Вона закріплює права і свободи громадян: право на праг цю, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення. Проголошується свобода зборів, слова, друку, віросповідання і т.ін.
Конституція 1947 року відбивала компроміс між різними політичними силами. Так, Основний Закон дозволяв встановлення державного контролю над приватною господарською діяльністю, передбачав можливість націоналізації деяких видів підприємств і монополій, заявляв про необхідність обмеження великої земельної власності
371
Частина четверта
Історія г>,.'/>.>н<Івн і права 1Інвітньо.*<> часу
Рожиток бурзісуачіюї держави в XX столітті
Розділ
тощо. Разом з тим він містив положення Лаіеранських угод 1929 року (ст. 7), і лише у 1984 році Конституція обмежила вплив католицизму.
Конституція базується на принципі розподілу влади.
Вищим органом законодавчої влади став двопалатний парламент. Палата депутатів обирається загальним і прямим голосуванням за пропорційною виборчою системою терміном на п'ять років. Верхня палата - сенат Республіки обирається від областей за змішаною виборчою системою терміном на шість років. Є у складі верхньої палати і «довічні сенатори». Палати мають однакові права в питаннях законодавства і контролю за урядом.
Президент є главою держави. Він обирається на сумісному засіданні палат парламенту за участю представників від областей терміном на сім років. Коло повноважень президента досить широке: верховне командування збройними силами, право призначення на вищі державні посади, право відкладачьного вето, право помилування тощо. Президент може в окремих випадках видавати «декрети, що •
Державний лад Італійської Республіки <ї за Конституцією 1947 року :|
Конституційний суд
.>^$;^^.'^^^
Національна
рада економіки
і праці
Державна рада
ПРОВІНЦІЯ
^.|'^-^^а'^!'ІИ!ЗД^^^^
ГРОМАДА
мають силу закону, і постанови» (ст. 87), мас право достроково розпустити парламент або одну із його палат.
Управління країною зосереджене в руках уряду. Конституція закріплює принцип відповідальності ради міністрів перед парламентом. Допускається за надзвичайних обставин делегування парламентом законодавчих повноважень урядові.
Італія, відповідно до Конституції, поділяється на області, провінції і громади (ст. 14). У всіх територіальних одиницях обираються населенням представницькі органи — обласні і провінційні ради, які утворюють виконавчі комітети. Найбільші права самоврядування мала область. Управлялася вона обласною радою, виконавчим органом якої був обласний виконавчий комітет. До повноважень обласної ради належали: формування місцевих органів, в тому числі міської та сільської поліції; місцева торгівля; охорона здоров'я; соціальне забезпечення тощо. Область була суб'єктом законодавчої ініціативи. Однак її діяльність перебувала під контролем урядових комісарів. Провінційні і комунальні органи контролювалися призначеними урядом префектами.
Конституція згадує також Конституційний суд, Вищу раду магістратури і Державну раду.
Конституційний суд складався з п'ятнадцяти судців, які призначалися терміном на дев'ять років. Головне завдання Суду — охорона конституційних гарантій, остаточне тлумачення Конституції,, визначення відповідності нормативних актів Основному Законові.
У грудні 1947 року країни антигітлерівської коаліції підписали мирний договір з Італією. Окупаційний режим припинявся. Італія вступала в мирний період свого розвитку як вільна демократична держава.
Глава VI ЯПОНІЯ
§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
Я,
Іпонія на початку XX століття. У XX століття Японія вступає як напівабсолютистська монархія, яка зберігала феодальні пережитки у своєму господарстві.
Перша світова війна, у якій Японія брала участь на боці країн-переможниць, сприяла значному зростанню японської промисловості,
372
373
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
збагаченню банків. Війна, з одного боку, привела до зміцнення позицій монополістичного капіталу, фінансової олігархії, на чолі якої стояли концерни «дзайбацу», а з другого — до зубожіння народних мас.
Підйом стихійної боротьби робітників і селян набув 1918 року форми так званих «рисових бунтів». Проводяться страйки робітників, виступають селяни-орендарі. Виникають різного роду об'єднання, політичні організації. У 1921 році була створена Загальна Федерація праці, виникає Соціалістична ліга Японії, а в 1922 році — комуністична партія. Ситуація загострюється наприкінці 20-х — на початку 30-х років, коли країну охопила світова економічна криза.
В умовах економічних потрясінь і загострення класових суперечностей правлячі кола хочуть сильної влади. Починається наступ на буржуазне-демократичні інститути. У 1928 році був прийнятий антидемократичний закон про охорону громадського спокою, розпущені профспілки на військових підприємствах і т.ін. Посилюється роль вояччини, виникають різного роду екстремістські організації. У 1936 році група «молодих офіцерів» вивела з казарм близько двох тисяч солдатів і зробила спробу державного перевороту, намагаючись змінити склад уряду. Заколот був придушений, однак прагнення до встановлення військово-мояархічної диктатури ставало все наочнішим.
Нова політична структура. У червні 1940 року міністром-пре-зидентом, тобто главою уряду, удруге стає прихильник тоталітарного режиму принц Коное. Його уряд складався з представників армії та флоту, а також найвпливовіших монополістичних концернів (Міцуї, Міцубісі тощо). Цей уряд заявив про створення «Нової політичної структури» - широкої реорганізації державного ладу Японії з метою ще більшої централізації управління, ліквідації опозиції і посилення військової диктатури.
Першим кроком при встановленні «Нової політичної структури» був розпуск усіх політичних парламентських партій. Натомість була створена напівгромадська, напівдержавна організація «Асоціація допомоги трону», низові осередки якої охоплювали всю країну. Очолював Асоціацію глава уряду, а на чолі її підрозділів стояли представники військової і цивільної бюрократії, керівники саморозпущених партій.
Виникають у цей час численні спілки і союзи: Патріотична спілка робітників друку і літератури, Жіноча асоціація оборони вітчизни. Замість профспілок були створені «товариства служіння вітчизні». Відбувалося відродження низки середньовічних інститутів: сільських сусідських громад, системи «дванадцяти дворів» тощо.
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
«Нова політична структура» давала можливість встановити режим загального поліцейського стеження, значно посилити культ імператора, розгорнути пропаганду шовінізму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Конституція 1947 року відбивала компроміс між різними політичними силами. Так, Основний Закон дозволяв встановлення державного контролю над приватною господарською діяльністю, передбачав можливість націоналізації деяких видів підприємств і монополій, заявляв про необхідність обмеження великої земельної власності
371
Частина четверта
Історія г>,.'/>.>н<Івн і права 1Інвітньо.*<> часу
Рожиток бурзісуачіюї держави в XX столітті
Розділ
тощо. Разом з тим він містив положення Лаіеранських угод 1929 року (ст. 7), і лише у 1984 році Конституція обмежила вплив католицизму.
Конституція базується на принципі розподілу влади.
Вищим органом законодавчої влади став двопалатний парламент. Палата депутатів обирається загальним і прямим голосуванням за пропорційною виборчою системою терміном на п'ять років. Верхня палата - сенат Республіки обирається від областей за змішаною виборчою системою терміном на шість років. Є у складі верхньої палати і «довічні сенатори». Палати мають однакові права в питаннях законодавства і контролю за урядом.
Президент є главою держави. Він обирається на сумісному засіданні палат парламенту за участю представників від областей терміном на сім років. Коло повноважень президента досить широке: верховне командування збройними силами, право призначення на вищі державні посади, право відкладачьного вето, право помилування тощо. Президент може в окремих випадках видавати «декрети, що •
Державний лад Італійської Республіки <ї за Конституцією 1947 року :|
Конституційний суд
.>^$;^^.'^^^
Національна
рада економіки
і праці
Державна рада
ПРОВІНЦІЯ
^.|'^-^^а'^!'ІИ!ЗД^^^^
ГРОМАДА
мають силу закону, і постанови» (ст. 87), мас право достроково розпустити парламент або одну із його палат.
Управління країною зосереджене в руках уряду. Конституція закріплює принцип відповідальності ради міністрів перед парламентом. Допускається за надзвичайних обставин делегування парламентом законодавчих повноважень урядові.
Італія, відповідно до Конституції, поділяється на області, провінції і громади (ст. 14). У всіх територіальних одиницях обираються населенням представницькі органи — обласні і провінційні ради, які утворюють виконавчі комітети. Найбільші права самоврядування мала область. Управлялася вона обласною радою, виконавчим органом якої був обласний виконавчий комітет. До повноважень обласної ради належали: формування місцевих органів, в тому числі міської та сільської поліції; місцева торгівля; охорона здоров'я; соціальне забезпечення тощо. Область була суб'єктом законодавчої ініціативи. Однак її діяльність перебувала під контролем урядових комісарів. Провінційні і комунальні органи контролювалися призначеними урядом префектами.
Конституція згадує також Конституційний суд, Вищу раду магістратури і Державну раду.
Конституційний суд складався з п'ятнадцяти судців, які призначалися терміном на дев'ять років. Головне завдання Суду — охорона конституційних гарантій, остаточне тлумачення Конституції,, визначення відповідності нормативних актів Основному Законові.
У грудні 1947 року країни антигітлерівської коаліції підписали мирний договір з Італією. Окупаційний режим припинявся. Італія вступала в мирний період свого розвитку як вільна демократична держава.
Глава VI ЯПОНІЯ
§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
Я,
Іпонія на початку XX століття. У XX століття Японія вступає як напівабсолютистська монархія, яка зберігала феодальні пережитки у своєму господарстві.
Перша світова війна, у якій Японія брала участь на боці країн-переможниць, сприяла значному зростанню японської промисловості,
372
373
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
збагаченню банків. Війна, з одного боку, привела до зміцнення позицій монополістичного капіталу, фінансової олігархії, на чолі якої стояли концерни «дзайбацу», а з другого — до зубожіння народних мас.
Підйом стихійної боротьби робітників і селян набув 1918 року форми так званих «рисових бунтів». Проводяться страйки робітників, виступають селяни-орендарі. Виникають різного роду об'єднання, політичні організації. У 1921 році була створена Загальна Федерація праці, виникає Соціалістична ліга Японії, а в 1922 році — комуністична партія. Ситуація загострюється наприкінці 20-х — на початку 30-х років, коли країну охопила світова економічна криза.
В умовах економічних потрясінь і загострення класових суперечностей правлячі кола хочуть сильної влади. Починається наступ на буржуазне-демократичні інститути. У 1928 році був прийнятий антидемократичний закон про охорону громадського спокою, розпущені профспілки на військових підприємствах і т.ін. Посилюється роль вояччини, виникають різного роду екстремістські організації. У 1936 році група «молодих офіцерів» вивела з казарм близько двох тисяч солдатів і зробила спробу державного перевороту, намагаючись змінити склад уряду. Заколот був придушений, однак прагнення до встановлення військово-мояархічної диктатури ставало все наочнішим.
Нова політична структура. У червні 1940 року міністром-пре-зидентом, тобто главою уряду, удруге стає прихильник тоталітарного режиму принц Коное. Його уряд складався з представників армії та флоту, а також найвпливовіших монополістичних концернів (Міцуї, Міцубісі тощо). Цей уряд заявив про створення «Нової політичної структури» - широкої реорганізації державного ладу Японії з метою ще більшої централізації управління, ліквідації опозиції і посилення військової диктатури.
Першим кроком при встановленні «Нової політичної структури» був розпуск усіх політичних парламентських партій. Натомість була створена напівгромадська, напівдержавна організація «Асоціація допомоги трону», низові осередки якої охоплювали всю країну. Очолював Асоціацію глава уряду, а на чолі її підрозділів стояли представники військової і цивільної бюрократії, керівники саморозпущених партій.
Виникають у цей час численні спілки і союзи: Патріотична спілка робітників друку і літератури, Жіноча асоціація оборони вітчизни. Замість профспілок були створені «товариства служіння вітчизні». Відбувалося відродження низки середньовічних інститутів: сільських сусідських громад, системи «дванадцяти дворів» тощо.
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
«Нова політична структура» давала можливість встановити режим загального поліцейського стеження, значно посилити культ імператора, розгорнути пропаганду шовінізму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139