Двадцять восьмого березня 1849 року проект загальнонімецької конституції був нарешті прийнятий Франкфуртським парламентом. Конституція передбачала утворення в Німеччині монархії на чолі з імператором. Держави, які входили до складу цієї імперії, зберігали свою внутрішню самостійність, мали свої парламенти, уряди і суди.
Найважливіші функції загальноімперського значення (зовнішні відносини, командування збройними силами, митна політика і т.д.) передавалися центральному уряду на чолі з імператором. Влада імператора переходила в спадок. Його місце мав зайняти один із впливових імперських князів.
Законодавча влада за конституцією здійснювалася законодавчими зборами — рейхстагом, який складався з двох палат. Нижня палата обиралася населенням на основі загального виборчого права, верхня складалася з уповноважених окремих держав, які входили до складу імперії.
Конституція передбачала відповідальність міністрів перед рейхстагом, проголошувала звичайний перелік буржуазних свобод: рівність усіх громадян перед законом, свободу слова, преси, совісті та ін. Що ж до найбільш важливих феодальних повинностей, то передбачалась їх ліквідація за умови погодження між поміщиками та селянами.
Тільки тепер виникло питання про те, яким чином втілити конституцію в життя. Звернення Національних зборів до австрійського імператора було безрезультатним. Прусський король також категорично
196
197
Частина третя
Історія держави і права __ Нового часу______
Конституція Німецької імперії 1849 року (Франкфуртська)
Виникнення бурм-уазної держави і права___
Розділ І
РЕЙХСТАГ
Палата держав
Народна палата
Імперський
уряд Міністри
Імперський

і

; : || ВеЛИКИЙ \ ;1 герцог І
ІрБаденсь-;
Ландтаг
-,чяде ••^№?-*.;?^^- *!*' І'^^Щ.. •»їкй?'я:>-®?ї*тШ=*чч
БА ДЕН Рада міністрів

відмовився від конституції та імператорської корони. І лише після того Франкфуртські збори вирішили нарешті звернутися до народу із закликом здійснити конституцію, яку вони прийняли. Але в травні 1849 року це вже було неможливо через те, що революційні сили на той час були розгромлені. Відбулося лише кілька розрізнених виступів на підтримку конституції. Серйозно монархам вони не загрожували і більше налякали самих депутатів Національних зборів. У червні 1849 року парламент був розігнаний. І тому франкфуртська конституція залишила- % ся нікому не потрібним списаним аркушем паперу.
§ 4. Підсумки і наслідки буржуазних революцій
зжуазні революції змітали феодальні виробничі відносини, утворювали сприятливі умови для розвитку більш прогресивних для того часу капіталістичних відносин. Від розма- , ху і рішучості революції залежали не тільки її безпосередні кінцеві } результати, а й увесь наступний соціально-економічний і політичний розвиток тієї чи іншої країни.
Французька буржуазна революція 1789-1794 років у цьому відношенні була зразком найрадикальнішого буржуазного перевороту.
Вона сміливо і рішуче вирішила проблеми, що стояли перед нею, завдала нищівного удару по основах феодалізму. Французька революція стала класичним зразком найбільш завершеного буржуазного перевороту.
У своєму розвитку революція 1789-1У94 років пройшла всі стадії і досягла найвищої точки в період якобінської диктатури. Завдяки зусиллям якобінців вона домоглася буржуазно-демократичного вирішення аграрного питання, переходу до більш високого способу виробництва, до вільного селянського землеволодіння.
Велика французька буржуазна революція була народною революцією, її головною рушійною силою виступали селяни та низи міста. Активна участь народних мас .надала їй тієї широчіні і розмаху, якими вона відрізнялася від інших буржуазних революцій. Завдяки цьому французька революція виявилася здатною до найде-мократичнішого вирішення питання переходу від феодалізму до капіталізму, змогла, нехай і «плебейськими методами», розрахуватися з феодальним суспільним ладом і феодальною державою. Вона покінчила з феодалізмом так рішуче, як не зробила цього жодна інша буржуазна революція, і тому стала головною подією XVIII століття.
Французька революція започаткувала період перемоги і закріплення капіталізму в передових країнах Європи; далеко виходила за національні рамки і мала міжнародний характер; дала всьому світові такі підвалини буржуазної демократії, буржуазної свободи, які вже не можна було усунути, відкрила нову епоху в історії людства.
Однак навіть така радикальна революція, як французька, не привела відразу до цілковитої перемоги буржуазних відносин, до остаточної перемоги буржуазного ладу. Наступна історія Франції розкриває суть цієї загальної закономірності всіх буржуазних революцій.
Англійська буржуазна революція, яка розвивалася на основі компромісу між буржуазією і новим дворянством, зумовила тим самим своєрідність буржуазного ладу, що встановився внаслідок її перемоги. Ця революція не була такою сміливою і радикальною, як французька. Тут не було періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції, остаточно завдання революції не були розв'язані, а тому революція не була доведена до кінця. В результаті в Англії утворився буржуазний лад з численними пережитками феодальних відносин.
У суспільному ладі це виявилося в тому, що аграрне питання не було вирішене. Секвестр і наступний розпродаж земель корони, зрад-ників-дворян і церкви на початку революції провадилися винятково
198
199
т
Частина трети
Історія держави і права Нового часу
в Інтересах нового дворянства, яке обуржуазилося. Помірний, консервативний характер аграрних перетворень революції дістав прояв і з тому, що акт 1646 року, який скасував «рицарське держання», ленну залежність нового дворянства від корони, надаючи йому буржуазного права власності на землю, зовсім не захищав земельні права основної маси англійського селянства — копігольдсрів. Відмова англійському селянству л буржуазному праві власності на землю мала для нього згубні наслідки. Було створено легальну основу для зігнання селян із землі та експропріації їх як класу. І справді, згодом селянство як клас в Англії повністю зникас. Його місце посідають орендарі і сільськогосподарські робітники.
На основі компромісу вирішувалося і питання про владу, яку буржуазії Англії довелося ділити з феодальними силами.
Падіння протекторату посилило прагнення буржуазії і нового дворянства повернутися до традиційних для Англії форм управління, а тому прискорило оформлення їх союзу з феодальним дворянством. Англійська буржуазія і джентрі були більш схильні до компромісу зі своїми супротивниками, ніж до їх_радикального усунення. Все це проявилося у реставрації Стюартів у 1660 році.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139