нацисти: Гітлер — рейхсканцлер, Герінг — міністр без портфеля, Фрік -міністр внутрішніх справ. Пізніше додався четвертий -— Геббельс — міністр пропаганди. Сто дев'яносто шість нацистів були депутатами рейхстагу. Але фон Папен помилявся, коли гадав, що він «найняв Гітлера», «дав йому доручення». Гітлер відразу розпочав активну діяльність.
Гітлер. як .глава уряду, підкорив собі поліцію, озброїв штурмові загони, включив до апарату нацистів. Першого лютого і 933 року він розпустив рейхстаг і розпочав докорінну ломку демократичних інститутів Веймарської конституції.
Одним із напрямів політики нацистів була ліквідація буржуазно-демократичних прав і свобод. У лютому 1933 року було видано кілька надзвичайних указів, які забороняли проведення демонстрацій, зборів, скасовували свободу преси. Двадцять сьомого лютого був підпалений рейхстаг, І вже наступного дня — 28 лютого 1933 року'— президент підписав надзвичайні укази: «Проти зради німецькому народу» і «Про захист народу і держави», які повністю ліквідували більшість демократичних прав і свобод. У підпалі рейхстагу було звинувачено компартію Німеччини, і вона була заборонена. У 1934 році було заборонено і соціал-демократичну партію.
Другим напрямом політики нацистів стало руйнування парламентської системи Веймарської республіки. У березні 1933 року уряду було надано право видавати закони, що могли навіть відхилятися від
357
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Зміни в державному ладу Німеччини
(Закон «Про переустрій імперії» від ЗО січня 1934 року і Закон «Про скасування рейхсрату» від 14 лютого 1934 року)
ПРЕЗИДЕНТ ІМПЕРІЇ
РЕЙХСТАГ
Рейхсканцлер
ІМПЕРСЬКИЙ УРЯД
Імперські міністри
ЛгїмДтаг ...:,:,-Т, Імперськи «І 1 - /І|йД^г — -,1---Імперський
-<^.'.-.^>-?. •Ь'-'-^л'-;^'-;' намісник І І і .-Х*Г.' І7Х:':' намісник
'ї'^;Л;5-:::;:'; ;*':•: :\ ':"::... і '!'.. :,:!.:. •' -•'•:• '''•:!• ^.^-'^!
задля Уряд ЗЕМЛЯ • Уряд
•ЇШЙЯІВ5ЯЯ&ЄІ&Ж»** ^ІЖід«^™и».
конституції. Недоторканними залишалися права палат і президента. Договори імперії з іноземними державами тепер не потребували згоди рейхстагу. Це ставало справою уряду.
У квітні 1933 року видається закон про злиття областей з імперією. В усі області президент призначав імперських намісників., на яких покладалося «завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера». Відтепер ландтаги і обласні уряди ставали залежними від імперського намісника і виконували всі його розпорядження. На початку 1934 року представництва областей при імперії взагалі були скасовані, рейхсрат ліквідовано. Така ж доля спіткала і Найвищий державний суд імперії.
Від Веймарської системи залишився рейхстаг, але він докорінно змінився. Тридцятого червня 1934 року розпочалася «ніч довгих ножів» — розправа Гітлера з командною верхівкою штурмових загонів. Протягом трьох днів було знищено майже півтори тисячі штурмо-
358
Розвиток бурзісутної держави \ _________в XX столітті________\__________ РОЗДІЛ І
виків, серед яких були і депутати рейхстагу. З цього часу було введено правило: депутат рейхстагу втрачає свій мандат, якщо виходить з націонал-соціалістської партії. Наступника призначає фюрер націо-нал-соціалістської фракції рейхстагу.
Другого серпня 1934 року вмирає рей^спрезидент Гінденбург. У законі про верховного главу Німецької імперії від 1 серпня 1934 року було сказано: «Посада президента імперії об'єднується з посадою рейхсканцлера». В силу цього правомочності президента переходять «до вождя і рейхсканцлера Адольфа Гітлера». Система вищих органів влади Веймарської республіки була остаточно зруйнована, її змінив механізм нацистської диктатури.
Вища державна влада зосереджувалась в особі фюрера — Гітлера, який поєднував функції президента, рейхсканцлера, фюрера нацистської партії і верховного головнокомандувача. Посада фюрера була довічною, він сам «призначав свого наступника».
Фюрер очолював імперський уряд і імперську канцелярію. Разом з тим існувала Рада міністрів з питань оборони імперії, важливі питання вирішувалися на засіданнях Таємного кабінету і Колегії трьох уповноважених (завідуючий канцелярією нацистської партії, начальник імперської канцелярії, начальник штабу Верховного командування збройних сил). Усі ці органи мали законодавчі повноваження.
Зберігався рейхстаг, який фактично перетворився на партійний з'їзд. Його склад формувався особисто фюрером за списками, що були схвалені шляхом так званого «народного опиту».
Залишився старий розподіл на землі і провінції, однак землі втратили свій колишній статус членів федерації. Німеччину тепер розділили на тридцять дві партійні області на чолі з гауляйтерами, які були наділені всіма владними повноваженнями. У зв'язку з централізацією влади всі бургомістри міст стали призначатися міністром внутрішніх справ. Місцеве самоврядування було ліквідоване.
Нацисти створили сильний терористичний апарат.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139