,
«Нова політична структура» була доповнена «Новою економічною структурою», яка повинна була забезпечити підпорядкування японської економіки завданням посилення військової могутності країни. Відповідно до цієї структури в основних галузях промисловості, торгівлі, фінансах створювалися різного роду «контрольні асоціації», які примусово об'єднували всі підприємства за територіально-галузевим принципом, їх очолювали президенти, яких призначав уряд із представників великого монополістичного капіталу. До їхньої компетенції були віднесені вирішення найважливіших питань виробництва і збуту: розподіл сировини, енергоносіїв, робітничої сили, визначення цін основних умов праці тощо. Рішення таких «асоціацій» мали обов'язкову силу. Економіка країни була мілітаризована.
На початку 30-х років японський уряд розпочинає практичну реалізацію своїх військових планів. Японія виходить з Ліги Націй, розширює агресію в Китаї, підписує з Німеччиною та Італією «пакт трьох держав». У грудні 1941 року Японія нападає на військово-морську базу США Пірл-Харбор і вступає у війну проти США та інших держав — членів антигітлерівської коаліції.
§ 2. Японська держава після Другої світової війни
оуга світова війна закінчилася поразкою Японії і її беззастережною капітуляцією. Після припинення військових дій на території Японії висадилися 1945 року американські війська. Верховна влада перейшла до рук американської військової адміністрації на чолі з генералом Д. Макартуром. Відбулася окупація Японії.
Перші післявоєнні перетворення в Японії провадилися відповідно до вимог Потсдамської декларації про відродження «демократичних тенденцій.серед японського народу». Була проведена повна демобілізація японської армії, розпущені мілітаристські і ультрана-ціоналістичні організації, були зняті обмеження свободи слова, зборів тощо. Відбулася ліквідація таємної поліції, міністерства внутрішніх справ, військового і морського міністерств. Однак «чистка» державного апарату управління була проведена непослідовно і поверхово.
Серед соціально-економічних перетворень важливе місце посідає аграрна реформа, яка внесла зміни в соціальну структуру післявоєнної
374
375
Частина четверта
/Історія держави і права _/_ _ Новітнього часу
Розвиток буржуииюї держави е XX стойтпіі
Розділ І
Японії. Закон про аграрну реформу, схвалений парламентом у жовтні 1946 року, зобов'язував поміщиків продати державі надлишок землі, що ними оброблялася, зверх трьох те (близько дев'яти га). Держава продавала отриману в такий спосіб землю селянству. Одночасно були введені обмеження для перекуповування землі, встановлені межі орендної плати. Внаслідок цих перетворень у сільському господарстві з'явилася значна кількість нових земельних власників, як правило, малоземельних, були ліквідовані напівфеодальні форми землеволодіння.
Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.
У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,
Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.
Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.
Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
«Нова політична структура» була доповнена «Новою економічною структурою», яка повинна була забезпечити підпорядкування японської економіки завданням посилення військової могутності країни. Відповідно до цієї структури в основних галузях промисловості, торгівлі, фінансах створювалися різного роду «контрольні асоціації», які примусово об'єднували всі підприємства за територіально-галузевим принципом, їх очолювали президенти, яких призначав уряд із представників великого монополістичного капіталу. До їхньої компетенції були віднесені вирішення найважливіших питань виробництва і збуту: розподіл сировини, енергоносіїв, робітничої сили, визначення цін основних умов праці тощо. Рішення таких «асоціацій» мали обов'язкову силу. Економіка країни була мілітаризована.
На початку 30-х років японський уряд розпочинає практичну реалізацію своїх військових планів. Японія виходить з Ліги Націй, розширює агресію в Китаї, підписує з Німеччиною та Італією «пакт трьох держав». У грудні 1941 року Японія нападає на військово-морську базу США Пірл-Харбор і вступає у війну проти США та інших держав — членів антигітлерівської коаліції.
§ 2. Японська держава після Другої світової війни
оуга світова війна закінчилася поразкою Японії і її беззастережною капітуляцією. Після припинення військових дій на території Японії висадилися 1945 року американські війська. Верховна влада перейшла до рук американської військової адміністрації на чолі з генералом Д. Макартуром. Відбулася окупація Японії.
Перші післявоєнні перетворення в Японії провадилися відповідно до вимог Потсдамської декларації про відродження «демократичних тенденцій.серед японського народу». Була проведена повна демобілізація японської армії, розпущені мілітаристські і ультрана-ціоналістичні організації, були зняті обмеження свободи слова, зборів тощо. Відбулася ліквідація таємної поліції, міністерства внутрішніх справ, військового і морського міністерств. Однак «чистка» державного апарату управління була проведена непослідовно і поверхово.
Серед соціально-економічних перетворень важливе місце посідає аграрна реформа, яка внесла зміни в соціальну структуру післявоєнної
374
375
Частина четверта
/Історія держави і права _/_ _ Новітнього часу
Розвиток буржуииюї держави е XX стойтпіі
Розділ І
Японії. Закон про аграрну реформу, схвалений парламентом у жовтні 1946 року, зобов'язував поміщиків продати державі надлишок землі, що ними оброблялася, зверх трьох те (близько дев'яти га). Держава продавала отриману в такий спосіб землю селянству. Одночасно були введені обмеження для перекуповування землі, встановлені межі орендної плати. Внаслідок цих перетворень у сільському господарстві з'явилася значна кількість нових земельних власників, як правило, малоземельних, були ліквідовані напівфеодальні форми землеволодіння.
Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.
У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,
Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.
Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.
Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139