Відтепер дія законів, що були прийняті британським парламентом, поширювалася на домініони лише за їх згодою. Ніякі закони, прийняті парламентами домініонів, не могли вважатися недійсними на тій підставі, що вони суперечать англійському законодавству. Парламенти домініонів отримали можливість самостійно вирішувати питання зовнішньої політики. Генерал-губернатор у домініонах віднині призначався короною з •місцевих уродженців за порадою уряду домініону. Так, ще до Другої світов"о*І війни Канада, Австралія, Південно-Африканський союз, Нова Зеландія домоглися значної незалежності від метрополії, але повністю не поривали зв'язків з Великобританією, їм вигідно було залишатися у складі Британської співдружності, у зоні фунта стерлінгів.
У боротьбу за незалежність вступали й інші члени Британської колоніальної імперії. Анпто-афганський договір 1921 року визнав незалежність Афганістану. У 1922 році формально був визнаний суверенітет Єгипту, у 1930 році — Іраку. Внаслідок війни за незалежність статус домініону у 1921 році отримала Ірландія. Однак майже вся територія ірландської провінції Ольстер під назвою Північна Ірландія залишилася у складі Британської держави. У 1937 році ірландський уряд відмовився від статусу домініону. Парламент Ірландії приймає Конституцію і проголошує утворення незалежної держави Ейре. У 1949 році Ірландія виходить з Британської співдружності націй.
Новий, ще відчутніший підйом національно-визвольного руху відбувається після Другої світової війни.
Гинули колоніальні режими в Африці. У 1957 році здобуває незалежність Гана (колишня колонія Золотий Берег), у 1961 —Танганьїка, у 1962 — Уганда, у 1963 — Кенія, у 1964 році — Замбія. У 1956 році Англія втрачає Судан, який був проголошений незалежною республікою, Ірак.
У січні 1948 року була утворена незалежна республіка Бірманський Союз, яка відразу вийшла зі складу Британської співдружності.
Революція 23 липня 1952 року під керівництвом патріотичної організації «Вільні офіцери» на чолі з Г. А. Насером покінчила з британським пануванням у Єгипті. У червні 1953 року Єгипет був проголошений республікою.
У 1972 році остаточно була ліквідована залежність від Англії Цейлону, який перетворився на Республіку Шрі-Ланка. Британський Закон про незалежність Індії 1947 року утворив на її території два домініони: Пакістан і Індію. Останній у 1950 році став суверенною демократичною Республікою Індія.
Колоніальна імперія, яку століттями вибудовувала Британія, була остаточно зруйнована. Навіть такий далекоглядний політик, як У. Черчілль, не міг зрозуміти, що відбувається з колоніальною імперією. Коли британський уряд приймав рішення про надання незалежності Індії та Пакистану, він розлючено виступав проти такого рішення, називаючи його «торпедуванням» Британської імперії. Але врятувати її було вже неможливо.
§ 2. Криза Французької колоніальної імперії
Іісля Першої світової війни національно-визвольний рух охопив усі частини Французької колоніальної імперії. Протягом певного часу французька реакція боролася з ним за допомогою жорстоких репресій. Звіряче придушення повстання на острові Мадагаскар, під час якого було розстріляно понад 90 тисяч жителів, убивство багатьох тисяч арабів у Алжирі, розстріл демонстрацій у африканських колоніях — таким був режим відкритого військового придушення у французьких колоніях. Однак стримати прагнення народів до національної незалежності було неможливо. Героїчно боровся за свою національну і соціальну волю в'єтнамсь-' кий народ, домоглися незалежності Марокко, Туніс, Гвінея, а також інші колишні французькі колонії в Африці.
З прийняттям Конституції Франції 1946 року відбулися певні зміни в структурі Французької колоніальної імперії. Конституція проголошувала створення Французького Союзу, до якого входили метрополія з «заморськими територіями і департаментами» і «території та держави, що приєдналися». Управління «заморськими територіями» (Французька Західна Африка, Нова Каледонія та ін.) зосереджується в руках губернатора, який призначається французьким урядом. Так, Нова Каледонія управлялася верховним комісаром, призна-
384
385
Частина четверта
/Історія дерзісави і права _________Новітнього часу___
ченим урядом Франції. Комісар очолює Урядову раду, яка обирається Тєриторіачьною асамблеєю, що є дорадчим органом, а її члени обираються населенням строком на п'ять років. «Території та держави, що приєдналися», — це французькі протекторати.
Конституція Франції 1958 року утворює іншу схему об'єднання — Спілку, до складу якої повинні увійти сімнадцять африканських колоній, що отримали місцеву автономію. Решта територій зберігала свій колишній статус. Конституція проголошувала самоврядування для держав, що входили до Спілки, одночасно обмежуючи їх у питаннях зовнішньої політики, оборони, грошової системи тощо. Президентом Спілки був президент Франції, який мав верховних комісарів у кожній державі, що входила до Спілки. Держава — член Спілки, після рішення законодавчих зборів і референдуму могла стати незалежною і вийти з об'єднання. Однак зробити це пощастило лише Гвінеї в 1958 році.
Іншим був шлях визволення Алжиру. У 1954 році тут спалахнуло повстання, яке очолив Фронт національного визволення. Важка кровопролитна боротьба закінчилася в 1962 році проголошенням незалежності Алжиру.
§ 3. Утворення Республіки Індії
.Па початку XX століття в. Індії, найбагатішій британській колонії починають розвиватися капіталістичні відносини. З'являються своя буржуазія, свій пролетаріат, діють політичні партії — Індійський національний конгрес і Мусульманська ліга, формулюється вимога «свараджу» — самоврядування. Опір колонізаторам набирає організованих форм, перетворюючись на національно-визвольний рух.
Перша світова війна загострила ці суперечності в індійському суспільстві, а загальна ідея «свараджу» об'єднала всі революційні елементи, обумовила значний підйом національно-визвольної боротьби.
Англія була змушена маневрувати, не відмовляючись від репресій і розправ, шукати нових методів і форм протидії визвольному рухові. Уся історія Індії після Першої світової війни — це маневри Англії, намагання утримати за будь-яку ціну своє панування. У квітні 1919 року, коли почалися заворушення в Пенджабі, солдати в місті Амрит-сар розстріляли мирний мітинг. Тисячу чоловік було вбито, дві тисячі — поранено. Звістка про цю подію, яка отримала назву «крива-
386
Розпад колоніаьних імперій Ч утворення нових незалежних держав \
Розділ II
вої неділі», розлетілася по всій Індії, викликаючи повсюди заворушення і відкриті виступи.
Англія була змушена маневрувати. Парламент Великобританії приймає «Акт про державний лад Індії» 1919 року.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
У боротьбу за незалежність вступали й інші члени Британської колоніальної імперії. Анпто-афганський договір 1921 року визнав незалежність Афганістану. У 1922 році формально був визнаний суверенітет Єгипту, у 1930 році — Іраку. Внаслідок війни за незалежність статус домініону у 1921 році отримала Ірландія. Однак майже вся територія ірландської провінції Ольстер під назвою Північна Ірландія залишилася у складі Британської держави. У 1937 році ірландський уряд відмовився від статусу домініону. Парламент Ірландії приймає Конституцію і проголошує утворення незалежної держави Ейре. У 1949 році Ірландія виходить з Британської співдружності націй.
Новий, ще відчутніший підйом національно-визвольного руху відбувається після Другої світової війни.
Гинули колоніальні режими в Африці. У 1957 році здобуває незалежність Гана (колишня колонія Золотий Берег), у 1961 —Танганьїка, у 1962 — Уганда, у 1963 — Кенія, у 1964 році — Замбія. У 1956 році Англія втрачає Судан, який був проголошений незалежною республікою, Ірак.
У січні 1948 року була утворена незалежна республіка Бірманський Союз, яка відразу вийшла зі складу Британської співдружності.
Революція 23 липня 1952 року під керівництвом патріотичної організації «Вільні офіцери» на чолі з Г. А. Насером покінчила з британським пануванням у Єгипті. У червні 1953 року Єгипет був проголошений республікою.
У 1972 році остаточно була ліквідована залежність від Англії Цейлону, який перетворився на Республіку Шрі-Ланка. Британський Закон про незалежність Індії 1947 року утворив на її території два домініони: Пакістан і Індію. Останній у 1950 році став суверенною демократичною Республікою Індія.
Колоніальна імперія, яку століттями вибудовувала Британія, була остаточно зруйнована. Навіть такий далекоглядний політик, як У. Черчілль, не міг зрозуміти, що відбувається з колоніальною імперією. Коли британський уряд приймав рішення про надання незалежності Індії та Пакистану, він розлючено виступав проти такого рішення, називаючи його «торпедуванням» Британської імперії. Але врятувати її було вже неможливо.
§ 2. Криза Французької колоніальної імперії
Іісля Першої світової війни національно-визвольний рух охопив усі частини Французької колоніальної імперії. Протягом певного часу французька реакція боролася з ним за допомогою жорстоких репресій. Звіряче придушення повстання на острові Мадагаскар, під час якого було розстріляно понад 90 тисяч жителів, убивство багатьох тисяч арабів у Алжирі, розстріл демонстрацій у африканських колоніях — таким був режим відкритого військового придушення у французьких колоніях. Однак стримати прагнення народів до національної незалежності було неможливо. Героїчно боровся за свою національну і соціальну волю в'єтнамсь-' кий народ, домоглися незалежності Марокко, Туніс, Гвінея, а також інші колишні французькі колонії в Африці.
З прийняттям Конституції Франції 1946 року відбулися певні зміни в структурі Французької колоніальної імперії. Конституція проголошувала створення Французького Союзу, до якого входили метрополія з «заморськими територіями і департаментами» і «території та держави, що приєдналися». Управління «заморськими територіями» (Французька Західна Африка, Нова Каледонія та ін.) зосереджується в руках губернатора, який призначається французьким урядом. Так, Нова Каледонія управлялася верховним комісаром, призна-
384
385
Частина четверта
/Історія дерзісави і права _________Новітнього часу___
ченим урядом Франції. Комісар очолює Урядову раду, яка обирається Тєриторіачьною асамблеєю, що є дорадчим органом, а її члени обираються населенням строком на п'ять років. «Території та держави, що приєдналися», — це французькі протекторати.
Конституція Франції 1958 року утворює іншу схему об'єднання — Спілку, до складу якої повинні увійти сімнадцять африканських колоній, що отримали місцеву автономію. Решта територій зберігала свій колишній статус. Конституція проголошувала самоврядування для держав, що входили до Спілки, одночасно обмежуючи їх у питаннях зовнішньої політики, оборони, грошової системи тощо. Президентом Спілки був президент Франції, який мав верховних комісарів у кожній державі, що входила до Спілки. Держава — член Спілки, після рішення законодавчих зборів і референдуму могла стати незалежною і вийти з об'єднання. Однак зробити це пощастило лише Гвінеї в 1958 році.
Іншим був шлях визволення Алжиру. У 1954 році тут спалахнуло повстання, яке очолив Фронт національного визволення. Важка кровопролитна боротьба закінчилася в 1962 році проголошенням незалежності Алжиру.
§ 3. Утворення Республіки Індії
.Па початку XX століття в. Індії, найбагатішій британській колонії починають розвиватися капіталістичні відносини. З'являються своя буржуазія, свій пролетаріат, діють політичні партії — Індійський національний конгрес і Мусульманська ліга, формулюється вимога «свараджу» — самоврядування. Опір колонізаторам набирає організованих форм, перетворюючись на національно-визвольний рух.
Перша світова війна загострила ці суперечності в індійському суспільстві, а загальна ідея «свараджу» об'єднала всі революційні елементи, обумовила значний підйом національно-визвольної боротьби.
Англія була змушена маневрувати, не відмовляючись від репресій і розправ, шукати нових методів і форм протидії визвольному рухові. Уся історія Індії після Першої світової війни — це маневри Англії, намагання утримати за будь-яку ціну своє панування. У квітні 1919 року, коли почалися заворушення в Пенджабі, солдати в місті Амрит-сар розстріляли мирний мітинг. Тисячу чоловік було вбито, дві тисячі — поранено. Звістка про цю подію, яка отримала назву «крива-
386
Розпад колоніаьних імперій Ч утворення нових незалежних держав \
Розділ II
вої неділі», розлетілася по всій Індії, викликаючи повсюди заворушення і відкриті виступи.
Англія була змушена маневрувати. Парламент Великобританії приймає «Акт про державний лад Індії» 1919 року.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139