Багато депутатів взагалі призначалося. А там, де проходили вибори, перевага була за так званими «гнилими містечками» з зовсім незначною кількістю мешканців (дванадцять, сімнадцять і т.д.), які мали право обирати депутатів до палати общин. Водночас великі промислові центри були обмежені у своїх правах. Наприклад, Лондон, де мешкало 0,5 мільйона чоловік, обирав усього чотири депутати.
208
209
т
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Поштовхом до прийняття нового виборчого закону була революція 1830 року у Франції. Під її впливом в Англії починається боротьба за реформу. Палата общин приймає виборчий акт, але лорди його відхиляють, голосуючи проти. Общини приймають його удруге, і лорди знову голосують проти. По всій Англії проходять демонстрації, мітинги, і лорди нарешті здаються.
Так, 1832 року парламент прийняв Акт про зміну старого представництва в Англії і Уельсі. Акт докладно визначив мету реформи: позбавити незначні містечка права надсилання депутатів, надати це право великим і багатим містам, збільшити кількість представників графств у парламенті, поширити право виборчого голосу на багатьох підданих його величності, досі позбавлених цього права.
Отже, першим завданням реформи був перерозподіл представництва до парламенту. П'ятдесят шість «гнилих містечок» зовсім втратили право обирати представників до парламенту. Деякі стали обирати одного замість двох, інші—двох замість чотирьох представників. Усього звільнилося 143 депутатських місця в парламенті, які розподілили між новими міськими і сільськими округами.
Другим завданням реформи було введення нових цензів для виборців. У графствах активним виборчим правом наділялися всі категорії власників землі з річним прибутком не менше десяти фунтів стерлінгів, а також орендарі з річною рентою не менше п'ятдесяти фунтів стерлінгів. У містах подібне право отримали всі чоловіки, що володіли на прарі власності або оренди нерухомим майном з річним прибутком десять фунтів стерлінгів. Ще однією умовою участі у виборах була сплата податку на бідних. Крім того, були ще цензи: віковий — двадцять один рік та осілості — шість місяців.
Реформа 1832 року стала першим кроком у здійсненні програми промислової буржуазії. Хоч виборчий корпус виріс майже вдвічі, правом голосу після реформи користувалося менш п'яти відсотків усього населення. Боротьба за більш демократичну виборчу систему тривала.
У 1867 році парламент приймає новий Акт про народне представництво. Він, як і попередній закон, вирішував дві основні проблеми.
Знову був проведений перерозподіл депутатських місць у парламенті. П'ятдесят два незначних містечка були позбавлені права надсилати депутатів, їх місця були передані'розвинутим міським і сільським округам.
Крім цього було проведене подальше розширення виборчого корпусу. Виборчі права в графствах отримували повнолітні чолові-
210
Розвиток буржуазної держачи V до початку XX століття \
Розділ II
ки, які володіли землями у вигляді фригольда, копігольда або іншого держання з прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік, а також орендарі землі або маєтку, що також дають прибуток не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік. У містах виборчі права надавалися повнолітнім чоловікам, які протягом останніх дванадцяти місяців були власниками або орендарями житлових будинків і сплачували всі грошові збори, також чоловікам, що наймали окремі квартири, сплачуючи за них не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Таким чином, виборчі реформи 1832 і 1867 років, які остаточно ввели майновий ценз, були проведені в інтересах буржуазії та робітничої аристократії. У ході цих реформ відбулась організаційна перебудова двох головних політичних партій. Вігі остаточно стали партією промислової буржуазії і стали називатися ліберальною партією. Торі, які відбивали інтереси землевласницької аристократії і фінансової верхівки, отримали назву консерваторів.
Наприкінці XIX століття було прийнято ще кілька виборчих законів: про введення таємного голосування (1872 р.), про покарання за підкуп виборців (1883 р.). У 1884 році було проведено третю в XIX столітті виборчу реформу. Акт про народне представництво 1884 року скасував у містах майновий ценз, у графствах надав виборчі права платникам податків, які мешкали в окрузі протягом шести місяців, а також особам, які орендували квартири, сплачуючи не менше десяти фунтів стерлінгів на рік. Виборчий корпус зразу виріс з трьох до п'яти з половиною мільйона чоловік. У 1885 році були створені виборчі округи з певною кількістю населення.
Отже, після третьої виборчої реформи право голосу на парламентських виборах отримали:
1) всі, хто протягом дванадцяти місяців володів нерухомістю, що приносила десять фунтів стерлінгів доходу на рік. Крім того, необхідно було прожити у виборчому окрузі шість місяців і сплатити усі місцеві податки;
2) наймачі або власники житлових будинків, які сплачували податок на бідних;
3) землевласники-фригольдери, копігольдери, лізгольдери, які щорічно отримували певний прибуток;
4) орендарі квартир, що сплачували за квартиру не нижче десяти фунтів стерлінгів і прожили тут не менше дванадцяти місяців.
Права голосу не мали, як і раніше, жінки, чоловіки, молодші двадцяти одного року, а також особи, які протягом дванадцяти місяців
211
Частина третя
Історія держави і прана Нончго часу
Розвиток буржуаіної держави до початку XX століття
Розділ II
отримували допомогу від приходу. Діяла мажоритарна система виборів, зберігався «подвійний вотум».
§ 4. Подальший розвиток державних структур
У
місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої реформи 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядуван- . ня. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним міським радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досяг-ли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
208
209
т
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Поштовхом до прийняття нового виборчого закону була революція 1830 року у Франції. Під її впливом в Англії починається боротьба за реформу. Палата общин приймає виборчий акт, але лорди його відхиляють, голосуючи проти. Общини приймають його удруге, і лорди знову голосують проти. По всій Англії проходять демонстрації, мітинги, і лорди нарешті здаються.
Так, 1832 року парламент прийняв Акт про зміну старого представництва в Англії і Уельсі. Акт докладно визначив мету реформи: позбавити незначні містечка права надсилання депутатів, надати це право великим і багатим містам, збільшити кількість представників графств у парламенті, поширити право виборчого голосу на багатьох підданих його величності, досі позбавлених цього права.
Отже, першим завданням реформи був перерозподіл представництва до парламенту. П'ятдесят шість «гнилих містечок» зовсім втратили право обирати представників до парламенту. Деякі стали обирати одного замість двох, інші—двох замість чотирьох представників. Усього звільнилося 143 депутатських місця в парламенті, які розподілили між новими міськими і сільськими округами.
Другим завданням реформи було введення нових цензів для виборців. У графствах активним виборчим правом наділялися всі категорії власників землі з річним прибутком не менше десяти фунтів стерлінгів, а також орендарі з річною рентою не менше п'ятдесяти фунтів стерлінгів. У містах подібне право отримали всі чоловіки, що володіли на прарі власності або оренди нерухомим майном з річним прибутком десять фунтів стерлінгів. Ще однією умовою участі у виборах була сплата податку на бідних. Крім того, були ще цензи: віковий — двадцять один рік та осілості — шість місяців.
Реформа 1832 року стала першим кроком у здійсненні програми промислової буржуазії. Хоч виборчий корпус виріс майже вдвічі, правом голосу після реформи користувалося менш п'яти відсотків усього населення. Боротьба за більш демократичну виборчу систему тривала.
У 1867 році парламент приймає новий Акт про народне представництво. Він, як і попередній закон, вирішував дві основні проблеми.
Знову був проведений перерозподіл депутатських місць у парламенті. П'ятдесят два незначних містечка були позбавлені права надсилати депутатів, їх місця були передані'розвинутим міським і сільським округам.
Крім цього було проведене подальше розширення виборчого корпусу. Виборчі права в графствах отримували повнолітні чолові-
210
Розвиток буржуазної держачи V до початку XX століття \
Розділ II
ки, які володіли землями у вигляді фригольда, копігольда або іншого держання з прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік, а також орендарі землі або маєтку, що також дають прибуток не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік. У містах виборчі права надавалися повнолітнім чоловікам, які протягом останніх дванадцяти місяців були власниками або орендарями житлових будинків і сплачували всі грошові збори, також чоловікам, що наймали окремі квартири, сплачуючи за них не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Таким чином, виборчі реформи 1832 і 1867 років, які остаточно ввели майновий ценз, були проведені в інтересах буржуазії та робітничої аристократії. У ході цих реформ відбулась організаційна перебудова двох головних політичних партій. Вігі остаточно стали партією промислової буржуазії і стали називатися ліберальною партією. Торі, які відбивали інтереси землевласницької аристократії і фінансової верхівки, отримали назву консерваторів.
Наприкінці XIX століття було прийнято ще кілька виборчих законів: про введення таємного голосування (1872 р.), про покарання за підкуп виборців (1883 р.). У 1884 році було проведено третю в XIX столітті виборчу реформу. Акт про народне представництво 1884 року скасував у містах майновий ценз, у графствах надав виборчі права платникам податків, які мешкали в окрузі протягом шести місяців, а також особам, які орендували квартири, сплачуючи не менше десяти фунтів стерлінгів на рік. Виборчий корпус зразу виріс з трьох до п'яти з половиною мільйона чоловік. У 1885 році були створені виборчі округи з певною кількістю населення.
Отже, після третьої виборчої реформи право голосу на парламентських виборах отримали:
1) всі, хто протягом дванадцяти місяців володів нерухомістю, що приносила десять фунтів стерлінгів доходу на рік. Крім того, необхідно було прожити у виборчому окрузі шість місяців і сплатити усі місцеві податки;
2) наймачі або власники житлових будинків, які сплачували податок на бідних;
3) землевласники-фригольдери, копігольдери, лізгольдери, які щорічно отримували певний прибуток;
4) орендарі квартир, що сплачували за квартиру не нижче десяти фунтів стерлінгів і прожили тут не менше дванадцяти місяців.
Права голосу не мали, як і раніше, жінки, чоловіки, молодші двадцяти одного року, а також особи, які протягом дванадцяти місяців
211
Частина третя
Історія держави і прана Нончго часу
Розвиток буржуаіної держави до початку XX століття
Розділ II
отримували допомогу від приходу. Діяла мажоритарна система виборів, зберігався «подвійний вотум».
§ 4. Подальший розвиток державних структур
У
місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої реформи 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядуван- . ня. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним міським радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досяг-ли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139