Перший етап революції тривав з 14 липня 1789 року по ня 1792 року. Безпосереднім приводом до початку револ: конфлікт Людовика-ХУІ з Генеральними штатами, з допомі уряд сподівався знайти шляхи і засоби подолання фінансо:
Відкриття Генеральних штатів, куди було обрано ші< ставників від дворянства і духівництва, а також шістсот дві третього стану (головним чином представників великої відбулося 5 травня 1789 року. Але виявилося, що принцип установи залишився старим: кожний стан діставав один гол ставники третього стану не погодилися з цим, вимагаючи ноі ципів роботи, поіменного голосування.
Наполягання народних мас, їх підтримка депутатів ну прискорили розвиток подій. Відчувши, що зволікання хвилю народного обурення, яке може повернутися і проти Генеральних штатів, депутати третього стану вжили рі ходів: 17 червня 1789 року проголосили себе Національ: рами, а 7 липня — Установчими зборами. Таким чином, воі на шлях рішучої боротьби з абсолютизмом.
Тим часом уряд готувався до кривавої розправи з антиі ним рухом (у столицю стягувалися війська), однак народ, зірвав ці плани. Тринадцятого липня 1789 року спалахнуло
162
я оуржуазної деузісави і права
л
Розділ І
стання! Чотирнадцятого липня повстанці штурмом оволоділи ко-П°яівською фортецею - в'язницею Бастилією. Ця подія не тільки ятувала Установчі збори, а й була початком буржуазної революції.
у перші дні революції панувала, на перший погляд, єдність усіх «еволюційних сил. Спільні лозунги, здавалося, згуртували всіх в од-ооідну масу: робітників, власників мануфактур, ремісників та адвокатів. Це були дні революційного піднесення, час, коли різниця в намірах буржуазії і народу ще не виявилася досить чітко. Боротьба дроти королівського абсолютизму, станової нерівності, різноманітних феодальних інститутів на якийсь час об'єднала буржуазію і народ, створила враження єдності їх корінних інтересів.
У часи революційного піднесення були прийняті важливі рішення: про утворення буржуазної національної гвардії, про скасування феодальних станів і станових привілеїв, про свободу промисловості і торгівлі. Було запроваджено нову адміністративну систему, за якою Франція поділялася на вісімдесят три департаменти, проведено цер-І повну реформу. Вершиною цих перетворень було прийняття Установчими зборами 26 серпня 1789 року найважливішого програмного . документа революції — Декларації прав людини і громадянина. Розроблена в дусі загальнонаціонального маніфесту, який проголошував права громадян, що скинули панування феодального гноблення, Декларація закріплювала найважливіші принципи буржуазного ладу.
«Представники французького народу, які складають Національні збори, беручи до уваги, що незнання, забуття або зневаження прав людини є єдиними причинами суспільного лиха і псування уряду, — було сказано у вступі до Декларації, — вирішили відновити в урочистій декларації природні, невідчужувані, невіддільні і священні права людини, з метою, щоб ця декларація, будучи постійно перед усіма членами суспільного організму, безперервно нагадувала їм їхні права і обов'язки».
Декларація проголошувала, що «люди народжуються вільними 1 Р№НИМИ в правах» і що метою якого б то не було політичного союзу збереження природних і невід'ємних прав людини, що такими пра-^ми є «свобода, власність, безпека і опір гнобленню» (ст. 1-2).
Джерело суверенітету — в нації, підкреслювалося в Декларації. ^У «закон є виразом загальної волі» (ст. 6). Базуючись на цих поло-&,?.ННЯХ'вона закріплювала принцип загального виборчого права. В ній про представницький характер законодавчого органу як вер-ІГ° органу влади. «Всі громадяни мають право особисто або че-
163
Частина третя
/Історія держави І праві" / Нового часу
рез представників брати участь у виданні законів». А закон рівний для всіх, незалежно від того, чи дає він заступництво, чиї!
Декларація не просто проголошує природні, невід'ємні'! людини — вона одночасно розкриває їх сутність.
Так, свобода визначалась як право «робити все, що не І іншому». Таким чином, здійснення кожною людиною її при прав не має інших меж, крім тих, які забезпечують іншим суспільства користування такими ж правами. Крім того,: забороняти дії, шкідливі для суспільства. «Все, що не заС законом, дозволено» (ст. 5).
Отримало роз'яснення і природне право на безпеку, що зй| своє виявлення в закріпленні принципу законності. «Ніхто Ні бути обвинувачений, затриманий або арештований інакше, —~| джувала Декларація, — як у випадках, визначених законом, писаними ним формами» (ст. 7). Ті, хто віддають незаконні <| підлягають карі.
Було закріплено і презумпцію невинності. Як ствер._._, „ ларація, «кожна людина вважається невинною до того час$| не оголосять винною» (ст. 9), а тому не повинно бути в раЗй| ніякої надмірної суворості.
Закон не має зворотньої сили, вважала Декларація. бути покараний інакше, як в силу закону, встановленого і об* ного до вчинення злочину і законно застосованого» (ст. 8). А,| кон повинен встановлювати «тільки строго і очевидно необхії
І, нарешті, Декларація підкреслювала неминуще значені ва власності, проголошуючи його природним, «непорушним і ЄІ| ним» правом (ст. 17). Нікого не можна позбавити цього пра нятком, коли того «явно вимагає громадська необхідність»,: засвідчена, і за умови справедливого і попереднього відіш
Декларація 1789 року згадувала також інші права і свобод».;! ний обмін думками і переконаннями є одне з найцінніших п ни, кожен громадянин може, отже, вільно говорити, писати, ти, але повинен при цьому відповідати за зловживання цією сн у випадках, визначених законом», — було сказано в статті рації. Гарантувалася свобода віросповідання і релігійних пе
Для утримання громадської сили і для витрат по упра заявляла Декларація, необхідні податки. Всі громадяни ма особисто через своїх представників визначати необхідність І ких податків, «вільно на них погоджуватися, стежити за їх
"Л
.V
їх р:')3г.:іг>. спосю опо Ііігчуванмя. стягані*л І строк,
* ' якч ноші встановлюються» (ст. 14).
Зна!!'г!ии сног втілення і сформульованії Монтсск'с ідея створення організаційно незалежних одна від одної І взаємноярівноважених гілок дер/кавної влади: законодавчої, виконавчої га судової. В статті 16 було скидано: -Суспільство, в якому не забезпечена гарантія прав іневстанов нний розподіл влади, не має конституції».
Принципи Декларації прав людини і громадянина 1789 року були викликом старому відживаючому ладу. Декларація утверджувала но-' вий буржуазний лад, новий тип експлуатації— буржуазний. Цей суто буржуазний характер Декларації проявлявся і в тому, що вена обминула мовчанням питання про скасування всіх феодальних повиннос-тей і феодального землеволодіння.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139