Спочатку створюються військові поселення, через певний час запроваджується система надільного землекористування. Указом імператора Сима Яня земля була оголошена державною власністю. Держава давала селянам земельні наділи двох видів: 70 му (му дорівнювало '/|6 га) на одну людину для власного користування і 60 му землі, весь врожай з якої передавався державі. В УІ-УІІ століттях надільна система встановлюється на усій території Китаю. Земельних володінь знаті і чиновництва реформа не зачіпала.
За часів правління династії Тан (618-900 рр.) земля опинилася в Руках сильних і багатих домів. Система надільного землекористування в VIII столітті скасовується. Ранньофеодальний період суспільно-економічного розвитку Китаю закінчується.
Об'єднання країни під владою династії Сун (960-1126 рр.) створило умови для економічного і культурного розвитку. Однак, до Китаю починають вторгатися кочівники. З 1280 року встановлюється ^ада монгольської династії Юань, що мало негативні наслідки.
Під натиском національно-визвольної боротьби монгольське
анування впало. До влади прийшла китайська династія Мін (1368-
^4 Рр.) Але в XVII столітті вторгаються маньчжури і встановлю-
ь свою династію Цин. Правила вона аж до революції 1911-1913
Р°КІВ. А в китайського народу з'явився ще один експлуататор — іно-
Земний капітал.
128
129
Частина друга
Історія держави і права"; ____Середніх віків
Станово-класовий поділ середньовічного Китаю був досить« ним.
Привілейовану верхівку «благородних» осіб складала свія духовна знать, військове та цивільне чиновництво. Права ної знаті розподілялися залежно від родовитості і фікс> лом або рангом: ван, гун, хоу, бо. Одяг, житло, умови життя < визначалося рангом. Далі йшли чиновники державного апар сади яких заміщалися за конкурсом особами, що мали вчені І за ними — стан шенші, володарі учених ступенів, які мали І ці посади. Це був основний прошарок панівної верхівки. Д»|( шенші належали як ті, хто склав екзамени і отримав учені так і ті, хто купив їх за гроші, а також родичі чиновників.
Був також прошарок багатих землевласників, купців,. які також мали привілеї.
Основну масу експлуатованого населення становило се За часів Тан воно входило до складу лянмінь (добрий на правлінні династії Мін більшість селян була включена до стану^
У ранньофеодальний період значна частина селянства ( ставлена держателями державних наділів. Такі селяни сі державні податки і відбували державні повинності. Окрему рію складали військові поселенці. Обезземелення і розор лян привели до появи особливої групи залежних селян — ( У період Тан вже були відомі різні розряди селян-орендарів:; орендарі, орендарі-переселенці, орендарі в маєтках і т.д. більшість селян перетворилася на залежних орендарів, так: кеху (зайшлих). За часів Цин землі імператора і спадкової: робляли «довічні орендарі».
У XIII столітті було введено організацію сільського насе системою «ше», яка забезпечувала постійний нагляд за кожнимі селянина і жорстку регламентацію його праці (наприклад, які с рослини, де, коли і скільки). Після маньчжурського завоювання! імператорські укази зобов'язували приписувати селян до якої володіння. Так, указ 1650 року вимагав «саджати» на землю І місцем їх обліку, незалежно від того, з якої місцевості вони пе
Селянство було пов'язане численними заборонами і об ми: зарізати корову, продати м'ясо, купити сіль можна було. дозволу феодальної адміністрації. •
За часів феодалізму в Китаї зберігалося рабство. Раби І ся цзяньмінь (підлий народ). Праця рабів використовувалась ЗЕЇ
130
держава і право ,ипаінах Азії та Африки
\
Розділ II
V ремеслі, в домашньому господарстві. В ІУ-УІ століттях роби-в я спроби розселяти рабів на нових землях.
З розвитком товарно-грошових відносин у китайських містах 'являються цехові організації. Торговельно-ремісничі об'єднання / ан) мали свої статути, обирали главу цех^ (хантоу), встановлюва-. ди ціни на товари.
В Індії з VI століття н.е. феодальні відносини стають провідними в загальній багатоукладній структурі суспільства.
Початок феодалізму в Індії збігається з розпадом єдиної держави на окремі князівства. Для періоду розвинутого феодалізму характер-ним було об'єднання Північної Індії під владою мусульманських династій. В 1206 році тут виникає єдина держава із столицею в Делі — Делійський султанат, який був створений мусульманськими завойовниками. Народні рухи і заколоти феодалів привели на початку XV століття до розпаду султанату.
В 1526 році Бабур—правитель Кабула—здобув перемогу над султаном Делі і став засновником нової могутньої мусульманської імперії Великого Могола. В ХУІ-ХУІІ століттях країна переживала економічний підйом. Але наприкінці XVII століття держава Моголів вступає в смугу кризи і розпаду. Цим скористались англійські колонізатори. Так було покладено початок колоніальному поневоленню Індії.
Суспільно-економічний лад феодальної Індії мав певні особливості, що були властиві й іншим країнам Сходу. Насамперед — це складність і багатоукладність суспільної структури. Рабство .продовжувало існувати і в феодальному суспільстві. Переважною формою експлуатації була натуральна рента. При Моголах великі феодали не вели свого господарства. Ієрархічна структура була слабо розвинута, а в деякі періоди повністю відсутня. Тривале збереження общини, заснованої на поєднанні землеробства з ремеслом, прив'язувало селянина до землі, ставало на перешкоді розподілу праці між містом і селом. У зв'язку з цим в Індії не було кріпацтва. І, нарешті, слід зважати на нерівномірність економічного розвитку окремих областей, тривале збереження в окремих регіонах пережитків первіс-^ в°общИнного ладу.
У ранньофеодальний період махараджа — князь — наділяв зе-^ьними володіннями своїх васалів. Вища феодальна знать мала здкові володіння, інші земельні держання передавалися на умовах служби. Частина земель належала храмам. У Делійському і правляча верхівка феодалів була представлена чужоземця-
5»
131
Частина друга
Історіє дерзісави і права ______Середніх віків
ми, мусульманською військовослужилою знаттю — середньо; кими тюрками, афганцями, персами, її представники отрим султанів земельні пожалування, які з другої половини XIV перетворювалися на спадкові володіння. Великими землевлаї ми ставали і представники мусульманського духовенства. О нагороджували феодальну знать зброєю, кіньми, передавали володіння області, округа, селища, села, сади. Оточенню дарувалися титули: хан, емір, малік.
Невелика група прийшлих воєначальників була правля> ствою і при Моголах. Але тут не було феодальної ієрархії. Усі. ли отримували свої земельні володіння безпосередньо від прі
Феодали у Могольській імперії отримували особисті і ві ранги, нагороджувалися титулами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
За часів правління династії Тан (618-900 рр.) земля опинилася в Руках сильних і багатих домів. Система надільного землекористування в VIII столітті скасовується. Ранньофеодальний період суспільно-економічного розвитку Китаю закінчується.
Об'єднання країни під владою династії Сун (960-1126 рр.) створило умови для економічного і культурного розвитку. Однак, до Китаю починають вторгатися кочівники. З 1280 року встановлюється ^ада монгольської династії Юань, що мало негативні наслідки.
Під натиском національно-визвольної боротьби монгольське
анування впало. До влади прийшла китайська династія Мін (1368-
^4 Рр.) Але в XVII столітті вторгаються маньчжури і встановлю-
ь свою династію Цин. Правила вона аж до революції 1911-1913
Р°КІВ. А в китайського народу з'явився ще один експлуататор — іно-
Земний капітал.
128
129
Частина друга
Історія держави і права"; ____Середніх віків
Станово-класовий поділ середньовічного Китаю був досить« ним.
Привілейовану верхівку «благородних» осіб складала свія духовна знать, військове та цивільне чиновництво. Права ної знаті розподілялися залежно від родовитості і фікс> лом або рангом: ван, гун, хоу, бо. Одяг, житло, умови життя < визначалося рангом. Далі йшли чиновники державного апар сади яких заміщалися за конкурсом особами, що мали вчені І за ними — стан шенші, володарі учених ступенів, які мали І ці посади. Це був основний прошарок панівної верхівки. Д»|( шенші належали як ті, хто склав екзамени і отримав учені так і ті, хто купив їх за гроші, а також родичі чиновників.
Був також прошарок багатих землевласників, купців,. які також мали привілеї.
Основну масу експлуатованого населення становило се За часів Тан воно входило до складу лянмінь (добрий на правлінні династії Мін більшість селян була включена до стану^
У ранньофеодальний період значна частина селянства ( ставлена держателями державних наділів. Такі селяни сі державні податки і відбували державні повинності. Окрему рію складали військові поселенці. Обезземелення і розор лян привели до появи особливої групи залежних селян — ( У період Тан вже були відомі різні розряди селян-орендарів:; орендарі, орендарі-переселенці, орендарі в маєтках і т.д. більшість селян перетворилася на залежних орендарів, так: кеху (зайшлих). За часів Цин землі імператора і спадкової: робляли «довічні орендарі».
У XIII столітті було введено організацію сільського насе системою «ше», яка забезпечувала постійний нагляд за кожнимі селянина і жорстку регламентацію його праці (наприклад, які с рослини, де, коли і скільки). Після маньчжурського завоювання! імператорські укази зобов'язували приписувати селян до якої володіння. Так, указ 1650 року вимагав «саджати» на землю І місцем їх обліку, незалежно від того, з якої місцевості вони пе
Селянство було пов'язане численними заборонами і об ми: зарізати корову, продати м'ясо, купити сіль можна було. дозволу феодальної адміністрації. •
За часів феодалізму в Китаї зберігалося рабство. Раби І ся цзяньмінь (підлий народ). Праця рабів використовувалась ЗЕЇ
130
держава і право ,ипаінах Азії та Африки
\
Розділ II
V ремеслі, в домашньому господарстві. В ІУ-УІ століттях роби-в я спроби розселяти рабів на нових землях.
З розвитком товарно-грошових відносин у китайських містах 'являються цехові організації. Торговельно-ремісничі об'єднання / ан) мали свої статути, обирали главу цех^ (хантоу), встановлюва-. ди ціни на товари.
В Індії з VI століття н.е. феодальні відносини стають провідними в загальній багатоукладній структурі суспільства.
Початок феодалізму в Індії збігається з розпадом єдиної держави на окремі князівства. Для періоду розвинутого феодалізму характер-ним було об'єднання Північної Індії під владою мусульманських династій. В 1206 році тут виникає єдина держава із столицею в Делі — Делійський султанат, який був створений мусульманськими завойовниками. Народні рухи і заколоти феодалів привели на початку XV століття до розпаду султанату.
В 1526 році Бабур—правитель Кабула—здобув перемогу над султаном Делі і став засновником нової могутньої мусульманської імперії Великого Могола. В ХУІ-ХУІІ століттях країна переживала економічний підйом. Але наприкінці XVII століття держава Моголів вступає в смугу кризи і розпаду. Цим скористались англійські колонізатори. Так було покладено початок колоніальному поневоленню Індії.
Суспільно-економічний лад феодальної Індії мав певні особливості, що були властиві й іншим країнам Сходу. Насамперед — це складність і багатоукладність суспільної структури. Рабство .продовжувало існувати і в феодальному суспільстві. Переважною формою експлуатації була натуральна рента. При Моголах великі феодали не вели свого господарства. Ієрархічна структура була слабо розвинута, а в деякі періоди повністю відсутня. Тривале збереження общини, заснованої на поєднанні землеробства з ремеслом, прив'язувало селянина до землі, ставало на перешкоді розподілу праці між містом і селом. У зв'язку з цим в Індії не було кріпацтва. І, нарешті, слід зважати на нерівномірність економічного розвитку окремих областей, тривале збереження в окремих регіонах пережитків первіс-^ в°общИнного ладу.
У ранньофеодальний період махараджа — князь — наділяв зе-^ьними володіннями своїх васалів. Вища феодальна знать мала здкові володіння, інші земельні держання передавалися на умовах служби. Частина земель належала храмам. У Делійському і правляча верхівка феодалів була представлена чужоземця-
5»
131
Частина друга
Історіє дерзісави і права ______Середніх віків
ми, мусульманською військовослужилою знаттю — середньо; кими тюрками, афганцями, персами, її представники отрим султанів земельні пожалування, які з другої половини XIV перетворювалися на спадкові володіння. Великими землевлаї ми ставали і представники мусульманського духовенства. О нагороджували феодальну знать зброєю, кіньми, передавали володіння області, округа, селища, села, сади. Оточенню дарувалися титули: хан, емір, малік.
Невелика група прийшлих воєначальників була правля> ствою і при Моголах. Але тут не було феодальної ієрархії. Усі. ли отримували свої земельні володіння безпосередньо від прі
Феодали у Могольській імперії отримували особисті і ві ранги, нагороджувалися титулами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139