Крім цього, Клісфен скасував Раду чотирьохсот і на основі нової територіальної організації населення створив Раду п'ятисот, до якої кожна територіальна філа обирала по п'ятдесят чоловік. Клісфеном було створено також колегію десяти стратегів — по одному від філи. Головним чином це були військові вожді, але вони мали також важливі адміністративно-політичні повноваження.
Інші державні органи — геліея, ареопаг, колегія архонтів — з деякими змінами в їх компетенції залишилися і діяли.
Для боротьби проти афінських громадян, які загрожували демократії, і зокрема для того, щоб запобігти відновленню тиранії чи влади аристократії, Клісфен запровадив так званий остракізм — «суд черепків». Один раз на рік на народних зборах присутні повинні були відповісти на запитання, чи є в державі людина, яка своєю діяльні-
стю шкодить демократії. Якщо народ відповідав ствердно, то присутнім роздавали глиняні таблички-черепки, на яких вони писали ім'я такої людини. Засуджені більшістю голосів'повинні були залишити Афіни на десять років.
Закони Солона і Клісфена завершили-тривалий процес становлення держави в Афінах. Боротьба між родовою аристократією та демосом закінчилася перемогою останнього. Внаслідок цієї перемоги в Афінах виникла рабовласницька держава у формі демократичної республіки.
Рим. Реформа Сервія Туллія. Час заснування Риму історична традиція пов'язує з 753 роком до н.е. Відомо, що в VIII-VII столітгі до н.е. на західному узбережжі Апеннінського півострова жили племена, які знаходилися на стадії первіснообщинного ладу. Об'єднання трьох таких племен — латин, сабін та етрусків, що оселилися біля річки Тібр, привело до утворення римського народу.
Розвиток скотарства і землеробства викликав майнову диференціацію, появу приватної власності. Поступово виникає патріархальне рабство. Однак все ще велике значення мають родові установи: взаємне право спадкування, загальні земельні володіння членів роду, право носити родове ім'я і т.ін.
Звертає на себе увагу чітка організація структури римського народу. Вона була такою: 300 родів об'єднувалися в ЗО курій, 10 курій складали одну трибу, кожна триба, напевне, відповідала одному з трьох племен, що об'єдналися в римський народ. Управління, як і в Афінах, мало вигляд військової демократії: народні збори, сенат — рада старійшин, воєначальник — рекс.
Вища влада належала народним зборам (куріатним коміціям), де кожна курія мала один голос. До компетенції народних зборів були віднесені найважливіші питання, які стосувалися інтересів усього римського народу: проблеми війни і миру, прийняття нових общин До складу римського народу, обрання службових осіб та вождів і т.д.
Сенат складався з родових старійшин. Отже, членів римського сенату на той час було триста — за кількістю родів. Це був впливовий орган, який попередньо обговорював усі основні питання, що виносилися на народні збори. Усі рішення куріатних коміцій повинні були дістати схвалення сенату, сенат самостійно вирішував багато різних справ, що торкалися управління, зовнішньої політи-Ки та фінансів.
36
37
Частина перша
Історія дерзн-ави і права Стародавнього світу
Рекс обирався на народних зборах. Він не був царем, хоч інкол його так називають. Рекс найперше був воєначальником, верховий жерцем, суддею. Межі його влади визначалися звичаями.
Наступна історія Риму пов'язана з боротьбою між патриціями плебеями. Річ у тім, що повноправними громадянами Риму були лиі ті, хто належав до одного з трьохсот римських родів і був зарахо ний до однієї з тридцяти курій. Вони отримали назву патриціїв, п ступово сіавши привілейованою частиною суспільства. Тільки п риції. мали право обіймати виборні посади, виступати як судді, бр ти участь у розподілі земель, які були завойовані Римом у сусідів.
Другою групою римського населення були плебеї, які утворил ся, очевидно, внаслідок підкорення населення латинських округів а імміграції. Плебеї були близькими до римлян мовою, релігією, зв чаями, але вони стояли поза родовою організацією римської об ни патриціїв, поза старими родами, куріями і племенами. Плебеї бу вільними людьми, володіли майном, мали рабів, вони могли уклад ти угоди, захищати в суді свої інтереси. Але вони були позбавле політичних прав у Римі: не мали права обіймати громадські поса брати участь у народних зборах, користуватися завойованою земле Не дозволялося їм і брати шлюб з патриціями. Це викликало обуре серед плебеїв, адже вони нарівні з патриціями виконували суспіль обов'язки, платили податки, служили в римському війську. Не дн но, що між плебеями і патриціями протягом тривалого часу точила-ся невпинна, запекла боротьба, яка закінчилася перемогою плебеїв,
Перемога плебеїв зруйнувала замкнену римську родову органі-зацію і розчистила тим самим шлях до утворення держави. А без середнім виконавцем цього завдання став шостий рекс Риму Сервіі Туллій (578-534 рр. до н.е.), реформи якого в VI столітті до н.е., дібно до реформ Солона і Клісфена в Афінах, завдали вирішально удару по родовій організації і привілейованості патриціїв, заверши-ли процес перетворення римської родової общини в державу.
Серйозним заходом Сервія Туллія був розподіл всього чоловіч го вільного населення Риму — патриціїв і плебеїв — на п'ять класв залежно від майнового цензу. До першого класу ввійшли громадяни, майно яких оцінювалося (передусім земля) в 100 тисяч'мідних асі до другого — в 75 тисяч, до третього — в 50 тисяч, до четвертого в 25 тисяч, до п'ятого — в 11 тисяч асів. Найбідніші громадяни, май-новий стан яких не відповідав цим цензам, не входили в жоден із розрядів. Вони дістали назву пролетарів.
Держава і право античного світу
\
Розділ II
Кожен клас мав право виставити певну кількість військових оди-иць _ центурій (сотень) з відповідним озброєнням. Так, перший клас утворював дев'яносто вісім центурій (з них вісімдесят піших і вісімнадцять вершників), другий —: двадцять дві центурії (з них дві допоміжні), третій — двадцять центурій, четвертий — двадцять дві центурії (з них дві допоміжні), п'ятий — тридцять центурій. Була ще одна неозброєна центурія пролетарів.
Центурії були не тільки військовими, але й політичними одиницями. Завдяки реформі Сервія Туллія з'явився новий вид народних зборів — центуріатні коміції. Кожна центурія мала тут один голос, який подавав командир центурії—центуріон. Рішення центуріатних зборів набули сили закону.
Усього центурій було 193, і кожна з них мала один голос. Перший клас, який мав 98 голосів, що становило понад половину від
Реформа Сервія Туллія Розподіл громадян Кількість центурій
І клас
II клас
III клас
IV клас
Уклас
98 (з них 80 піших і 18 вершників)
20 і 2 допоміжних
20
20 і 2 допоміжних
ЗО
"Пролетарі" 1
Центуріатні збори
(клас II клас III клас IV клас Уклас "Пролетарі" Всього 1
98 22 20 22 ЗО 1 193 Л
38
39
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
Держава і праві» античного світу
\
Розділ II
загальної кількості центурій, зосередив у своїх руках усю політичк владу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139