Заслуговує на увагу і Закон 1948 року, присвячений боротьбі з рецидивістами, який постановляв, що «звиклі злочинці» за певних умов можуть бути засудженими зверх покарання, що було передбачене законом, до додаткового превентивного ув'язнення на строк від п'яти до чотирнадцяти років. І лише 1967 року це правило було скасоване.
У XX столітті в кримінальному праві Сполучених Штатів діяли так звана судова правотворчість і закон. Кримінальне законодавство підрозділялося на федеральне і законодавство штатів. Кримінальне федеральне законодавство було систематизоване. У 1909 році приймається Кримінальний кодекс СІЛА, який після певного перероблення в 1948 році був включений до Зводу законів США. До сфери федерального законодавства належало підроблення монети, піратство, зрада. Усі інші злочини віднесено до компетенції штатів, де діє, як правило, прецедентне право. Свої кримінальні кодекси мали лише такі штати, як Нью-Йорк, Міннесота, Вісконсин. У 1962 році був розроблений типовий Кримінальний кодекс, рекомендований для законодавства окремих штатів. У 1967 році він був прийнятий штатом Нью-Йорк.
Кримінальне законодавство Сполучених Штатів розвивалося досить активно. З 1920 до 1933 року діяв так званий Сухий закон, який наочно показав усю непридатність боротьби з алкоголізмом шляхом застосування кримінальних покарань. В окремих штатах у 1928-1930 роках приймалися Закони про рецидивістів. Згідно з ними, якщо особа вчинила повторний злочин, то максимум покарання, передбачений у законі, ставав мінімумом. За скоєння третього злочину покаранням ставало довічне ув'язнення. У 1933 році був прийнятий Закон про державну таємницю, який застосовувався не тільки проти шпигунів, але і проти опозиції.
Використовувалося для боротьби з робітничим рухом і загаль-нокримінальне законодавство. У 1920 році були заарештовані Сакко
401
Частина четверта
/Історія держави і права _________Новітнього часу___
і Ванцетті, які намагалися створити професійну спілку серед італійських іммігрантів, їх звинуватили у вбивстві і 1927 року стратили на електричному стільці. У 1919-1920 роках у більшості штатів були прийняті закони про злочинний синдикалізм, злочинний анархізм, що нерідко використовувалися для переслідування комуністів і активістів робітничого руху. У 1940 році з'явився Закон Сміта (про реєстрацію іноземців), який спочатку був спрямований проти фашистських організацій, але невдовзі перетворився на антикомуністичний.
Ще ширшу систему переслідувань за політичні погляди передбачали кримінальні закони, прийняті після Другої світової війни. Відверто реакційний Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккаре-на-Вудда) був прийнятий 1950 року. Він був доповнений 1954 року законом «Про контроль за комуністичною діяльністю». Комуністичні організації повинні були зареєструватися в міністерстві юстиції. Відмова від реєстрації каралася штрафом у десять тисяч доларів або ув'язненням до п'яти років. Верховний суд США визнав цей закон антиконституційним. Також діяв і закон Лендрама-Гріффіна, прийнятий 1959 року і спрямований проти профспілок.
У Німеччині в період Веймарської республіки зберігалася дія Кримінального кодексу 1871 року, до якого були внесені численні поправки. Видавалися і нові кримінальні законодавчі акти, наприклад, указ президента від 26 вересня 1923 року, який ввів смертну кару за «антидержавну діяльність», а також указ від 29 січня 1920 року, що посилив покарання за підбурювання до страйку.
У нацистській Німеччині був установлений режим відвертого терористичного придушення політичних супротивників. Укази 1933 року Про захист німецького народу, Про захист народу і держави анулювали систему ліберально-демократичної законності. Великого поширення набула позасудова розправа.
Після закінчення Другої світової війни нацистське законодавство було скасоване і відновлена дія Кримінального кодексу 1871 року. Після прийняття Конституції ФРН 1949 року протягом 1969-1975 років відбулася реформа Кримінального кодексу 1871 року, внаслідок якої Кодекс отримав більш чітку структуру, з нього були вилучені деякі склади злочинів, штрафні санкції в багатьох випадках замінили більш тяжкі покарання.
Протягом XX століття в Японії діяв Кримінальний кодекс 1907 року. За цей час лише незначна кількість його статей зазнала змін. Кодекс не провадив детальної класифікації складів злочинів, встанов-
402
Основні зміни у праві \ бурзісуазних країн _____\_
Розділ III
лював надзвичайно широкі межі покарань, які міг обрати суддя, визнавав широку свободу судового розсуду. У 1972 році міністерство юстиції опублікувало проект нового Кримінального кодексу, але провідні юристи Японії виступили проти нього.
Розвивалося в Японії законодавство цро політичні злочини. У 1925 році був прийнятий парламентом Закон «Про охорону громадського порядку», який кваліфікував як політичний злочин участь в організації, яка ставила за мету «змінити державний лад або знищити систему приватної власності». Винних чекала кара у вигляді каторжних робіт або тюремного ув'язнення на строк до десяти років. У 1928 році в Японії ввели смертну кару за антиурядову пропаганду і діяльність. У 1948-1950 роках парламент Країни прийняв закони, що забороняли робітникам державних і муніципальних підприємств брати участь у страйках.
в
исновки
Підручник з історії держави і права зарубіжних країн увібрав у себе безліч фактів І конкретних подій політичного житгя. Він аналізує діяльність різноманітних державних і правових інститутів і не тільки розкриває складний і суперечливий процес виникнення та розвитку держави і права, але й надає необхідний матеріал, щоб зробити певні висновки.
Особлива увага в підручнику приділена показу тривалого і складного процесу виникнення держави — цієї регулюючої сили, що стоїть над суспільством. Внаслідок розкладу первіснообщинного ладу, появи приватної власності, розвитку соціальної стратифікації цей процес уже в країнах Стародавнього Сходу набував виразно політичного характеру. Внаслідок поглиблення соціальної диференціації державний механізм ставав підпорядкованим панівній верхівці, яка ставила його на службу своїм класовим інтересам.
Проте державна влада, що, як правило, задовольняє вузькокла-сові інтереси, водночас виконує і суспільні функції, служить всьому суспільству. Так, наприклад, вона дбає про оборону території, про захист життя, здоров'я та майна громадян, сприяє боротьбі з наслідками стихійного лиха і т.ін.
У підручнику йдеться про те, що держава і право не залишаються незмінними протягом своєї історії, розкривається зміст держави і права не як заздалегідь даних, застиглих громадських інститутів, а як явищ, що знаходяться в постійних змінах і безперервному розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139