Основні зміни у праві буржуазних країн
\
Розділ III
Розділ III
ОСНОВНІ ЗМІНИ У ПРАВІ БУРЖУАЗНИХ КРАЇН
§ 1. Джерела права
Вс
^ступ капіталізму в постіндустріальну фазу свого розвитку, його перетворення на державно-монополістичний капіталізм обумовили в період новітньої історії помітну еволюцію правової системи буржуазного суспільства.
У XX столітті зберігаються, як і раніше, дві основні системи буржуазного права: континентальна і англосаксонська. Процеси оновлення і ускладнення правового матеріалу торкнулися кожної із систем.
Зростання нормативного правового матеріалу, поява значної кількості нових правових актів вимагали в країнах континентальної правової системи проведення великих кодифікаційних робіт. Так, у Франції уряд Четвертої республіки ввів у дію дев'ятнадцять своєрідних кодексів: аграрний, виборчий, шляховий, трудовий, пенсійний тощо. У країнах англосаксонської правової системи подібний процес відбувався шляхом своєрідної інкорпорації —. видання узагальнених законодавчих актів. В Англії, наприклад, отримала розповсюдження практика укладання консолідованих актів, які об'єднували в собі раніш видані законодавчі положення з внесенням окремих змін (Акт про крадіжки 1968 року, Акт про кримінальне право 1967 року та ін.). У Сполучених Штатах, починаючи з 1926 року, складається федеральний Звід законів, який оновлюється кожні п'ять років.
Серед правових джерел у XX столітті значно зростає питома вага делегованого законодавства — актів органів виконавчої влади. Широко використовується в цей час судова практика, відбувається переплетення цивільно-правових і адміністративних методів правового регулювання. Посилюється взаємодія правових систем різних держав, зростає вплив міжнародно-правових норм на внутрішнє право окремих держав.
Усі ці риси і закономірності правового розвитку в період Новітньої історії виявляються в різних галузях права.
§ 2. Цивільне право
Д-:
І країн континентальної системи права (Франція, Німеччина, Італія) у XX столітті домінуючим джерелом, як і раніше, залишається закон, і передусім кодекс. Подекуди зберігаються досі старі добре відомі цивільні кодекси, однак величезна кількість доповнень, новел і т.ін. інколи зводять їх дію нанівець. Така доля спіткала, наприклад, Французький цивільний кодекс 1804 року. Неодноразово йшлося про розробку нового цивільного кодексу Франції. У 1974 році була навіть призначена комісія для підготовки кодексу, опубліковані підготовчі матеріали. Але справа ця рухається дуже повільно. Продовжує діяти Німецьке цивільне уложення 1900 року, доповнене цілою низкою законів: про акціонерні товариства, про патенти тощо. Справжнім джерелом права стала судова практика, що, як вважають юристи, заповнює прогалини в законодавстві. Швейцарське цивільне уложення 1907 року, наприклад, прямо рекомендує судцям заповнювати такі прогалини власним рішенням. У Німеччині суддя в такому разі посилається на принцип «доброї совісті», який закріплений у Німецькому цивільному уложенні.
У Англії, США — країнах англосаксонського права судовий прецедент, як і колись, продовжує відігравати дуже важливу роль. Але навіть в Англії стає очевидним, що прецедентне право стає занадто складним у регулюванні сучасних правовідносин. Нерідко воно стає незрозумілим не тільки для пересічного громадянина, але і для спе-ціаліста-правника. Через це в англосаксонських країнах змінюється ставлення до уніфікації і кодифікації права. В Англії після Другої світової війни великого поширення набуває практика видання консолідованих законів, що об'єднують раніше видані законодавчі положення. У 1965 році англійський парламент утворив спеціальні комісії, яким доручив кодифікацію правових норм, спрощення й удосконалення права.
Подібні тендедції до уніфікації і кодифікації цивільного права стають все більше помітними і в Сполучених Штатах.
Федеральні закони регулюють обмежену частину правових відносин (торгівля з іноземцями і між штатами, патентне право тощо). Всі інші регулюються окремими штатами відповідно до Конституції, що віднесла цивільне право до компетенції штатів. Прецедентне право, яке діє в більшості штатів, різниться в кожному окремому штаті. Щоб добитися уніфікації права штатів, використовується «колізійне пра-
390
391
Частина четверта
Історія дерлсави і права
Новітнього часу ___
во», створюються «єдині» кодекси, що рекомендуються штатам. Одночасно розробляються приватні кодифікації, які стають все більш популярними. У деяких штатах (Каліфорнія, Дакота) діють свої цивільні кодекси.
Суб'єкти права. Значних змін зазнав статус фізичної особи. Для неї в цивільному праві проголошувалися рівна правоздатність і дієздатність. Але фактично на початку XX століття такої рівності не було. Обмеженим у своїх цивільних правах було населення Британської колоніальної імперії, французьких колоній. У США існувала расова дискримінація негритянського населення. Лише в 1938 році у Франції був прийнятий закон «Про скасування недієздатності заміжньої жінки». Трохи раніше, у 1936 році, подібний Акт з'явився в Англії. Утвердження рівної правоздатності перед цивільним законом для всіх громадян незалежно від національності, статі, віросповідання відбувається вже після Другої світової війни. Вік повноліття в більшості буржуазних країн був знижений від двадцяти одного до вісімнадцяти років.
Юридичні особи. Вони посідають центральне місце в цивільному законодавстві в XX столітті. Найпоширенішою організаційною формою капіталістичного підприємництва стає в цей час акціонерне товариство. Йому законодавство приділяє основну увагу. В Англії закони про акціонерні компанії приймалися в 1929, 1948, 1985 роках, у Франції — у 1930,1940,1965 роках тощо. Ці закони створювали найсприятливіші умови для утворення і діяльності акціонерних товариств, встановлювали для них додаткові пільги. Особливо це стосувалося діяльності акціонерних компаній — корпорацій, створених у США.
Законодавство про акціонерні компанії надає трестам, концернам, синдикатам статус юридичної особи, забезпечує величезні можливості і права. Контроль держави за утворенням акціонерного товариства обмежувався лише реєстрацією його статуту. Вищим органом акціонерної компанії вважаються загальні збори акціонерів. Але законодавство США, Японії та інших країн значно розширює права правління компанії та її директорів. Фактично правління — рада директорів, підмінює загальні збори акціонерів, вирішуючи найважливіші питання. Останнім часом все більшого поширення набуває в цих країнах практика передавання повсякденного управління справами компаній найманим, професійно підготовленим службовцям-менеджерам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139