§ 2. Основні зміни в державному ладі США
У Сполучених Штатах досі діє Конституція 1787 року, заснована на принципі розподілу влади. Двопалатний конгрес, який втілює в собі законодавчу владу, президент — глава держави і глава уряду, Верховний суд — такі основні гілки державної влади США.
Сполучені Штати зуміли створити досить демократичну державну структуру, яка дозволяє уникати серйозних потрясінь. Тому конституційна державна структура США демонструє унікальну історичну наступність, здатність утримувати певну політичну сталість у ви-сокорозвинутій наддержаві. Однак, і в цій структурі відбувалися деякі зміни в XX столітті.
Як і раніше, державний устрій США базувався на принципах федералізму. В умовах жорсткого конституційного розмежування компетенції Союзу і суб'єктів американської федерації — штатів — боротьба тенденцій централізму і децентралізації була постійним явищем.
Штати становлять автономні одиниці, їхня кількість зросла до п'ятдесяти. Кожен штат має свою конституцію, яка закріплює республіканську форму правління, а також свій адміністративний апарат управління. Законодавчі збори, за винятком одного штату, двопалатні. Так само, як у федеральному конгресі, значну роль в їх роботі відіграють комітети. Виконавчу владу, відповідно до Конституції, очолює губернатор, який обирається на два-чотири роки. В його віданні знаходяться національна гвардія і поліція. Законодавчі збори мають можливість розпочати процедуру імпічменту стосовно губернатора.
Однак у XX столітті централізація державної влади привела до помітного розширення повноважень федеральних органів. Значно допоміг посиленню ролі конгресу Верховний суд США. Відповідно до його доктрини «корпоративного федералізму» було розширено пра-
313
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
во конгресу США регулювати торгівлю між штатами. Причому в поняття «торгівлі» почали включатися всі аспекти економічного життя Америки: видобуток корисних копалин, функціонування промислових підприємств, встановлення заробітної плати тощо.
Одночасно посилювався контроль з боку федеральної адміністрації над адміністративною діяльністю штатів за рахунок їх фінансової залежності від центру. Майже третину бюджетів штатів складали федеральні субсидії, які надавалися їм конгресом у межах федеральних програм. А це відкривало широкі можливості для втручання федеральних властей у справи штатів.
Захисником прав штатів виступала на президентських виборах 1980 року республіканська партія, яка запропонувала програму «нового федералізму» — повернення штатам функцій, «які вони можуть здійснювати краще». Однак програма «нового федералізму» не привела до децентралізації на ділі, а внесла лише деякі корективи у взаємовідносини федерального центру і штатів.
Спираючись на IX та X статті Білля про права 1791 року штати, як суб'єкти федерації, зберігають досить широкі можливості самостійно вирішувати свої власні справи.
Конгрес США виступає як носій законодавчої влади. Він знаходиться під неподільним пануванням двох основних партій монополістичного капіталу — республіканської і демократичної.
Серйозні зміни відбулися у XX столітті у виборчому праві і виборчій системі. У 1920 році XIX поправка до конституції США надала виборчі права жінкам, заборонивши обмежувати виборче право «з причин приналежності до певної статі»(ст. 1).
Але після цього виборче право США ще не стало загальним. Виборча система відстороняла значну кількість виборців від участі в голосуванні. Річ у тім, що основні питання виборчого права регулювалися законодавством окремих штатів, яке містило значну кількість цензів та обмежень.
У всіх штатах, окрім Джорджії, був встановлений високий віковий ценз — двадцять один рік. Ценз осілості діяв майже в усіх штатах. У деяких штатах існував майновий ценз. У штатах Алабама, Арканзас, Міссісіпі, Техас і Віргінія, щоб бути включеним до списків виборців, потрібна була сплата спеціального виборчого податку. Існував у багатьох південних штатах освітній ценз: уміння читати і писати англійською мовою і навіть уміння «тлумачити Конституцію» і т.ін.
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
Надалі деякі з цих цензів було скасовано. Так, у 1964 році поправка XXIV до конституції США скасувала обмеження виборчих прав на федеральних виборах «у зв'язку з несплатою будь-якого виборчого чи іншого податку». В 1965 році дія цієї поправки була поширена на вибори у штатах. Поправка XXVI у 1971 році знизила віковий ценз для виборців до вісімнадцяти років.
На виборах в американський конгрес діє мажоритарна система, за якою в кожному виборчому окрузі обирається один депутат, що набрав відносну більшість голосів. Проведення виборчих компаній вимагає величезних грошових витрат. Необхідні для цього суми складалися головним чином за рахунок внесків монополій. Характерною рисою виборів є масовий абсентизм (відмова від участі у виборах), який особливо посилився в останні десятиліття. На виборах до конгресу бере участь трохи більше половини від усіх виборців.
Ще в 1870 році XV поправкою до Конституції Сполучених Штатів були надані виборчі права неграм. Однак довгий час продовжувалася практика масового відсторонення негрів від участі у виборах і тільки у 1957 році був прийнятий Закон про громадянські права, доповнений у 1960 році, що передбачав деякі правові гарантії забезпечення виборчих прав негрів. Була утворена комісія з громадянських прав, яка мала розслідувати випадки позбавлення громадян США права голосу на підставі «кольору шкіри, раси, релігії або національного походження».
Конгрес США повинен був знову і знову повертатися до питання про рівність виборчих прав. У 1964 році прийняли ще один Закон про громадянські права, який формально ліквідував дискримінацію негрів у всіх сферах економічного і політичного життя. Після цього у 1965 році було прийнято Закон про виборчі права, згідно з яким заборонялося використання спеціальних тестів для виборців, що могли привести до обмеження виборчих прав на основі «расової належності або кольору шкіри». У 1990 році конгрес схвалив ще один законопроект про громадянські права, але не зумів подолати вето президента Буша.
Відбувалися зміни і в самій роботі конгресу. В обох палатах конгресу— палаті представників і сенаті — основна робота переноситься в їхні комітети. Усі законопроекти проходять через постійні комітети і без їхнього схвалення не можуть бути поставлені на голосування палат. Кількість постійних комітетів невпинно зростає. У 1946 році у зв'язку з цим був прийнятий закон Про реорганізацію легісла-
314
315
Частина четверга
Історія держаяіі і права Новітнього чап
Розвиток бурзіїуаіпої {іерлсауи в XX столітті
\
Розділ І
тури, який знизив кількість постійних комітетів палати представників до дев'ятнадцяти, а сенату — до п'ятнадцяти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139