витку соціальної стратифікації.
Так, у Китаї в перших століттях нашої ери йшов інтенс цес розкладу рабовласницького ладу і утвердження феода син. Одночасно відбувалося переростання рабовласницької^ в феодальну. Переломним моментом вважають падіння, ~м (220 р. н.е.). З розпадом стародавньої Китайської імперії,: ся після цього, країна вступає у феодальний період свого і< Приблизно так відбувалося виникнення феодальної і в Індії. Криза рабовласництва і формування нових суспу носин завершуються тут в середині І тисячоліття н.е. КінеІ ління Гуптів (IV-V ст.) є для Індії історичним рубежем, що»! рабовласницьку державу від феодальної. З VI століття н.е. ф^ відносини стають провідними і панівними в загальній» укладній структурі індійського суспільства. Розвивається * на державність.
Зовсім по-іншому виникла феодальна держава в Японї ших століттях нашої ери тут починається процес розпаду г общинного ладу. Поява приватної власності, поглиблення І і соціальної нерівності всередині родів ведуть до появи рої хівки, виникнення різних форм експлуатації. Загарбницькі г родами ще більше посилюють ці процеси, приводять до пс дрібних родів великими і до появи у І столітті н.е. родових' з II століття — племінних об'єднань. У IV столітті відбуває ява могутнього племінного союзу Ямато, який об'єднав ні
"^ ою більшу частину території країни. Навколо племінного вож-8)1 Ямато формувалась із родової знаті правляча верхівка.
Вожді Ямато поступово узурпують владу, бстаточно перетворив-
їі на спадкову. У У-УІ століттях поряд з родом верховного прави-!^я висуваються інші роди, які розбагатіли і їожді яких претендують владу в племінному союзі. Тривала боротьба між главами провідних подів скінчилася в 645 році, коли пост правителя зайняв принц Кару, язи прийняв титул тенно (син Неба). Період його правління дістав у японській історіографії назву Тайка, тобто Велика реформа. Перетворення Тайка завершило перехід від родового строю до феодалізму. Отже виникнення феодальної держави в Японії датується VII століттям н.е.
Ще однією ранньофеодальною державою був Арабський халіфат, який виник внаслідок об'єднання арабських племен, центром розселення яких був Аравійський півострів.
У У-УІ століттях в умовах занепаду держав стародавньої цивілізації родовий лад у кочових і напівосілих арабських племенах почав розкладатися. Розпадаються родові зв'язки, руйнуються традиції взаємодопомоги, починаються міжплемінні чвари. Особливо далеко зайшли ці процеси в Хиджазі — землеробському районі узбережжя Червоного моря, де були міста Мекка, Ясриб (Медина). Характерною рисою становлення держави в арабів у VII столітті було релігійне забарвлення цього процесу, тісний зв'язок між утворенням феодальної державності і виникненням нової релігії — ісламу. Політичний" рух за об'єднання племен і поява ісламу пов'язані з іменем Мухаммеда (570-632 рр.). Мухаммед проголосив необхідність встановлення культу єдиного бога — аллаха і нового суспільного порядка. Главою арабів повинен був стати пророк — «посланець аллаха на землі».
Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 році Ткати з Мекки до Ясрибу. Однак незабаром Мухаммеду пощастило ручитися підтримкою найрізноманітніших соціальних груп. У 20-"•* роках VII століття було завершене організаційне оформлення Мусульманської общини Мухаммеда в Медині. Вона стала не тільки Редігійною, а й надплемінною організацією, зародком держави, що ворювалася. Сам Мухаммед був у цій общині і пророком, і племін-Г*1 Во>Кцем, і воєначальником, і суддею. За допомогою ісламу і війсь-и* загонів відбувалося подолання племінного сепаратизму.
Найближчі родичі і сподвижники Мухаммеда стали привілейо-Тупою. З їхнього середовища після смерті пророка стали оби-
нових вождів мусульман — халіфів (замісників пророка).
126
127
Частина друга
Історія держави і І ____Середніх кіків
держака І право Іп та Африки____\_________
л
Розділ II
Халіф Омар (634-644 рр.) завершив політичне об'єднані а в VII-VIII століттях утворюється величезна імперія — . халіфат, центром якого був Дамаск.
Середньовічна феодальна державність існувала і в А<] ; родів Судану. Найзначнішими державами тут були Гана, Ма гай, міста-держави Хауса і Канем-Борну.
Гана — найбільш рання держава на території Судану, в ІІІ-ІУ століттях н.е. її столицею було місто Кумбі, або Г початку XIII століття Гана була завойована імперією Малі. ,|
Малі — держава народу мандінго. Спочатку була у вас) залежності від Гани, але згодом посідала панівне становиїиец ному Судані. Столицею було місто Ніані. Держава Малі ісі XVII століття.
Імперія Сонгай була утворена народом сонгаїв, який: редньому Нігеру. В УІІ-ХІУ століттях сонгаї були в зале Гани, потім — від Малі. У 1335 році держава сонгаїв занепа залежною від марокканців.
Міста-держави Хауса з'явилися наприкінці XI століттй* високо розвинені торговельно-ремісничі центри, які існ) чатку XIX століття.
Імперія Канем-Борну виникає у VIII столітті в Центральної* Вона була розташована навколо озера Чад. Проіснувала до 180(8
§ 2. Основні риси суспільно-економічі розвитку
С. пецифічні риси середньовічних країв
Африки не виключали феодального характеру їх економіч хоч відміни цих країн від європейських були досить серйс
Перше, на що слід звернути увагу, — це уповільнений і розвитку соціально-економічних процесів у середньовічних! Азії та Африки, що спричинялося як внутрішніми, так і зон" факторами. Так, наприклад, поступальний розвиток Китаю' рерваний монгольською навалою, в Індії таку ж роль зіграли! манські завоювання.
По-друге, повільний характер розвитку феодалізму визнач носно стійкою багатоукладністю азіатських і африканських <
Великий вплив на весь хід історичного розвитку сере; країн Азії та Африки мало поширення державної власності на|
Поєднання різних форм земельної власності знайшло свій відбиток V складній структурі східних і африканських суспільств. До скла-панівної верхівки, наприклад, тут незмінне входили безпосередні споживачі ренти-податку, представники військово-адміністративного державного апарату.
Слід також звернути увагу на низький рівень суспільного розподілу праці, тому міста тут не були рушійною силою прогресу. Ремісники знаходилися під жорстким контролем державного апарату, місто було пов'язане становими, кастовими обмеженнями.
Тут не існувало особливого міського права. Правовий статус міського населення не відрізнявся від правового статусу мешканців сільських.
Такі риси були притаманні суспільному ладу всіх держав Сходу та Африки, проте кожна з держав мала і свої характерні особливості.
У Китаї в ранньофеодальний період (ІІІ-УІІІ ст.) було помітне намагання держави вплинути на економічне життя країни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Так, у Китаї в перших століттях нашої ери йшов інтенс цес розкладу рабовласницького ладу і утвердження феода син. Одночасно відбувалося переростання рабовласницької^ в феодальну. Переломним моментом вважають падіння, ~м (220 р. н.е.). З розпадом стародавньої Китайської імперії,: ся після цього, країна вступає у феодальний період свого і< Приблизно так відбувалося виникнення феодальної і в Індії. Криза рабовласництва і формування нових суспу носин завершуються тут в середині І тисячоліття н.е. КінеІ ління Гуптів (IV-V ст.) є для Індії історичним рубежем, що»! рабовласницьку державу від феодальної. З VI століття н.е. ф^ відносини стають провідними і панівними в загальній» укладній структурі індійського суспільства. Розвивається * на державність.
Зовсім по-іншому виникла феодальна держава в Японї ших століттях нашої ери тут починається процес розпаду г общинного ладу. Поява приватної власності, поглиблення І і соціальної нерівності всередині родів ведуть до появи рої хівки, виникнення різних форм експлуатації. Загарбницькі г родами ще більше посилюють ці процеси, приводять до пс дрібних родів великими і до появи у І столітті н.е. родових' з II століття — племінних об'єднань. У IV столітті відбуває ява могутнього племінного союзу Ямато, який об'єднав ні
"^ ою більшу частину території країни. Навколо племінного вож-8)1 Ямато формувалась із родової знаті правляча верхівка.
Вожді Ямато поступово узурпують владу, бстаточно перетворив-
їі на спадкову. У У-УІ століттях поряд з родом верховного прави-!^я висуваються інші роди, які розбагатіли і їожді яких претендують владу в племінному союзі. Тривала боротьба між главами провідних подів скінчилася в 645 році, коли пост правителя зайняв принц Кару, язи прийняв титул тенно (син Неба). Період його правління дістав у японській історіографії назву Тайка, тобто Велика реформа. Перетворення Тайка завершило перехід від родового строю до феодалізму. Отже виникнення феодальної держави в Японії датується VII століттям н.е.
Ще однією ранньофеодальною державою був Арабський халіфат, який виник внаслідок об'єднання арабських племен, центром розселення яких був Аравійський півострів.
У У-УІ століттях в умовах занепаду держав стародавньої цивілізації родовий лад у кочових і напівосілих арабських племенах почав розкладатися. Розпадаються родові зв'язки, руйнуються традиції взаємодопомоги, починаються міжплемінні чвари. Особливо далеко зайшли ці процеси в Хиджазі — землеробському районі узбережжя Червоного моря, де були міста Мекка, Ясриб (Медина). Характерною рисою становлення держави в арабів у VII столітті було релігійне забарвлення цього процесу, тісний зв'язок між утворенням феодальної державності і виникненням нової релігії — ісламу. Політичний" рух за об'єднання племен і поява ісламу пов'язані з іменем Мухаммеда (570-632 рр.). Мухаммед проголосив необхідність встановлення культу єдиного бога — аллаха і нового суспільного порядка. Главою арабів повинен був стати пророк — «посланець аллаха на землі».
Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 році Ткати з Мекки до Ясрибу. Однак незабаром Мухаммеду пощастило ручитися підтримкою найрізноманітніших соціальних груп. У 20-"•* роках VII століття було завершене організаційне оформлення Мусульманської общини Мухаммеда в Медині. Вона стала не тільки Редігійною, а й надплемінною організацією, зародком держави, що ворювалася. Сам Мухаммед був у цій общині і пророком, і племін-Г*1 Во>Кцем, і воєначальником, і суддею. За допомогою ісламу і війсь-и* загонів відбувалося подолання племінного сепаратизму.
Найближчі родичі і сподвижники Мухаммеда стали привілейо-Тупою. З їхнього середовища після смерті пророка стали оби-
нових вождів мусульман — халіфів (замісників пророка).
126
127
Частина друга
Історія держави і І ____Середніх кіків
держака І право Іп та Африки____\_________
л
Розділ II
Халіф Омар (634-644 рр.) завершив політичне об'єднані а в VII-VIII століттях утворюється величезна імперія — . халіфат, центром якого був Дамаск.
Середньовічна феодальна державність існувала і в А<] ; родів Судану. Найзначнішими державами тут були Гана, Ма гай, міста-держави Хауса і Канем-Борну.
Гана — найбільш рання держава на території Судану, в ІІІ-ІУ століттях н.е. її столицею було місто Кумбі, або Г початку XIII століття Гана була завойована імперією Малі. ,|
Малі — держава народу мандінго. Спочатку була у вас) залежності від Гани, але згодом посідала панівне становиїиец ному Судані. Столицею було місто Ніані. Держава Малі ісі XVII століття.
Імперія Сонгай була утворена народом сонгаїв, який: редньому Нігеру. В УІІ-ХІУ століттях сонгаї були в зале Гани, потім — від Малі. У 1335 році держава сонгаїв занепа залежною від марокканців.
Міста-держави Хауса з'явилися наприкінці XI століттй* високо розвинені торговельно-ремісничі центри, які існ) чатку XIX століття.
Імперія Канем-Борну виникає у VIII столітті в Центральної* Вона була розташована навколо озера Чад. Проіснувала до 180(8
§ 2. Основні риси суспільно-економічі розвитку
С. пецифічні риси середньовічних країв
Африки не виключали феодального характеру їх економіч хоч відміни цих країн від європейських були досить серйс
Перше, на що слід звернути увагу, — це уповільнений і розвитку соціально-економічних процесів у середньовічних! Азії та Африки, що спричинялося як внутрішніми, так і зон" факторами. Так, наприклад, поступальний розвиток Китаю' рерваний монгольською навалою, в Індії таку ж роль зіграли! манські завоювання.
По-друге, повільний характер розвитку феодалізму визнач носно стійкою багатоукладністю азіатських і африканських <
Великий вплив на весь хід історичного розвитку сере; країн Азії та Африки мало поширення державної власності на|
Поєднання різних форм земельної власності знайшло свій відбиток V складній структурі східних і африканських суспільств. До скла-панівної верхівки, наприклад, тут незмінне входили безпосередні споживачі ренти-податку, представники військово-адміністративного державного апарату.
Слід також звернути увагу на низький рівень суспільного розподілу праці, тому міста тут не були рушійною силою прогресу. Ремісники знаходилися під жорстким контролем державного апарату, місто було пов'язане становими, кастовими обмеженнями.
Тут не існувало особливого міського права. Правовий статус міського населення не відрізнявся від правового статусу мешканців сільських.
Такі риси були притаманні суспільному ладу всіх держав Сходу та Африки, проте кожна з держав мала і свої характерні особливості.
У Китаї в ранньофеодальний період (ІІІ-УІІІ ст.) було помітне намагання держави вплинути на економічне життя країни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139