Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму. Це була < поєднання необмеженої влади монархів з їх намаганнями здій$ перетворення, які були рекомендовані філософами-просвп (Вольтером, Руссо, Монтеск'є та ін.). З цією метою в Австрії: джувалися реформи, які повинні були оновити якоюсь мірою су ний і державний лад. Так, було обмежене, а потім і скасоване І тво, відбулися зміни в судочинстві, провадилися серйозні кодифік роботи, фінансова реформа і т.ін. Але це зовсім не означало ] політикою поліцейської держави, яка провадилася і в Австрії.
§ 5. Феодальне право в країнах Європи
держава і право вкраїнах Європи
\ \
Розділ І
Фе
'еодальне працо франків, Франції, Ангяй»| меччини та країн Центральної і Східної Європи повною мірою І ло усю своєрідність феодального суспільства в окремих єврощ ких країнах, а разом з тим і загальні закономірності, притаманні] витку феодального права взагалі.
Історико-правова наука наголошує на низці характерних рис» дального права, що відрізняють його як від рабовласницького»!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму. Це була < поєднання необмеженої влади монархів з їх намаганнями здій$ перетворення, які були рекомендовані філософами-просвп (Вольтером, Руссо, Монтеск'є та ін.). З цією метою в Австрії: джувалися реформи, які повинні були оновити якоюсь мірою су ний і державний лад. Так, було обмежене, а потім і скасоване І тво, відбулися зміни в судочинстві, провадилися серйозні кодифік роботи, фінансова реформа і т.ін. Але це зовсім не означало ] політикою поліцейської держави, яка провадилася і в Австрії.
§ 5. Феодальне право в країнах Європи
держава і право вкраїнах Європи
\ \
Розділ І
Фе
'еодальне працо франків, Франції, Ангяй»| меччини та країн Центральної і Східної Європи повною мірою І ло усю своєрідність феодального суспільства в окремих єврощ ких країнах, а разом з тим і загальні закономірності, притаманні] витку феодального права взагалі.
Історико-правова наука наголошує на низці характерних рис» дального права, що відрізняють його як від рабовласницького»!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139